Рішення

від 28.07.2015 по справі 922/2933/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" липня 2015 р.Справа № 922/2933/15

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Доленчука Д.О.

при секретарі судового засідання Івахненко І.Г.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Полімерна компанія", м. Київ до Приватного підприємства "АН КФ Гермес", м. Харків про стягнення 273786,32 грн. за участю представників:

позивача - Мельник М.О. за довіреністю № б/н від 22.05.2015 р.

відповідача - не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Полімерна компанія" (позивач) звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до Приватного підприємства "АН КФ Гермес" (відповідач) про стягнення з відповідача на користь позивача грошових коштів у загальній сумі 409874,80 грн., яка складається:

- 355250,00 грн. загальна сума заборгованості за договором поставки № 10ПП14 від 21.01.2014 р., який був укладений між сторонами;

- 31028,41 грн. сума пені;

- 13080,99 грн. сума 3% річних;

- 10515,40 грн. інфляційні.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказував, що відповідачем оплата за поставлений товар здійснювалась з порушенням умов договору та додатків до договору.

21.07.2015 р. судом розгляд справи було відкладено на 28.07.2015 р. о 10:00.

Представник позивача до початку судового засідання надав заяву про розгляд справи без застосування технічних засобів фіксації судового процесу (вх. № 30167 від 28.07.2015 р.), яка судом була задоволена.

Представник відповідача в призначене судове засідання не з'явився.

При цьому суд зазначає, що відповідач про судове засідання був повідомлений належним чином, оскільки згідно Спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців юридичною адресою Приватного підприємства "АН КФ Гермес" є: 61157, м. Харків, вул. Богомольця, буд. 59, а з матеріалів справи вбачається, що ухвали суду по справі були надіслані відповідачу за вищезазначеною адресою, але не були ним отримані, у зв'язку з закінченням строку зберігання поштового відправлення, про що свідчать поштові довідки. У п. 3.9.1. постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26 грудня 2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" було зазначено, що у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Представник позивача, через канцелярію господарського суду 23.07.2015 р. за вх. № 29617, надав заяву про зменшення розміру позовних вимог, згідно якої просив суд стягнути з відповідача на користь позивача грошові кошти у загальній сумі 273786,32 грн., яка складається:

235125,00 грн. - сума заборгованості за договором;

20381,80 грн. - сума пені;

8017,76 грн. - сума інфляційного збільшення суми боргу;

10261,76 грн. - 3% річних від простроченої суми.

Враховуючи положення ст. 22 ГПК України господарський суд вважав за необхідне прийняти до розгляду заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог та розглядати справу з урахуванням цієї заяви.

Представник позивача, через канцелярію господарського суду 28.07.2015 р. за вх. № 30077, надав згідно заяви рахунок на оплату № 83 від 24.01.2014 р., який судом долучений до матеріалів справи.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Беручи до уваги, що відповідно до ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є, зокрема рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, та те, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно за статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними матеріалами.

Суд, дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, встановив наступне.

21.01.2014 р. між сторонами був укладений договір поставки № 10ПП14 (надалі - договір).

За даним договором постачальник (позивач) зобов'язувався поставляти й передавати у власність, а покупець (відповідач) зобов'язувався приймати й оплачувати на умовах даного договору поліетилен, полівінілхлорид, поліпропілен та інші види полімерної сировини (товар), рівномірними партіями протягом терміну дії договору (п.1.1. договору).

Пунктом 1.2. договору було передбачено, що поставка товару здійснюється на підставі накладної згідно з заявкою покупця.

Згідно п.3.3. договору продаж товару здійснюється на умовах 100 % передоплати.

Відповідно до п.4.2. договору поставка товару відбувається за домовленістю сторін, автотранспортом або/та залізничним транспортом.

Крім того, п.3.3.1. договору було передбачено, що постачальник може встановити інший порядок розрахунків за згодою покупця, що викладається в додатковій угоді або в додатках до договору.

Позивачем до суду були надані наступні документи в підтвердження поставки відповідачу товару за договором: додаток № 1 від 23.01.2014 р. до договору поставки № 10ПП14 від 21.01.2014 р., додаток № 2 від 24.01.2014 р. до договору поставки № 10ПП14 від 21.01.2014 р., товарно-транспортна накладна № 02-24/01/2014 від 24.01.2014 р., товарно-транспортна накладна № 05-27/01/2014 від 27.01.2014 р., довіреність № 21 від 23.01.2014 р., довіреність № 27 від 27.01.2014 р., податкова накладна № 80 від 24.01.2014 р., податкова накладна № 88 від 27.01.2014 р., платіжне доручення № 2 від 24.01.2014 р., платіжне доручення № 3 від 24.01.2014 р., претензія про погашення заборгованості за договором № 69 від 17.04.2015 р., рахунок на оплату № 75 від 23.01.2014 р., рахунок на оплату № 83 від 24.01.2014 р.

Так, судом встановлено, що 24.01.2014 р. між сторонами був укладений додаток № 2 до договору відповідно до якого постачальник зобов'язувався поставити, а покупець сплатити і прийняти продукцію: полівінілхлорид марки Formolon-622, кількість - 20,625 тон, сума з ПДВ 235125,00 грн.

Пунктом 6 вказаного додатку було передбачено, що оплата продукції здійснюється протягом 10 (десять) календарних днів з дати поставки продукції покупцеві.

Суду були надані нотаріальні посвідченні письмові пояснення водія Грюкова В.В., який здійснював перевезення товару за договором від позивача до відповідача відповідно до товарно-транспортна накладна № 05-27/01/2014 від 27.01.2014 р.

Згідно пояснень Грюков В.В. вказував, що 28.01.2014 р. разом із людиною, яка представилась уповноваженою особою ПП «АН КФ Гермес» Тріполко Сергієм Анатолійовичем, було доставлено вантаж в місто Харків. Вантаж розвантажувався вручну групою людей, без автонавантажувача. Отже, 28 січня 2014 р. цей вантаж (ПВХ Formolon-622) було передано уповноваженій особі ПП «АН КФ Гермес» Тріполці Сергію Анатолійовичу (паспорт МК404623) на підставі довіреності на отримання ТМЦ від 27.01.2014 р. № 27. Тріполка С.А. особисто перевірив та оглянув вантаж, дорікань та зауважень не висунув і отримав його в повному обсязі - в кількості 20,625 тон. В свою чергу, разом із вантажем Тріполці С.А. були передані оригінали супровідних документів до вантажу: видаткову накладну № 75 від 27.01.2014 р. в двох примірниках, податкову накладну № 88 від 27.01.2014 р., один примірник ТТН №05-27/01/2014 від 27.01.2014 р., оригінал рахунку на оплату № 83 від 24.01.2014 р. Тріполка С.А отримав зазначені документи та повідомив, що після їх підписання та поставлення печатки він направить підписані примірники документів на адресу ТОВ "Полімерна компанія".

Разом з цим судом встановлено, що про поставку позивачем відповідачу товару відповідно до додатку № 2 від 24.01.2014 р. до договору поставки № 10ПП14 на загальну суму 235125,00 грн., також свідчать довіреність № 27 від 27.01.2014 р., податкова накладна № 88 від 27.01.2014 р., рахунок на оплату № 83 від 24.01.2014 р.

Проте, доказів сплати відповідачем позивачу рахунку на оплату № 83 від 24.01.2014 р. за договором у розмірі 235125,00 грн. в матеріалах справи не міститься.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

У відповідності до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковими.

Згідно ч.1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частина 1 ст. 628 Цивільного кодексу України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 ст. 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

За таких обставин господарський суд прийшов до висновку, що сума заборгованості за договором у розмірі 235125,00 грн. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Згідно ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Пунктом 8.3. договору було передбачено, що покупець сплачує пеню у розмірі подвійної ставки НБУ від суми несвоєчасно неоплаченого товару за кожен день прострочення.

Згідно ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

В частині 2 статті 343 Господарського кодексу України прямо зазначається, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.

Таким чином, враховуючи умови договору, загальна сума пені, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, дорівнює суму у розмірі 20381,80 грн.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи положення ст. 625 Цивільного кодексу України, перевіривши розрахунки позивача інфляційних витрат та 3% річних, суд дійшов до висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача суми інфляційного збільшення суми боргу у розмірі 8017,76 грн. та 10261,76 грн. 3% річних є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

За таких обставин позов підлягає задоволенню у повному обсязі з урахуванням заяви позивача про зменшення розміру позовних вимог.

Враховуючи те, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі, господарський суд відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України вважав за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача сплачену позивачем суму судового збору у розмірі 5475,73 грн.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 129 Конституції України, ст.ст. 509, 526, 530, 611, 625, 628, 629, 692, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 230, 231, 232, 343 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Приватного підприємства "АН КФ Гермес" (61157, м. Харків, вул. Богомольця, буд. 59, ідентифікаційний код 36815901, р/р 26007052322189 в ХГРУ ПАТ КБ "Приватбанк" МФО 351533) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Полімерна компанія" (02002, м. Київ, вул. Марини Раскової, буд. 13, ідентифікаційний код 36998670, р/р 26006307932 в АТ "Райффайзен Банк аваль" м. Київ МФО 380805) грошові кошти у загальній сумі 273786,32 грн. (235125,00 грн. - сума заборгованості за договором; 20381,80 грн. - сума пені; 8017,76 грн. - сума інфляційного збільшення суми боргу; 10261,76 грн. - 3% річних від простроченої суми) та суму сплаченого судового збору у розмірі 5475,73 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 03.08.2015 р.

Суддя Д.О. Доленчук