Рішення

від 19.02.2007 по справі 16/713

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

16/713

ГОСПОДАРСЬКИЙ

СУД

Луганської області

91016, м.Луганськ

пл.Героїв ВВВ 3а

тел.55-17-32

ХОЗЯЙСТВЕННЫЙ

СУД

Луганской области

91016, г.Луганск

пл.Героев ВОВ 3а

тел.55-17-32

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.02.07                                                                                 Справа № 16/713

Суддя  Шеліхіна Р.М., розглянувши матеріали справи за позовом Прокурора м. Лисичанська в інтересах держави в особі Лисичанської міської ради, м. Лисичанськ Луганської області

до  Відкритого акціонерного товариства "Луганськвторресурси", м. Луганськ

про  стягнення 21377 грн. 60 коп. збитків

при секретарі судового засідання Буймирській О.В.

за участю представників сторін:

від заявника –не прибув,

від позивача - Торбенко Є.В., головний спеціаліст, довіреність від 04.01.07. № 12-01/16;

від відповідача –не прибув (явка обов'язкова);

                                                       В С Т А Н О В И В :

          Відповідно до правил ст.77 ГПК України у судовому засіданні 02.02.07. було оголошено перерву до 16.02.07. У судовому засіданні 16.02.07. на прохання відповідача було оголошено перерву до 19.02.07.

     Суть спору: заявником заявлено вимогу про стягнення з відповідача збитків, заподіяних внаслідок безпідставного користування земельною ділянкою у сумі 21377,60 грн.

          Відповідач відзивом від  30.01.07. №12/713 та додатком до відзиву від 12.01.07. №12/713 проти позову заперечує та вказує, що відповідачем прийнято усіх необхідних заходів для отримання займаної на теперішній час земельної ділянки в оренду, тоді як позивач не прийняв ніяких дій для того, щоб відповідач отримав землю у правомірне користування і не спричиняв збитків. Також відповідач заперечує проти розміру збитків, заявлених прокурором до стягнення, і зазначає (у відзиві) про правомірне використання земельної ділянки на підставі рішення виконавчого комітету Лисичанської міської ради депутатів трудящих Ворошиловградської області від 11.10.1973 року №601, яким земельну ділянку площею 0,1га у м. Лисичанську по вулиці «Красній»надано конторі «заготсировина»під будівництво складу для заготовлення сировини.

          У судове засідання представник відповідача не прибув. Відповідно до правил ст.75 ГПК України справу розглянуто за наявними в ній матеріалами.

          На адресу суду 19.02.07. відповідачем було надіслано зустрічну позовну заяву, яка судом розглянута та відмовлено у прийнятті заяви на підставі п.1ст.62 ГПК України.  

          Представник позивача підтримав позов у повному обсязі і вказав неправомірне зайняття відповідачем земельної ділянки та затвердження розміру збитків рішенням виконавчого комітету Лисичанської міської ради від 01.11.06. №670 (а.с.8). Крім того, представник позивача повідомив суд про неодноразове повідомлення відповідача щодо необхідності оформити у встановленому законом порядку право на користування землею, а також повідомлення відповідача про засідання комісії по визначенню розміру збитків, про що долучив до матеріалів справи необхідні документи.

Враховуючи вищевикладене, повно, всебічно і об'єктивно дослідивши матеріали та обставини справи,  вислухав представників сторін, оцінивши надані сторонами докази своїх вимог і заперечень до суті спору, їх  належність, допустимість, достовірність кожного  окремо і у сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню за таких підстав.

Конституцією України, ст.ст.13,14 встановлено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону. Земля є об'єктом права власності українського народу, від імені якого це право здійснюють органи державної влади і органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією, іншими законодавчими органами України. Відповідно до норми ст.19 Основного закону держави –Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 12, 83 Земельного кодексу України, ст. 32 Закону України “Про власність” суб'єктами права державної власності на землю в межах їх території є міські, селищні і сільські ради.

Згідно із ст. 60 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, у тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування  юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду. Право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб'єктів.

Відповідно до ст. 2 Закону України “Про плату за землю” та ст. 206 Земельного кодексу України обов'язок сплачувати плату за користування землею в Україні покладається на землекористувача, тобто, на відповідача.

Враховуючи те, що відповідач є землекористувачем, він має у встановленому законом порядку оформити своє право на користування земельною ділянкою.

Проте, в матеріалах справи відсутні докази того, що повноважні органи влади та місцевого самоврядування надавали відповідачу земельну ділянку у постійне чи тимчасове користування, договір на право користування земельною ділянкою не укладався,  акт на право користування  відповідач не отримував, а також не узгодив необхідних положень для укладення договору оренди (продажу) земельної ділянки з компетентними органами, що свідчить про те, що останній користується земельною ділянкою без правових підстав.

Доводи відповідача про вчинення дій щодо отримання правовстановлюючих документів для користування земельної ділянкою суд не приймає до уваги за безпідставністю: письмової відмови позивача в отриманні відповідачем вказаних документів відповідач не надав, рішення суду щодо оскарження дій позивача у спричиненні перешкод (або визнаної судом бездіяльності) в укладанні договору оренди землі –відповідачем також не надано. Згідно з рішенням виконавчого комітету Лисичанської міської ради депутатів трудящих Ворошиловградської області від 11.10.1973 року №601 земля надавалась конторі «заготсировина» під будівництво складу для заготовлення сировини і відповідачем не надано суду доказів виділення земельної ділянки в натурі доказів правоприємства контори.   

Згідно із ст. 224 ГК України учасник господарських відносин, який  порушив  господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення  господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Відповідно до ст.22 Цивільного кодексу України збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування в грошовій сумі у повному обсязі.

Отже, відповідач повинен сплатити збитки у сумі 21377,60грн., які він спричинив безпідставним, безоплатним користуванням землі, чим порушив право Лисичанської міської ради на отримання плати за землю у місцевий та державний  бюджет.

Оскільки, відповідач користується землею без правових підстав, а саме –без договору оренди, яким міг би бути встановлений конкретний розмір орендної плати, то в даному випадку йдеться про стягнення збитків у вигляді не отриманої орендної плати, виходячи з розміру податку на землю.

Крім того слід вказати, що розмір збитків встановлено актом комісії від 18.10.06. №01/06 (а.с.5-6) і затверджено рішенням виконавчого комітету Лисичанської міської ради від 01.11.06. №670 (а.с.8), яке є чинним і обов'язковим до виконання згідно з вимогами Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”.

За таких підстав, позов слід задовольнити.

Відповідно до правил ст.49 ГПК України судові витрати слід покласти на відповідача.

На підставі викладеного, ст.ст.13,14,19 Конституції України, ст. 206 Земельного кодексу України, ст. 2 Закону України “Про плату за землю”, ст.ст.16,22 ЦК України, Закону України  “Про місцеве самоврядування в Україні”, керуючись ст.ст.33,34,38, 43,49,75,82,84,85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В :

1.           Позов задовольнити.

 2.  Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Луганськвторресурси", м. Луганськ, вулиця ім. Карла Маркса, 47, ід. код 01885456 на користь:

-  Лисичанської міської ради, м. Лисичанськ, вулиця «Комсомольська», 7, рахунок № 31413544600051 в УДК Луганської області, одержувач ВДК м. Лисичанська, МФО 804013, код платежу 24060300 збитки у сумі 21377,60грн. Видати наказ;

-  Державного бюджету України р/р 31114095500006, банк УДК у Луганській області, одержувач ВДК Ленінського району м. Луганська, МФО 804013, ЄДРПОУ 24046582, код бюджетної класифікації 22090200, символ звітності банку 095, державне мито у сумі 213,78грн. Видати наказ ДПІ м. Лисичанська;

- Державного підприємства “Судовий інформаційний центр”, р/р 26002014180001 у ВАТ “Банк Універсальний” м. Львів, МФО 325707 ЄДРПОУ 30045370 витрати на  інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118грн. Видати наказ.

У судовому засіданні 19.02.2007 р. була оголошена  тільки вступна  та резолютивна частина рішення.

Дата підписання рішення 26.02.2007 року.

Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України рішення набирає законної сили після десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя                                                                    Р.М. Шеліхіна