Рішення

від 21.07.2015 по справі 908/3071/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251 номер провадження справи 30/103/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.07.2015 Справа № 908/3071/15

за позовом: Товариства з обмежено відповідальністю «Аско-Експедиція» (юридична адреса: 03148, м. Київ, вул. Новопирогівська, 58, адреса для листування: 03026, м. Київ, вул. Червонопрапорна, 167-А )

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Арт Авто» (юридична адреса: 69071, м. Запоріжжя, вул. Цитрусова, буд. 1, кв. 174, фактична адреса: 70435, Запорізька область, смт. Балабино, вул. Урицького, буд. 240)

про стягнення 16918,02 грн.,

Суддя Кагітіна Л.П.

За участю представників сторін та учасників процесу:

від позивача - Вільчинська Н.І., довіреність №345-18/03/15 від 18.03.2015 р.;

від відповідача - не з'явився;

Товариство з обмеженою відповідальністю «Аско-Експедиція» звернулося до господарського суду Запорізької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Арт Авто» про стягнення 16918,02 грн. збитків.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на приписи ст.ст. 14, 526, 610, 625 ЦК України, ст.ст. 218, 231, 307, 308 ГК України та умови договору від 12.06.2013 р. № 0587Z1 організації перевезення вантажів. При цьому вказує, що при отриманні вантажу, перевезення якого здійснювалось ТОВ «Арт Авто», Вантажоодержувачами виявлено пошкодження автомобілів, про що складено відповідні акти про фактичну якість та комплектність отриманої продукції. Претензії Вантажоодержувачів були розглянуті та задоволені. За доводами позивача, в наслідок неналежного виконання ТОВ «Арт Авто» взятих на себе зобов'язань по перевезенню вантажу, а саме пошкодження під час перевезення нових товарних автомобілів, позивачем понесено збитки у розмірі 16918,02 грн.: по претензії від 14.02.2014 № 422 у сумі 4258,40 грн.; по претензії від 11.03.2014 № 746 у сумі 2339,62 грн.; по претензії від 11.06.2014 № 1995 у сумі 10320,00 грн., які підлягають відшкодуванню перевізником (відповідачем).

Ухвалою господарського суду від 07.05.2015 р. порушено провадження у справі №908/3071/15, присвоєно справі номер провадження 30/103/15, розгляд якої призначено на 11.06.2015 р У сторін витребувані документи, які необхідні для всебічного та об'єктивного розгляду і вирішення справи по суті.

В зв'язку з нез'явленням у судове засідання представника відповідача, ухвалою від 11.06.2015 р. строк вирішення спору продовжено на підставі ст. 69 ГПК України, розгляд справи відкладено до 21.07.2015 р.

За письмовим клопотанням представника позивача фіксація судового процесу технічними засобами не здійснювалася.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав доводи, викладені у позовній заяві. Стосовно нез'явлення представника відповідача у судове засідання та неотримання ним ухвали суду, зазначив, що позовна зава, направлена на адресу відповідача: пгт. Балабино, вул.. Урицького, 240, була отримана повноваженим представником відповідача 21.05.2015 р., отже, кореспонденцію відповідач за зазначеною у позові адресою отримує.

Відповідач вимоги ухвал суду від 04.03.2015 р. та від 14.04.2015 р. не виконав, письмового відзиву на позов не надав, представника у судове засідання не направив. По дату, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином.

Відповідно до підпункту 3.9.1 постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011 р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог ч. 1 ст. 64 та ст. 87 ГПК України.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Як вбачається із Спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 08.04.2015 р. місцезнаходженням ТОВ «Арт Авто» є: 69071, м. Запоріжжя, вул. Цитрусова, буд. 1, кв. 174, що співпадає з адресою, зазначеною у позові.

В даному випадку, ухвали господарського суду від 07.05.2015 про порушення провадження у справі та призначення її до розгляду на 11.06.2015 р. та від 11.06.2015 р. про відкладення розгляду справи на 21.072015 р., були направлені судом на адресу відповідача, визначену у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (Витяг з ЄДР наявний у матеріалах справи), а також на фактичну адресу, зазначену у позовній заяві: 70435, Запорізька область, смт. Балабино, вул. Урицького, буд. 240). Тобто, про час та місце слухання даної справи відповідач був повідомлений належним чином.

Відповідно до п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 р. у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

В пункті 15 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/675 від 14.08.2007 р. «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року» (із змінами та доповненнями) зазначено, що у разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Стаття 75 ГПК України дозволяє суду розглянути спір за наявними у справі матеріалами, у випадку, якщо відзив на позов та витребувані судом документи не надані.

Оскільки про час та місце судового розгляду справи відповідач був повідомлений належним чином, суд вважає за можливе розглянути справу без участі його представника за наявними у справі матеріалами.

В судовому засіданні 21.07.2015 р. справу розглянуто по суті спірних правовідносин за наявними матеріалами, прийнято і оголошено на підставі ст. 85 ГПК України вступну та резолютивну частини судового рішення.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Аско-Експедиція» в рамках здійснення власної господарської діяльності надає транспортно-експедиційні послуги. Для здійснення взятих на себе зобов'язань за генеральним договором надання транспортно-експедиційних послуг від 14.05.2009 № 127/09-КВА з Клієнтом - ТОВ «Фалькон-Авто», ТОВ «Аско-Експедиція» було залучено по договору № 0587Z1 від 12.06.2013 та заявкам № 25 від 25.07.2013 та № 41 від 06.08.2013 до безпосереднього здійснення перевезень перевізника ТОВ «Арт Авто», яке являється перевізником.

12.06.2013 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Аско-Експедиція» (Експедитором, позивачем у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Арт Авто» (Виконавцем, відповідачем у справі) було укладено договір № 0587Z1 організації перевезення вантажів (далі - Договір), предметом якого є порядок взаємовідносин, які виникають між Експедитором і Виконавцем при здійсненні автомобільних перевезень вантажів (автомобілів) в міжнародному та внутрішньодержавному сполученнях по заявках Експедитора.

Відповідно до п. 3.2.14. Договору Виконавець взяв на себе зобов'язання доставити цілим та неушкодженим довірений йому Експедитором вантаж вчасно до пункту призначення, вказаного у Заявці та видати його особі, яка має право на його одержання.

Відповідно до п. 9.1. Договору він вступає в силу з моменту його підписання і діє до 31.12.2013.

Відповідно до п. 9.4. Договору якщо жодна зі сторін до закінчення терміну дії Договору не сповістить іншу сторону про його розірвання, термін його дії буде автоматично продовжуватись на кожен наступний календарний рік на тих же умовах. Таким чином, Договір набрав чинності 12.06.2013 та є чинним на момент подання цієї позовної заяви.

Матеріалами справи підтверджується, що ТОВ «Арт Авто» було прийнято товар до перевезення у вказаних у заявках часі та місці завантаження, про що засвідчують підписи шоферів в ТТН та актах прийому-передачі:

- ТТН від 08.08.13 б/н за заявкою № 41 від 06.08.13 (автомобіль Ріо № 145487);

- ТТН від 25.07.13 б/н за заявкою № 25 від 25.07.13 (автомобіль Ріо № 149314);

- ТТН від 10.08.13 б/н за заявкою № 41 від 06.08.13 (автомобіль Орtima №265055);

- ТТН від 07.08.13 б/н за заявкою № 41 від 06.08.13 (автомобіль Орtima №267479).

ТОВ «Аско-Експедиція», в якості Експедитора отримано претензії від ТОВ «Фалькон-Авто» - замовника перевезень та власника автомобілів, перевезення яких здійснювалось ТОВ «Арт Авто»:

- від 13.01.2014 № 5 по автомобілю Ріо № 145487 на суму 3268,42 грн. та по

автомобілю Ріо № 149314 на суму 989,98 грн., яка була виставлена з регресною вимогою на

ТОВ «Арт Авто» претензією від 14.02.2014 № 422;

- від 27.02.2014 № 24 по автомобілю Орtima №265055 на суму 2339,62 грн., яка була

виставлена з регресною вимогою на ТОВ «Арт Авто» претензією від 11.03.2014 № 746;

- від 20.05.2014 № 49 по автомобілю Орtima №267479 на суму 10320,00 грн., яка

була виставлена з регресною вимогою на ТОВ «Арт Авто» претензією від 11.06.2014 № 1995.

Як вказує позивач, за результатами розгляду претензій ТОВ «Фалькон-Авто», знайдено вимоги, викладені в них, правомірними та такими, що підлягають задоволенню. Виставлені вимоги сплачено, що підтверджується копією платіжного доручення від 12.09.2014 № 24920 на суму 20434,71 грн., в яку включаються суми, виставлені на ТОВ «Арт Авто»: 3268,42 грн. та 989,98 грн.; копією платіжного доручення від 14.08.2014 № 24549 на оплату загальної суми претензії у розмірі 2339,62 грн., яка у повному обсязі була виставлена на ТОВ «Арт Авто»; копією платіжного доручення від 20.05.2014 № 49 на оплату загальної суми претензії у розмірі 14582,94 грн., в яку включається сума, виставлена на ТОВ «Арт Авто»: 10320,00 грн.

За твердження позивача, неналежне виконання ТОВ «Арт Авто» взятих на себе зобов'язань по перевезенню вантажу (пошкодження під час перевезення нових товарних автомобілів) призвело до понесення ним збитків у розмірі 16918,02 грн.: по претензії від 14.02.2014 № 422 в сумі 4258,40 грн. (3268,42 грн. + 989,98 грн.); по претензії від 11.03.2014 № 746 в сумі 2339,62 грн.; по претензії від 11.06.2014 № 1995 в сумі 10320,00 грн.

Позовні вимоги про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Арт Авто" 16918,02 грн. збитків, є предметом судового розгляду у даній справі.

Дослідивши та проаналізувавши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані письмові докази у їх сукупності, вислухавши представника позивача, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню виходячи з наступного.

При наданні оцінки правовідносинам між позивачем та відповідачем слід керуватися наступними нормативно-правовими актами: Законом України „Про транспортно-експедиторську діяльність", Цивільним та Господарським кодексами України, Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Міністерства транспорту України N 363 від 14.10.1997 р.

Згідно з ч. 2 ст. 4 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» експедитори для виконання доручень клієнтів можуть укладати договори з перевізниками, портами, авіапідприємствами, судноплавними компаніями тощо, які є резидентами або нерезидентами України.

Стаття 932 ЦК України передбачає, що експедитор має право залучити до виконання своїх обов'язків інших осіб.

Таким чином експедитор не зобов'язаний виконувати самостійно транспортно-експедиторські послуги, а має право залучити до їх виконання інших осіб.

Безпосередньо це й було здійснено позивачем. Позивач для виконання прийнятих на себе зобов'язань перед вантажовідправником за Договором транспортного експедирування залучив для здійснення перевезення відповідача (Договір № 0587Z1 від 12.06.2013 р. організації перевезення вантажів).

Відповідно до ст. 308 Господарського кодексу України договір перевезення вантажу є реальним договором, він вважається укладеним з моменту прийняття вантажу до перевезення. Прийняття вантажу до перевезення відбувається шляхом передачі вантажовідправником вантажу перевізникові.

На автомобільному транспорті під прийманням вантажу розуміється подання вантажовідправником підготовленого для відправлення вантажу та товарно-транспортних документів перевізнику з наступним навантаженням на транспортний засіб та оформленням документів про прийняття вантажу перевізником для відправлення.

Відповідно до ч. 5 ст. 308 Господарського кодексу України про прийняття вантажу до перевезення перевізник видає вантажовідправнику в пункті відправлення документ, оформлений належним чином. Порядок прийняття вантажів на автомобільному транспорті наступний: прийняття вантажу засвідчується підписом шофера на всіх примірниках товарно-транспортної накладної, один з яких залишається вантажовідправникові.

Відповідно до Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Мінтрансу від 14.10.97 р. № 363 (далі - Правила № 363), товарно-транспортна накладна (ф. № 1-ТН) - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Як свідчать матеріали справи, ТОВ «Арт Авто» було прийнято товар до перевезення у вказаних у заявках часі та місці завантаження, про що засвідчують підписи шоферів в ТТН та актах прийому-передачі: ТТН від 08.08.13 б/н за заявкою № 41 від 06.08.13 (автомобіль Ріо № 145487); ТТН від 25.07.13 б/н за заявкою № 25 від 25.07.13 (автомобіль Ріо № 149314); ТТН від 10.08.13 б/н за заявкою № 41 від 06.08.13 (автомобіль Орtima №265055); ТТН від 07.08.13 б/н за заявкою № 41 від 06.08.13 (автомобіль Орtima №267479).

Відповідно до ч. 2 ст. 14 Закону України „Про транспортно-експедиторську діяльність", за невиконання або неналежне виконання обов'язків, які передбачені договором транспортного експедирування і цим Законом, експедитор і клієнт несуть відповідальність згідно з Цивільним кексом України, іншими законами та договором транспортного експедирування.

Відповідно до ст. 934 ЦК України за порушення обов'язків за договором транспортного експедирування експедитор відповідає перед клієнтом відповідно до глави 51 цього Кодексу.

Таким чином порядок притягнення до відповідальності за порушення зобов'язань прийнятих за договором про транспортно-експедиційне обслуговування регулюється ЦК України.

Частина 3 ст. 14 Закону України „Про транспортно-експедиторську діяльність", передбачає, що експедитор несе відповідальність за дії та недогляд третіх осіб, залучених ним до виконання договору транспортного експедирування, у тому ж порядку, як і за власні дії.

Частина 2 ст. 932 ЦК України передбачає у разі залучення експедитором до виконання своїх обов'язків за договором транспортного експедирування інших осіб експедитор відповідає перед клієнтом за порушення договору.

Відповідно до п. 16.2 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України N 363 від 14.10.1997 р., при перевезеннях вантажів автомобільним транспортом право на пред'явлення перевізнику претензій мають: вантажовідправник або вантажоодержувач - у випадку втрати вантажу і за умови подання товарно-транспортної накладної з підписом водія (експедитора перевізника) про прийняття ним вантажу для перевезення.

Як вже зазначалося вище, при отриманні вантажу, перевезення якого здійснювалось ТОВ «Арт Авто», Вантажоодержувачами виявлено пошкодження автомобілів, про що складено відповідні акти про фактичну якість та комплектність отриманої продукції.

ТОВ «Аско-Експедиція» виконувало в даному випадку функцію Експедитора, і відповідно до ст. 934 ЦК України за порушення обов'язків за договором транспортного експедирування позивач поніс відповідальність перед Вантажоотрмувачем, оплативши претензії на загальну суму 16918,02 грн.

Згідно зі ст. 14 ЦК України, цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (526 ЦК України).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У відповідності з вимогами п. 4 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, у вигляді відшкодування збитків.

Частина 5 ст. 307 ГК України, яка кореспондується із ст. 908 ЦК України, визначає, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству, та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов'язань.

Статтею 127 постанови Ради Міністрів УРСР від 27.06.1969 № 401 «Про Статут автомобільного транспорту УРСР» (далі - Статут) закріплено, що автотранспортні підприємства (у тому числі транспортно-експедиційні), вантажовідправники та вантажоодержувачі несуть матеріальну відповідальність за порушення зобов'язань, що випливають з договору перевезень вантажів, на підставі Статуту. Про це також зазначено у роз'ясненні Вищого арбітражного суду від 21.07.1992 № 01-6/856 «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевозок вантажів автомобільним транспортом».

Відповідно до ст. 136 Статуту автотранспортні підприємства або організації відшкодовують збитки, заподіяні при перевезенні вантажів, за пошкодження або псування вантажу - в розмірі тієї суми, на яку знизилася його вартість.

Згідно зі ст. 909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Відповідно до ст. 924 ЦК України перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Відповідно до п. 4.8. Договору Виконавець прийняв на себе обов'язок в разі виявлення дефектів при розвантаженні вантажу відшкодувати витрати на відновлювання дефектних автомобілів до товарного стану.

Згідно із ст. 614 ЦК України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини, якщо інше не встановлено договором або законом. Пунктом 1 ст. 623 ЦК України передбачено, що боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Факт неналежного виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань щодо збереження вантажу під час перевезення суд вважає доведеним.

Згідно претензій, отриманих ТОВ «Аско-Експедиція» від ТОВ «Фалькон-Авто», замовника перевезень та власника автомобілів, перевезення яких здійснювалось ТОВ «Арт Авто»: від 13.01.2014 № 5 по автомобілю Ріо № 145487 на суму 3268,42 грн. та по

автомобілю Ріо № 149314 на суму 989,98 грн.; від 27.02.2014 № 24 по автомобілю Орtima №265055 на суму 2339,62 грн.; від 20.05.2014 № 49 по автомобілю Орtima №267479 на суму 10320,00 грн., загальна сума збитків складає 16918,02 грн.

Понесення позивачем зазначених збитків підтверджується копією платіжного доручення від 12.09.2014 № 24920 на суму 20434,71 грн., в яку включаються суми, виставлені на ТОВ «Арт Авто»: 3268,42 грн. та 989,98 грн.; копією платіжного доручення від 14.08.2014 № 24549 на оплату загальної суми претензії у розмірі 2339,62 грн., яка у повному обсязі була виставлена на ТОВ «Арт Авто»; копією платіжного доручення від 20.05.2014 №49 на оплату загальної суми претензії у розмірі 14582,94 грн., в яку включається сума, виставлена на ТОВ «Арт Авто» - 10320,00 грн.

Пунктом 1 статті 1191 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлено законом.

Обставини справи свідчать, що направлені на адресу відповідача претензії з вимогою відшкодування понесених ТОВ «Аско-Експедиція» збитків залишені відповідачем без відповіді та задоволення.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що оскільки позивач в спірних правовідносинах виступав організатором перевезення та фрахтування безпосереднього перевізника (відповідача), відповідно до ст. 1191 ЦК України як особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, тобто в сумі 16918,02 грн.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов'язки сторін у справі та складаються з фактів, якими позивач обґрунтовує підстави позову, та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову.

Статтями 4 2 , 4 3 ГПК України встановлено, що господарський судовий процес здійснюється на засадах змагальності та рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. При цьому принцип змагальності передбачає покладання тягаря доказування на сторони, покладання на них відповідальності за доведеність їхніх вимог чи заперечень; вимагає від сторін ініціативи та активності в реалізації їхніх процесуальних прав.

Статтею 22 ГПК України встановлено загальний обов'язок сторін добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Відповідач не скористався наданим йому законом правом відповідно до ст. 33 ГПК України, не надав до суду доказів, які могли б свідчити про належне виконання зобов'язань за договором перевезення або відшкодування понесених позивачем збитків.

Отже, з підстав зазначених вище, суд знаходить позовні вимоги про стягнення з відповідача 16918,02 грн. збитків обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до приписів ст. 49 ГПК витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача, оскільки спір виник внаслідок його неправильних дій.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4 5 , 22, 33, 34, 44, 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Аско-Експедиція» (м.Київ) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Арт Авто» (м.Запоріжжя) задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Арт Авто» (юридична адреса: 69071, м. Запоріжжя, вул. Цитрусова, буд. 1, кв. 174, фактична адреса: 70435, Запорізька область, смт. Балабино, вул. Урицького, буд. 240, код ЄДРПОУ 35888591; розрахункові рахунки в установах банку не відомі) на користь Товариства з обмежено відповідальністю «Аско-Експедиція» (юридична адреса: 03148, м. Київ, вул. Новопирогівська, 58, адреса для листування: 03026, м. Київ, вул. Червонопрапорна, 167-А, код ЄДРПОУ 31903893; р/р 26001013367000 в ПАТ "КІБ КРЕДІ АГРІКОЛЬ", МФО 300379) 16918 (шістнадцять тисяч дев'ятсот вісімнадцять) грн. 00 коп. збитків та 1827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. витрат зі сплати судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Л.П. Кагітіна

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання. Рішення оформлене у повному обсязі та підписане згідно із вимогами ст. 84 ГПК України 27.07.2015 р.