Рішення

від 22.07.2015 по справі 908/3634/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251 номер провадження справи 11/116/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.07.2015 Справа № 908/3634/15

м. Запоріжжя

Господарський суд Запорізької області у складі:

головуючий - суддя Гончаренко С.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Публічне акціонерне товариство «Український графіт» (вул.Північне шосе, буд. 20, м. Запоріжжя, Запорізька область, 69600, код ЄДРПОУ 00196204),

до відповідача: Запорізька міська рада (пр. Леніна, буд. 206, м. Запоріжжя, Запорізька область, 69105, код ЄДРПОУ 37573068),

у присутності представників:

від позивача: Ложешнік О.Ю. - дов. №42/16 від 12.01.2015;

від відповідача: Матюшко Е.В. - дов. №01/02-17/02279 від 14.07.2015;

про визнання право власності на об'єкти нерухомого майна,

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява публічного акціонерного товариства «Український графіт» до Запорізької міської ради про визнання права власності на об'єкти нерухомого майна: будка для охорони автотранспорту із замощенням (інв.№1010507, 1010508) які розташовані за адресою: м. Запоріжжя, вул. Нарвська, 8.

15.06.2015 порушено провадження у справі, призначені дата і час судового засідання, сторони зобов'язані надати документи та виконати дії, необхідні для всебічного та об'єктивного розгляду справи. Для надання сторонами витребуваних ухвалою суду матеріалів, необхідних для повного, всебічного і об'єктивного вирішенню спору, розгляд справи відкладався.

07.07.2015 позивач надав доповнення до позовної заяви та назв об'єктів нерухомого майна, просить суду визнати права власності на об'єкти нерухомого майна: будка для охорони автотранспорту (інв.№1010507), літ.А-2, загальною площею 28,7кв.м., ворота та паркан №1.2,3,4,5,6, із замощенням (інв..№1010508), які розташовані за адресою: м. Запоріжжя, вул. Нарвська, 8.

Позивач наполягає на позовних вимогах, зокрема зазначає, що на земельній ділянці яка передана йому у строкове платне користування за договором оренди землі від 14.09.2005, розташовано об'єкти нерухомого майна, що є власністю підприємства, на які відсутній повний перелік право встановлювальних документів. Зазначені об'єкти побудовані позивачем за рахунок власних коштів в процесі здійснення господарської діяльності у зв'язку із виробничою необхідністю, та обліковуються на балансі відповідно до інвентарних карток обліку основних засобів.

Позивач звертався до відповідача, як до орендодавця земної ділянки, із заявою щодо визнання права власності на об'єкти нерухомого майна, але відповідач відмовив у задоволенні звернення, оскільки визнання права власності на об'єкти нерухомого майна є виключно компетенцією суду.

Відповідач письмові відзив на позовну заяву суду не надав. В судовому засіданні представник відповідача просить суд винести рішення на розсуд суду.

Вивчивши матеріали справи і вислухавши пояснення представників сторін, встановив наступні обставини:

14.09.2005 між Запорізькою міською радою та публічним акціонерним товариством «Український графіт» укладено договір оренди земельної ділянки зареєстрований у Запорізькій регіональній філії Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах» 04.10.2005 за №040526100631 (надалі - Договір).

Відповідно до п.1 Договору позивач прийняв в строкове платне користування земельну ділянку загальною площею 0,3233га (кадастровий номер: №2310100000:05:015:0050) для розташування автостоянки службового використання яка знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, вул. Нарвська, 8.

Пунктом 3 Договору встановлено, що на земельній ділянці заходяться об'єкти нерухомого майна: автостоянка з будкою для охорони автотранспорту.

Згідно з п. 4 Договору, земельну ділянку передають в оренду разом з автостоянкою з будкою для охорони автотранспорту.

Пунктом 8 Договору, сторони домовились, що Договір укладається на десять років.

Пунктами 14,15 Договору оренди землі встановлено, що земельні ділянки передаються в оренду для розташування автостоянки службового використання. Цільове призначення земельних ділянок - землі промисловості.

04.10.2005 сторонами у справі складено та підписано акт прийому-передачі земельних ділянок за вказаним договором оренди землі.

Як вказано у позові, на земельній ділянці із кадастровим номером №2310100000:05:015:0050 знаходяться: будка для охорони автотранспорту (інв.№1010507), літ.А-2, загальною площею 28,7кв.м., ворота та паркан №1.2,3,4,5,6, із замощенням (інв.№1010508).

Зазначені об'єкти було побудовано позивачем за рахунок власних коштів в процесі здійснення господарської діяльності у зв'язку із виробничою необхідністю.

Вказані об'єкти побудовано позивачем у відповідності до складеної проектно-конструкторської документації, проте, оскільки з моменту побудови пройшов тривалий час та документи з ремонтно-будівельних робіт були загублені, роботи з узаконення та вводу в експлуатацію не були виконані.

Зазначені об'єкти обліковуються па балансі відповідно до інвентарних карток обліку основних засобів (форма №ОЗ-6) .№1010507, 1010508 та актів приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів (форма №ОЗ-1).

Баланс підприємства (організації) є формою бухгалтерського обліку, визначення складу і вартості майна та обсягу фінансових зобов'язань на конкретну дату.

На замовлення позивача Орендним підприємством «Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації» було виготовлено технічний паспорт на об'єкт нерухомості.

Згідно з довідкою позивача від 02.06.2015 № 10/2386 балансова вартість спірних об'єктів становить 10004,96грн.

05.05.2015 позивач звернувся до відповідача, як до орендодавця земельної ділянки, із заявою щодо визнання права власності на об'єкти нерухомого майна (лист вих. №16/1938).

Листом вих.№1916/01/01-07/3167 від 13.05.2015 відповідач відмовив позивачу у задоволенні звернення, оскільки визнання права власності на об'єкти нерухомості є виключно компетенцією суду.

З огляду на те, що будівництво виконано без отримання дозволу на початок будівельних робіт, позивач не має можливості оформити право власності на спірні об'єкти нерухомого майна належним чином, та вказане позбавляє позивача можливості реалізувати свої права щодо розпорядження майном, у зв'язку із чим виникла потреба у зверненні позивача до суду із відповідним позовом та захистом своїх прав.

Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод (1950 року), ратифікованою Законом від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР, зокрема статтею 1 Першого протоколу до неї (1952 року) передбачено право кожної фізичної чи юридичної особи безперешкодно користуватися своїм майном, не допускається позбавлення особи її власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Гарантії здійснення права власності та його захисту закріплено й у законодавстві України. Так, відповідно до ч. 4 ст. 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно з приписами статті 15 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

За приписами статей 1, 2 Господарського процесуального кодексу України, звертаючись з позовами до господарських судів, підприємства, установи, організації реалізують надане їм право захищати в судовому порядку свої порушені або оспорюванні права та охоронювані законом інтереси у спосіб, передбачений, зокрема, статтею 16 ЦК України.

Відповідно до ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання права.

Відповідно до ст. 316 ЦК України, право власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, не залежно від волі інших осіб.

Згідно зі ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Статтею 328 ЦК України унормовано, що право власності набувається на підставах, не заборонених законом та вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно зі ст. ст. 316, 317, 319 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпорядження майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до ст.321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Однак, позивач позбавлений можливості в повній мірі здійснити своє право власності щодо спірних об'єктів нерухомості та обмежений у своєму праві розпоряджатися належним йому майном.

Відповідно до ч.1 ст.144 Господарського кодексу України (надалі - ГК України) майнові права суб'єкта господарювання можуть виникати, зокрема, внаслідок створення майна.

Згідно ст.133 ГК України основу правового режиму майна суб'єктів господарювання, на якій базується їх господарська діяльність, становлять право власності та інші речові права - право господарського відання, право оперативного управління. Держава забезпечує рівний захист майнових прав усіх суб'єктів господарювання.

Крім того, ч. 1 ст. 181 ЦК України унормовано, що до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Частиною 1 ст. 182 ЦК України передбачено, що право власності ті ніші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають держав6ній реєстрації.

Статтею 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» встановлено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Також, вказаною статтею Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» встановлено, що нерухоме майно - земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення.

Статтею 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» встановлено, що державна реєстрація прав є обов'язковою. Інформація про права на нерухоме майно та їх обтяження підлягає внесенню до Державного реєстру прав. Права на нерухоме майно та їх обтяження, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Відповідно до п. 2 Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України та за реєстр. в Міністерстві юстиції України від 10.07.2001 за № 582/5773 (далі Інструкція), до об'єктів нерухомого майна, що підлягають технічній інвентаризації, належать, у тому числі, будинки і споруди громадського та виробничого призначення, інженерні мережі, елементи благоустрою.

Таким чином, враховуючи вище наведені положення Інструкції, спірні об'єкти є об'єктами нерухомого майна.

Крім того, відповідно до п. 36 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2013 № 868 (далі за текстом - Порядок) передбачено, що для проведення державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно необхідними документами є документи, що підтверджують виникнення, перехід або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно та інші документи, визначені цим Порядком.

Відповідно до підпункту 10 пункту 37 Порядку документом, що підтверджують виникнення, перехід та припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно, є, зокрема, рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до ст.ст. 20, 144, 147 ГК України майнові права суб'єкта господарювання виникають, зокрема, внаслідок створення майна, ці права підлягають захисту, в тому числі шляхом їх визнання.

Порядок набуття права власності на самочинне будівництво передбачений ст. 376 ЦК України, яка є спеціальною нормою в регулюванні спірних правовідносин, оскільки унормовує відносини, що виникають у тих випадках, коли загальний порядок будівництва був порушений.

Відповідно до положень ст. 376 ЦК України будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно. На вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

Відповідно до приписів ст. 392 ЦК України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

За таких обставин, враховуючи, що самочинно побудовані спірні об'єкти нерухомості збудовано на земельній ділянці, орендованій позивачем, внаслідок будівництва не було порушено цільового використання земель, оскільки земля надана для розташування будівель і споруд, будівництво спірних об'єктів здійснено з дотриманням будівельних норм та стандартів, а також те, що будівництво не порушує права будь-яких третіх осіб, позовні вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Судові витрати віднести на позивача.

Враховуючи вищевикладене, керуючись. ст. 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити.

Визнати за публічним акціонерним товариством «Український графіт» (вул. Північне шосе, буд. 20, м. Запоріжжя, Запорізька область, 69600, код ЄДРПОУ 00196204) право власності на об'єкти нерухомого майна: будка для охорони автотранспорту (інв.№1010507), літ.А-2, загальною площею 28,7кв.м., ворота та паркан №1.2,3,4,5,6, із замощенням (інв.№1010508), які розташовані за адресою: Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Нарвська, 8.

В засіданні 22.07.2015 оголошена вступна і резолютивна частини рішення. Рішення в повному обсязі складено і підписане 27.07.2015.

Суддя С.А.Гончаренко