Рішення

від 15.11.2010 по справі 43/243-10

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" листопада 2010 р. Справа № 43/243-10

вх. № 8638/3-43

Суддя господарського суду Сальнікова Г.І.

при секретарі судового засідання Тімарєва Т.М.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1 ( довіреність № 124874 від 24.12.2009 року) відповідача - не з"явився

розглянувши справу за позовом ВАТ "Укртелеком" в особі Харківської філії ВАТ "Укртелеком" м. Харків

до ТОВ НВФ "Метросервіс", м. Харків

про стягнення 3539,96 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач ВАТ "Укртелеком" в особі Харківської філії ВАТ "Укртелеком" м. Харків звернувся до суду з позовом до ТОВ НВФ "Метросервіс", м. Харків про стягнення 3539,96 грн.

В обгрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що згідно договору №057019672 від 11.11.2009 року позивач надавав телекомунікаційні послуги відповідачу, однак відповідач свої зобов"язання по оплаті телекомунікаційних послуг не виконав належним чином, у зв"язку з чим виникла заборгованість за період з грудня 2009 року по травень 2010 року, що складає 3539,96 грн.

Відповідач у призначенні судові засідання 18.10.2010 р., 01.11.2010 р.,15.11.2010 року не з"явився.

У відповідності до ст.93 Цивільного кодексу України, місцезнаходження юридичної особи визначається місцем його державної реєстрації, якщо інше не встановлено законом, та місцезнаходження юридичної особи вказується у його установчих документах. Також місцезнаходження юридичної особи, як адресу органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені (далі - виконавчий орган), визначається, ст.1 Закону України В«Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємцівВ» .

У випадку зміни свого місцезнаходження, у відповідності до ч.1 ст.19 Закону України В«Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємцівВ» , виконавчий орган юридичної особи або уповноважена ним особа зобов’язаний подати (надіслати рекомендованим листом) державному реєстратору за місцезнаходженням реєстраційної справи юридичної особи заповнену реєстраційну картку про внесення змін до відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі. У разі, якщо подається (надсилається) реєстраційна картка про внесення змін до відомостей про місцезнаходження юридичної особи, до неї додається свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи. Згідно ч.6 ст.19 вищевказаного Закону, державний реєстратор за відсутності підстав для залишення без розгляду реєстраційної картки про внесення змін до відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі, зобов'язаний не пізніше наступного робочого дня з дати її надходження внести до Єдиного державного реєстру запис про внесення змін до відомостей про юридичну особу.

У витязі з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України № 46/2-4907 від 20.07.2010 року, виданого Головним Управлінням статистики у Харківській області, копія якого долучена до матеріалів справи, місцезнаходження відповідача зазначено за адресою: м. Харків, Київський район, вул. Барабашова, буд.8 - А, поштовий індекс - 61054, тобто адресою, яка вказана позивачем у позовній заяві, та, за якою судом були направлені ухвали. В матеріалах справи наявні поштові повідомлення з відміткою про отримання ухвал суду уповноважених осіб відповідача. Тому суд вважає, що відповідач про час та місце судових засідань повідомлений належним чином, про причини неявки суд повідомлено не було.

Враховуючи те, що норми ст. 38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п.4 ч.3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає, згідно ст.75 Господарського процесуального кодексу України, за можливе розгляд справи за позовної заявою позивача за наявними у справі і додатково наданими на вимогу суду матеріалами і документами.

Суд, розглянувши матеріали справи та вислухавши представника позивача встановив, що 11.11.2009 року між сторонами був укладений договір № 057019672 про надання послуг електрозв'язку.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

У відповідності до умов договору, позивач зобов'язався надавати відповідачеві послуги електрозв'язку, перераховані в додатку до договору, а відповідач зобов'язався оплатити надані йому послуги у встановленому договором порядку та розмірі, а саме відповідно до п. 4.15 не пізніше 20 (двадцятого) числа місяця, що настає після повного розрахункового періоду, оператор виставляє абоненту рахунок для оплати вартості наданих послуг. Розрахунковим місяцем вважається кожний календарний місяць року.

Позивач виконав належним чином свої договірні зобов'язання, надав відповідачеві послуги з електрозв'язку відповідно до умов вищевказаного договору, що підтверджується матеріалами справи, розрахунком боргу за надані телекомукаційні послуги, а також надісланими рахунками відповідачу, копії яких долучені судом до матеріалів справи.

Відповідач, в свою чергу, не виконав належним чином свої зобов'язання за договором, внаслідок чого, станом на 01.09.2010 року утворилась заборгованість в сумі 3539,96 грн. основного боргу, розмір якої підтверджено матеріалами справи та на теперішній час не погашено.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов’язання є правовідношенням, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України.

Названі норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно відлягає виконанню у цей строк (термін).

Враховуючи вказані обставини та те, що відповідач не надав суду жодного документу, який би спростовував наявність заборгованості перед позивачем в сумі 3539,96 грн., суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги позивача правомірні та обґрунтовані, не спростовані відповідачем, а тому підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито у розмірі, передбаченому статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито", що становить 102,00 грн., та згідно зі статтею 44 Господарського процесуального кодексу України, Постановою Кабінету Міністрів України від 29.03.2002р. № 411 судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236,00 гривень слід покласти на відповідача, з вини якого виник спір.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 509, 530, 610, 626, Цивільного кодексу України, ст.ст. 173,174, 193, Господарського кодексу України, статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито", Постановою Кабінету Міністрів України від 29.03.2002 р. № 411, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 38, 43, 44, 49, 75, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд ,-

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробнича фірма "Метросервіс" ( 61054,м.Харків,вул.Барабашова, 8-А, код ЄДРПОУ 23467775, п/р 26008005115 в ПАТ " СУБ " Грант", МФО 351607) на користь Відкритого акціонерного товариства " Укртелеком " в особі Харківської філії Відкритого акціонерного товариства " Укртелеком " (поштовий індекс-61001,м.Харків, вул.Державінська , буд.4,код ЄДРПОУ 25614660, р/р26003592 в ХОД ВАТ " РайффайзенбанкАваль", МФО 350589, ) 3539,96 грн. заборгованості; 102,00 грн. державного мита та 236,00 грн.витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Суддя Сальнікова Г.І.

Рішення оформлене відповідно до ст. 84 ГПК України та підписане 15.11.2010р.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня прийняття рішення. Рішення може бути оскаржено протягом десяти днів з дня його прийняття до Харківського апеляційного господарського суду.