Постанова

від 31.07.2015 по справі 826/6686/15

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

31 липня 2015 року 11:00 № 826/6686/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Скочок Т.О., при секретарі судового засідання Новик В.М., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Довгожитель" до Державної податкової інспекціії у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 26.11.2014 року №0084831503 і №0084841503,- В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «Довгожитель» (надалі - позивач або ТОВ «Довгожитель») з позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві (надалі - відповідач або ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві) про протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 26.11.2014 року № 0084831503 і № 0084841503.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на протиправність та безпідставність висновків акта камеральної перевірки від 26.11.2014 року № 1536/26-57-1-03-09 про допущення ТОВ Довгожитель» порушень вимог п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України в частині прострочення граничних термінів сплати єдиного податку. Оскільки задекларовані суми податку за звітні періоди 1-ий та 3-ій квартали 2013 року були своєчасно та в повному обсязі сплачені до державного бюджету. Що ж до сум податкових зобов'язань, що були помилково задекларовані в податкових деклараціях платника єдиного податку - юридичної особи за 2-ий квартал 2013 року та 2013 рік, то такі помилки були усунуті шляхом подання уточнюючих розрахунків про зменшення сум податкових зобов'язань до нуля. Таким чином, обов'язку по сплаті грошових зобов'язань, інших ніж у податкових деклараціях за 1-ий та 3-ій квартали 2013 року у платника податку (позивача) не виникало, та відповідно заниження сум єдиного податку не мало місце.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.05.2015 року відкрито провадження в адміністративній справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду у судовому засіданні.

02.07.2015 року у призначене судове засідання з'явилися представники сторін.

Представники позивача у даному судовому засіданні позовні вимоги підтримали у повному обсязі та просили суд задовольнити їх з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти позову, підтримавши доводи, викладені у письмових запереченнях, в яких зазначено наступне. Актом камеральної перевірки ТОВ «Довгожитель» від 26.11.2014 року № 1536/26-57-15-03-09 зафіксовано порушення позивачем п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України, що полягає у несвоєчасній сплаті грошових зобов'язань з єдиного податку з юридичних осіб в сумах 485,50 грн. (затримка на 28 днів) та 3 467 грн. (затримка на 274 днів). На підстав цього акта камеральної перевірки податковою інспекцією згідно п. 126.1 ст. 126 Податкового кодексу України були застосовані штрафи в розмірах 48,55 грн. і 693,40 грн., що відповідає нормам чинного законодавства України.

У відповідності до ч. 4 ст. 122 КАС України судом 02.07.2015 року було ухвалено про перехід до розгляду справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши наявні в справі документи та матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає про наступне.

В ході судового розгляду справи судом встановлено, що 19.04.2013 року ТОВ «Довгожитель» подало до канцелярії ДПІ у Святошинському районі м. Києва ДПС податкову декларацію платника єдиного податку - юридичної особи за 1-ий квартал 2013 року, де в рядку 9 задекларувало суму єдиного податку за податковий (звітний) квартал, що підлягає сплаті, в розмірі 1 807,64 грн. Дана сума податку була сплачена позивачем до бюджету 15.04.2013 року, що засвідчується наявною в матеріалах справи копією виписки Філії ПАТ КБ «ПриватБанк» по особовому рахунку ТОВ «Довгожитель» за період з 01.04.2013 року по 30.04.2013 року.

17.10.2014 року позивач подав до канцелярії ДПІ у Святошинському районі ГУ Міндоходів у м. Києві податкову декларацію платника єдиного податку - юридичної особи за 3-ій квартал 2013 року (звітна), де в рядку 9 задекларував суму єдиного податку за податковий (звітний) квартал, що підлягає сплаті, в розмірі 4 786 грн. Дана сума податку була сплачена позивачем до бюджету 18.10.2013 року, що засвідчується наявними в матеріалах даної справи копіями виписки Філії ПАТ КБ «ПриватБанк» по особовому рахунку ТОВ «Довгожитель» за період з 01.10.2013 року по 31.10.2013 року і квитанцією банку від 18.10.2013 року № 14zx55146.

Водночас, 19.07.2013 року та 18.01.2014 року позивачем до податкової інспекції були подані податкові декларації платника єдиного податку - юридичної особи (звітні), де відображені до сплати суми єдиного податку за 2-ий квартал 2013 року в розмірі 1 807,64 грн. та за 2013 рік - 4 786 грн. Надалі, 16.09.2013 року та 20.11.2014 року ТОВ «Довгожитель» подало до канцелярії ДПІ у Святошинському районі ГУ Міндоходів у м. Києві уточнюючі податкові декларації, згідно яких зменшило суми раніше задекларованих податкових зобов'язань по єдиному податку з юридичних осіб за звітні періоди 3-ій квартал 2013 року та 2013 рік до нуля.

Всі зазначені вище податкові декларації позивача (звітні та уточнюючі) були прийняті контролюючим органом без зауважень та зареєстровані, що не заперечується відповідачем.

26.11.20104 року працівником ДПІ у Святошинському районі ГУ Міндоходів у м. Києві була проведена перевірка з питання дотримання ТОВ «Довгожитель» вимог податкового законодавства в частині своєчасності подання платіжних доручень до установ банку по сплаті єдиного податку, за результатами якої складений Акт від 26.11.2014 року № 1536/26-57-15-03-09.

Під час проведення такої перевірки працівником податкової інспекції встановлено порушення підприємством строків сплати самостійно узгоджених грошових зобов'язань по єдиному податку, передбачених п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України, а саме: несвоєчасну сплату самостійно визначеного грошового зобов'язання з податку по податковій декларації реєстр. № 1300023918 від 19.07.2013 року в сумі 485,80 грн., граничний термін сплати - 19.08.2013 року (затримка сплати складає 28 днів), та в сумі 3 467 грн. - по податковій декларації № 1400005489 від 18.01.2014 року, граничний термін сплати - 19.02.2014 року (затримка сплати складає 274 дні).

26.11.2014 року на підставі вказаного акта камеральної перевірки ДПІ у Святошинському районі ГУ Міндоходів у м. Києві прийняла наступні спірні у даній справі податкові повідомлення-рішення форми «Ш»:

- за № 0084831503, яким на підставі ст. 126 Податкового кодексу України за порушення ТОВ «Довгожитель» граничного строку сплати суми грошового зобов'язання за платежем «єдиний податок з юридичних осіб, 18050300» в розмірі 3 467 грн., всього на 274 дні, нарахувала підприємству штраф в сумі 693,40 грн. (що складає 20% від суми несвоєчасно сплаченого грошового зобов'язання);

- за № 0084841503, яким на підставі ст. 126 Податкового кодексу України за порушення ТОВ «Довгожитель» граничного строку сплати суми грошового зобов'язання за платежем «єдиний податок з юридичних осіб, 18050300» в розмірі 458,80 грн., всього на 28 днів, нарахувала підприємству штраф в сумі 48,58 грн. (що, складає 10% від суми несвоєчасно сплаченого грошового зобов'язання).

Скориставшись правом на адміністративне (досудове) оскарження зазначених податкових повідомлень-рішень від 26.11.2014 року, позивачем отримано рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 18.02.2015 року № 2759/10/26-15-10-06 та рішення Державної фіскальної служби України від 16.03.2015 року № 5378/6/99-99-10-01-02-25, винесених за результатами розгляду первинної та повторної скарг позивача, у відповідності до змісту яких податкові повідомлення-рішення від 26.11.2014 року № 0084831503 і № 0084841503 залишені без змін.

Вважаючи вказані вище податкові повідомлення-рішення необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся із цим позовом до суду.

При вирішення даного спору суд виходить з наступного.

В силу положень ст. 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

В свою чергу, нормативно-правовим актом, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, є Податковий кодекс України (надалі - ПК України), який набрав чинності 01.01.2011 року.

У відповідності до ст. 36 ПК України податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Податковий обов'язок виникає у платника за кожним податком та збором. Податковий обов'язок є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов'язків платника податків, крім випадків, передбачених законом. Виконання податкового обов'язку може здійснюватися платником податків самостійно або за допомогою свого представника чи податкового агента. Відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи.

Підстави для виникнення, зміни і припинення податкового обов'язку, порядок і умови його виконання встановлюються цим Кодексом або законами з питань митної справи (п. 37.1 ст. 37 цього Кодексу).

Згідно ст. 38 ПК України виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк. Спосіб, порядок та строки виконання податкового обов'язку встановлюються цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Податковим зобов'язанням, в розумінні ПК України, визначається сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк) (пп. 14.1.156 п. 14.1 ст. 14 ПК України).

А відповідно до пп. 14.1.39 п. 14.1 ст. 14 ПК України, «грошове зобов'язання платника податків» - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Згідно з п. 54.1 ст. 54 ПК України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Порядок нарахування та сплати податку єдиного податку юридичними особами врегульовані главою 1 «Спрощена система оподаткування, обліку та звітності» розділу XIV «Спеціальні податкові режими» ПК України.

Відповідно до п. 31.1 ст. 31 ПК України строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно.

Момент виникнення податкового обов'язку платника податків, у тому числі податкового агента, визначається календарною датою.

Водночас, нормою п. 57.1 статті 57 названого Кодексу закріплений обов'язок платника податків самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

В свою чергу п. 294.1 ст. 294 ПК України визначено, що податковим (звітним) періодом для платників єдиного податку третьої - шостої груп є календарний квартал.3

Згідно з нормами абз. 1 і 3 п. 87.1 ст. 87 ПК України, джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.

Сплата грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків з відповідного платежу може бути здійснена також за рахунок надміру сплачених сум такого платежу (без заяви платника) або за рахунок помилково та/або надміру сплачених сум з інших платежів (на підставі відповідної заяви платника) до відповідних бюджетів.

У той же час згідно з п. 50.1 ст. 50 ПК України у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявлені.

Платник податків, який самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний, за винятком випадків, установлених пунктом 50.2 цієї статті: а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку; б) або відобразити суму недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за податковий період, наступний за періодом, у якому виявлено факт заниження податкового зобов'язання, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми грошового зобов'язання з цього податку.

При цьому, вказана стаття Кодексу містить наступне застереження - платник податків під час проведення документальних планових та позапланових перевірок не має права подавати уточнюючі розрахунки до поданих ним раніше податкових декларацій за будь-який звітний (податковий) період з відповідного податку і збору, який перевіряється контролюючим органом (п. 50.2 ст. 50 ПК України).

Спеціального строку для сплати грошових зобов'язань з податків, визначених шляхом подання уточнюючих розрахунків для податкової декларації норми ПК України не визначають.

Разом з тим, з контексту процитованих вище норм п. 54.1 ст. 54, п. 57.1 ст. 57 і пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України слідує, що сплата суми грошового зобов'язання за уточнюючим розрахунком здійснюється з урахуванням закінчення граничного строку подання податкової декларації до якої подається такий уточнюючий розрахунок.

Зокрема, положеннями п. 4 розд. 3 Порядку ведення органами Міністерства доходів і зборів України оперативного обліку податків, зборів, митних платежів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, інших платежів, які сплачуються під час митного оформлення товарів, що затверджений Наказом Міністерства доходів і зборів від 05.12.2013року № 765, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 04 лютого 2014 року за № 217/24994, закріплений порядок відображення задекларованих платниками податків сум податків та зборів в інтегрованих картках, визначено наступне.

Нарахування податків, зборів та сум єдиного внеску в інтегрованій картці платника здійснюються відповідно до звітності, що подається платником до територіального органу Міндоходів, а також митних та інших платежів - на підставі оформленої митної декларації.

Нарахування узгоджених сум грошових зобов'язань за податками, зборами, митними платежами та сум єдиного внеску, нарахованих до сплати, в інтегрованій картці платника здійснюється датою граничного строку сплати таких нарахувань.

При цьому, при поданні уточнюючого розрахунку, що збільшує або зменшує грошові зобов'язання минулих податкових періодів платника та ліквідаційної звітності, нарахування в інтегрованій картці платника проводиться датою його подання.

Як вбачається з наявних у справі матеріалів позивач 19.07.2013 року та 18.01.2014 року подав до ДПІ у Святошинському районі ГУ Міндоходів у м. Києві в паперовому вигляді звітні податкові декларації платника єдиного податку - юридичної особи за звітні періоди 2-ий квартал 2013 року та за 2013 рік, де в рядку 9 «Сума єдиного податку до сплати за податковий (звітний) квартал (р. 7 - р. 8)» відобразив суми 1 807,64 грн. та 4 786 грн. Згідно письмових та усних пояснень представників позивача дані суми єдиного податку були перенесені з минулих періодів помилково.

Після виявлення допущених помилок при заповненні зазначеної податкової звітності позивачем 16.09.2013 року та 20.11.2014 року були подані уточнюючі податкові декларації платника єдиного податку - юридичної особи за ті ж самі звітні періоди в паперовому вигляді, де товариство уточнило попередньо задекларовані податкові зобов'язання з єдиного податку в сумах 1 807,64 грн. і 4 876 грн. шляхом їх зменшення до нуля.

В силу приписів норм п. 50.2 ст. 50 ПК України, подання 16.09.2013 року та 20.11.2014 року платником податків (позивачем) таких уточнюючих розрахунків в періоди до проведення документальних перевірок, протилежного відповідачем в суді доведено не було, цілком відповідало нормам чинного податкового законодавства.

В інтегрованій картці платника єдиного податку з юридичних осіб за 2013 - 2014 роки нарахування та погашення грошових зобов'язань, помилково нарахованих ТОВ «Довгожитель» у податкових деклараціях від 19.07.2013 року та 18.01.2014 року, здійснювалось наступним чином:

- на підставі податкової декларації за, півріччя 2013 року (реєстраційний № 1300023918 від 19.07.2013 року) нараховано 19.08.2013 суму 1 807,64 грн., яку погашено 19.08.2013 за рахунок переплати у сумі 1 321,85 грн. та 16.09.2013 у сумі 485,79 грн. згідно уточнюючої податкової. декларації платника єдиного податку-юридичної особи за півріччя 2013 року (реєстраційний № 1300029855 від 16.09.2013 року);

- на підставі податкової декларації платника за 2013 рік (реєстраційний № 1400005489 від 18.01.2014 року) нараховано 19.02.2014 суму 4 786,00 грн., яку погашено 19.02.2014 за рахунок переплати у сумі 1 319,02 грн. та 20.11.2014 у сумі 3 466,98 грн. згідно уточнюючої податкової декларації платника єдиного податку-юридичної особи за 2013 рік (реєстраційний № 1400067274 від 20.11.2014 року).

За приписами норм ст. 126 ПК України, у разі, якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

При цьому, в силу норм п. 109.1 ст. 109 ПК України, «податкові правопорушення» характеризуються як протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Відповідно до п. 109.2 ст. 109 ПК України, вчинення платниками податків, їх посадовими особами та посадовими особами контролюючих органів порушень законів з питань оподаткування та порушень вимог, встановлених іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, тягне за собою відповідальність, передбачену цим Кодексом та іншими законами України.

З огляду на вищевикладене та з урахуванням наявних матеріалів справи, суд приходить до висновку про відсутність в діях позивача протиправних діянь, що спричинили заниження ТОВ «Довгожитель» та/або недоплату ним до бюджету сум єдиного податку в розмірах 458,80 грн. і 3 467 грн.

Таким чином, оскільки матеріалами справи підтверджується відсутність у позивача обов'язку по сплаті єдиного податку з юридичних осіб за звітні періоди 3-ій квартал 2013 року та 2013 рік, то суд вважає висновки відповідача про допущення товариством випадків несвоєчасної сплати грошових зобов'язань з названого податку за ці періоди на підставі податкових декларацій платника єдиного податку-юридичної особи від 19.07.2013 року та від 18.01.2014 року хибними, а спірні податкові повідомлення-рішення від 26.11.2014 року такими, що прийняті протиправно.

В силу норми пп. 21.1.1 п. 21.1 ст. 21 ПК України, яка кореспондується з наведеними вище положеннями ч. 2 ст. 19 Конституції України, встановлено, що посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

Частиною третьою ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України).

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 69 - 71, 94, 158 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Довгожитель» задовольнити.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 26.11.2014 року № 0084831503 і № 0084841503.

3. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Довгожитель» (ідентифікаційний код 34731165, адреса місцезнаходження: 03148, м. Київ, просп. Леся Курбаса, буд. 4, кв. 43) судові витрати у розмірі 182 грн. (сто вісімдесяти двох грн. 70 копійки) з Державного бюджету України.

Постанова набирає законної сили в строк і порядку, передбачені ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Т.О. Скочок