Постанова

від 30.07.2015 по справі 813/2926/15

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 липня 2015 року справа № 813/2926/15

м. Львів, вул. Чоловського, буд. 2

10 год. 20 хв. зал судових засідань № 6

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Гулика А.Г.,

секретар судового засідання Щур В.Р.,

за участю:

представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом управління Пенсійного фонду України в Яворівському районі Львівської області до приватно-орендного підприємства «Нагачів» про стягнення заборгованості, -

в с т а н о в и в:

управління Пенсійного фонду України в Яворівському районі Львівської області (далі - УПФ України в Яворівському районі Львівської області) звернулось до суду з позовом до приватно-орендного підприємства «Нагачів» (далі - ПОП «Нагачів»), в якому просить суд стягнути з відповідача заборгованість по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за травень 2015р. на суму 4897,33грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідно до п.п. «б»-«з» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до Пенсійного фонду плату, що покриває фактичні витрати на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до ч. 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Проте, всупереч вимогам ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», відповідач своєчасно не сплатив суму витрат на виплату та доставку пенсій, що призвело до виникнення боргу.

У додаткових поясненнях до позову від 29.07.2015р. позивач зазначає, що відповідач має заборгованість перед позивачем по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до п. «в» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (трактористам-машиністам, безпосередньо зайнятим у виробництві сільськогосподарської продукції в колгоспах, радгоспах, інших підприємствах сільського господарства - ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5Н.) та п.«ж» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (жінкам, які працюють у сільськогосподарському виробництві та виховали п'ятеро і більше дітей - ОСОБА_6 та ОСОБА_7С.).

Відповідач подав до суду заперечення проти позову від 23.06.2015р., в якому просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог. Свої заперечення обґрунтовує тим, що колишні працівники, які мають право на пільгову пенсію, займали на Підприємстві відповідача посаду тракториста-машиніста або ж це були жінки, які працювали у сільськогосподарському виробництві та виховали п'ятеро і більше дітей, а отже, зазначені посади до списку №2 не включено. Відповідач зазначив, що виплата пенсій особам відповідно до пунктів В«вВ» та В«жВ» статті 13 Закону України В«Про пенсійне забезпеченняВ» , здійснюється до 1 січня 2005 року за рахунок коштів Пенсійного фонду, а з 1 січня 2005 року - за рахунок коштів Державного бюджету України до досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 вказаного Закону. Тому, відповідач вважає, що виплата пенсій колишнім працівникам ПОП «Нагачів», вказаним в адміністративному позові, повинна здійснюватися за рахунок Державного бюджету України, а не відповідача. Відповідач у запереченні також вказав, що позов не визнає та просить суд відмовити у його задоволенні.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, наведених у позовній заяві та додаткових поясненнях до неї. Просив суд позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позову заперечив з підстав, наведених у письмовому запереченні. Просив суд у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити повністю, з наступних підстав.

Суд встановив, що ПОП «Нагачів» є платником страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Позивач - УПФ України в Яворівському районі Львівської області відповідно до п.6.4 Інструкції, направило на адресу відповідача розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до ч. 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в частині пенсій, призначених відповідно до ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», а саме: розрахунки за травень 2015р. на суму 4897,33грн., у зв'язку з виплатою та доставкою пенсій - ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7

Вказані пенсіонери працювали у відповідача та отримали право на пенсію на пільгових умовах.

Докази вжиття відповідачем заходів погашення заборгованості перед УПФ України в Яворівському районі Львівської області по відшкодуванню фактичних витрат з виплати та доставки пенсій, призначених відповідно до ч. 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», в частині пенсій призначених відповідно до ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» за травень 2015р. на суму 4897,33грн. в матеріалах справи відсутні.

При вирішенні спору по суті суд виходив з такого.

Відповідно до статті 1 Закону України від 08.07.2010р. №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Пунктом 2 розділу XV Прикінцеві положення Закону України від 09.07.2003р. №1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

ОСОБА_1 осіб, які мають право на пенсію за віком на пільгових умовах, незалежно від місця останньої роботи, визначено, зокрема підпунктами «б»-«з» частини першої статті 13 Закону України від 05.11.1991р. №1788-XII «Про пенсійне забезпечення».

До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди підпунктом 1 пункту 2 розділу XV Прикінцеві положення Закону України від 09.07.2003р. №1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що вказаним особам пенсії призначаються за нормами зазначеного Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України від 05.11.1991р. №1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (статтями 27 та 28). При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим законом.

Порядок відшкодування страхувальниками витрат Пенсійного фонду України на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених на пільгових умовах, визначено Інструкцією про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного Фонду України, затвердженою постановою Пенсійного фонду України від 19.12.2003р №21-1.

Відповідно до приписів пункту 6.4 вказаної Інструкції, розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається відділами надходження доходів органів Пенсійного фонду України щорічно у розрахунках фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону (згідно з додатками 6 та 7), які надсилаються підприємствам до 20-го січня поточного року та протягом 10 днів з новопризначених (перерахованих) пенсій.

Підприємства, відповідно до вимог пункту 6.8 Інструкції, щомісяця до 25-го числа повинні вносити до Пенсійного фонду України зазначену в повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах. Крім того, недоплачена сума з відшкодування витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за попередній рік підлягає сплаті одночасно із сплатою фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за перший поточний місяць.

Згідно з пунктом 1 статті 1 та абзацом четвертим пункту 1 статті 2 Закону України від 26.06.1997р. №400/97-ВР «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування», для суб'єктів підприємницької діяльності незалежно від форм власності, їх об'єднань, бюджетних, громадських та інших установ та організацій, об'єднань громадян та інших юридичних осіб, а також фізичних осіб-суб'єктів підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників, об'єктом оподаткування є також фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів В«бВ» -В«зВ» статті 13 Закону України В«Про пенсійне забезпеченняВ» до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 12 Закону України В«Про пенсійне забезпеченняВ» .

З огляду на викладене, витрати на виплату і доставку пільгових пенсій, які відповідач, відповідно до Закону України від 09.07.2003р. №1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», зобов'язаний відшкодовувати Пенсійному фонду, у розумінні вказаного Закону вважаються внесками на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Статтями 14, 15 Закону України від 09.07.2003р. №1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що платниками страхових внесків до солідарної системи є страхувальники, зокрема, роботодавці - підприємства, установи та організації, створені відповідно до законодавства України.

Відповідно до частини другої статті 6 Закону України від 08.07.2010р. №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», частини шостої статті 20 Закону України від 09.07.2003р. №1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», страхувальники зобов'язані нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.

Суд встановив, що позивач надав для відповідача розрахунок фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до ч.2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», в частині пенсій, призначених відповідно до пунктів «б»-«з» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», який надіслано на адресу відповідача та вручено його уповноваженій особі 12.03.2015 року, що підтверджується доказами, наявними у матеріалах справи.

З довідки, виданої ОСОБА_4, вбачається, що він працював у ПОП В«НагачівВ» , зокрема, у період з 05.04.1975 року по 15.05.1976 року, з 08.06.1978 року по 27.11.2007 року, з 02.06.2008 року по 01.12.2010 року трактористом-машиністом і був безпосередньо зайнятий у виробництві сільськогосподарської продукції на протязі повного польового періоду в рослинництві чи протягом календарного року в тваринництві (довідка за вих. №188 від грудня 2012 року).

Відповідно до довідки за вих. №201, ОСОБА_3 працював у відповідача з 05.01.1979 року по 18.12.2006 року, з 07.05.2007 року по 23.11.2007 року, з 02.06.2008 року по 31.10.2008 року та з 01.07.2009 року по 11.07.2010 року трактористом-машиністом і був безпосередньо зайнятий на виробництві сільськогосподарської продукції на протязі повного польового періоду в рослинництві чи протягом календарного року в тваринництві.

Згідно з довідкою за вих. №64 (від березня 2013 року), ОСОБА_5 працював у відповідача з 02.07.1975 року по 20.05.1976 року та з 01.07.1978 року по 16.03.1998 року трактористом-машиністом і був безпосередньо зайнятий на виробництві сільськогосподарської продукції на протязі повного польового періоду в рослинництві чи протягом календарного року в тваринництві.

Вказані особи перебувають на обліку у Пенсійному фонді та отримують пенсію за віком трактористам-машиністам (що стверджується протоколами про призначення пенсії).

Крім того,з поданих позивачем матеріалів вбачається, що ОСОБА_6 та ОСОБА_7 працювали у відповідача та народили і виховали до 14-ти річного віку по 5 дітей.

Так, згідно з пунктом В«жВ» статті 13 Закону України від 05.11.1991р. №1788-XII «Про пенсійне забезпечення», право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають жінки, які працюють у сільськогосподарському виробництві та виховали п'ятеро і більше дітей, незалежно від віку і трудового стажу в порядку, що визначаються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України «Про призначення пенсії на пільгових умовах жінкам, які працюють в сільськогосподарському виробництві та виховали п'ятеро і більше дітей» від 16.05.1992р. №244, жінки, які працюють в сільськогосподарському виробництві та виховали п'ятеро і більше дітей до 14-річного віку, в тому числі усиновлених, пенсії на пільгових умовах призначаються незалежно від віку та наявного трудового стажу.

Право на пенсію на вказаних пільгових умовах мають жінки, які зайняті на постійній роботі у сільськогосподарському виробництві у колгоспах, державних господарствах, міжгосподарських підприємствах, кооперативах, орендних колективах, а також в фермерських та інших господарствах незалежно від форм власності та господарювання.

Обчислення заробітку, призначення та виплата таких пенсій провадяться відповідно до чинного законодавства.

Враховуючи те, що з матеріалів справи вбачається, що пенсіонери ОСОБА_6 та ОСОБА_7 працювали постійно в сільськогосподарському виробництві та виховали до 14-річного віку п'ятеро і більше дітей, а отже мають право на призначення дострокової пенсії за віком в силу пункту 2 Розділу ХV Прикінцевих положень Закону України від 09.07.2003р. №1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», відтак і витрати на виплату та доставку виплаченої їм пенсії повинні відшкодовуватися роботодавцем.

Суд бере до уваги, що відповідачем жодних доказів щодо неправомірності визначення розміру та складу фактичних витрат позивача на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах і неправомірності їх нарахування суду не надано.

Водночас, правових підстав для сумнівів у правильності обчислення позивачем витрат на виплату та доставку пільгових пенсій у суду немає.

Докази вжиття відповідачем заходів погашення заборгованості перед УПФ України в Яворівському районі Львівської області по відшкодуванню фактичних витрат з виплати та доставки пенсій, призначених відповідно до ч. 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», в частині пенсій призначених відповідно до п. «в», «ж» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в розмірі 4897,33грн. в матеріалах справи відсутні.

Таким чином, на підставі наявних у справі доказів, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Судові витрати відповідно до вимог ст. 94 КАС стягненню зі сторін не підлягають.

Керуючись ст.ст. 7-11, 14, 69-71, 86, 87, 94, 159, 160-163 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

адміністративний позов задовольнити повністю.

Стягнути з приватно-орендного підприємства «Нагачів» (код ЄДРПОУ - 03763112) на користь управління Пенсійного фонду України в Яворівському районі Львівської області (код ЄДРПОУ - 20847230) борг у сумі 4897 (чотири тисячі вісімсот дев'яносто сім) грн. 33коп.

Судові витрати стягненню зі сторін не підлягають.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови суду складений і підписаний 31.07.2015 р.

Суддя А.Г. Гулик