Рішення

від 27.07.2015 по справі 308/6413/15-ц

УЖГОРОДСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 308/6413/15-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 липня 2015 року місто Ужгород

Суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області Дергачова Н.В., при секретарі судового засідання Меркуловій Ю.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ужгороді позовну заяву ОСОБА_1 до Великодобронської сільської ради про визнання права власності на житловий будинок в порядку спадкування, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач - ОСОБА_1 звернувся до суду із позовною заявою до відповідача - Великодобронської сільської ради за якою просить суд визнати за нею право власності на житловий будинок з належними до нього підсобними приміщеннями та спорудами в с. В.Добронь, Ужгородського району, по вул. Фелвег. 10 в цілому у складі: житлового будинку (та прибудови) під літерою А; А1; сарай під літерою Б, гараж під літерою В, господарські споруди під літерою І; № 1, № 2, № 3, 4 (згідно технічної документації).

В обґрунтування позовної заяви позивач зазначив наступне.

08 березня 2014 року помер дід позивачки ОСОБА_2, який постійно проживав в ІНФОРМАЦІЯ_1, в приватному буднику під номером 10. Житловий будинок з належними до нього господарськими будівлями та спорудами. Позивачка разом із померлим дідом ОСОБА_2 та сім'єю проживали за вказаною адресою. Крім цього покійний батько відповідно мав у приватній власності земельну ділянку площею 0,2500 га призначену для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель і споруд по вул.Алвег, 10, кадастровий номер 2124880900:11:013:0005. Ця земельна ділянка належала спадкодавцю на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку ІІІ-ЗК № 015402, що позивач прийняла у встановленому законом порядку. Даний факт підтверджується Свідоцтвами про право на спадщину за законом від 22.01.2015 р. НАК 032898 та НАК 638388 виданого та зареєстрованого нотаріусом ОСОБА_3 Також спадкоємцем прийнято у встановленому законом порядку земельну ділянку площею 0,0600 га призначеної для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 2124880900:11:013:0006. Ця земельна ділянка належала спадкодавцю на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку ІІІ-ЗК №015402, що позивач прийняла у встановленому законом порядку. Даний факт підтверджується Свідоцтвами про право на спадщину за законом від 22.01.2015 р. НАК 032898 та НАК 638389 виданого та зареєстрованого нотаріусом ОСОБА_3 Як видно з наведеного позивачка у встановленому законом порядку та строки прийняла спадщину після померлого діда, але позаяк на будинок з належними до нього господарськими будівлями та спорудами правовстановлюючий документ не вдалося знайти в нотаріальному порядку оформити спадщину на будівлі немає можливості. Про це свідчить постанова про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 26.05.2015 р виданого нотаріусом. Інших спадкоємців по заповіту чи за законом, які б мали право на частку у спадщині немає. Тому позивач просить визнати за нею право власності на вищезазначений будинок.

Позивач та її представник в судове засідання не прибули, не зважаючи на той факт, що про час і місце розгляду справи були судом повідомлені належним чином, проте надали заяву про розгляд справи без їх участі.

Представник відповідача - Великодобронської сільської ради також в судове засідання не прибув, незважаючи на той факт, що про час і місце розгляду справи був судом повідомлений належним чином, проте подав заяву про розгляд справи за відсутності представника у якій також зазначив, що заперечень по даній справі не має.

Оскільки сторони та їх представники не прибули у судове засідання, судом у відповідності до ч. 2 ст. 197 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Повно та всебічно дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають до повного задоволення з урахуванням наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 08 березня 2014 року помер ОСОБА_2 (свідоцтво про смерть видане Виконкомом Великодобронської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області 10.03.2014 року серії І-ФМ № 169841).

За ухвалою від 30.06.2015 року судом було витребувано у Приватного нотаріуса Ужгородського районного нотаріального округу ОСОБА_3 копій документів відповідної спадкової справи відкритої щодо ОСОБА_2, який помер 08 березня 2014 року.

З матеріалів спадкової справи вбачається, що відповідно до довідки Великодобронської сільської ради від 21.07.2014 року № 2464 на день смерті ОСОБА_2 за адресою: в с. В.Добронь, Ужгородського району, по вул. Фелвег, 10, постійно проживали та були зареєстровані такі члени сім'ї: невістка - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, онука - ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, правнук - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_4

Відповідно до свідоцтва про народження І-УР № 549236 ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_5, народився від батьків ОСОБА_2 та ОСОБА_7, однак помер 13.06.2013 року (свідоцтво про смерть видане Виконкомом Великодобронської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області 14.06.2013 року серії І-ФМ № 158059).

ОСОБА_7 - померла 13.06.2013 року (свідоцтво про смерть видане Виконкомом Великодобронської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області 15.01.2014 року серії І-ФМ № 169721).

Позивач - ОСОБА_8 народилася 29.11.1989 від батьків: ОСОБА_6 та ОСОБА_4, про що було видане свідоцтво ПІ-ФМ № 422138.

У подальшому Позивач - ОСОБА_8 уклала шлюб із ОСОБА_9 та взяла його прізвище ОСОБА_9 після реєстрації шлюбу, що підтверджується свідоцтвом про шлюб від 23.06.2012 І-ФМ № 089483.

Тобто документально підтверджується, що позивач є рідною онукою померлого 08 березня 2014 року ОСОБА_2.

За життя ОСОБА_2 оформив заповіт від 18.02.2014 року відповідно до якого все своє майно, що буде належати йому на день смерті де б воно не знаходилось і з чого б воно не складалось, а також все те, на що за законом він буде мати право він заповів ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, тобто своїй онуці. Зазначений заповіт був у встановленому законом порядку зареєстрований у Спадковому реєстрі (витяг від 26.02.2015 № 39738187).

Позивач звернулася до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини за заповітом від 16.07.2014 року та отримала у встановленому законом порядку свідоцтво про право на спадщину за заповітом на земельну ділянку площею 0,2500 га по вул. Фелвег, 10, с. В.Добронь, Ужгородського району, кадастровий номер 2124880900:11:013:0005, яка належала ОСОБА_2 на підставі державного акту на право приватної власності на земельну ділянку ІІІ-ЗК № 015402 та земельну ділянку площею 0,0600 га за тією ж адресою, кадастровий номер 2124880900:11:013:0006, яка належала ОСОБА_2 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку ІІІ-ЗК № 015402,

Проте, як вбачається із постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії позивачеві було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на житловий будинок по вул. Фелвег, 10, с. В.Добронь, Ужгородського району, після смерті ОСОБА_2, через відсутність свідоцтва про право власності на зазначений будинок.

Як вбачається з технічного паспорту на об'єкт нерухомого майна за адресою: вул. Фелвег, 10, с. В.Добронь, Ужгородського району, житловий будинок А було побудовано у 1960 році, прибудову під літерою А1 - у 1990 році, сарай під літерою Б - у 1950 році, гараж під літерою В - у 1990 році.

Позивачем також було надано копію Свідоцтва про право особистої власності на домоволодіння, видане на ім'я ОСОБА_2 на житловий будинок із надвірними побудовами, розташований в с. В.Добронь, Ужгородського району, вул. В.Куна, 10, (нині вул. Фелвег), виданого 17.11.1988 року на підставі запису у по господарській книзі виконкому ОСОБА_10 сільської Ради народних депутатів.

Відповідно до ст. 1216 Цивільного кодексу України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Статтею 1218 Цивільного кодексу України визначено, що до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ст.ст. 1220, 1221 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою Місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.

Як зазначено у ч. 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Статтею 1233 Цивільного кодексу України визначено, що заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

В інформаційному листі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 року № 24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» роз'яснено, зокрема, що визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

Відповідно до п.23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року за № 7 "Про судову практику у справах про спадкування", свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством, за наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину, вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину, особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Як передбачено ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Як зазначено у п. 3.3 листа Вищого спеціалізолваного суду Укрїни з розгляду цивльних і кримінальних справ від 16.05.2013 № 24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» якщо документи, що засвідчують право власності на нерухоме майно, існували, проте були втрачені власником та не можуть бути відновлені в передбаченому законом порядку, застосуванню підлягає ст. 392 ЦК, відповідно до якої позов про визнання права власності може бути пред'явлений, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати власником документа, який засвідчує його право власності.

Зважаючи на встановлені судом обставини, позивача слід визнати власником спадкового нерухомого майна.

Витрати із сплати судового збору у відповідності до ст. 88 ЦПК України слід покласти на позивача, оскільки позов відповідачем не оспорювався.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 209, 212-215 ЦПК України, ст. 392, 1216, 1218, 1220, 1221, 1233, 1268 ЦК України, суд -

в и р і ш и в :

Позов задовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_6, право власності на житловий будинок з належними до нього підсобними приміщеннями та спорудами в с. В.Добронь, Ужгородського району, по вул. Фелвег, 10 в цілому, а саме житловий будинок у складі: житлового будинку (та прибудови) під літерою А; А1; сарай під літерою Б, гараж під літерою В, господарські споруди під літерою І; № 1, № 2, № 3, 4 (згідно технічної документації).

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду ОСОБА_11