Рішення

від 28.07.2015 по справі 405/4151/15-ц

ЛЕНІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КІРОВОГРАДА

Справа № 405/4151/15-ц

Провадження №2/405/931/15

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 липня 2015 року Ленінський районний суд м. Кіровограда у складі:

головуючого-судді Іванової Л.А.,

при секретарі - Береді Я.І.,

за участю позивача - ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Кіровограді цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до приватного підприємства «Агрооптсервіс» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку та відшкодування моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з даним позовом до відповідача ПП «Агрооптсервіс», в якому, з посиланням на ст.ст.117, 237-1 КЗпП України просить стягнути на свою користь середній заробіток за час затримки розрахунку в розмірі 37 250 грн. 70 коп. та моральну шкоду в розмірі 6 000 грн. 00 коп.

В обґрунтування позову зазначила, що в період з 28 липня 2004 року вона перебувала у трудових відносинах з ПП «Агрооптсервіс», працюючи на посаді головного бухгалтера. 31 травня 2013 року була звільнена з займаної посади за згодою сторін на підставі п.1 ст.36 КЗпП України. На день звільнення відповідач не виплатив належну їй заробітну плату за період з 01 січня 2012 року по 31 травня 2013 року в розмірі 26 686 грн. 93 коп. вважає зазначені дії відповідача незаконними та такими, що є підставою для застосування ст.117 КЗпП України та стягненню з відповідача на ї користь середнього заробітку за весь час затримки виплати заробітної плати, тобто за період з 31 травня 2013 року по 08 червня 2015 року в розмірі 37 250 грн. 70 коп. (2 792,00грн.(фактична заробітна плата за останні два місяці роботи)/41 день (кількість фактично відпрацьованих робочих днів за останні два місяці роботи)/ = 68,10грн.(розмір середньоденної заробітної плати) х 547 днів (кількість днів затримки).

Крім того, позивач зазначила, що з вини відповідача, яка полягає у невиплаті їй при звільненні 31 травня 2013 року належної їй заробітної плати, були порушені її трудові права, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків та вимагають від неї додаткових зусиль для організації свого життя,у зв'язку з чим розмір моральної шкоди оцінила в розмірі 6000 грн. 00 коп., який просила стягнути з відповідача ПП «Агрооптсервіс».

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримала з підстав, зазначених у позові, просила їх задовольнити. Додатково на обгрунтування позовних вимог зазначила, що Ленінським районним судом м.Кіровограда 12 листопада 2014 року було видано судовий наказ №405/9711/14-ц, 2-н/405/517/14 про стягнення з ПП «Агрооптсервіс» на її користь нараховану, але не виплачену заробітну плату в розмірі 26 686,93 грн., яка відповідачем виплачена не була, в подальшому вона пред'явила зазначений наказ в Ленінський ВДВС Кіровоградського МУЮ для примусового виконання, за яким було відкрито виконавче провадження, здійснюються виконавчі дії з примусового виконання виконавчого документа, однак, рішення суду не виконано, відповідач не провів з нею повний розрахунок, заборгованість по заробітній платі не виплатив, що, в свою чергу заподіяло їй моральні страждання, душевні переживання, порушено було її звичний спосіб життя, у зв'язку з відсутністю коштів, вона змушена була займатися пошуками роботи.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, повідомлений належним чином про дату, час та місце судового розгляду справи, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення 24 червня 2015 року, причини неявки суду не відомі, заяви, клопотання відсутні.

Заслухавши позивача, дослідивши докази по справі в їх сукупності, з'ясувавши підстави та предмет позову, характер спірних правовідносин, прав та інтересів, за захистом яких звернулася позивач, виходячи з положень ст.10 та ст.11 ЦПК України, за якими цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, які мають рівні права щодо подання доказів та доведення перед судом їх переконливості, при цьому суд розглядає цивільні справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі доказів сторін, суд вважає, що вимоги позивача обгрунтовані, разом з тим підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, зокрема, записами в трудовій книжці, що ОСОБА_1 з 28.07.2004 року перебувала у трудових відносинах з ПП «Агрооптсервіс», працюючи на посаді головного бухгалтера (наказ №8/1 від 28.07.2004 року). 31.05.2013 року звільнена з займаної посади за згодою сторін ст.36 п.1 КЗпП України (наказ №1 від 29.05.2013 року).

Судовим наказом№405/9711/14-ц, 2-н/405/517/14, який видав 12.11.2014 року Ленінський районний суд м.Кіровограда, який набрав законної сили 02.12.2014 року, та в порядку ст.124 Конституції України та ст.14 ЦПК України є обов'язковим для виконання на всій території України всіма суб'єктами права, стягнуто з ПП «Агрооптсервіс» на користь ОСОБА_1 нараховану, але не виплачену заробітну плату в розмірі 26 686,93 грн.

При цьому, судом відзначається, що відповідачем не надано суду доказів виконання зазначеного рішення суду. Крім того, 04.06.2015 року ОСОБА_1 пред'явила виконавчий документ до виконання в Ленінський ВДВС Кіровоградського МУЮ для примусового виконання.

Відповідно до ч.3 ст.61 ЦПК України обставини встановлені судовим рішенням у цивільній справі, що набрало законної сили не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Закон України «Про виконавче провадження» визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку. Зазначеним Законом врегульовано правовідносини, що виникають у процесі виконання судових рішень.

Відповідно до частини 1 статті 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середнійзаробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Згідно із частиною 1 статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

З огляду на зазначене, аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що передбачений частиною 1 статті 117 КЗпП України обов'язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 КЗпП України, при цьому визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.

Отже, непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 Кодексу, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Після ухвалення судового рішення про стягнення заборгованості із заробітної плати роботодавець не звільняється від відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, а сааме виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, тобто за весь період невиплати власником або уповноваженим ним органом належних працівникові при звільненні сумм (правова позиція Верховного Суду України у справі 6-144ц13 від 29 січня 2014 року).

Відповідно до ч.1 ст.360-7 ЦПК України рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України.

З огляду на викладене вище, судом відзначається, що позивач ОСОБА_1мала правові підстави для звернення до суду з зазначеним позовом про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку після ухвалення на її користь 12.11.2014 року судового рішення у формі судового наказу про стягнення заборгованості по заробітній платі.

Відповідно до п.8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 р. N100 із змінами, - нарахування виплат проводяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі дні на число відпрацьованих робочих днів (годин).

Позивач звернулася до суду з вимогами про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку за період з 31 травня 2013 року по 08 червня 2015 року в розмірі 37 250 грн. 70 коп. та надала розрахунок середнього заробітку за період з 31.05.2013 року по 08.06.2015 року, який проведено у відповідності до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМУ від 08.02.1995 року №100, та за яким: 31.05.2013 року позивач була звільнена. У день звільнення повний розрахунок належних їй виплат не було здійснено. Термін розрахунку становить два повних робочих місяці (ч.ч.2, 3 п.2 Порядку), тобто квітень-травень, 2013 року. Середньоденна заробітна плата складає: 1 396,00 грн. (квітень, 2013 року) + 1 396,00 грн. (травень, 2013 року) : 41 робочий день за два місяці (22 робочі дні у квітні 2013 року та 19 робочих днів у травні 2013 року) = 68,10 грн. (п.8 Порядку). Період невиплати належної заробітної плати з 31.05.2013 року по 08.06.2015 року становить: 31.05.2013 року по 31.12.2013 року - 190 робочих днів; з 01.01.2014 року по 31.12.2014 року - 251 робочий день; з 01.01.2015 року по 08.06.2015 року - 106 робочих днів = разом 547 робочих днів. Загальний розмір середнього заробітку за весь час затримки по день подання позову складає 37 250 грн. 70 коп. = 68,10 грн. (середньоденна заробітна плата) х 547 (кількість робочих днів за період з 31.05.2013 року по 08.06.2015 року).

Суд приймає до уваги зазначений розрахунок, вважає його правильним та таким, що відповідає положенням Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 р. N100, із наступними змінами, згідно яких, нарахування виплат проводяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

Відповідачем зазначений розрахунок не заперечується, на підставі чого позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за весь час затримки за період з 31.05.2013 року по 08.06.2015 року в розмірі 37 250 грн. 70 коп. є обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Згідно з п. 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 року із змінами, внесеними згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду України №5 від 25.05.2001 року «Про судову практику у справах про відшкодування моральної ( немайнової) шкоди» роз'яснено, що відповідно до ст.237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної ( немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним органом незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Приймаючи до уваги вищезазначене, а також те, що відповідачем порушено законні трудові права ОСОБА_1, які полягали у невиплаті відповідачем належних позивачу при її звільненні грошових сум, крім того, і після звернення позивача до суду за захистом порушених трудових прав та ухвалення12.11.2014 року судового рішення у формі судового наказу про стягнення з відповідача заборгованості по заробітній платі, -відповідачем трудові права позивача не поновлені, заборгованість по заробітній платі не виплачена, рішення суду не виконано, тим самим позивач зазнала душевних страждань та переживань, позбавлена засобів для існування, змушена докладати додаткових зусиль для організації свого життя, докладаючи також додаткових зусиль для пошуку коштів, необхідних для забезпечення нормального життєвого рівня, при цьому, вирішуючи питання про розмір моральної шкоди, суд враховує характер і ступінь моральних страждань ( душевних, психічних), яких зазнала позивач після звільнення її з роботи та невиплатою при звільненні заробітної плати, та після винесення на її користь судового рішення, враховуючи також характер та обсяг заподіяних позивачу душевних страждань, тривалості негативних наслідків морального характеру, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, а також, виходячи із засад розумності, справедливості та виваженості, суд вважає, що розмір морального відшкодування позивачу належить визначити в розмірі 1 500 грн. 00 коп., який, на думку суду, буде адекватним моральним стражданням позивача.

Відповідно до ст.ст.79, 88 ЦПК України підлягає стягненню з відповідача судовий збір на користь держави у розмірі 487 грн. 20 коп., з якого 243 грн. 60 коп. розмір судового збору відповідно до п.п.1 п.1 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» за позовну вимогу майнового характеру (стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку) та 243 грн. 60 коп. за позовну вимогу немайнового характеру (моральна шкода) відповідно до п.п.2 п.1 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір».

Відповідно до ст. ст.116, 117, 237-1 КЗпП України, ст.ст.15, 16 ЦК України, керуючись ст.ст.3, 4, 10, 11, 57, 60, 79, 88, 212-215, 218 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до приватного підприємства «Агрооптсервіс» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку та відшкодування моральної шкоди, - задовольнити частково.

Стягнути з приватного підприємства «Агрооптсервіс», код ЄДРПОУ 30226959, на користь ОСОБА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1 середній заробіток за час затримки розрахунку за період з 31 травня 2013 року по 08 червня 2015 року в розмірі 37 250 (тридцять сім тисяч двісті п'ятдесят) грн. 70 коп., який обрахований без утримання прибуткового податку та інших необхідних платежів.

Стягнути з приватного підприємства «Агрооптсервіс», код ЄДРПОУ 30226959, на користь ОСОБА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1 моральну шкоду в розмірі 1 500 грн. 00 коп.

Стягнути з приватного підприємства «Агрооптсервіс», код ЄДРПОУ 30226959 на користь держави судовий збір в розмірі 487 грн. 20 коп.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Кіровоградської області через Ленінський районний суд м. Кіровограда шляхом подачі протягом десяти днів з дня його проголошення апеляційної скарги.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Ленінського районного суду

м. Кіровограда Л.А. Іванова