Ухвала

від 29.07.2015 по справі 824/2645/14-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 липня 2015 року м. Київ К/800/55851/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі: Лосєва А.М. Бившевої Л.І. Шипуліної Т.М. розглянувши в порядку письмового провадження

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернівцях Головного управління Міндоходів у Чернівецькій області

на постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 12.09.2014 року

та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 22.10.2014 року

у справі № 824/2645/14-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бетті Аїс Україна»

до Державної податкової інспекції у м. Чернівцях Головного управління Міндоходів у Чернівецькій області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень- рішень,

В С Т А Н О В И В:

Постановою Чернівецького окружного адміністративного суду від 12.09.2014 року, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 22.10.2014 року, адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Бетті Аїс Україна" задоволено у повному обсязі; визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Чернівцях Головного управління Міндоходів у Чернівецькій області від 07.08.2014 року № 0003562201, № 0003582201, № 0003552201.

Вважаючи, що рішення судів попередніх інстанцій прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 12.09.2014 року і ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 22.10.2014 року та прийняти нове судове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Частиною першою статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд касаційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами у разі, зокрема, неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

У зв'язку з неприбуттям у судове засідання жодної з осіб, які беруть участь у справі, що були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вирішила розглядати справу у порядку письмового провадження.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено планову документальну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2011 року по 31.12.2013 року.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог пп. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135, пп. 144.1 пп. 144.3 ст. 144, пп. 153.1.3 п. 153.1 ст. 153 Податкового кодексу України, внаслідок чого завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 2013 рік на 917429,00 грн.; п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України в результаті чого: занижено суму податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету, на 85588,00 грн.; завищено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість на загальну суму 174743,00 грн.; завищено бюджетне відшкодування податку на додану вартість у зменшення податкових зобов'язань в наступних звітних (податкових) періодах на загальну суму 131829,00 грн.

У зв'язку із виявленими порушеннями, на підставі акта перевірки № 1452/24-12-22-01/37533051 від 22.07.2014 року відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення від 07.08.2014 року: № 0003562201, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на 917429,00 грн.; № 0003552201, яким збільшено позивачу суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 106985,00 грн., в тому числі за основним платежем - 85588,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 21397,00 грн.; № 0003582201, яким зменшено позивачу суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 306572,00 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію ( штраф) у розмірі 76643,00 грн.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що засновником позивача - комерційним товариством "Бетті Аїс СРЛ" (Румунія) прийнято рішення про збільшення статутного капіталу позивача, в результаті чого останнім отримано у власність від засновника, з метою забезпечення власної господарської діяльності у сфері організації торгівлі морозивом, в якості фінансової інвестиції засновника через здійснення майнового внеску в обмін на корпоративні права (частки в статутному капіталі), що емітовані ТОВ "Бетті Аїс Україна" - морозильні вітрини у кількості 591.

Ввезенню на митну територію України 591 морозильної вітрини підтверджується вантажними митними деклараціями. Вищевказані морозильні вітрини оприбутковані позивачем по обліку як основні фонди загальною балансовою вартістю 1960793,00 грн. При цьому, сплачена позивачем при митному оформленні сума податку на додану вартість у розмірі 392160,00 грн. включена ним до складу податкового кредиту.

В подальшому, позивач надав вищезазначені морозильні вітрини у кількості 591 шт., на підставі договорів безоплатного користування морозильною вітриною, суб'єктам господарювання, які здійснюють реалізацію морозива торгової марки "Бетті Аїс", згідно укладених договорів поставки. Зазначене підтверджується також актами прийому-передачі холодильного обладнання. При цьому, до складу валових витрат позивачем віднесено 821950,00 грн. амортизації нарахованої по основним засобам (морозильні вітрини у кількості 591 шт.).

Згідно з п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пп. «г» та «д» п. 138.10.3 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат на рекламу та дослідження ринку (маркетинг), на передпродажну підготовку товарів; витрати на утримання основних засобів, інших необоротних матеріальних активів, пов'язаних зі збутом товарів, виконанням робіт, наданням послуг (оперативна оренда, страхування, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, охорона).

Підпунктом 14.1.3 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що амортизація - систематичний розподіл вартості основних засобів, інших необоротних та нематеріальних активів, що амортизується, протягом строку їх корисного використання (експлуатації).

Пункт 144.1 статті 144 Податкового кодексу України визначає, що амортизації підлягають, зокрема, витрати на придбання основних засобів, нематеріальних активів та довгострокових біологічних активів для використання в господарській діяльності; витрати на проведення ремонту, реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення основних засобів, що перевищують 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних засобів, що підлягають амортизації, на початок звітного року.

При цьому, відповідно до п.4 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби", затвердженого Наказом Міністерства фінансів України № 92 від 27.04.2000 року, основні засоби - матеріальні активи, які підприємство/установа утримує з метою використання їх у процесі виробництва/діяльності або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік).

Підпунктом 145.1.2 пункту 145.1. статті 145 Податкового кодексу України визначено, що нарахування амортизації здійснюється протягом строку корисного використання (експлуатації) об'єкта, який встановлюється наказом по підприємству при визнанні цього об'єкта активом (при зарахуванні на баланс), але не менше ніж визначено в пункті 145.1 і призупиняється на період його виводу з експлуатації (для реконструкції, модернізації, добудови, дообладнання, консервації та інших причин) на підставі документів, які свідчать про виведення таких основних засобів з експлуатації).

Судами попередніх інстанцій встановлено, що введення в експлуатацію основних засобів 4-ї групи (морозильних вітрин) позивачем підтверджується наказами "Про введення в експлуатацію основних засобів та малоцінних необоротних матеріальних активів".

Згідно з п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, для операцій із ввезення на митну територію України товарів та з постачання послуг нерезидентом на митній території України датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу.

Відповідно до п. 187.8 ст. 187 Податкового кодексу України, датою виникнення податкових зобов'язань у разі ввезення товарів на митну територію України є дата подання митної декларації для митного оформлення.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

В касаційній скарзі податковий орган зазначає, що при передачі позивачем третім особам власних основних фондів у користування за договорами безоплатного користування, позивач не мав наміру отримати відповідний економічний ефект, а тому, на думку податкового органу, такі операції позбавлені ділової мети.

Проте, зазначені доводи відповідача колегією суддів до уваги не беруться, оскільки, як правильно встановлено судами попередніх інстанцій, надання морозильних вітрин в користування на підставі укладених договорів поставки та безоплатного користування морозильними вітринами є допоміжним видом діяльності, відтак безпосередньо стосуються основної господарської діяльності позивача. Зазначені господарські операції здійснені позивачем з метою отримання та збільшення доходу, а тому, останнім правомірно та обґрунтовано нараховано відповідні суми амортизації на основні засоби.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи викладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про недоведеність факту порушення позивачем податкового законодавства та про неправомірність оскаржених податкових повідомлень-рішень.

З огляду на викладене, доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень судами першої та апеляційної інстанцій було порушено норми матеріального та процесуального права.

Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст.ст. 210, 214, 215, 220, 222, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернівцях Головного управління Міндоходів у Чернівецькій області залишити без задоволення.

2. Постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 12.09.2014 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 22.10.2014 року у справі № 824/2645/14-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 - 238, 239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя (підпис)А.М. Лосєв Судді: (підпис)Л.І. Бившева (підпис) Т.М. Шипуліна