Ухвала

від 06.04.2010 по справі 43/44-10

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

УХВАЛА

"06" квітня 2010 р. Справа № 43/44-10

вх. № 2201/3-43

Суддя господарського суду Харківської області Сальнікова Г.І.

при секретарі судового засідання Мунжиу О.П.

за участю представників сторін:

Представник позивача - ОСОБА_1 дор.№ 01/3-406 , від 06.04.10 р. ОСОБА_2 дор.№ 01/3-12 , від 12.01.10 р.

Представник відповідача -ОСОБА_3 дор.№ 17-4973 , від 29.12.09 р.

розглянувши матеріали справи за позовом Криворізький воєнізований гірничорятувальний (аварійно-рятувальний) загін, м. Кривий Ріг

до ДП "Харківський метрополітен" м. Харків

про спонукання укласти договір

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Криворізький воєнізований гірничорятувальний (аварійно-рятувальний) загін, м. Кривий Ріг звернувся до суду з позовом до ДП "Харківський метрополітен" м. Харків про спонукання укласти договір.

Заяви від представників сторін про фіксацію судового процесу за допомогою звукозаписуючих технічних засобів не надійшло.

В судовому засіданні представник позивача на заявлених позовних вимогах наполягає в повному обсязі, просить суд спонукати відповідача укласти договір № 11/01 від 01.01.10 на постійне та обовВ»язкове аварійно-рятувальне обслуговування на умовах, передбачених діючими законодавчими та нормативними актами, через канцелярію суду надав додаткові документи до позовних матеріалів, які були долучені до справи.

Представник відповідача проти позову заперечує в повному обсязі, через канцелярію суду надав відзив на позов, де зазначає, що Комунальне підприємство «Харківський метрополітен» відноситься до об'єктів, які підлягають постійному обов'язковому обслуговуванню підрозділами державної аварійно-рятувальної служби.

Таке обслуговування здійснюється підрозділами державної аварійно-рятувальної служби на договірній основі згідно постанови Кабінету Міністрів України від 04 .08.2000 року № 1214.

Згідно пункту 1.3 Порядку обслуговування об'єктів та окремих територій державними аварійно-рятувальними службами», затвердженого наказом МНС України від 17.11.2003 року №440, обслуговування об'єктів здійснюють державні аварійно-рятувальні служби, які атестовані на здатність до проведення відповідних аварійно-рятувальних робіт згідно Порядку атестації аварійно-рятувальних служб та рятувальників, затвердженого наказом МНС України від 19 червня 2003 року N 201 і зареєстрованого Мінюстом України 24 липня 2003 року за N 640/7961.

До 2009 року ДП «Харківський метрополітен» обслуговувався на підставі укладеного договору Харківським воєнізованим гірничорятувальним загоном (ВГРЗ) з щомісячною оплатою у розмірі 23 070,76 грн. (276849,12 грн. на рік).

22 липня 2009 року відповідачем було отримано від позивача лист з інформацією про «Реорганізацію Харківського ВГРЗ шляхом реформування загону та створення у м. Харкові взводу Криворізького воєнізованого гірничорятувального загону Державної спеціальної (воєнізованої) гірничорятувальної (аварійно-рятувальної) служби МНС України. Цим же листом відповідачу було запропоновано укласти з позивачем договір «Про постійне та обов'язкове аварійно-рятувальне обслуговування об'єктів метрополітену Криворізьким ВГРЗ ДСВГРС МНС України» з

щомісячною оплатою у розмірі 92117,93 грн. Тобто, запропонованим проектом договору було передбачено збільшення щомісячної оплати майже в 4 рази.

Відповідачем було запропоновано позивачу укласти договір на постійне обов'язкове аварійно-рятувальне обслуговування з щомісячною оплатою у розмірі 23070,76 грн. Ця пропозиція була прийнята і 15.10.2009 року між відповідачем та позивачем був укладений договір про постійне та обов'язкове обслуговування аварійно-рятувальними службами об'єктів та окремих територій з щомісячною оплатою вартості функціонування аварійно-рятувальної служби у розмірі 23070,76 грн. Термін дії договору був визначений сторонами до 31.12.2009 року включно. 28.12.2009 року позивач надіслав відповідачу листа з пропозицією укласти тепер вже на невизначений строк договір про постійне та обов'язкове обслуговування аварійно-рятувальними службами об'єктів та окремих територій.

Згідно кошторисної калькуляції, доданої до проекту договору, вартість утримання оперативної одиниці Криворізького ВГПЗ на 2010 рік становить 1258112,4 грн., вартість утримання на місяць становить 104842,7 грн. Запропонованим проектом договору позивач збільшив розмір місячної оплати по договору з 23070,76 грн. до 104842,7 грн., тобто більш ніж в 4,5 рази, що є неприйнятною умовою для відповідача. Таке збільшення мало місце в зв'язку з тим, що кошторисна калькуляція витрат до договору була складена не на утримання однієї оперативної одиниці, а на утримання всього Криворізького ВГПЗ з наступним діленням отриманої суми на 30, загальне число відділень загону. В результаті таких розрахунків було отримано середньоарифметичне, значно завищене значення вартості повного утримання одного відділення Криворізького ВГПЗ, а не вартість утримання одного відділення (п'ять рятувальників) 7-го взводу, дислокованого у м. Харкові.

Такий підхід до складання кошторисної калькуляції відповідає інтересам позивача, який зацікавлений від кожного укладеного договору отримати максимально можливу суму на утримання своїх підрозділів та апарату управління загону та зовсім не відповідає інтересам відповідача, який немає можливості сплачувати явно завищені видатки позивача за наявності можливості укласти аналогічний договір з іншим підрозділом державної воєнізованої аварійно-рятувальної служби у відповідності до чинного законодавства України. Крім того позивач має право та можливість укладати договори на постійне та обов'язкове обслуговування аварійно-рятувальним службами одночасно з будь-якими іншими об'єктами, які згідно діючого законодавства потребують такого обслуговування, і таким чином зменшувати фінансове навантаження з утримання своїх підрозділів по об'єктам.

Відповідач надав позивачу пропозицію укласти договір на умовах щомісячної оплати в сумі 30751,00 грн., яка була відхилена позивачем.

Наказом МНС України від 17 листопада 2003 р. N 440, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05.12.2003 року за №1125/8446, було затверджено порядок обслуговування об'єктів та окремих територій державними аварійно-рятувальними службами. Пункт 3.4 порядку встановлює, що постійне та обов'язкове обслуговування об'єктів та окремих територій державними аварійно-рятувальними службами передбачає: забезпечення готовності їх органів управління, сил і засобів до дій за призначенням; виконання аварійно-рятувальних робіт; виконання профілактичної роботи із запобігання виникненню надзвичайних ситуацій.

В той же час, згідно статті 20 Закону України «Про аварійно-рятувальні служби» витрати на проведення окремих аварійно-рятувальних робіт, понесені державними та комунальними аварійно-рятувальними службами під час ліквідації надзвичайної ситуації, підлягають обов'язковому відшкодуванню (повністю або частково) відповідними підприємствами, установами та організаціями. Тобто, підприємство повинно за власні кошти повністю утримувати аварійно-рятувальну службу, а вразі виникнення надзвичайної ситуації -оплатити вартість аварійно-рятувальиих робіт, не зважаючи на те, що виконання аварійно-рятувальних робіт відноситься до постійного та обов'язкового обслуговування об'єктів та окремих територій державними аварійно-рятувальними службами.

Наказом МНС України від 03.02.3009 року №77 «Про порядок залучення формувань ДСВГРС МНС» відповідно до вимог Закону України "Про аварійно-рятувальні служби", Гірничого закону України, постанов Кабінету Міністрів України від ЗО березня 1998 року N 386 "Про передачу до сфери управління Міністерства з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи воєнізованих гірничорятувальних формувань", від 4 серпня 2000 року N 1214 "Про затвердження переліку об'єктів та окремих територій, які підлягають постійному та обов'язковому на договірній основі обслуговуванню державними аварійно-рятувальними службами" та Статуту Державної спеціальної (воєнізованої) гірничорятувальної (аварійно-рятувальної) служби МНС (далі - ДСВГРС), затвердженого наказом МНС від 01.09.2008 N 629, було визначено зони відповідальності формувань ДСВГРС для виконання завдань за призначенням.

Згідно цього наказу зона відповідальності Харківського воєнізованого гірничорятувального (аварійно-рятувального) загону (в даний час 7-го взводу Криворізького воєнізованого гірничорятувального (аварійно-рятувального) загону), поширюється на потенційно небезпечні об'єкти які розташовані у м. Харкові відповідно до укладених договорів.

Гірничорятувальні служби (формування) були створені для виконання аварійно-рятувальних робіт в сфері діяльності Гірничого Закону України від 06.10.1999 року № 1127, дія якого поширюється на правовідносини у сфері діяльності гірничих підприємств, установ, організацій, гірничих об'єктів (далі - гірничі підприємства), що займаються розвідкою, розробкою, видобутком та переробкою корисних копалин і веденням гірничих робіт, будівництвом, ліквідацією або консервацією гірничих підприємств, науково-дослідною роботою, ліквідацією аварій у межах території України. Харківський метрополітен не є суб'єктом гірничих відносин, аварійно-рятувальні заходи на якому повинні здійснюватись саме гірничорятувальною службою. Що стосується Харківського воєнізованого гірничорятувального (аварійно-рятувального) загону (в даний час 7-го взводу Криворізького воєнізованого гірничорятувального (аварійно-рятувального) загону), то його зона відповідальності поширюється на потенційно небезпечні об'єкти які розташовані у м. Харкові відповідно до укладених договорів. Тобто, КП «Харківський метрополітен» може бути одним з багатьох підприємств міста, яке обслуговується аварійно-рятувальними службами, в разі укладення відповідного договору.

З цих причин необгрунтованими та безпідставними є ствердження позивача про те, що 7-й взвод Криворізького воєнізованого гірничорятувального (аварійно-рятувального) загону створений тільки з метою обслуговування Харківського метрополітену та в разі не укладання з відповідачем договору на постійне та обов'язкове обслуговування цей підрозділ позивача залишиться без фінансування.

Згідно статті 33 Закону України «Про аварійно-рятувальні служби» матеріально-технічне та фінансове забезпечення діяльності аварійно-рятувальних служб здійснюється за рахунок коштів державного та місцевого бюджетів, підприємств, установ, організацій, у тому числі громадських, що створюють аварійно-рятувальні служби, коштів від надання додаткових платних послуг, а також добровільних пожертвувань юридичних і фізичних осіб, інших не заборонених законодавством джерел.

Відповідач стверджує, що Закон України «Про аварійно-рятувальні служби» не містить жодних положень, щодо обов'язковості укладення договорів про постійне та обов'язкове обслуговування аварійно-рятувальними службами з конкретно визначеними особами. Навпаки, статтею 6 Закону передбачена можливість аварійно-рятувальних служб використовувати на договірних засадах засоби зв'язку, транспорту та інші матеріально-технічні ресурси підприємств, установ та організацій для рятування людей та виконання термінових робіт або доставки в зони надзвичайних ситуацій особового складу, спеціального оснащення і вантажів. Ст. 7 Закону передбачено, що Державні та комунальні аварійно-рятувальні служби можуть надавати за договорами на платній основі додаткові послуги, що не суперечать та не заважають їх основній діяльності. Тобто в усіх випадках Закон України «Про аварійно-рятувальні служби» передбачає залучення матеріальних ресурсів та коштів підприємств тільки на договірних засадах, у порядку, визначеному діючим законодавством України.

На думку відповідача, на момент виникнення спору між позивачем та відповідачем не існує прямої вказівки закону про обов'язковість укладення договору про постійне та обов'язкове обслуговування аварійно-рятувальними службами об'єктів та окремих територій між певними суб'єктами господарювання.

Враховуючи необхідність в постійному та обов'язковому аварійно-рятувальному обслуговуванні об'єктів метрополітену, відповідач, у відповідності до вимог Господарського та Цивільного Кодексів України, 01.03.2010 року уклав договір на постійне та обов'язкове обслуговування з Державною спеціалізованою протифонтанною службою «Спеціальна воєнізована аварійно-рятувальна частина» МНС України (ДСПФС «СВАРЧ»).ДСПФС «СВАРЧ» має свідоцтво про атестацію аварійно-рятувальної служби, отримане йому Центральною міжвідомчою атестадійною комісією у відповідності до Порядку атестації аварійно-рятувальних служб та рятувальників, затвердженого наказом Міністерства України з питань ^ надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи від 19 червня 2003 р. N 201, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 24 липня 2003 р. за N 640/7961.

За результатами атестації ДСПФС «СВАРЧ» дозволяється організовувати та проводити аварійно-рятувальні роботи та ліквідацію наслідків надзвичайних ситуацій згідно з Державним класифікатором надзвичайних ситуацій (ДК 019-2001). Як вже вказувалось вище, метрополітен не відноситься до підприємств гірничого комплексу, на його території не ведуться підземні роботи з великою глибиною залягання, що характерно для обслуговування підрозділами гірничорятувальної служби, тому на законних підставах уклав договір з атестованим в установленому порядку підрозділом Державної воєнізованої аварійно-рятувальної служби. Наказом МЧС України від 01.12.2009 року № 806 Харківська область віднесена до зони відповідальності Державної спеціалізованої протифонтанної служби «Спеціальна воєнізована аварійно-рятувальна частина» МНС України.

Таким чином, відповідач правомірно та у відповідності до вимог чинного законодавства, яке визначає порядок укладання господарських договорів, уклав з ДСПФС «СВАРЧ» договір на постійне та обов'язкове обслуговування аварійно-рятувальною службою МНС, забезпечивши тим самим виконання вимог нормативно-правових актів, які визначають необхідність в постійному та обов'язковому обслуговування аварІйно-рятувальними службами об'єктів та окремих територій на договірній основі.

Приймаючи до уваги, що на час розгляду даної судової справи не існує прямої вказівки закону про обов'язковість укладення договору про постійне та обов'язкове обслуговування аварійно-рятувальними службами об'єктів та окремих територій між позивачем та відповідачем, в задоволенні позовних вимог просить суд відмовити.

Приймаючи до уваги, що в ході судового розгляду сторони не дійшли до згоди щодо правомірності позовних вимог та заперечень проти них, виникла необхідність отримання від сторін додаткових доказів по справі, у зв"язку з чим, суд визнав доцільним відкласти розгляд справи.

Враховуючи вищевикладене та керуючись статтями 77, 86 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

Розгляд справи відкласти на "28" квітня 2010 р. о 11:30

В судове засідання надати :

Сторонам - остаточно визначити свою правову позицію щодо подальшого вирішення спору.

Попередити сторони, що у разі неявки їх представників у судове засідання та ненадання витребуваних судом документів, справу буде розглянуто за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Сальнікова Г.І.