Рішення

від 27.07.2015 по справі 910/13970/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.07.2015Справа №910/13970/15

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Мега-прес Груп» доТовариства з обмеженою відповідальністю «Пірс» простягнення 104493 грн. 69 коп.

Суддя Отрош І.М.

Представники сторін:

від позивача: Борисенко Ю.В. - представник за довіреністю № 17-3/06/15 від 17.06.2015;

від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

02.06.2015 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Мега-прес Груп» з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю «Пірс» про стягнення 63723 грн. 77 коп., з яких 53629 грн. 54 коп. основного боргу, 2462 грн. 67 коп. пені, 123 грн. 42 коп. 3% річних та 7508 грн. 14 коп. інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач в порушення норм законодавства України та укладеного між сторонами Договору № 2/6 на розповсюдження друкованої продукції від 02.01.2015 не в повному обсязі здійснив оплату за поставлений позивачем товар, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість у розмірі 53629 грн. 54 коп. Крім того, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором, позивачем було нараховано та заявлено до стягнення з відповідача пеню у розмірі 2462 грн. 67 коп. та 3% річних у розмірі 123 грн. 42 коп. за загальний період нарахування з 25.04.2015 по 22.05.2015, а також інфляційні втрати у розмірі 7508 грн. 14 коп. за квітень 2015 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.06.2015 порушено провадження у справі № 910/13970/15; розгляд справи призначено на 22.06.2015.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.06.2015, відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи відкладено на 13.07.2015.

30.06.2015 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про збільшення позовних вимог, в якій позивач просить суд стягнути з відповідача 87031 грн. 58 коп. основного боргу, 7709 грн. 48 коп. пені, 329 грн. 79 коп. 3% річних та 9422 грн. 84 коп. інфляційних втрат, що разом становить 104493 грн. 69 коп.

У судовому засіданні 13.07.2015 суд розглянув заяву позивача про збільшення позовних вимог та прийняв її до розгляду з огляду на наступне.

Відповідно до частини 4 статті 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Відповідно до положень пункту 3.10 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 року № 18 визначено, що під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві.

З огляду на те, що позивачем надано суду докази направлення заяви про збільшення позовних вимог відповідачу та докази сплати судового збору у встановлених законодавством порядку та розмірі, суд приймає заяву позивача про збільшення позовних вимог, як збільшення позовних вимог в частині основного боргу, пені, 3% річних та інфляційних втрат і розглядає вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості у загальному розмірі 104493 грн. 69 коп., а саме 87031 грн. 58 коп. основного боргу, 7709 грн. 48 коп. пені, 329 грн. 79 коп. 3% річних та 9422 грн. 84 коп. інфляційних втрат.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.07.2015, відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи відкладено на 27.07.2015.

16.07.2015 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про зміну позовних вимог, в якій позивач просив суд стягнути з відповідача 87031 грн. 58 коп. основного боргу, 7709 грн. 48 коп. пені, 329 грн. 79 коп. 3% річних та 9422 грн. 84 коп. інфляційних втрат, що разом становить 104493 грн. 69 коп.

У судовому засіданні 27.07.2015 суд розглянув заяву позивача про зміну позовних вимог та дійшов висновку, що вказана заява є, по суті, заявою про збільшення позовних вимог, яка вже прийнята судом до розгляду у судовому засіданні 13.07.2015.

Так, пунктом 3.11 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.2011 № 18 визначено, що ГПК, зокрема статтею 22 цього Кодексу, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як: подання іншого (ще одного) позову, чи збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи об'єднання позовних вимог, чи зміну предмета або підстав позову.

З огляду на те, що у заяві про зміну позовних вимог позивач просить суд стягнути з відповідача 87031 грн. 58 коп. основного боргу, 7709 грн. 48 коп. пені, 329 грн. 79 коп. 3% річних та 9422 грн. 84 коп. інфляційних втрат, тобто, заявляє ті ж вимоги, які викладені у заяві про збільшення позовних вимог (прийнята судом до розгляду), суд не вбачає підстав для прийняття до розгляду заяви про зміну позовних вимог.

У судовому засіданні 27.07.2015 представник позивача надав усні пояснення по суті спору; позовні вимоги в редакції заяви про збільшення позовних вимог підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання 27.07.2015 не з'явився, вимоги ухвали суду не виконав, клопотань про відкладення розгляду справи не подавав, про причини неявки у судове засідання суд не повідомив, про час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином за адресою, яка вказана в спеціальному витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців № 20665525 від 04.06.2015, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією реєстру поштових відправлень суду та витягом з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, з урахуванням Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 28.11.2013 № 958.

Відповідно до абзацу 3 пункту 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», за змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та об'єктивного вирішення справи, розгляд справи відбувається з урахуванням положень статті 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

У судовому засіданні 27.07.2015 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши надані суду докази, суд

ВСТАНОВИВ:

02.01.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мега-прес Груп» (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Пірс» (розповсюджувач) укладено Договір № 2/6 на розповсюдження друкованої продукції, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується передати розповсюджувачу продукцію - періодичні друковані видання згідно з Додатком № 1 до даного Договору у кількості, вказаній у замовленнях розповсюджувача, в обумовлені цим Договором термін, а розповсюджувач зобов'язується прийняти їх і оплатити на умовах і в порядку, передбачених у даному Договорі, з метою їхнього подальшого використання в підприємницькій діяльності.

Відповідно до п. 1.2 Договору, назва видання, формат, кількість шпальт, термін реалізації, періодичність виходу продукції, відпускна ціна, відсоток допустимого повернення, умови оплати продукції вказуються в Додатку № 1 до даного Договору.

У додатку № 1 до Договору (специфікація продукції) сторони визначили, зокрема, назву видання, періодичність виходу видання, умови оплати та термін реалізації (належним чином засвідчена копія знаходиться в матеріалах справи).

Відповідно до п. 2.2.5 Договору, розповсюджувач зобов'язується щомісяця здійснювати повернення нереалізованої в термін продукції, вказаний у Додатку № 1 до цього Договору, відповідно до накладних на повернення, не пізніше 20 числа місяця, наступного за звітним.

Згідно з п. 2.2.6 Договору, у випадку ненадходження від розповсюджувача накладної на повернення в зазначений термін, нереалізована продукція постачальником не приймається, а продукція, не повернута належним чином (відповідно до умов даного пункту), підлягає оплаті розповсюджувачем в повному обсязі.

Згідно з п. 3.1 Договору, відпускна ціна за одиницю продукції визначається в Додатку № 1, який є невід'ємною частиною цього Договору. Ціна замовленого накладу видань визначається у видатковій накладній, що є супровідним документом до накладу продукції (Додаток № 2 до цього Договору).

Загальна ціна Договору формується виходячи з накладних (товарно-транспортних накладних) або податкових накладних з урахуванням накладних на повернення продукції та/або коригуючих податкових накладних (п. 3.2 Договору).

Відповідно до п. 4.2 Договору, умови оплати вказуються в Специфікації (Додаток № 1), що є невід'ємною частиною цього Договору.

Згідно з п. 8.1 Договору, даний Договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до 31 грудня 2015 року, але в будь-якому випадку до моменту повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до ч.ч. 1. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Судом встановлено, що за період з 04.02.2015 по 22.04.2015 позивач поставив відповідачу узгоджений між сторонами товар (продукцію) на загальну суму 101516 грн. 40 коп., що підтверджується наявними в матеріалах справи належним чином засвідченими копіями видаткових накладних, які підписані та скріплені печатками уповноваженими представниками сторін, а саме: видатковою накладною № РН-0000054 від 04.02.2015 на суму 8123 грн. 00 коп., видатковою накладною № РН-0000148 від 11.02.2015 на суму 7621 грн. 00 коп., видатковою накладною № РН-0000236 від 18.02.2015, видатковою накладною № РН-0000329 від 25.02.2015 на суму 8319 грн. 50 коп., видатковою накладною № РН-0000417 від 04.03.2015 на суму 8728 грн. 10 коп., видатковою накладною № РН-0000513 від 11.03.2015 на суму 8287 грн. 50 коп., видатковою накладною № РН-0000603 від 18.03.2015 на суму 8404 грн. 70 коп., видатковою накладною № РН-0000698 від 25.03.2015 на суму 8697 грн. 50 коп., видатковою накладною № РН-0000788 від 01.04.2015 на суму 9176 грн. 60 коп., видатковою накладною № РН-0000884 від 08.04.2015 на суму 8476 грн. 50 коп., видатковою накладною № РН-0000973 від 15.04.2015 на суму 8689 грн. 70 коп. та видатковою накладною № РН-0001067 від 22.04.2015 на суму 8601 грн. 50 коп.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п. 4.2.1 Договору, розповсюджувач здійснює оплату за реалізовану продукцію не пізніше 25 числа місяця, наступного за звітним (місяцем, в якому закінчився строк реалізації продукції).

Таким чином, свій обов'язок з оплати за поставлену позивачем продукцію (з урахуванням строків реалізації продукції відповідно до Специфікації продукції) відповідач повинен був здійснити до 25.03.2015 (включно) за продукцію, поставлену за видатковими накладними № РН-0000054 від 04.02.2015 на суму 8123 грн. 00 коп., № РН-0000148 від 11.02.2015 на суму 7621 грн. 00 коп., № РН-0000236 від 18.02.2015 та № РН-0000329 від 25.02.2015 на суму 8319 грн. 50 коп.; в строк до 25.04.2015 (включно) за продукцію, поставлену за видатковими накладними № РН-0000417 від 04.03.2015 на суму 8728 грн. 10 коп., № РН-0000513 від 11.03.2015 на суму 8287 грн. 50 коп., № РН-0000603 від 18.03.2015 на суму 8404 грн. 70 коп. та № РН-0000698 від 25.03.2015 на суму 8697 грн. 50 коп.; в строк до 25.05.2015 (включно) за продукцію, поставлену за видатковими накладними № РН-0000788 від 01.04.2015 на суму 9176 грн. 60 коп., № РН-0000884 від 08.04.2015 на суму 8476 грн. 50 коп., № РН-0000973 від 15.04.2015 на суму 8689 грн. 70 коп. та № РН-0001067 від 22.04.2015 на суму 8601 грн. 50 коп.

Однак, свій обов'язок з оплати за поставлену позивачем продукцію відповідач виконав частково, сплативши 03.04.2015 грошові кошти у розмірі 10000 грн. 00 коп ., що підтверджується банківською випискою з рахунку позивача за 03.04.2015 (належним чином засвідчена копія знаходиться в матеріалах справи).

При цьому, відповідно до положень п. 2.2.5 Договору, відповідач повернув позивачу нереалізовану продукцію на загальну суму 4484 грн. 82 коп. , що підтверджується зворотними накладними № 46 від 18.03.2015 на суму 1342 грн. 92 коп., № 155 від 20.04.2015 на суму 1599 грн. 64 коп. та № 249 від 19.05.2015 на суму 1542 грн. 26 коп., належним чином засвідчені копії яких знаходяться в матеріалах справи.

Таким чином, загальний розмір заборгованості відповідача становить 87031 грн. 58 коп . (101516 грн. 40 коп. - 10000 грн. 00 коп. - 4484 грн. 82 коп.), що також підтверджується складеним сторонами актом звірки взаєморозрахунків від 28.04.2015 (без врахування зворотної накладної № 249 від 19.05.2015 на суму 1542 грн. 26 коп.).

Як вбачається з розрахунку позовних вимог, наданого позивачем, здійснену відповідачем оплату у розмірі 10000 грн. 00 коп. (з огляду на відсутність чіткого призначення платежу) позивачем було зараховано в погашення найдавнішої заборгованості (повністю за видатковою накладною № РН-0000054 від 04.02.2015 та частково за видатковою накладною № РН-0000148 від 11.02.2015), а суми повернутого товару - в погашення заборгованості за продукцію, поставлену у попередньому місяці (в першу партію поставленої продукції у відповідному місяці).

Зважаючи на відсутність заперечень відповідача щодо вказаного порядку погашення заборгованості позивачем, суд вважає його правомірним та обґрунтованим.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується з нормами ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Наявність та обсяг заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю «Пірс» у розмірі 87031 грн. 58 коп. підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та відповідачем не були спростовані, зокрема відповідачем не надано суду доказів сплати грошових коштів у розмірі 87031 грн. 58 коп. або доказів повернення позивачу продукції на вказану суму, у зв'язку з чим позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Мега-прес Груп» в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Пірс» основного боргу у розмірі 87031 грн. 58 коп. підлягають задоволенню у повному обсязі.

Крім того, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за Договором № 2/6 на розповсюдження друкованої продукції від 02.01.2015, позивачем було нараховано та заявлено до стягнення 7709 грн. 48 коп. пені за загальний період нарахування з 26.03.2015 по 21.06.2015 щодо кожного простроченого платежу окремо (з урахуванням часткової оплати та сум повернутого товару), відповідно до розрахунку, долученого до заяви про збільшення позовних вимог.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

У відповідності до норм частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно з статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно з п. 6.2 Договору, при порушенні умов розділу 4 даного Договору розповсюджувач сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, суд дійшов висновку в його обґрунтованості, у зв'язку з чим позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Мега-прес Груп» в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Пірс» пені у розмірі 7709 грн. 48 коп. підлягають задоволенню у повному обсязі.

Крім того, за прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання, позивачем було нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 3% річних у загальному розмірі 329 грн. 79 коп. за період з 25.04.2015 по 22.06.2015 (в редакції заяви про збільшення позовних вимог).

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з пунктом 4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних, суд дійшов висновку в його обґрунтованості, у зв'язку з чим позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Мега-прес Груп» в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Пірс» 3% річних у розмірі 329 грн. 79 коп. підлягають задоволенню у повному обсязі.

Крім того, позивачем було заявлено до стягнення з відповідача 9422 грн. 84 коп. інфляційних втрат за квітень - травень 2015 року (в редакції заяви про збільшення позовних вимог).

Згідно з положеннями пунктів 3.1 та 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Відповідно до Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-06/928/2012 від 17.07.2012 «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права», при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат, суд дійшов висновку в його необґрунтованості, оскільки вся сума заборгованості у розмірі 87031 грн. 58 коп. виникла 26.05.2015, а тому у позивача відсутні підстави нараховувати інфляційні втрати за травень 2015 року на заборгованість за видатковими накладними № РН-0000788 від 01.04.2015 на суму 9176 грн. 60 коп., № РН-0000884 від 08.04.2015 на суму 8476 грн. 50 коп., № РН-0000973 від 15.04.2015 на суму 8689 грн. 70 коп. та № РН-0001067 від 22.04.2015 на суму 8601 грн. 50 коп.

Таким чином, суд здійснив власний розрахунок інфляційних втрат (в межах заявленого позивачем періоду нарахування):

Сума боргу, грн.Показник індексу інфляціїІнфляційне збільшення суми боргу 21113 грн. 10 коп. (заборгованість станом на 26.03.2015) 1,140 (квітень 2015 року) 2955 грн. 83 коп. 53631 грн. 26 коп. (заборгованість станом на 26.04.2015) 1,022 (травень 2015 року) 1179 грн. 89 коп. Всього: 4135 грн. 72 коп . Таким чином, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Мега-прес Груп» в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Пірс» інфляційних втрат у розмірі 9422 грн. 84 коп. підлягають частковому задоволенню у розмірі 4135 грн. 72 коп.

Згідно з частиною 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. 43, ч. 1 ст. 49, ст.ст. 75, 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Пірс» (04073, м. Київ, пл. Дружби народів, буд. 2-А; ідентифікаційний код: 30045611) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Мега-прес Груп» (03148, м. Київ, просп. Леся Курбаса, буд. 2-Д; ідентифікаційний код: 39517775) суму основного боргу у розмірі 87031 (вісімдесят сім тисяч тридцять одна) грн. 58 коп., пеню у розмірі 7709 (сім тисяч сімсот дев'ять) грн. 48 коп., 3% річних у розмірі 329 (триста двадцять дев'ять) грн. 79 коп., інфляційні втрати у розмірі 4135 (чотири тисячі сто тридцять п'ят) грн. 72 коп. та судовий збір у розмірі 1984 (одна тисяча дев'ятсот вісімдесят чотири) грн. 13 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання, протягом 10 днів з дня складання повного рішення, апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва.

Повне рішення складено: 03.08.2015

Суддя І.М. Отрош