Ухвала

від 28.01.2011 по справі 5023/546/11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

УХВАЛА

про повернення заяви про порушення справи про банкрутство

"28" січня 2011 р. Справа № 5023/546/11

вх. № 546/11

Суддя Чистякова І.О.

розглянувши заяву Управління Пенсійного фонду України в Фрунзенському районі м. Харкова, м.Харків

про визнання банкрутом – Приватне підприємство "ТПК Кольорові метали та сплави" (ідентифікаційний код 34469209), м. Харків

ВСТАНОВИВ:

Управління Пенсійного фонду України в Фрунзенському районі м. Харкова (кредитор) звернулось до господарського суду з заявою про порушення провадження у справі про визнання банкрутом боржника - Приватне підприємство "ТПК Кольорові метали та сплави" в порядку ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" на тій підставі, що підприємство має борг перед кредитором у розмірі 3473,36 грн., не веде підприємницьку діяльність, його керівні органи відсутні за своїм місцезнаходженням та боржник не подає звітність протягом року до органів податкової інспекції.

Відповідно ст. 4-1 Господарського процесуального кодексу України, господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченого цим кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” заява про порушення справи про банкрутство подається боржником або кредитором у письмовій формі, підписується керівником боржника чи кредитора (іншою особою, повноваження якої визначені законодавством або установчими документами), громадянином - суб'єктом підприємницької діяльності (його представником) і повинна містити: найменування господарського суду, до якого подається заява; найменування (прізвище, ім'я та по батькові) боржника, його поштову адресу; найменування кредитора, його поштову адресу, якщо кредитором є юридична особа, якщо кредитор - фізична особа, в заяві зазначаються прізвище, ім'я та по батькові, а також місце його проживання; номер (код), що ідентифікує кредитора як платника податків і зборів (обов'язкових платежів); виклад обставин, які підтверджують неплатоспроможність боржника, з зазначенням суми боргових вимог кредиторів, а також строку їх виконання, розміру неустойки (штрафів, пені), реквізитів розрахункового документа про списання коштів з банківського або кореспондентського рахунку боржника та дату його прийняття банківською установою боржника до виконання; перелік документів, що додаються до заяви.

Відповідно до ч. 11 ст. 7 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" кредитор зобов'язаний при поданні заяви про порушення справи про банкрутство надіслати боржнику копії заяви та доданих до неї документів.

Заява, що подана кредитором не відповідає зазначеним вимогам, оскільки до заяви додано реєстр відправки замовленої з повідомленням кореспонденції №1 від 25.10.2010р., список №635 згрупованих поштових відправлень та чек від 26.10.2010 р., які судом не приймаються в якості доказів направлення боржнику копії даної заяви та доданих до неї документів з огляду на те, що дана заява датована 13 грудня 2010 року, отже боржник не мав можливості отримати копію цієї заяви та доданих до неї документів у жовтні 2010 року.

Відповідно ч.1 ст. 9 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" суддя не пізніше п'яти днів з дня надходження повертає заяву про порушення справи про банкрутство і додані до неї документи без розгляду, про що виносить ухвалу, якщо заяву підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано, у заяві не вказано повне найменування сторін, їх поштову адресу та інші відомості, перелічені в статті 7 цього Закону, не подано доказів щодо сплати державного мита у встановлених порядку та розмірі, заявник не дотримав строку, зазначеного у абзаці третьому статті 1 цього Закону, з інших підстав, передбачених статтею 63 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням вимог цього Закон

Відповідно до п. 6 ч.1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України суддя повертає заяву у разі якщо не подано доказів надсилання відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів.

При таких обставинах наявні правові підстави для повернення позовної заяви згідно п.6 ч.1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України та ч.1 ст. 9 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.

Крім того, суд зазначає, що згідно ч.7 ст. 7 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" заява кредитора повинна містити докази обгрунтованості вимог кредитора.

Згідно ч.1 ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" у разі, якщо громадянин-підприємець - боржник або керівні органи боржника - юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання зобов'язань.

Відповідно до вимог ст. 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" в Єдиному державному реєстрі містяться відомості про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням. Відповідно до вимог ч.1 та ч. 3 ст. 18 зазначеного Закону, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою.

Виходячи з вимог ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Кредитором не надано доказів наявності в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців відомостей про відсутність юридичної особи-боржника за її місцезнаходженням. Тому, суд вважає недоведеною кредитором передбачену ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" ознаку відсутності керівних органів боржника за місцезнаходженням.

Крім того, згідно заяви про порушення справи про банкрутство, та листа ДПІ у Фрунзенському районі м.Харкова від 16.09.2010р. № 16751-07/34 остання податкова звітність була надана боржником 23.07.2009р. (декларація з податку на прибуток за 1 півріччя 2009 року).

На дату звернення до суду із заявою про порушення справи про банкрутство боржника (25 січня 2011 р.) не витік строк, встановлений п. б) ч. 4.1.4 ст. 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” № 2181-ІІІ від 21.12.2000р. для подання декларації з податку на прибуток, а внаслідок цього у заявника не виникло право звернення до господарського суду із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство боржника, встановлене ч. 1 ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.

Окрім того, згідно п. 3 ст. 10 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” державні податкові інспекції в районах контролюють своєчасність подання платниками податків бухгалтерських звітів і балансів, податкових декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням податків, інших платежів, а також перевіряють достовірність цих документів щодо правильності визначення об'єктів оподаткування і обчислення податків, інших платежів.

Відповідно до вимог ст. 11 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право: 1) здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), крім Національного банку України та його установ (далі - платники податків).

Відповідно до вимог ст. 11-1 вказаного Закону, позаплановою виїзною перевіркою вважається перевірка, яка не передбачена в планах роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з таких обставин, у тому числі, якщо платником податків не подано в установлений строк податкову декларацію або розрахунки, якщо їх подання передбачено законом. Позапланова виїзна перевірка здійснюється на підставі виникнення обставин, викладених у цій статті, за рішенням керівника податкового органу, яке оформляється наказом.

Як вбачається з матеріалів заяви ініціюючого кредитора про визнання відсутнього боржника банкрутом, в порушення вимог ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, остання не містить посилання на факти проведення органами ДПІ позапланової перевірки боржника - платника податків, в зв'язку з неподанням останнім в установлений строк податкових декларацій, а також на документи що їх підтверджують, відсутні також посилання на рішення керівника податкового органу та наказ, на підставі яких проводилась перевірка органами державної податкової служби та встановлені факти ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності. Таким чином, довідка ініціюючого кредитора про останню дату подання боржником податкової звітності не може вважатися належним та допустимим доказом по справі.

Зазначені обставини свідчать про те, що кредитором не надано належних доказів, про наявність ознак „відсутнього боржника”, передбачених ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Враховуючи викладене, керуючись ст. 7, ч. 1 ст. 9, ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", п. 6 ч.1 ст. 63, ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

УХВАЛИВ:

1. Повернути Управлінню Пенсійного фонду України в Фрунзенському районі м. Харкова заяву вх.546/11 від 25.01.2011р. про порушення справи про банкрутство і додані до заяви документи без розгляду на 46 аркушах.

2. Роз'яснити, що повернення заяви про порушення провадження у справі про банкрутство не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення допущеного порушення.

Суддя Чистякова І.О.