Рішення

від 29.07.2015 по справі 908/3673/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251 номер провадження справи 34/125/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.07.2015 Справа № 908/3673/15

Господарський суд Запорізької області у складі судді Науменка А.О., при секретарі Яровенко Г.В.

За участю представників: від позивача - Вініченко О.В., довіреність № 19/2943 від 01.04.2015 р.; від відповідача - не з'явився.

Розглянув в судовому засіданні матеріали справи № 908/3673/15,

за позовом: Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Запоріжгаз" (69035, м. Запоріжжя, вул. Заводська, буд. 7, скорочено ПАТ "Запоріжгаз");

до відповідача: Виконавчого комітету Миколаївської сільської ради (71135, Запорізька область, Бердянський район, с. Миколаївка, вул. Горького, 13, скорочено ВК Миколаївської сільської ради);

про стягнення суми.

Сутність спору:

Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Запоріжгаз" заявлено позовні вимоги до Виконавчого комітету Миколаївської сільської ради про стягнення заборгованості за договором на постачання природного газу за регульованим тарифом № ТП-Б-22003 від 05.01.2015 р. в розмірі 8103,09 грн., з яких: 6654,50 грн. основного боргу, 492,27 грн. пені, 24,61 грн. 3% річних та 931,70 грн. інфляційних втрат,

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 18.06.2015 р. позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі № 908/3673/15, якій присвоєно номер провадження 34/125/15, справу до розгляду в засіданні господарського суду призначено на 08.07.2015 р.

Ухвалою господарського суду Запорізької області суду від 08.07.2015 р. розгляд справи відкладено на 29.07.2015 р.

Позовні вимоги мотивовані тим, що між ПАТ "Запоріжгаз" та ВК Миколаївської сільської ради було укладено договір № ТП-Б-22003 від 05.01.2015 р., на постачання природного газу за регульованим тарифом. На умовах договору, постачальник передав, а споживач прийняв природний газ протягом 2015 року, який повністю не був оплачений відповідачем станом на 01.06.15 р. Відповідно до ст . 625 ЦК України, боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, зобов'язаний сплатити кредитору 3% річних, що станом на 28.05.2015 р., складає 24,61 грн., а також суму, на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів, яка за квітень 2015 р., становить 931,70 грн. Крім того, відповідно до п. 6.2.2 договору, у разі порушення споживачем строків оплати, передбачених розділом 4 Договору, із споживача стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, що станом на 28.05.2015 р., складає 492,27 грн. Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на ст.ст. 2, 54-57 ГПК України, ст. ст. 526, 625 ЦК України, ст. 193, 231, 232 ГК України.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги, висловив пояснення в обґрунтування своєї позиції та зазначив, що відповідачем була погашена сума основного боргу після подання позову у зв'язку з чим провадження в цій частині підлягає припиненню. Стосовно стягнення 3% річних, інфляційних втрат та пені, повідомив, що підстав для звільнення від стягнення таких немає.

Представник Виконавчого комітету Миколаївської сільської ради, в судове засідання не з'явився, однак до суду 07.07.2015 р. та 28.07.2015 р. надійшли пояснення, в яких відповідач просить розглянути справу без участі його представника у зв'язку із складним фінансовим становищем. Водночас відповідач повідомляє, що станом на 08.07.2015 р. заборгованість за спожитий природний газ буде погашена. Крім того, відповідач просить не стягувати з нього пеню, 3% річних та інфляційні втрати, оскільки виникнення кредиторської заборгованості за взятими зобов'язаннями за даним договором викликало неналежне виконання Бердянською районною адміністрацією умов договору про надання субвенції від 21.01.2015 р. № 8 виконкому Миколаївської сільської ради.

За клопотанням представника позивача, розгляд справи здійснювався без застосування засобів фіксації судового процесу.

У відповідності до ст. 85 ГПК України в судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

05.01.2015 р. ПАТ "Запоріжгаз" (постачальник) та Виконавчим комітетом Миколаївської сільської ради (споживач), було укладено договір № ТП-Б-22003 на постачання природного газу за регульованим тарифом (договір № ТП-Б-22003).

Відповідно до п.1.1 договору № ТП-Б-22003, постачальник здійснює постачання природного газу споживачу в обсягах і порядку, передбачених договором для забезпечення потреб споживача, а споживач сплачує постачальнику вартість газу і наданих послуг у розмірах, строках, порядку та на умовах, передбачених договором.

Згідно п.п. 4.1-4.5 договору № ТП-Б-22003 розрахунки за реалізований споживачеві газ здійснюються за цінами, що встановлюються національною комісією, яка здійснює державне регулювання у сфері енергетики. У випадках передбачених законодавством, до ціни на природний газ додається:

- збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ;

- податок на додану вартість за ставкою;

- тариф на транспортування природного газу магістральними трубопроводами;

- тариф на транспортування природного газу розподільними трубопроводами;

- тариф на постачання газу за регульованим тарифом;

- податок на додану вартість.

Постачальник зобов'язується розміщувати інформацію про ціну газу та її складові на офіційному веб-сайті (www.zapgaz.zp.ua) та в засобах масової інформації.

Сторони домовились, що ціна газу, розрахована відповідно до пунктів 4.1 та 4.2 Договору, є обов'язковою для Сторін з дати набрання нею чинності. Визначена на її основі вартість газу буде застосовуватись Сторонами при складанні актів приймання-передачі газу та розрахунках за газ згідно з умовами Договору.

Розрахунковий період за Договором становить один місяць - з 8 00 години першого дня місяця до 8 00 години першого дня наступного місяця включно.

Місячна вартість газу визначається як добуток ціни газу на загальну кількість реалізованого газу, визначену згідно з розділом 3 Договору.

Загальна сума вартості Договору складається з місячних сум вартості договірних обсягів постачання газу Споживачу.

Пунктом 10.1 договору № ТП-Б-22003 визначено, що договір набирає чинності з дати його підписання та укладається на строк до 31.12.2015 р. Договір вважається продовженим на аналогічний період, якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов.

Доказів припинення дії договору № ТП-Б-22003 сторонами не надано.

Проаналізувавши фактичні обставини справи, оцінивши представлені докази, заслухавши представників учасників процесу, суд вважає, що позов підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Правовідносини сторін є господарськими.

Згідно з ч. 1 ст. 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

За своєю правовою природою, договір по даній справі є договором купівлі-продажу.

Статтею 691 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Згідно з нормою ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

На умовах договору № ТП-Б-22003, постачальник передав, а споживач прийняв у 2015 році (січень-травень) природний газ, що підтверджується відповідними актами прийому-передачі природного газу доданими до матеріалів справи та підписаними представниками сторін.

Згідно п. 2.6 договору № ТП-Б-22003, послуги з постачання газу, підтверджуються підписаними сторонами, актом приймання-передачі газу, що оформлюється за даними вузлів обліку, визначених у додатку 1 до Договору.

Відповідно до п. 4.6 договору № ТП-Б-22003, оплата вартості послуг з постачання газу здійснюється Споживачем авансовими та/або плановими платежами із розрахунку договірного обсягу постачання газу протягом періоду оплати відповідно до додатка 2 до Договору. Споживач самостійно розраховує суму платежу, виходячи з ціни газу на наступний розрахунковий період та відповідної величини договірного обсягу газу, заявленого на наступний розрахунковий період. У разі відсутності інформації про ціну газу на наступний розрахунковий період до дати здійснення оплати Споживач розраховує суму платежу за ціною, що діяла у попередньому місяці. У випадку недоплати вартості послуг з постачання газу за розрахунковий період Споживач проводить остаточний розрахунок не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим . У разі переплати за фактично спожитий газ сума переплати зараховується Постачальником в рахунок оплати поставленого газу в наступному розрахунковому періоді або повертається на поточний рахунок Споживача на його письмову вимогу.

Проте, у порушення названих положень договору, споживачем, у граничні строки, встановлені договором, оплата за поставлений природний газ, своєчасно не проводилася.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).

У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Станом на момент прийняття рішення 6654,50 грн. основного боргу погашено відповідачем, що підтверджено ПАТ "Запоріжгаз".

Відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Згідно п. 4.4. Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі.

Таким чином, провадження у справі № 908/3673/15 в частині стягнення основного боргу слід припинити на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Крім того, позивачем за порушення грошових зобов'язань нараховано відповідачеві 24,61 3% річних за період: з 11.04.2015 р. по 28.05.2015 р. та 931,70 грн. інфляційних втрат за період: квітень 2015 року.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Факт порушення відповідачем грошового зобов'язання щодо своєчасної оплати природного газу позивачем доведено.

Судом перевірено правильність нарахування 3% річних та встановлено, що правильною сумою річних є 24,07 грн., отже ці вимоги задовольняться частково. Розрахунок інфляційних втрат здійснений вірно.

Також, позивачем заявлено позовні вимоги про стягнення 492,27 грн. пені за період: з 11.04.2015 р. по 28.05.2015 р.

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 6.2.2 договору № ТП-Б-22003, у разі порушення споживачем строків оплати, передбачених розділом 4 договору, із споживача стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

При перевірці розрахунків 3% річних і пені судом враховано, що позивачем не вірно визнано кількість днів прострочення, помилково включено день здійснення часткової оплати відповідачем в день прострочення виконання грошового зобов'язання в повному обсязі, без врахування оплаченої ним суми.

Відповідно до п. 1.9 постанови пленуму ВГСУ № 14 від 17.12.2013 р. "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені.

Таким чином, судом перевірено заявлений позивачем розрахунок пені та встановлено, що правильною сумою до стягнення пені є сума в розмірі 481,33 грн.

Частиною 3 ст. 551 ЦК України, встановлено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Аналогічне положення міститься і в ст. 233 ГК України.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Відповідно до п. 3.17.4 Постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

В матеріалах справи міститься договір про надання субвенції від 21.01.2015 р. № 8, укладений Бердянською районною державною адміністрацією (надавач субвенції) та ВК Миколаївської сільської ради (отримувач субвенції).

Згідно п. 1.1. предметом договору є надання субвенції із районного бюджету Миколаївської сільської ради в розмірі 373400 грн., в тому числі 273900 грн. на здійснення видатків на дошкільну освіту та 99500 грн. на здійснення видатків на утримання закладів культури. Субвенція надається відповідно до пункту 20 Прикінцевих положень Бюджетного кодексу України та на виконання рішення сесії Бердянської районної ради від 20.01.2015 р. № 1 «Про районний бюджет на 2015 рік».

За поясненнями відповідача заборгованість за спожитий природний газ у виникла в зв'язку з недофінансуванням субвенції районного бюджету на утримання закладів дошкільної освіти та культури році відповідно додатка 5 до рішення Бердянської районної ради від 20.01.2015 року № 1 «Про районний бюджет на 2015 рік» та п.2.2. Договору № 8 від 21.01.2015 « Про надання субвенції».

Беручи до уваги причини неналежного виконання відповідачем зобов'язання, ступень їх виконання (повне погашення боргу в процесі розгляду спору), суд вважає за можливе зменшити розмір стягуваної суми пені на 50 % до 240,67 грн. (481,33 грн. - 50%).

Щодо стягнення втрат від інфляції та 3% річних, слід зазначити, що вказані суми не є штрафними санкціями, і від виконання цих зобов'язань відповідача не може бути звільнено, як і не може бути зменшено вказані суми.

Отже, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Пунктом 9.4. Постанови пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. "Про судове рішення" передбачено, що в резолютивній частині рішення має бути остаточна відповідь щодо усіх вимог, які були предметом судового розгляду. При цьому господарські суди повинні зазначати у рішеннях про часткове задоволення майнових вимог, у тому числі в разі зменшення розміру неустойки згідно з пунктом 3 статті 83 ГПК, - про відмову в позові в решті вимог, припинення провадження або залишення без розгляду позову у цій частині.

Пунктом п. 3.17.4 Постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" передбачено, що у резолютивній частині судового рішення зазначається про часткове задоволення позову і розмір суми неустойки, що підлягає стягненню. Судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки.

Відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача пропорційно задоволеним вимогам без урахування зменшення пені та вимог, за якими припинено провадження у справі.

Керуючись ст. ст. 44, 49, ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

В частині стягнення 6654 (шість тисяч шістсот п'ятдесят чотири) грн. 50 коп. основного боргу провадження по справі № 908/3673/15 припинити.

Стягнути з Виконавчого комітету Миколаївської сільської ради (71135, Запорізька область, Бердянський район, с. Миколаївка, вул. Горького, 13, ідентифікаційний код юридичної особи: 25482922) на користь Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Запоріжгаз» (69035, м. Запоріжжя, вул. Заводська, буд. 7, ідентифікаційний код юридичної особи: 03345716) 240 (двісті сорок) грн. 67 коп. пені, 24 (двадцять чотири) грн. 07 коп. 3% річних, 931 (дев'ятсот тридцять одна) грн. 70 коп. втрат від інфляції, 1824 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 41 коп. судового збору.

В іншій частині позову відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Згідно ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено 31.07.2015 р.

Суддя А.О. Науменко