Рішення

від 20.07.2015 по справі 908/3550/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251 номер провадження справи 30/117/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.07.2015 Справа № 908/3550/15

за позовом: Публічного акціонерного товариства "Український графіт" (69600, м.Запоріжжя, вул. Північне шосе, 20)

до відповідача: Запорізької міської ради (69105, м. Запоріжжя, пр. Леніна, 206)

про визнання права власності на об'єкти нерухомого майна: Цегляний гараж №3 (інв.№1209115), літ.А загальною площею 27,7 кв.м.; Прибудова до сушильного барабану (інв.№1922223), літ.А-ІІ загальною площею 141,5 кв.м.; Цегляний гараж №2 прибудова (інв.№1209114), літ «А» з прибудовою літ «а» загальною площею 60,0 кв.м.; Цегляний гараж №1 прибудова (інв.№1209113) літ.«А» з прибудовою літ. «а» загальною площею 42,3 кв.м.; Центральна прохідна з в'їзними воротами і КПП-1 і дорожнім покажчиком (вагова, сходи, ворота, паркан) (інв.№1020019) літ.А загальною площею 7,7 кв.м.; Цегляна будівля майстерні, гаражу, складу ділянки ТВС (інв.№1011314) літ. «А» з прибудовами літ. «а» та літ. «а1» загальною площею 185,6 кв.м., які розташовані за адресою: м. Запоріжжя, вул. Північне шосе, 20.

Суддя Кагітіна Л.П.

За участю представників сторін та учасників судового процесу:

від позивача: не з'явився, в минулому судовому засіданні - Ложешнік О.Ю., довіреність №42/16 від 12.01.2015 р.;

від відповідача: Матюшко Е.В., довіреність № 01/02-17/02279 від 14.07.2015 р.;

До господарського суду Запорізької області звернулося Публічне акціонерне товариство "Український графіт" з позовом до Запорізької міської ради про визнання права власності на об'єкти нерухомого майна: Цегляний гараж №3 (інв.№1209115), Прибудова до сушильного барабану (інв.№1922223), Цегляний гараж №2 прибудова (інв.№1209114), Цегляний гараж №1 прибудова (інв.№1209113), Центральна прохідна з в'їзними воротами і КПП-1 і дорожнім покажчиком (вагова, сходи, ворота, паркан) (інв.№1020019), Цегляна будівля майстерні, гаражу, складу ділянки ТВС (інв.№1011314).

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на приписи ст. ст. 15, 16, 181, 316, 317, 319, 321, 328, 376, 392 ЦК України, ст.ст. 133, 144 ГК України. При цьому посилається на наступні обставини. Публічне акціонерне товариство «Український графіт» є користувачем земельних ділянок, переданих в оренду на підставі договорів оренди землі, укладених із Запорізькою міською радою, зокрема, відповідно до Договору оренди землі №040626100563/804/68618/20 від 12.05.2006р. позивачем прийнято в строкове платне користування земельні ділянки для розташування виробничого майданчику №1, які знаходяться за адресою: м. Запоріжжя, Північне шосе, 20. На земельній ділянці із кадастровим номером №2310100000:05:016:0032 знаходиться 12 об'єктів, у тому числі п'ять об'єктів із зареєстрованим правом власності, а також шість об'єктів, на які відсутній повний перелік правовстановлювальних документів, зокрема: Цегляний гараж №3 (інв.№1209115), Прибудова до сушильного барабану (інв.№1922223), Цегляний гараж №2 прибудова (інв.№1209114), Цегляний гараж №1 прибудова (інв.№1209113), Центральна прохідна з в'їзними воротами і КПП-1 і дорожнім покажчиком (вагова, сходи, ворота, паркан) (інв.№1020019), Цегляна будівля майстерні, гаражу, складу ділянки ТВС (інв.№1011314). За доводами позивача, підставою для звернення до суду з даним позовом є те, що у відповідь на звернення до Запорізької міської ради, як до орендодавця земної ділянки, із заявою щодо визнання права власності на об'єкти нерухомого майна, отримано відмову з посиланням на те, що визнання права власності на об'єкти нерухомого майна є виключно компетенцією суду.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 08.06.2013 р. порушено провадження у справі № 908/3550/15, присвоєно справі номер провадження № 30/117/15, розгляд якої призначено на 25.06.2015 р. У сторін витребувані документи, необхідні для розгляду справи.

Письмовою заявою від 23.06.2015 позивач уточнив позовну заяву в частині назв об'єктів нерухомого майна. Також, супровідним листом від 23.06.2015 р. позивачем надано витребувані судом документи, зокрема, копії проектної документації та експертні висновки стосовно спірних об'єктів нерухомості.

З метою витребування додаткових доказів, ухвалою від 25.06.2015 р. на підставі ст.77 ГПК України розгляд справи відкладено до 20.07.2015 р.

До початку судового засіданні від позивача надійшла письмова заява про виправлення технічних помилок, допущених при зазначенні метражу та номерів об'єктів.

Заява відповідає вимогам чинного законодавства, зокрема ст. 22 Господарського процесуального Кодексу України, не порушує прав та охоронюваних інтересів сторін - учасників судового процесу та третіх осіб, тому судом приймається до розгляду.

Судом розглядаються вимоги про визнання права власності на об'єкти нерухомого майна: Цегляний гараж №3 (інв.№1209115), літ.А загальною площею 27,7 кв.м.; Прибудова до сушильного барабану (інв.№1922223), літ.А-ІІ загальною площею 141,5 кв.м.; Цегляний гараж №2 прибудова (інв.№1209114), літ «А» з прибудовою літ «а» загальною площею 60,0 кв.м.; Цегляний гараж №1 прибудова (інв.№1209113) літ.«А» з прибудовою літ. «а» загальною площею 42,3 кв.м.; Центральна прохідна з в'їзними воротами і КПП-1 і дорожнім покажчиком (вагова, сходи, ворота, паркан) (інв.№1020019) літ.А загальною площею 7,7 кв.м.; Цегляна будівля майстерні, гаражу, складу ділянки ТВС (інв.№1011314) літ. «А» з прибудовами літ. «а» та літ. «а1» загальною площею 185,6 кв.м., які розташовані за адресою: м. Запоріжжя, вул. Північне шосе, 20.

За клопотанням представника відповідача розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

Представник позивача у судове засідання 20.07.2015 р. не з'явився, про дату, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином. В судовому засіданні 25.06.2015 р. представник позивача був присутній, вимоги, викладені у позові, підтримав повністю з урахуванням уточнення позовних вимог.

Відповідач письмового відзиву на позов не надав, представник відповідача у судовому засіданні підтвердив викладені у позові обставини.

Відповідно до п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Оскільки про час та місце судового розгляду справи позивач був повідомлений належним чином, суд вважає за можливе розглянути справу без участі представника позивача.

В судовому засіданні 20.07.2015 р. справу розглянуто, прийнято і оголошено на підставі ст. 85 ГПК України вступну і резолютивну частини рішення.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача (представника позивача у судовому засіданні 25.06.2015 р.), суд

ВСТАНОВИВ:

12.05.2006 р. між Запорізькою міською радою (орендодавець, відповідач по справі) та Відкритим акціонерним товариством "Український графіт" (правонаступником якого є позивач по даній справі, орендар) укладено договір оренди землі (надалі - Договір оренди землі), за умовами якого орендодавець відповідно до рішення Запорізької міської ради №8/48 від 15.02.2006 р. надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельні ділянки загальною площею 27,5515 га для розташування виробничого майданчику № 1 в м.Запоріжжя, Північне шосе, 20.

Договір оренди землі зареєстровано у Запорізькій регіональній філії Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру при Державному комітету України по земельних ресурсах", про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 20.06.2006р. за №040626100563.

В пункті 3 Договору оренди землі зазначено, що на земельних ділянках знаходяться об'єкти нерухомого майна: будівлі та споруди, які є власністю орендаря. Земельні ділянки передаються в оренду разом з будівлями та спорудами.

Відповідно до п. 8 Договору, договір укладається на сорок дев'ять років (до 2055 року).

Пунктами 14 та 15 Договору оренди землі встановлено, що земельні ділянки передаються в оренду для розташування виробничого майданчику №1. Цільове призначення земельних ділянок землі промисловості.

20.06.2006р. сторонами у справі складено та підписано акт прийому-передачі земельних ділянок за вказаним договором оренди землі.

Надані позивачем матеріали свідчать: згідно технічного паспорту, складеного Комунальним підприємством "БТІ" Орівхівської районної ради, на земельній ділянці із кадастровим номером №2310100000:05:016:0032 знаходиться 12 об'єктів, у тому числі 5 об'єктів із зареєстрованим правом власності, а також 6 об'єктів, на які відсутній повний перелік правовстановлювальних документів, зокрема: Цегляний гараж №3 (інв.№1209115), Прибудова до сушильного барабану (інв.№1922223), Цегляний гараж №2 прибудова (інв.№1209114), Цегляний гараж №1 прибудова (інв.№1209113), Центральна прохідна з в'їзними воротами і КПП-1 і дорожнім покажчиком (вагова, сходи, ворота, паркан) (інв.№1020019), Цегляна будівля майстерні, гаражу, складу ділянки ТВС (інв.№1011314).

Зазначені об'єкти було побудовано позивачем за рахунок власних коштів в процесі здійснення господарської діяльності у зв'язку із виробничою необхідністю.

Вказані об'єкти побудовано позивачем у відповідності до складеної проектно-конструкторської документації, проте, оскільки з моменту побудови пройшов тривалий час та документи з ремонтно-будівельних робіт були загублені, роботи з узаконення та вводу в експлуатацію не були виконані.

Зазначені об'єкти обліковуються на балансі відповідно до інвентарних карток обліку основних засобів (форма №03-6) та актів приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів (форма №03-1) № 1209115, №1922223, №1209114, № 1209113, № 120019, № 1011314.

Згідно з довідкою ПАТ «Укрграфіт» від 29.05.2015р. № 10/2367 балансова вартість спірних об'єктів становить 870 715,61 грн.

05.05.2015р. Позивач звернувся до Відповідача, як орендодавця земельної ділянки, із заявою щодо визнання права власності на об'єкти нерухомого майна (вих.№16/1938).

14.05.2015р. отримано відповідь, згідно з якою відповідачем відмовлено у задоволенні звернення, оскільки визнання права власності на об'єкти нерухомості є виключно компетенцією суду.

З огляду на те, що будівництво спірних об'єктів виконано без отримання дозволу на проведення будівельних робіт, позивач не має можливості оформити право власності на ці об'єкти нерухомого майна належним чином, і вказане позбавляє позивача можливості реалізувати свої права щодо розпорядження майном. Наведене, на думку позивача, є підставою для звернення до суду за захистом свого права щодо визнання за ним права власності на спірні об'єкт.

Позовні вимоги про визнання за ПАТ «Укрграфіт» права власності на об'єкти нерухомого майна: Цегляний гараж №3 (інв.№1209115), літ.А загальною площею 27,7 кв.м.; Прибудова до сушильного барабану (інв.№1922223), літ.А-ІІ загальною площею 141,5 кв.м.; Цегляний гараж №2 прибудова (інв.№1209114), літ «А» з прибудовою літ «а» загальною площею 60,0 кв.м.; Цегляний гараж №1 прибудова (інв.№1209113) літ.«А» з прибудовою літ. «а» загальною площею 42,3 кв.м.; Центральна прохідна з в'їзними воротами і КПП-1 і дорожнім покажчиком (вагова, сходи, ворота, паркан) (інв.№1020019) літ.А загальною площею 7,7 кв.м.; Цегляна будівля майстерні, гаражу, складу ділянки ТВС (інв.№1011314) літ. «А» з прибудовами літ. «а» та літ. «а1» загальною площею 185,6 кв.м., які розташовані за адресою: м. Запоріжжя, вул. Північне шосе, 20, є предметом судового розгляду у даній справі.

Дослідивши та проаналізувавши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані письмові докази у їх сукупності, вислухавши представника відповідача , суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню виходячи з наступного .

Приписами ч. 2 ст. 41 Конституції України встановлено, що право власності набувається в порядку, визначеному законом.

Відповідно до ст. 316 Цивільного кодексу України, право власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, не залежно від волі інших осіб. Згідно зі ст. 317 цього Кодексу власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Статтею 328 Цивільного кодексу України унормовано, що право власності набувається на підставах, не заборонених законом та вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст. ст. 316, 317, 319 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпорядження майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до приписів статті 392 Цивільного кодексу України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Підставою такого позову є обставини, що підтверджують наявність у позивача права власності чи іншого права на майно, що може підтверджуватися правовстановлюючими документами або будь-якими іншими доказами приналежність позивачу спірного майна. Таким чином, приписи вказаної статті регулюють питання захисту наявного права власності.

Згідно з приписами статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

За приписами статей 1, 2 Господарського процесуального кодексу України звертаючись з позовами до господарських судів, підприємства, установи, організації реалізують надане їм право захищати в судовому порядку свої порушені або оспорюванні права та охоронювані законом інтереси у спосіб, передбачений, зокрема, статтею 16 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

За змістом положень ст. 321 вказаного Кодексу право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ч.1 ст.144 ГК України майнові права суб'єкта господарювання можуть виникати, зокрема, внаслідок створення майна.

Згідно із ст. 133 ГК України основу правового режиму майна суб'єктів господарювання, на якій базується їх господарська діяльність, становлять право власності та інші речові права - право господарського відання, право оперативного управління. Держава забезпечує рівний захист майнових прав усіх суб'єктів господарювання.

Частиною 1 ст. 181 ЦК України унормовано, що до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Частиною 1 ст. 182 ЦК України передбачено, що право власності ті ніші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають держав6ній реєстрації.

Статтею 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" встановлено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Також, вказаною статтею Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" встановлено, що нерухоме майно - земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення.

Статтею 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" встановлено, що державна реєстрація прав є обов'язковою. Інформація про права на нерухоме майно та їх обтяження підлягає внесенню до Державного реєстру прав. Права на нерухоме майно та їх обтяження, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Відповідно до п. 2 Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України та за реєстр. в Міністерстві юстиції України від 10.07.2001р. за № 582/5773 (далі Інструкція), до об'єктів нерухомого майна, що підлягають технічній інвентаризації, належать, у тому числі, будинки і споруди громадського та виробничого призначення, інженерні мережі, елементи благоустрою.

Таким чином, враховуючи вище наведені положення Інструкції, спірні об'єкти є об'єктами нерухомого майна.

Матеріали справи свідчать, що спірні об'єкти збудовані ПАТ «Укрграфіт» самочинно. Метою позову про визнання права власності на нерухоме майно є усунення невизначеності відносин власності щодо індивідуально-визначеного майна, власником якого є позивач.

Поняття самочинного будівництва, а також правові підстави та умови визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно визначені в статті 376 Цивільного кодексу України, яка є спеціальною в регулюванні спірних правовідносин, оскільки врегульовує відносини, що виникають у тих випадках, коли вимоги закону та інших правових актів при створенні нової речі - самочинному будівництві - були порушені. Відповідно до вказаної статті житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

В окремих випадках стаття 376 ЦК України передбачає можливість визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно в разі наявності обставин, передбачених частинами третьою, п'ятою цієї статті.

Частиною третьою ст. 376 ЦК України передбачено, що право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

З аналізу вказаної норми вбачається, що право власності на самочинне будівництво може бути визнано в судовому порядку лише в тому випадку, якщо особа, яка здійснила таке будівництво, отримає в установленому порядку земельну ділянку розташовану під збудованим нерухомим об'єктом, такого цільового призначення, яке передбачає можливість будівництва на ній відповідного об'єкту. За змістом частини п'ятої цієї ж статті на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

Відповідно до ч. 3 ст. 375 Цивільного кодексу України право власника на забудову здійснюється ним за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, а також за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням.

ТОВ "Регіональне судово-експертне бюро" проведено будівельно-технічне дослідження та надано висновок експерта №2091 від 19.06.2015р., відповідно до якого спірні об'єкти, про право власності на які заявляє позивач, є об'єктами завершеного будівництва та експлуатуються за своїм функціональним призначенням, об'єкти відповідають наданій проектній та технічній документації та порушень діючих в Україні нормативних актів в галузі будівництва, при обстеженні об'єктів, не виявлено.

Оскільки земельна ділянка, на якій позивачем здійснено самочинне будівництво, надана в користування згідно договору оренди земельної ділянки, власник земельної ділянки - Запорізька міська рада - не висловив своїх заперечень та не заявив про знесення цих споруд, будь-яких порушень прав інших осіб за даним спором судом не встановлено, збудовані самочинно об'єкти відповідають санітарним та технічним нормам, суд вважає такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги про визнання права власності за ПАТ «УКрграфіт» на об'єкти нерухомого майна, а саме: Цегляний гараж №3 (інв.№1209115), літ.А загальною площею 27,7 кв.м.; Прибудова до сушильного барабану (інв.№1922223), літ.А-ІІ загальною площею 141,5 кв.м.; Цегляний гараж №2 прибудова (інв.№1209114), літ «А» з прибудовою літ «а» загальною площею 60,0 кв.м.; Цегляний гараж №1 прибудова (інв.№1209113) літ.«А» з прибудовою літ. «а» загальною площею 42,3 кв.м.; Центральна прохідна з в'їзними воротами і КПП-1 і дорожнім покажчиком (вагова, сходи, ворота, паркан) (інв.№1020019) літ.А загальною площею 7,7 кв.м.; Цегляна будівля майстерні, гаражу, складу ділянки ТВС (інв.№1011314) літ. «А» з прибудовами літ. «а» та літ. «а1» загальною площею 185,6 кв.м., які розташовані за адресою: м. Запоріжжя, вул. Північне шосе, 20.

Крім того суд вважає необхідним зауважити, що право власності на нерухомі речі підлягає державній реєстрації (ст. 182 ЦК України).

Згідно із ч. 1 ст. 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація прав проводиться на підставі:

5) рішень судів, що набрали законної сили.

Отже, рішення суду є підставою для проведення державної реєстрації ПАТ «Укрграфіт» права власності на об'єкти нерухомого майна: Цегляний гараж №3 (інв.№1209115), літ.А загальною площею 27,7 кв.м.; Прибудова до сушильного барабану (інв.№1922223), літ.А-ІІ загальною площею 141,5 кв.м.; Цегляний гараж №2 прибудова (інв.№1209114), літ «А» з прибудовою літ «а» загальною площею 60,0 кв.м.; Цегляний гараж №1 прибудова (інв.№1209113) літ.«А» з прибудовою літ. «а» загальною площею 42,3 кв.м.; Центральна прохідна з в'їзними воротами і КПП-1 і дорожнім покажчиком (вагова, сходи, ворота, паркан) (інв.№1020019) літ.А загальною площею 7,7 кв.м.; Цегляна будівля майстерні, гаражу, складу ділянки ТВС (інв.№1011314) літ. «А» з прибудовами літ. «а» та літ. «а1» загальною площею 185,6 кв.м., які розташовані за адресою: м. Запоріжжя, вул. Північне шосе, 20.

Враховуючи викладене, суд констатує наявність підстав для задоволення позовних вимог, які є обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судові витрати відносяться на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4 5 , 33, 34, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Український графіт» (м.Запоріжжя) до Запорізької міської ради (м.Запоріжжя) задовольнити повністю.

Визнати право власності Публічного акціонерного товариства "Український графіт" (69600, м. Запоріжжя, вул. Північне шосе, 20, ЄДРПОУ 00196204) на самочинно збудовані об'єкти нерухомості, розташовані за адресою: м. Запоріжжя, вул. Північне шосе, 20., а саме:

- Цегляний гараж №3 (інв.№1209115), літ.А загальною площею 27,7 кв.м.;

- Прибудова до сушильного барабану (інв.№1922223), літ.А-ІІ загальною площею 141,5 кв.м.;

- Цегляний гараж №2 прибудова (інв.№1209114), літ «А» з прибудовою літ «а» загальною площею 60,0 кв.м.;

- Цегляний гараж №1 прибудова (інв.№1209113) літ.«А» з прибудовою літ. «а» загальною площею 42,3 кв.м.;

- Центральна прохідна з в'їзними воротами і КПП-1 і дорожнім покажчиком (вагова, сходи, ворота, паркан) (інв.№1020019) літ.А загальною площею 7,7 кв.м.;

- Цегляна будівля майстерні, гаражу, складу ділянки ТВС (інв.№1011314) літ. «А» з прибудовами літ. «а» та літ. «а1» загальною площею 185,6 кв.м.

Суддя Л.П. Кагітіна

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання. Рішення оформлене у повному обсязі та підписане згідно із вимогами ст. 84 ГПК України 24.07.2015 р.