Рішення

від 28.07.2015 по справі 910/15317/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.07.2015Справа №910/15317/15 За позовом Державного підприємства - Український державний інститут з проектування об'єктів дорожнього господарства "Укрдіпродор" в особі Харківської філії ДП «Укрдіпродор» - «Харківдіпрошлях»

до публічного акціонерного товариства "Київсоюзшляхпроект"

про стягнення 649 185,20 грн.

Суддя Головатюк Л.Д.

Представники :

Від позивача - Мельник О.В.(за довіреністю)

Від відповідача: не прибув

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Позивач звернувся до господарського суду м. Києва з позовною заявою про стягнення з відповідача заборгованості, у зв"язку з неналежним виконанням умов договору на виконання робіт № 3858 від 14.06.2011 у розмірі 649 185,20 грн.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 19.06.2015 порушено провадження у справі №910/15317/15 та призначено до розгляду на 02.07.2015.

Представник відповідача в судове засідання 02.07.2015 не з'явився, витребувані судом докази не подав, причин неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

В судове засідання 02.07.2015 прибув представник позивача та дав пояснення по справі.

Розгляд справи відкладено на 16.07.2015.

Представник позивача в судове засідання 16.07.2015 не з'явився, але через канцелярію суду подав клопотання про відкладення розгляду справи. Суд задовольнив дане клопотання.

В судове засідання 16.07.2015 прибув представник відповідача та дав пояснення по справі.

Розгляд справи відкладено на 28.07.2015.

В судове засідання 28.07.2015 прибув представник позивача, дав пояснення по справі.

Представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання 28.07.2015 не з'явився, але через канцелярію суду подав клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з відрядженням представника. Суд відмовив в задоволенні, оскільки неможливість прибути в судове засідання одного представника не перешкоджає особі уповноважити на представництво своїх інтересів іншого представника. Також суд зазначає, що подальше зволікання з винесенням рішення призведе до порушення законних прав та інтересів позивача у справі.

Місцезнаходження відповідача за адресою, на яку було відправлено ухвали суду, адреса підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України.

Відповідно до абзацу 3 п. 3.9.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

У судовому засіданні складався протокол згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення проти позову, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

14.06.2011 між акціонерним товариством закритого типу «Київсоюзшляхпроект» (да лі - замовник, відповідач) та Державним підприємством - Український державний інститут з проекту вання об'єктів дорожнього господарства «УКРДІПРОДОР» (далі - ДП «Укрдіпродор») в особі Харківської філії ДП «Укрдіпродор» - «Харківдіпрошлях» (далі - виконавець, позивач) був укладений Договір № 3858 (далі - договір).

Згідно п. 1.1. договору замовник доручив, а виконавець зобов'язався за рахунок замовника виконати зазначені в п. 1.2. договору роботи, а замовник зобов'язався прийняти результат таких робіт (проектну, проектно-вишукувальну та/або технічну, іншу продукцію) та сплатити вико навцю вартість розробленої продукції.

Згідно п.1.2. Договору об'єкт проектної продукції: «Робочий проект реконструкції автомобі льної дороги Київ-Харків-Довжанський на ділянці км 452+040 - км 461+540 у Харківській облас ті (інженерно-геодезичні, інженерно-геологічні роботи, проектування штучних споруд, перевлашту вання комунікацій, зовнішнє освітлення) (далі - роботи).

Згідно п.8.1. договору, термін дії договору: початок - з моменту підписання договору, кінець - до повного виконання договірних зобов'язань та розрахунків між сторонами.

Відповідно до п.3.1. договору (в редакції додаткової угоди № 2 від 31.01.2012), за виконану проектну продукцію згідно з цим договором замовник перераховує виконавцю відповідно до прото колу про договірну ціну 1 956 958,80 грн. (один мільйон дев'ятсот п'ятдесят шість тисяч дев'ятсот п'ятдесят вісім грн. 80 коп.), в т.ч. ПДВ 20% - 326 159,80 грн.

Згідно п.1.3. зміст, термін виконання етапів та термін здачі робіт за договором визначається Календарним планом, який є невід'ємною частиною договору.

Згідно умов п.1.4. приймання й оцінка проектної продукції здійснюється відповідно до вимог технічного завдання на проектування, яке є невід'ємною частиною договору.

Відповідно до п.4.5. договору, при завершенні робіт або етапу робіт виконавець має подати замовнику акт здачі-приймання проектної продукції з додатком до нього накладної про кінцеву відп равку проектної продукції, а також комплект проектної документації (при одноразовій здачі продукції") або останніх креслень та опису всього проекту або етапу (при здачі продукції з проміжними відправ ками).

Згідно п.4.6. договору, замовник протягом 15 днів з дня одержання акту здачі-приймання робіт зобов'язаний направити виконавцю підписаний акт здачі-приймання проектної продукції або мотиво вану відмову від приймання робіт.

Позивач взяті на себе за договором зобов'язання виконав належним чином та в повному обсязі - в рамках затвердженого Календарного плану виконав етапи робіт та результати робіт передав відпо відачу, про що сторони склали та підписали акти здачі-прийняття робіт за договором на загальну суму 1 002 055 грн. 20 коп., а саме:

1) Акт від 30.11.2011 на загальну суму - 299 977,20 грн. в т.ч. ПДВ - 49 996,20 грн.

2) Акт від 21.12.2011 на загальну суму - 399 996,00 грн. в т.ч. ПДВ - 66 666,00 грн.

3) Акт від 30.03.2012 на загальну суму - 302 082,00 грн. в т.ч. ПДВ - 50 347,00 грн.

Як свідчать матеріали справи, за фактом підписання сторонами актів здачі-приймання робіт позивачем, у відповідності до вимог чинного законодавства, були відображені в податковому та бухгалтерському обліку відповідні події з реалізації робіт, про що видані відповідачу податкові накладні: № 4/002 від 30.11.2011 на загальну суму - 299 977,20 грн. (ПДВ 20% - 49 996,20 грн.); № 1/0002 від 21.12.2011 на загальну суму - 399 996,00 грн. (ПДВ 20% - 66 666,00 грн.); № 5/02 від 30.03.2012 на загальну суму - 302 082,00 грн. (ПДВ 20 % - 50 347,00 грн.), та сплачений податок на додану вартість на загальну суму 167 009,20 грн.

Однак замовник взяті на себе за договором грошові зобов'язання виконує неналежним чином та не в повному обсязі - на даний час має перед виконавцем заборгованість по оплаті робіт на загальну суму 649 185,20 грн.

Згідно умов п.2.1. замовник зобов'язаний сплатити виконавцю встановлену ціну, згідно з роз ділом 3 договору.

Згідно умов п. 2.4. виконавець має право отримати плату за виконані роботи в порядку та на умовах, визначених цим договором.

Однак, станом на день розгляду справи відповідач взяті на себе за договором грошові зобов'язання не виконав, у зв'язку з чим має прострочену заборгованість перед позивачем за виконані робот на загальну суму - 649 185 грн. 20 коп.

Матеріали справи свідчать, що 22.10.2014 позивач звернувся до відповідача із вимогою № 208/01 по договору № 3858 від 14.06.2011, пропонував останньому в семиденний строк від дати отримання вимоги оплатити виконані по договору роботи на загальну суму 649 185 грн. 20 коп.

Проте, відповідач вимогу не виконав, виконані за договором роботи позивачу не оплатив, жодних заходів до врегулювання виниклого спору не вжив.

Відповідач у відзиві на позовну заяву наголошував, що він не відмовляється від виконання умов договору, а його вини у неоплаті виконаних робіт немає, оскільки генеральним замовником за договором являється Служба автомобільних доріг України, яка фінансується з державного бюджету України, однак таке фінансування з державного бюджету не надходило.

Проте суд зазначає, що відсутність бюджетного призначення на фінансування робіт за договором підряду не може бути підставою для звільнення замовника від обов'язку оплати відповідних робіт, оскільки в разі відсутності коштів для оплати замовник був вправі та мав фактичну можливість призупинити виконання умов договору з моменту виявлення відсутності коштів для оплати робіт, а не приймати їх результати .

Згідно з частиною першої статті 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями, а статтями 525, 526 названого Кодексу і статтею 193 ГК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов 'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Враховуючи викладене, відсутність бюджетних коштів не виправдовує бездіяльність замовника і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення договірного зобов'язання (постанова Вищого господарського суду України від 23.08.2012 № 15/5027/715/2011).

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 15.05.2012 № 11/446 та в рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України» від 18.10.2005.».

Відповідно до ч. 6 ст. 78 Бюджетного кодексу України виконання місцевих бюджетів за видатками здійснюється за процедурою, визначеною статтями 46- 51 цього кодексу.

Частиною 1 ст. 46 Бюджетного кодексу України передбачено, що стадіями виконання бюджету за видатками визнаються:

4) встановлення бюджетних асигнувань розпорядникам бюджетних коштів на основі затвердженого бюджетного розпису;

5) затвердження кошторисів, паспортів бюджетних програм (у разі застосування програмно-цільового методу у бюджетному процесі), а також порядків використання бюджетних коштів;

6) взяття бюджетних зобов'язань;

7) отримання товарів, робіт та послуг;

8) здійснення платежів відповідно до взятих бюджетних зобов'язань;

9) використання товарів, робіт та послуг для виконання заходів бюджетних програм;

10) повернення кредитів до бюджету.

Таким чином, законодавство України не прив'язує виконання місцевого бюджету (здійснення платежів) до фактичного надходження коштів розпоряднику. Така стадія виконання бюджету відсутня.

Крім того, відповідно до п. 46 Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2002 року № 228, установи мають право брати бюджетні зобов'язання щодо видатків бюджету або надання кредитів з бюджету відповідно до кошторису, плану асигнувань загального фонду бюджету, плану надання кредитів із загального фонду бюджету та плану спеціального фонду виходячи з потреби у забезпеченні здійснення пріоритетних заходів та з урахуванням платежів, необхідних для погашення зобов'язань минулих періодів, узятих на облік органами Казначейства, якщо інше не передбачено законодавством; обсяг бюджетних зобов'язань, узятих установою протягом бюджетного періоду, повинен забезпечити зменшення рівня заборгованості за бюджетними зобов'язаннями минулих періодів та недопущення виникнення заборгованості за бюджетними зобов'язаннями у поточному році. У разі скорочення бюджетних асигнувань розпорядники повинні вживати заходів до ліквідації або скорочення обсягу бюджетних зобов'язань, які перевищують уточнені плани асигнувань загального фонду бюджету, плани надання кредитів із загального фонду бюджету, плани спеціального фонду, плани використання бюджетних коштів, помісячні плани використання бюджетних коштів.

Обов'язок відповідача сплатити суму боргу, додатково обґрунтовується тим, що згідно з ч. 1 ст. 96 Цивільного кодексу України, юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями. Відповідач, як юридична особа, самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями за договором, і така відповідальність не може ставитися у залежність від дій чи бездіяльності будь-яких третіх осіб, в тому числі Головного управління державного казначейства у м. Києві чи Департаменту фінансів виконавчого органу Київської міської ради (КМДА).

Відповідно до статті 617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

За ст. 617 Цивільного кодексу України відсутність у боржника необхідних коштів не вважається випадком, внаслідок якого боржник може бути звільнений від відповідальності. Тому відсутність коштів у Відповідача не може бути підставою для звільнення його від відповідальності. Ці положення повністю кореспондуються з положеннями частини 2 статті 218 Господарського кодексу України, де зазначено, що непереборною силою, тобто надзвичайними і невідворотними обставинами не вважаються, зокрема, відсутність у боржника необхідних коштів.

Таким чином, посилання відповідача на відсутність бюджетного фінансування та відсутності коштів на реєстраційному рахунку не звільняє його від виконання зобов'язань щодо оплати виконаних робіт.

Станом на день розгляду справи, не зважаючи на обов'язок замовника сплатити вартість робіт виконавцю, гроші не перераховані на поточний рахунок останнього, тобто умови договору щодо строків оплати виконаних робіт замовником було порушено.

Отже, в порушення умов договору та вимог законодавства України замовник не здійснив оплату заборгованості на загальну суму 649 185,20 грн. за роботи, що виконані в повному обсязі згідно з зазначеним договором.

Таким чином, в порушення прийнятих на себе зобов'язань, в передбаченому обсязі та терміни відповідач не оплатив виконані позивачем роботи.

Укладений між сторонами договір має ознаки договору підряду, а відтак до нього застосовуються відповідні положення законодавства про договори підряду.

Відповідач в порушення умов укладеного договору підряду та діючого законодавства не виконав в повному обсязі та належним чином прийняті на себе зобов'язання.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Внаслідок укладення договору між сторонами згідно ст. 11 ЦК України, виникли цивільні права та обов'язки. Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення ГК України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Статтею 626 ЦК України визначено поняття договору, яким є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором. Зміст договору становлять умови (пункти) визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦКУ) Відповідно до ст.629 ЦКУ договір є обов'язковим до виконання сторонами, а отже умови договору, укладеного між сторонами є юридично обов'язковими.

Згідно ст. 173 ГК України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до ст.ст. 202, 203, 205, 206 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України, відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги , якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

У відповідності до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

На підставі ст. 3 ЦК України, яка закріплює свободу договору, сторони мають право як врегулювати у договорі свої відносини, які не врегульовані цими актами, так і відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Відповідно до ст. 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається у випадках і на умовах, встановлених договором.

Згідно ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати всій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Укладений між сторонами договір має ознаки договору підряду, а відтак суд застосовує норми що регулюють даний вид договорів.

За приписами ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Відповідно до ст. 853 Цивільного кодексу України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.

Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Замовник, який прийняв роботу без перевірки, позбавляється права посилатися на недоліки роботи, які могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (явні недоліки).

Якщо після прийняття роботи замовник виявив відступи від умов договору підряду або інші недоліки, які не могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (приховані недоліки), у тому числі такі, що були умисно приховані підрядником, він зобов'язаний негайно повідомити про це підрядника.

Оскільки відповідач не виконав взятих на себе зобов'язань за договором щодо оплати виконаних позивачем робіт, то позовні вимоги про стягнення з нього основного боргу в розмірі 649 185,20 грн. є правомірними та такими, що підлягають задоволенню в розмірі визнаному судом обґрунтованим.

Відповідно до ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ст. ст. 43, 33, 34 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору пропорційно задоволеним позовним вимогам.

На підставі викладеного, керуючись Цивільним Кодексом України, ст.ст. 33, 34, 49, 64, 75, 82, 83, 84, 85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Державного підприємства - Український державний інститут з проектування об'єктів дорожнього господарства "Укрдіпродор" в особі Харківської філії ДП «Укрдіпродор» - «Харківдіпрошлях» задовольнити повністю.

2. Стягнути з публічного акціонерного товариства "Київсоюзшляхпроект" (04053, м. Київ, вул. Кудрявська, буд. 3/5, код ЄДРПОУ 01388437) на користь Державного підприємства - Український державний інститут з проектування об'єктів дорожнього господарства "Укрдіпродор" в особі Харківської філії ДП «Укрдіпродор» - «Харківдіпрошлях» (61202, м. Харків, вул. Ахсарова, буд. 2, код ЄДРПОУ 03449373) основний борг в розмірі 649 185(шістсот сорок дев'ять тисяч сто вісімдесят п'ять) грн. 20 коп. та судовий збір у розмірі 12 983(дванадцять тисяч дев'ятсот вісімдесят три) грн. 71 коп.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржене в порядку та строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

5. Копію рішення розіслати сторонам.

Суддя Головатюк Л.Д.

Дата підписання повного тексту рішення - 03.08.2015