Постанова

від 21.01.2013 по справі 2-а/1970/4171/12

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2-а/1970/4171/12

"21" січня 2013 р. м. Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд, в складі:

головуючої судді Подлісній І.М.

при секретарі судового засідання Субтельній Л.О.

за участю:

представника позивача - Трофимова О.В.;

представника відповідача - Моравки В.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Біттернет" до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Тернопільської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення - рішення

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Бітернет» звернулось до адміністративного суду з адміністративним позовом до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Тернопільської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення - рішення № 0000082305 від 31 січня 2012 року, акту про результати виїзної позапланової перевірки посилаючись на те, що вважає такі дії незаконними, а податкове повідомлення-рішення необґрунтованим та незаконним, а тому таким, що підлягає скасуванню.

В суді представник позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Бітернет» просить податкове повідомлення - рішення № 0000082305 від 31 січня 2012 року, Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Тернопільської області Державної податкової служби та акт про результати виїзної позапланової перевірки № 327/23-05/31276995 від 18.01.2013 р. скасувати або визнати не чинним.

Представник відповідача Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Тернопільської області Державної податкової служби позовні вимоги не визнав, проти їх задоволення заперечив.

Суд, заслухавши пояснення сторін, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами вважає, що вказаний позов підлягає до часткового задоволення. Виходячи із наступних підстав

З 10.01.2012р. по 16.01.2012 р. співробітниками Тернопільської об'єднаної державної інспекції проведено документальну позапланову перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Біттернет» щодо документального підтвердження господарських відносин з TOB «Вортімпекс » за період з 01.10.2010 р. по 28.02.2011 р.

За результатами перевірки складено Акт від 18.01.2012 р. № 327/23-05/31276995.

В Акті зазначено, що Позивачем порушено вимоги п. 198.1, п. 198.3 та п. 198.6 статті 198 податкового Кодексу України, чим занижено суму ПДВ до сплати за січень 2011 року на 28 600,00 грн.

З зазначених підстав Податковим органом прийнято повідомлення-рішення № 0000082305 від 31 січня 2012 р., в якому Позивачеві заявлена вимога до сплати суми у розмірі 28 600,00 грн. основного платежу та 1,00 грн. штрафних санкцій.

Дане податкове повідомлення-рішення оскаржено Позивачем шляхом подання скарг до ДПС у Тернопільській області та Державної податкової служби України, рішеннями про результати розгляду скарг обома податковими органами вказане повідомлення-рішення залишено без змін.

Податковим кодексом України встановлено підстави для

визнання ( або невизнання) податкового кредиту з ПДВ, а саме:

- використання придбаних товарів, робіт (послуг) в межах господарської діяльності платника податку - п. 198.3 ст. 198 ПК України;

- обов'язкова наявність податкової накладної постачальника, як документа що дає право -покупцю на відображення суми ПДВ в складі податкового кредиту покупця - п. 198.6 статті 198 ПКУ.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та бухгалтерського обліку Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Під час здійснення перевірки, позивачем надано відповідачу до розгляду всі запитувані податкові накладні та первинні документи з операцій, які відбувалися в період, що перевірявся. Переглянуті документи безпосередньо перелічені в самому Акті перевірки, жодних зауважень щодо їх змісту або оформлення від Податкового органу не надходило.

Позивач сформував податковий кредит з ПДВ на підставі договору з TOB «Вортімпекс» та отриманих від нього податкових накладних. Послуги повністю оплачені. Кожна з фінансово-господарських операцій, що мала місце на підставі договірних відносин Позивача з TOB «Вортімпекс» підтверджується належним чином складеними первинними документами, що в свою чергу підтвердив і сам Податковий орган, посилаючись на них в Акті перевірки. Договір, акти виконаних робіт та вказані первинні документи недійсними або не чинними судом не визнавались, податкові накладні були видані особою, що в установленому порядку зареєстрована як платник податку на додану вартість та містять всі необхідні реквізити, передбачені ст. 201 ПК України, здійснювана операція відбулась в межах господарської діяльності та відображена Підприємством в бухгалтерському та податковому обліку без будь-яких порушень. На Підприємстві були та є наявні всі необхідні документи, що підтверджують правомірність формування податкового кредиту та валових витрат. Зауважень щодо їх відсутності або неналежного оформлення від будь-якого державного органу Підприємство не отримувало.

Судом встановлено, що при проведенні перевірки. Податковий орган не в повній мірі та неналежним чином дослідив і оцінив надані Підприємством документи, що підтверджують факт законності відображення в податковому обліку сум податкового кредиту за січень 2011 року, в результаті чого дійшов помилкових висновків у податковому повідомленні-рішенні.

Зі змісту Акту перевірки вбачається, що єдиною метою укладення позивачем договору з TOB «Вортімпекс» було отримання ним податкової вигоди, констатуючи в подальшому з посиланням на ст. 228 Цивільного кодексу України, що даний договір є нікчемним.

Дійсність правочину між підприємствами зокрема оспорюється на підставі того, що TOB «Вортімпекс», за даними перевірки податковими органами, не спромоглося надати первинних документів щодо фінансово-господарської діяльності за січень 2011 року.

Так, перевіркою ДПІ Солом'янського району м. Києва TOB «Вортімпекс», за результатами якої було складено Акт від 10.10.2011 р. № 10479/23-08/33735085, встановлено завищення податкового зобов'язання даного товариства за період 01.01.2011 р. по 28.02.2011 р. на загальну суму 171 600,00 грн. в тому числі TOB «Біттернет» на 28 600,00 грн. ПДВ.

Виникнення підозр щодо недобросовісності Позивача у питаннях відносин з податковими органами держави базується на даних податкової перевірки іншої юридичної особи, чим, Податковий орган порушує положення Конституції України, як акту прямої дії, зокрема ст. 61, яка встановлює принцип індивідуальної відповідальності - тобто відповідати має той хто припустився правопорушення, та ст. 129, яка встановлює принцип доведеності вини. Правові норми Конституції дають безумовні підстави стверджувати, що платник податків не повинен відповідати за дії його контрагентів при відсутності вини з його боку.

З огляду на вищезазначене, суд вважає що негаразди в діяльності контрагента Підприємства не можуть створювати для нього негативних фінансових наслідків, шляхом донарахування відповідного податку із застосуванням штрафних санкцій, оскільки несплата продавцем/постачальником чи його контрагентом податку на додану вартість до бюджету, не впливає на формування податкового кредиту покупцем та не є підставою для позбавлення останнього права на відшкодування цього податку, якщо він виконав усі передбачені законом умови отримання такого відшкодування і має усі документи підтвердження розміру заявленого податкового кредиту. Якщо контрагент не виконав свого забовязання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне негативні наслідки і відповідальність для самої особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у випадках, коли останній виконав усі передбачені законом умови отримання такого відшкодування та має усі необхідні документи підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Тобто позивач, як добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через будь-які негаразди із його контрагентом .

Таким чином позивач, як платник податку на додану вартість (покупець товару) не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням усіма постачальниками товару у ланцюгу постачання вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, дотримання вимог податкового законодавства тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит чи бюджетне відшкодування за можливу неправомірну діяльність будь-кого з контрагентів. Отже, платник податків, який придбав товар в особи, що порушує вимоги податкового законодавства, не повинен притягуватися до відповідальності в тому випадку, якщо він здійснював реальну господарську операцію та не знав про певні порушення правил ведення господарської діяльності та оподаткування своїм контрагентом.

Ст. 228 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Ч. 2 цієї статті вказує, що Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. Згідно ч. 3 У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Оскільки, нікчемність правочину вказаною нормою пов'язується лише зі спрямованістю правочину на наведені в ній наслідки, то можна констатувати, що нікчемність правочину пов'язується лише з вірогідністю їх настання. Однак вірогідність настання цих наслідків та їх фактичне настання є різними речами. При цьому вірогідність настання певних наслідків є лише припущенням, що вони можуть настати. Таким чином, Податковий орган намагається визнати договір нікчемним, спираючись лише на припущення настання ймовірних наслідків, без доведення волі чи наміру сторін щодо прагнення їх настання.

Тобто протизаконність договору, для визнання його нікчемним з підстав ст. 228 ЦКУ, має міститись в змісті (тексті) самого договору. Враховуючи те, що в договорі між підприємствами жодним чином не йдеться про те, що його вчиненням передбачається здійснення дій, що порушуватимуть конституційні права та свободи людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконного заволодіння ним тощо, Податковий орган мав би довести наміри сторін (що за своєю природою є суб'єктивною складовою) на вчинення протиправних дій.

Однак, доказів щодо існування намірів вчинити протиправні дії Податковий орган в Акті не приводить жодних, за винятком тих, що викладаються у формі припущень, які не мають прямої доказової сили. Тобто твердження про нікчемність правочину здійснюються за відсутності та недоведеності наміру на порушення публічного порядку, а отже вже через це є необґрунтованими, а тому незаконними.

Також, з огляду на вищезазначене, очевидно, що для визнання правочину нікчемним, з відповідним настанням негативних наслідків для платника податку є наявність в його діях, спрямованих на завдання шкоди державі шляхом незаконного заволодіння бюджетними коштами, вини у формі прямого умислу, яка може бути визначена лише судом в судовому рішенні, а не спиратися на припущення, що допускає низку взаємовиключних трактувань.

Тобто головною підставою вважати правочин нікчемним є його недійсність, встановлена законом. Саме законом, а не актами, які б факти в цьому акті не були відображені. Вказані ж в акті перевірки висновки є суто суб'єктивною думкою державного податкового інспектора, оскільки були зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку. Навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного суду України від 06.11.2009 року № 9, вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду в разі наявності відповідного спору. У складі цивільного правопорушення, передбаченого ст. 228 ЦК України, міститься обов'язкова ознака специфічна мета - порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної особи або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Кри: територіальної громади, незаконне заволодіння ним».

З огляду на викладене для визнання згідно ст. 228 ЦК угоди такою, що порушує публічний порядок, необхідно обов'язково довести наявність такої мети. Мета юридичної особи може бути доведена за допомогою мети його керівника - фізичної особи, який на момент укладання угоди виконував представницькі функції згідно із статутом (положенням) або довіреності. Причому наявність у фізичної особи мети, зазначеної в ст. 228 ЦК, тягне за собою кримінальну відповідальність за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину. Тому такі обставини можуть бути підтверджені тільки обвинувальним вироком. За відсутності доказів наявності мети, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, а також існування умислу в діях платника податків або його контрагента, угоду не можна визнати такою, що порушує публічний порядок.

Таким чином негаразди в діяльності контрагента Підприємства не можуть створювати для нього негативних фінансових наслідків, шляхом донарахування відповідного податку із застосуванням штрафних санкцій.

За перелічених вище підстав, висновок ДПІ про порушення TOB «Біттернет» вимог Податкового кодексу України, викладений в Акті перевірки від 18.01.2012р. №327/23-05/31276995 є невірним, а рішення щодо донарахування податкового зобов'язання та штрафних санкцій - незаконним, а тому позовні вимоги в частині скасування податкового повідомлення рішення від 31.01.2012 року № 0000082305 Тернопільської об'єднаної ДПІ про стягнення з TOB «Біттернет» суми у розмірі 28 600,00 грн. основного платежу та 1,00 грн. штрафних санкцій підлягають до задоволення.

Щодо вимог позивача про повне скасування або визнання нечинним Акту від 18.01.2012р. №327/23-05/31276995 про результати виїзної позапланової перевірки TOB «Біттернет», щодо документального підтвердження господарських відносин з TOB «Вортімпекс» (код ЄДРПОУ 33735085) з період з 01.10.2010 р. по 28.02.2011 р., то ці вимоги до задоволення не підлягають, оскільки вказаний акт перевірки це юридична форма рішення податкового органу, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язків характер для суб'єктів цих відносин. Відтак акт перевірки, як документальна фіксація встановлених в ході перевірки фактів не є актом суб'єкта владних повноважень в зазначеному вище розумінні, а виступає доказом по справі, який підлягає оцінці в сукупності із іншими доказами в порядку ст.. 86 КАС України.

Виходячи із наведеного акт перевірки не може бути самостійним предметом оскарження в порядку адміністративного судочинства, а відтак позовні вимоги в цій частині не можуть бути задоволені .

Керуючись Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" та ст.ст.17, 18, 160-163, 167, 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ :

1. Позов задовольнити частково.

2. Скасувати податкове повідомлення - рішення від 31 січня 2012 року №0000082305 Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Тернопільської області Державної податкової служби про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Біттернет" 28 600, 00 грн. основного платежу та 1,00 штрафних санкцій.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова суду може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд в порядку і строки, передбачені статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строків апеляційного оскарження. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

В повному обсязі постанова буде складена протягом п'яти днів .

Головуючий суддя Подлісна І.М.

копія вірна

Суддя Подлісна І.М.