Рішення

від 22.07.2015 по справі 925/1034/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" липня 2015 р. Справа № 925/1034/15

Господарський суд Черкаської області в складі головуючого судді Грачова В.М., при секретарі Лавріненку С.І., за участю представників сторін: позивача - Ульявнова С.М. за довіреністю, відповідача-1 - Кочмара В.К. за довіреністю, відповідача-2 - не з'явились, у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду в м. Черкаси, розглянувши справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ВЧ «Лоджістікс» до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Черкаській області (відповідач-1) та Ладиженської сільської ради (відповідач-2) про визнання права власності на нерухоме майно,

ВСТАНОВИВ:

Позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «ВЧ "Лоджістікс» звернувся в суд з позовом до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Черкаській області (далі - відповідач), у якому просив визнати за ним право власності на комплекс будівель та споруд за адресою: Черкаська область, Уманський район, с. Ладижинка, вул. Гагаріна, 12, а саме: 1. літера «А-1» контора; 2. літера «а» веранда; 3. ганок; 4. ганок; 5. ганок; 6. ганок; 7. літера «Б-1» склад запчастин; 8. літера «В-1» КПП; 9. літера «Г-1» гуртожиток; 10. літера «г» прибудова; 11. літера «г1» прибудова; 12. літера «г2» прибудова; 13. ганок; 14. літера «Д» погріб; 15. літера «Е-1» сарай; 16. літера «Ж-1» баня; 17. літера «ж» прибудова; 18. літера «З-1» ТП; 19. літера «И-1» майстерня № 2; 20. літера «К-1» майстерня - навіс; 21. літера «Л-1» будівля роздаточної; 22. літера «М-1» майстерня № 1; 23. літера «М-2» майстерня № 1; 24. літера «М1-1» прибудова; 25. літера «М2-1» прибудова; 26. літера «М3-1» прибудова; 27. літера «М4-1» прибудова; 28. сходи; 29. літера «Н-1» пилорама; 30. літера «П-1» котельня; 31. літера «П1-1» котельня; 32. літера «П2-1» котельня; 33. літера «П3-1» прибудова; 34. літера «П4-1» прибудова; 35. літера «Р-1» навіс; 36. літера «С-1» прохідна; 37. ганок; 38. літера «I» вимощення; 39. «№ 1» огорожа; 40. «№ 2» ворота; 41. «№ 3» хвіртка; 42. «№ 4» ворота; 43. «№ 5» хвіртка; 44. «№ 6» ворота.

Ухвалою суду від 09.07.2015 року за клопотанням позивача залучено до участі у справі в якості другого відповідача Ладижинську сільську раду, на території якої знаходиться спірне майно.

Відповідач-1 - регіональне відділення Фонду державного майна України по Черкаській області подав письмовий відзив на позовну заяву (а.с. 82-83), у якому заперечував проти заявлених позовних вимог до нього з мотивів відсутності в його діях при проведенні приватизації майна державного підприємства «Ладижинське ремонтно транспортне підприємство» порушень норм Конституції України, законодавства про приватизацію та прав позивача. Разом з тим відповідач-1 повідомив, що спірне нерухоме майно у складі цілісного майнового комплексу державного підприємства, що приватизувалось, було передане до статутного капіталу відкритого акціонерного товариства «Ладижинське ремонтно транспортне підприємство», який є правонаступником перетвореного державного підприємства, а позивач є правонаступником створеного в процесі приватизації відкритого акціонерного товариства. За зверненням позивача його право власності на спірне нерухоме майно відповідачем-1 було підтверджене листом від 13.03.2015 року № 11-01-1207.

Відповідач-2 - Ладиженська сільська рада Уманського району Черкаської області електронною поштою надіслала клопотання (а.с. 108), у якому просив проводити слухання справи без участі її представника, вирішення спору поклав на розсуд суду.

В засіданнях суду представник позивача позов з підстав, викладених у позовній заяві, підтримав і просив задовольнити повністю, представник відповідача-1 позов не визнав і просив суд в його задоволенні до відповідача-1 відмовити з підстав, викладених у письмовому відзиві.

Згідно з ст. 85 ГПК України, у судовому засіданні оголошувались вступна та резолютивна частини рішення.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача-1, дослідивши наявні у справі письмові докази та оцінивши їх у сукупності, суд позовні вимоги задовольняє повністю з наступних підстав.

Наказом № 581-П від 30.05.1996 року регіональним відділенням Фонду державного майна України по Черкаській області затверджено акт оцінки вартості цілісного майнового комплексу Ладижинського ремонтно-транспортного підприємства, яка становить 28384 млн. карбованців (а.с. 120, 85-86).

Наказом № 652-П від 15.07.1996 року регіональне відділення Фонду державного майна України по Черкаській області затвердило план приватизації майна цілісного майнового комплексу Ладижинського ремонтно-транспортного підприємства (а.с. 121).

На підставі плану приватизації Ладижинського ремонтно - транспортного підприємства, затвердженого наказом РВ ФДМУ по Черкаській області від 15.07.1996 року № 652-П (а.с. 47-52), регіональним відділення Фонду державного майна України по Черкаській області винесено Наказ за № 521-АТ від 24.07.1996 року «Про створення відкритого акціонерного товариства» (а.с.46), відповідно до якого державне Ладижинське ремонтно - транспортне підприємство, код ЄДРПОУ: 00908739 перетворено на відкрите акціонерне товариство «Ладижинське ремонтно - транспортне підприємство».

Із матеріалів інвентаризаційної відомості та балансу державного підприємства Ладижинське ремонтно - транспортне підприємство вбачається, що під час його приватизації до статутного фонду ВАТ «Ладижинське ремонтно - транспортне підприємство» передано державне майно - цілісний майновий комплекс державного підприємства (а.с. 111-119).

07.11.1996 року Ладижинському ремонтно - транспортному підприємству видано Держаний акт на право постійного користування землею серії ЧР 15-6 (а.с.76-79), яким надано земельну ділянку площею 6,68 га під виробничу базу.

Відповідно до Статуту ВАТ «Ладижинське ремонтно - транспортне підприємство» (а.с. 57-63), воно створене шляхом перетворення державного Ладижинського ремонтно-транспортного підприємства і є його правонаступником.

На загальних зборах акціонерів ВАТ «Ладижинське ремонтно - транспортне підприємство», за результатами якого винесено протокол № 1 від 15.02.2012 року (а.с. 64-68), прийнято рішення припинити ВАТ «Ладижинське ремонтно - транспортне підприємство» шляхом його перетворення у товариство з обмеженою відповідальністю «ВЧ «Лоджістікс».

Протоколом № 1 від 18.05.2012 року установчих зборів ТОВ «ВЧ «Лоджістікс» (а.с. 69-70) прийнято рішення про його створення та затвердження статуту, відповідно до якого товариство є правонаступником ВАТ «Ладижинське ремонтно - транспортне підприємство».

У Статуті ТОВ «ВЧ «Лоджістікс» вказано, що товариство створене шляхом реорганізації ВАТ «Ладижинське ремонтно - транспортне підприємство» та є його правонаступником (а.с. 37-45).

По передавальному акту (а.с. 53-56) ВАТ «Ладижинське ремонтно - транспортне підприємство» передало ТОВ «ВЧ «Лоджістікс» всі майнові права, грошові кошти, зобов'язання та інші права та обов'язки.

Відповідно до технічного паспорту, виготовлено станом на 03 вересня 2014 року (а.с. 11-34) всі нежитлові приміщення побудовані до 1991 року, тобто під час діяльності державного підприємства - Ладижинського ремонтно - транспортного підприємства.

04.03.2015 року позивач звернувся до відповідача-1 із заявою про підтвердження права власності на майно, яке увійшло до статутного капіталу в процесі приватизації ВАТ «Ладижинське РТП» згідно з додатком (а.с. 87-88).

Листом від 13.03.2015 року № 11-01-1202 відповідач-1 надав позивачу підтвердження права власності на нерухоме майно згідно переліку (всього 33 пункти), а саме: склад з/частин; майстерня № 1; майстерня № 2; склад з/частин; склад кислор. балон; майстерня навіс; площадка ремфонду; будівля котельні; підстанція; гуртожиток; веранда біля гурт; будівля бані; ворота метал; огорожа; доска пошани; хлів біля гурт; будівля пилорами; погріб для гуртожитку; водонапірна башня; прохідна; контора; пилорама; огорожа; дома мобільні; будівля розливоч; автогараж; контрольно - пропускний пункт; площадка до КПП; огорожа нафтобази; площад. заправочний; площад. стоян. а/м; площад. стоян. а/м (а.с. 35-36).

Із висновків оцінювача від 20.05.2015 року вбачається, що ринкова вартість об'єкта оцінки - комплексу нежитлових будівель та споруд, в загальній кількості 44 позиції, становить 480400 грн. без ПДВ (а.с. 72-74).

Невідповідність майна вказаного у переліку РВ ФДМУ від 13.03.2015 року № 11-01-1207 та майна, вказаного у технічному паспорті, позивач пояснює тим, що в технічному паспорті вказані такі об'єкти як ганки, сходи, прибудова, хвіртки, вимощення, які в майновому комплексі добудовувалися, переплановувалися та встановлювалися протягом часу, з якого користується правонаступник, а також те, що в переліку майна вказані в одній кількості такі об'єкти як огорожа та ворота, тоді як в технічному паспорті по декілька штук, в переліку вказано такі види майна як площадка ремфонду, площадка до КПП, площадочна стоянка для автомобілів, дома мобільні, доска пошани, тобто ті об'єкти, як не можуть вноситися до технічного паспорту.

У довідці від 09.06.2015 року № 631, виданою Ладижинською сільською радою вказано, що право власності ні за ВАТ «Ладижинське РТП», ні за його правонаступником ТОВ «ВЧ «Лоджістікс» не підтверджено, в зв'язку із чим із сільською радою не укладався договір оренди земельної ділянки (а.с. 10).

22.05.2015 року позивач звернувся до реєстраційної служби Уманського міськрайонного управління юстиції із заявою про оформлення права власності на житлове приміщення та нерухоме майно, що закріплене за ВАТ «Ладижинське ремонтно - транспортне підприємство», правонаступником якого є позивач (а.с.71).

19.06.2015 року реєстраційна служба Уманського міськрайонного управління юстиції за вих. № 171/08-04-14 надала позивачу відповідь про невідповідність поданих документів вимогам Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (а.с. 94).

Отже, предметом спору у справі, що розглядається, є вимога позивача про визнання судом його права власності на спірне нерухоме майно - комплекс будівель та споруд за адресою: Черкаська область, Уманський район, с. Ладижинка, вул. Гагаріна, 12, які входять до складу цілісного майнового комплексу підприємства.

За змістом з ст.ст. 11, 16 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти; цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства; способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання права, визнання незаконним рішення органу місцевого самоврядування.

Статтями 20, 144 ГК України також передбачено, що права та законні інтереси суб'єктів господарювання захищаються шляхом визнання наявності або відсутності прав, визнання повністю або частково недійсними актів органів місцевого самоврядування; майнові права та майнові обов'язки суб'єкта господарювання можуть виникати, зокрема, з актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування у випадках, передбачених законом, внаслідок створення та придбання майна з підстав, не заборонених законом, з інших обставин, з якими закон пов'язує виникнення майнових прав та обов'язків суб'єктів господарювання.

Відповідно до п. 1 Прикінцевих та Перехідних положень Цивільного кодексу України, цей Кодекс набрав чинності з 1 січня 2004 року. Пунктом 4 Прикінцевих та Перехідних положень Цивільного кодексу України також визначено, що Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Частиною 6 ст. 86 Цивільного кодексу Української РСР в редакції від 06.10.1995 року, чинній на час приватизації спірного нерухомого майна, визначалось, що відносини власності регулюються Законом України «Про власність», цим Кодексом, іншими законодавчими актами.

Згідно з ч. 1 ст. 21 (підстави виникнення права колективної власності) Закону України «Про власність» в редакції від 28.03.1995 року, право колективної власності виникає на підставі, зокрема, перетворення державних підприємств в акціонерні та інші товариства.

Відповідно до ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Частиною 2 ст. 328 ЦК України встановлена презумпція правомірності набуття права власності, котра означає, що право власності на конкретне майно вважається набутим правомірно, якщо інше не встановлено в судовому порядку або незаконність набуття права власності прямо не випливає із закону. Таким чином, факт неправомірності набуття права власності, якщо це не випливає із закону, підлягає доказуванню, а правомірність набуття права власності включає в себе законність і добросовісність такого набуття.

Фізична або юридична особа може набути право власності у разі приватизації державного майна. Приватизація здійснюється у порядку, визначеному законом, ч.ч. 1, 2 ст. 345 ЦК України.

Статтею 1 Закону України «Про приватизацію державного майна», в редакції від 15.02.1995 року, визначено поняття приватизації, за змістом якого приватизація майна державних підприємств України (надалі - приватизація) - це відчуження майна, що перебуває у загальнодержавній, республіканській (Республіки Крим) і комунальній власності, на користь фізичних та недержавних юридичних осіб. Частиною 1 ст. 7 цього ж Закону визначено, що державну політику в сфері приватизації здійснюють Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва у районах і містах, органи приватизації в Автономній Республіці Крим, що становлять єдину систему державних органів приватизації в Україні.

Відповідно до статей 1, 6 Закону України «Про Фонд державного майна України», Фонд державного майна України є центральним органом виконавчої влади із спеціальним статусом, що реалізує державну політику у сфері приватизації, оренди, використання та відчуження державного майна, управління об'єктами державної власності, у тому числі корпоративними правами держави щодо об'єктів державної власності, що належать до сфери його управління, а також у сфері державного регулювання оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності. Фонд здійснює свої повноваження безпосередньо і через регіональні відділення в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі та представництва у районах та містах, створених Фондом державного майна України, у разі необхідності. Представництва підпорядковуються регіональним відділенням. Фонд державного майна України, регіональні відділення та представництва становлять єдину систему державних органів приватизації.

Із пояснень представників сторін в засіданні суду, поданих представниками сторін суду документів вбачається, що наказом регіонального відділення Фонду державного майна України по Черкаській області № 521-АТ від 24.07.1996 року «Про створення відкритого акціонерного товариства» органом приватизації в межах його компетенції було перетворено державне Ладижинське ремонтно - транспортне підприємство у відкрите акціонерне товариство «Ладижинське ремонтно - транспортне підприємство», передано до статутного фонду акціонерного товариства державне майно - цілісний майновий комплекс, визначено правонаступником державного Ладижинського ремонтно - транспортного підприємства новостворене акціонерне товариство. Відтак, з цього моменту в результаті правонаступництва право власності на спірне нерухоме майно перейшло до ВАТ «Ладижинське ремонтно - транспортне підприємство», в подальшому ВАТ «Ладижинське ремонтно - транспортне підприємство» перетворилось на ТОВ «ВЧ «Лоджістікс», яке є правонаступником акціонерного товариства, зазначений факт визнається і підтверджується відповідачами.

Згідно з підпунктом 10 п. «б» ч. 1 ст. 30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» в редакції закону до 11.02.2010 року, до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належали делеговані повноваження, зокрема, облік та реєстрація відповідно до закону об'єктів нерухомого майна незалежно від форм власності. Законом України від 11.02.2010 року № 1878-VI «Про внесення змін до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» та інших законодавчих актів України» у підпункті 10 пункту «б» статті 30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» слова «та реєстрація» виключено, редакція закону почала діяти з 16.03.2010 року.

За змістом ст. 111 28 ГПК України, висновок Верховного Суду України щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 111 16 цього Кодексу, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

В постанові Верховного Суду України від 4 квітня 2011 р. N 3-18гс111 викладено, що з урахуванням положень ч. 1 ст. 15, ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності. За змістом наведених норм права потреба в такому способі захисту права власності виникає тоді, коли наявність суб'єктивного права власника не підтверджена відповідними доказами, підлягає сумніву, не визнається іншими особами або ними оспорюється, а не в тому разі, коли цими особами не виконується відповідне рішення суду, ухвалене раніше.

Відмова органу державної реєстрації прав в оформлені права власності на об'єкти нерухомого майна та видачі свідоцтва суб'єкту господарювання у зв'язку з ненаданням ним необхідних документів для оформлення такого права не є оспорюванням права власності на об'єкт нерухомого майна (постанова Верховного Суду України від 20 червня 2011 р. у справі N 3-54гс11; постанова Верховного Суду України від 20 червня 2011 р. у справі N 3-55гс11; постанова Верховного Суду України від 20 червня 2011 р. у справі N 3-60гс11; постанова Верховного Суду України від 20 червня 2011 р. у справі N 3-61гс11; постанова Верховного Суду України від 12 вересня 2011 р. у справі N 3-78гс11; постанова Верховного Суду України від 3 жовтня 2011 р. у справі N 3-100гс11; постанова Верховного Суду України від 10 жовтня 2011 р. у справі N 3-105гс11; постанова Верховного Суду України від 10 жовтня 2011 р. у справі N 3-109гс11).

У випадку якщо особа, яка вважає себе власником майна, не може належним чином реалізувати свої правомочності у зв'язку з наявністю щодо цього права сумнівів або претензій з боку третіх осіб, то відповідно до статті 392 ЦК України права такої особи підлягають захисту шляхом пред'явлення позову про визнання права власності на належне цій особі майно (постанови від 04.12.2012 N 26/133, від 11.12.2012 N 56/68).

За змістом статті 392 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) позов про визнання права власності на майно подається власником тоді, коли в інших осіб виникають сумніви щодо належності йому цього майна, коли створюється неможливість реалізації позивачем свого права власності через наявність таких сумнівів чи внаслідок втрати правовстановлюючих документів. Звернення з позовом про визнання права власності можливе лише за умови, що особи, які не визнають, заперечують та/або оспорюють право власності, не перебувають із власником у зобов'язальних відносинах, оскільки передумовою для застосування зазначеної статті 392 ЦК України є відсутність іншого, окрім зазначеного, шляху для відновлення порушеного права (постанова від 23.12.2014 N 5011-74/9393-2012).

За змістом ст. 1 ГПК України, право звернення до господарського суду мають особи, права і охоронювані законом інтереси яких порушено.

Судом, відповідно до ст. 22 ГПК України, було запропоновано сторонам подати докази в обґрунтування позову і заперечень проти нього, брати участь в засіданнях суду, вони своїми правами скористались на свій розсуд, подали всі наявні у них докази і на їх підставі судом прийнято рішення у справі.

Відповідно до ст.ст. 33, 34, 43 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, обставини справи повинні підтверджуватись лише належними і допустимими доказами, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на викладене, з урахуванням викладених обставин справи і приписів законодавства суд вважає, що позивачем набуто право власності на спірне нерухоме майно в процесі приватизації державного майна на визначеній законом підставі, відсутність реєстрації права власності порушує право позивача на розпорядження цим майном, отже обраний позивачем спосіб захисту його порушеного права є вірним, тому суд позов визнає доказаним, обґрунтованим і задовольняє його повністю.

На підставі ч. 2 ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 49, 82-84, 85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати за товариством з обмеженою відповідальністю «ВЧ «Лоджістікс», ідентифікаційний код юридичної особи 00908739, місцезнаходження: 20382, Черкаська область, Уманський район, с.Ладижинка, вул.Гагаріна, 12 право власності на на комплекс будівель та споруд за адресою: Черкаська область, Уманський район, с. Ладижинка, вул. Гагаріна, 12, а саме:

1. літера «А-1» контора;

2. літера «а» веранда;

3. ганок;

4. ганок;

5. ганок;

6. ганок;

7. літера «Б-1» склад запчастин;

8. літера «В-1» КПП;

9. літера «Г-1» гуртожиток;

10. літера «г» прибудова;

11. літера «г1» прибудова;

12. літера «г2» прибудова;

13. ганок;

14. літера «Д» погріб;

15. літера «Е-1» сарай;

16. літера «Ж-1» баня;

17. літера «ж» прибудова;

18. літера «З-1» ТП;

19. літера «И-1» майстерня № 2;

20. літера «К-1» майстерня - навіс;

21. літера «Л-1» будівля роздаточної;

22. літера «М-1» майстерня № 1;

23. літера «М-2» майстерня № 1;

24. літера «М1-1» прибудова;

25. літера «М2-1» прибудова;

26. літера «М3-1» прибудова;

27. літера «М4-1» прибудова;

28. сходи;

29. літера «Н-1» пилорама;

30. літера «П-1» котельня;

31. літера «П1-1» котельня;

32. літера «П2-1» котельня;

33. літера «П3-1» прибудова;

34. літера «П4-1» прибудова;

35. літера «Р-1» навіс;

36. літера «С-1» прохідна;

37. ганок;

38. літера «I» вимощення;

39. «№ 1» огорожа;

40. «№ 2» ворота;

41. «№ 3» хвіртка;

42. «№ 4» ворота;

43. «№ 5» хвіртка;

44. «№ 6» ворота.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного господарського суду через господарський суд Черкаської області протягом десяти днів з дня підписання.

Повний текст рішення підписано 27.07.2015 року.

Суддя В.М. Грачов