Постанова

від 16.06.2015 по справі 804/16038/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

16 червня 2015 рокусправа № 804/16038/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Сафронової С.В.

суддів: Поплавського В.Ю. Чепурнова Д.В.

за участю секретаря судового засідання: Олійник Р.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Криворізької північної об'єднаної державної податкової інспекції Головного Управління Міндоходів у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2014 року

у адміністративній справі № 804/16038/14 за позовом Криворізької північної об'єднаної державної податкової інспекції Головного Управління Міндоходів у Дніпропетровській області до Товариства з обмеженою відповідальністю"Галактика-31" про накладення арешту, -

в с т а н о в и л а :

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2014 року відмовлено у задоволені адміністративного позову Криворізької північної об'єднаної державної податкової інспекції Головного Управління Міндоходів у Дніпропетровській області щодо накладення арешту на кошти та інші цінності платника податків - Товариства з обмеженою відповідальністю «Галактика-31» (податковий номер 21881068), що знаходяться на рахунку №26006150247001 в Криворізькій філії ПАТ КБ «ПриватБанк» м.Кривий Ріг, МФО 305750 у сумі 2841,63 грн.

Зазначена постанова суду першої інстанції оскаржена позивачем по справі з підстав невірного трактування судом положень пп. 20.1.33 п. 20.1 ст. 20 ПКУ визначено право органів державної податкової служби звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності платника податків, що знаходяться в банку, у разі, якщо у платника податків, який має податковий борг, відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу, та положень ст.94 ПКУ відповідно якої за рішенням керівника податкового органу адміністративний арешт. За наведених обставин, позивач просить скасувати рішення, та прийняти нове про задоволення вимог податкового органу у цій справі.

Сторони по справі належним чином повідомлялися про час та місце судового перегляду постанови суду першої інстанції у цій справі за апеляційною скаргою податкового органу, проте в судове засідання своїх представників не направили, заяв про відкладення розгляду справи не надсилали, що відповідно до вимог ч.4 ст.194 та ст..41 КАСУ надає можливість судовій колегії здійснити розгляд справи за відсутності осіб, що приймають участь у справі, та без застосування технічних засобів фіксування судового процесу.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженої постанови, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Галактика-31» зареєстроване виконавчим комітетом Криворізької міської Ради 08.08.1994 року, і знаходиться на податковому обліку в Криворізькій північній ОДПІ ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області, як основний платник податків за №529 від 09.09.1994 р., у якого в липні 2014 року виник податковий борг, який позивач сплачує по теперішній час, що призвело до виникнення пені та штрафних санкцій відповідно до діючого законодавства.

Судом також встановлено, що відбувається щомісячне нарахування податкових зобов'язань згідно наданої відповідачем податкової декларації, в результаті постійно виникає новостворений борг. Отже податкова вимога, сформована в липні 2014 року не відкликались.

Таким чином, податковий борг відповідача виник 30.06.2014 року в результаті не сплати самостійно задекларованих платником податків податкових зобов'язань з плати за землю і станом на 10.09.2014 року становить - 2841,63грн., тобто суму самостійно задекларованих відповідачем податкових зобов'язань по податку на додану вартість, та залишився непогашений по теперішній час, що й стало підставою для звернення Криворізької північної ОДПІ до суду з позовом у цій справі.

Вирішуючи спір у цій справі, суд першої інстанції правильно посилався на положення п.57.1 ст.57 Податкового кодексу України, за якими платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом, та на приписи пп.14.1.175. ст.14 і п.п.14.1.162. п.14.1. ст.14 Податкового кодексу України, за якими при несплаті зобов'язання у встановлений строк виникає податковий борг, тобто, сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання, і пеня (сума коштів у вигляді відсотків, нарахованих на суми грошових зобов'язань, не сплачених у встановлені законодавством строки), у зв'язку з виникненням та не сплати яких, орган державної податкової служби відповідно до вимог ст.59 Податкового кодексу України має надсилати (вручати) платнику податків податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення, і така податкова вимога № 2087-25 відповідачу направлялася податковим органом 02.07.2014 р.

Предметом спору у цій справі є вимоги податкового органу - позивача у справі, які стосуються виключно накладення арешту на кошти та інші цінності відповідача в порядку ст. 20.1.17 ст.20 ПК України, у зв'язку з чим суд першої інстанції спираючись на п.п.95.1. 95.3. ст.95 Податкового кодексу України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову із-за відсутності у позивача права на звернення до суду з позовом про накладення арешту на кошти та інші цінності платника податків, яке на думку суду виникає лише в разі, якщо платник податків перешкоджає виконанню податковим керуючим повноважень, визначених цим Кодексом, або якщо у платника податків, який має податковий борг, відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Крім того, відмовляючи в задоволені вимог податкового органу у цій адміністративній справі, суд першої інстанції виходив з того, що у відповідності до ст.94 Податкового кодексу України адміністративний арешт майна (складовою якого є, в тому числі, кошти платника податків) є винятковим способом забезпечення виконання платником податків своїх податкових зобов'язань, яке здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення органу державної податкової служби до адміністративного суду з позовом про накладення арешту на кошти на рахунках платника податків - в день прийняття керівником податкового органу відповідного рішення про накладення арешту на майно платника податку, і лише за наявності обставин, вичерпний перелік яких наведено у п.п.94.2.1.-94.2.7. п.94.2. ст.94 Податкового кодексу України, а саме: якщо з'ясовується одна з таких обставин: платник податків порушує правила відчуження майна, що перебуває у податковій заставі; фізична особа, яка має податковий борг, виїжджає за кордон; платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб органу державної податкової служби; відсутні дозволи (ліцензії) на здійснення господарської діяльності, торгові патенти, а також у разі відсутності реєстраторів розрахункових операцій, зареєстрованих у встановленому законодавством порядку, крім випадків, визначених законодавством; відсутня реєстрація особи як платника податків в органі державної податкової служби, якщо така реєстрація є обов'язковою відповідно до цього Кодексу, або коли платник податків, що отримав податкове повідомлення або має податковий борг, вчиняє дії з переведення майна за межі України, його приховування або передачі іншим особам; платник податків відмовляється від проведення перевірки стану збереження майна, яке перебуває у податковій заставі; платник податків не допускає податкового керуючого до складення акта опису майна, яке передається в податкову заставу, що також прописано в п. 3.1 розділу 3 Порядку застосування адміністративного арешту майна платника податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 1398 від 07.11.2011 р., та зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 04.01.2012 р. за №9/20322.

За наведених в попередньому абзаці приписів, суд першої інстанції визнав, що адміністративний арешт коштів на рахунках платника податків може бути застосовано судом за позовною заявою податкового органу лише за умови: наявності однієї з обставин, визначених п.п.94.2.1.-94.2.7. п.94.2. ст.94 Податкового кодексу України; та наявності рішення керівника податкового органу про застосування адміністративного арешту майна платника податків.

Підсумовуючи вищенаведене, суд першої інстанції дійшов висновку, що звертаючись до суду з адміністративним позовом про накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в установі банку ТОВ "Галактика-31", Криворізька північна ОДПІ ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області не надала суду доказів наявності жодної з перелічених вище умов, за настання яких суд може прийняти рішення про застосування арешту коштів відповідача, а також наявності підстав, що надають позивачу право на звернення до суду із зазначеним позовом, що свідчить про відсутність підстав для застосування арешту коштів та інших цінностей ТОВ "Галактика-31", що знаходяться на рахунках у банках даного підприємства.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції у цій справі, та приймаючи інше рішення по справі про задоволення адміністративного позову Криворізької північної ОДПІ ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області, судова колегія виходить з того, що висновки у цій справі судом були зроблені без повного з'ясування обставин, що мають значення для вирішення спору та оцінки наявних у матеріалах справи доказів здійснена без дотримання положень статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України, а відтак, судові рішення не є такими, що відповідають вимогам законності та обґрунтованості, що встановлені статтею 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

При цьому, суд першої інстанції зазначає, що загальна процедура і підстави застосування адміністративного арешту органами державної податкової служби визначені статтею 94 Податкового кодексу України.

Визначення адміністративного арешту як виняткового способу забезпечення виконання обов'язків платника податків, наведене в пункті 94.1 статті 94 Податкового кодексу України, за своїм змістом однаково охоплює як арешт коштів, так і арешт іншого майна.

Отже, норми статті 94 Податкового кодексу України регулюють застосування будь-якого адміністративного арешту незалежно від предмета такого арешту.

Водночас Податковим кодексом України передбачені також інші, додаткові випадки накладення арешту на кошти платника податків, крім тих, що визначені статтею 94 цього Кодексу.

Так, відповідно до підпункту 20.1.17 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності такого платника податків, що знаходяться в банку, у разі, якщо у платника податків, який має податковий борг, відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Наведена законодавча норма встановлює одночасно як право податкового органу на звернення до суду з вимогою про накладення арешту на кошти платника податків, так і підстави для реалізації цього повноваження. Такими підставами є: 1) відсутність майна, за рахунок якого може бути погашений податковий борг; 2) недостатність такого майна для погашення суми податкового боргу через те, що балансова вартість цього майна менша за відповідну суму податкового боргу; 3) майно не може бути джерелом погашення податкового боргу у відповідній сумі.

Відсутність підстав для застосування арешту коштів платника податків, передбачених підпунктом 20.1.17 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, серед підстав для застосування адміністративного арешту, що входять до переліку, встановленого пунктом 94.2 статті 94 Податкового кодексу України (сформульованого як вичерпний), не повинна розглядатися судами як перешкода для застосування арешту коштів на рахунках платника податків у відповідних випадках.

Наведене пояснюється тим, що норма підпункту 20.1.17 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України є імперативною і обов'язковою до виконання, зміст її є самостійним, чітким і зрозумілим. Норми підпункту 20.1.17 пункту 20.1 статті 20 та пункту 94.2 статті 94 Податкового кодексу України не заперечують за змістом одна одну, оскільки регулюють різні правовідносини. Так, норми пункту 94.2 Податкового кодексу України визначають загальні підстави для застосування арешту як майна, так і коштів платника податків. Натомість підпункт 20.1.17 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України регулює інше коло суспільних відносин, а саме питання накладення арешту виключно на кошти платника податків та інші цінності, що знаходяться у банках, причому в специфічній ситуації за відсутності достатнього для погашення податкового боргу майна.

При цьому, відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції не звернув уваги на надані позивачем докази наявності підстав для реалізації повноважень звернення до суду з вимогою про накладення арешту передбачених підпунктом 20.1.17 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України.

Так, згідно з наявними у матеріалах справи доказами: довідки Державної інспекції сільського господарства в Дніпропетровській області від 04.06.2014 року №07.2/13-26/3106 (а.с.18), довідки Держземагенства у Криворізькому районі Дніпропетровської області від 28.05.2014 року №2935/7 (а.с.19-20), довідки Криворізького гірничопромислового територіального управління Держгірпромнагляду України від 29.05.2014 року № 12-13/986 (а.с.21-22) - у відповідача відсутнє рухоме та нерухоме майно, за рахунок якого може бути погашений податковий борг.

Разом з тим, податковим органом з'ясовано, що відповідач має відкриті банківські розрахункові рахунки, а саме - рахунок № 26006150247001 в Криворізькій філії ПАТ КБ „ПриватБанк" м. Кривий Ріг, МФО 305750.

Наведеним доказам суд першої інстанції оцінки не надав.

Відповідно до п.п.20.1.33 п. 20.1 ст. 20 ПК України контролюючі органи мають право звертатися - до суду щодо, накладення арешту на кошти та інші цінності такого платника податків, що знаходяться в банку, у разі, якщо у платника податків, який має податковий борг, відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Відповідно до листа Вищого адміністративного суду України від 29.04.13 року №642/12/13-13 норма п.п. 20.1.33 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України є імперативною і обов'язковою до виконання, зміст її є самостійним, чітким і зрозумілим. Норми п.п. 20.1.33 п. 20.1 ст. 20 та п. 94.2 ст. 94 Податкового кодексу України не заперечують за змістом одна одну, оскільки регулюють різні правовідносини. Так, норми пункту 94.2 Податкового кодексу України визначають загальні підстави для застосування арешту як майна, так і коштів платника податків. Натомість п.п. 20.1.33 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України регулює інше коло суспільних відносин, а саме питання накладення арешту виключно на кошти платника податків та інші цінності, що знаходяться у банках, причому в специфічній ситуації за відсутності достатнього для погашення податкового боргу майна.

За таких обставин позовна заява податкового органу до суду з вимогою про накладення арешту на кошти з підстав, передбачених підпунктом п.п. 20.1.33 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України, може здійснюватися без урахування норми пункту 7.3 Порядку застосування адміністративного арешту майна платника податків, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 10 жовтня 2013 року №568.

Водночас умовою застосування норми п.п. 20.1.33 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України є відсутність у платника податків майна, яке може бути використане для погашення податкового боргу.

Таким чином, податкові органи в силу підпункту п.п. 20.1.33 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України наділені повноваженнями на звернення до суду з позовами про накладення арешту на кошти платника податку в разі відсутності в такого платника достатнього для погашення податкового боргу майна.

Отже, арешт може стосуватися лише того майна (коштів), яке є необхідним для виконання певних зобов'язань платника податків, зокрема, щодо погашення податкового боргу.

Однак, суд першої інстанції не взяв до уваги вищевказані аргументи Криворізької північної об'єднаної державної податкової інспекції Головного Управління Міндоходів у Дніпропетровській області, внаслідок чого проігнорував, що арешт коштів платника податків не виключається, якщо на момент пред'явлення відповідної вимоги відсутнє майно, за рахунок якого можна погасити податковий борг.

Відповідно до ст. 69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлюй наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Таким чином, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції не дослідив належним чином матеріали справи, що призвело до висновків суду які суперечать матеріалам наявним у справі та не відповідають фактичним обставинам справи.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції при ухваленні спірного судового рішення було неповно з'ясовано фактичні обставини справи та порушено норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Відповідно до статті 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення, зокрема, є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справ та порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Керуючись п.3 ч.1 ст.198, ст.202, ст.205, ст.207 КАС України, судова колегія -

П о с т а н о в и л а :

Апеляційну скаргу Криворізької північної об'єднаної державної податкової інспекції Головного Управління Міндоходів у Дніпропетровській області - задовольнити

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2014 року - скасувати, та прийняти нову постанову про задоволення адміністративного позову Криворізької північної об'єднаної державної податкової інспекції Головного Управління Міндоходів у Дніпропетровській області

Накласти арешт на кошти та інші цінності платника податків - Товариства з обмеженою відповідальністю „Галактика-31" (податковий номер 21881068), що знаходяться на рахунку № 26006150247001 в Криворізькій філії ПАТ КБ „ПриватБанк" м. Кривий Ріг, МФО 305750 у сумі 2 841,63 грн.

Постанова Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в порядку та строки, визначені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України .

Головуючий: С.В. Сафронова

Суддя: В.Ю. Поплавський

Суддя: Д.В. Чепурнов

Згідно з оригіналом

Старший консультант ОСОБА_1