Постанова

від 29.07.2015 по справі 904/2682/15

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.07.2015 року Справа № 904/2682/15

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Березкіної О.В. ( доповідач)

Суддів: Дарміна М.О., Чус О.В.

При секретарі Валяр М.Г.

Представники сторін не зявились, про час та місце судового засідання повідомлені належним чином.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерпайп Ніко Тьюб»

на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 19 травня 2015 року у справі № 904/2682/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ОЙЛКОМЕРС», м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерпайп Ніко Тьюб», м. Нікополь Дніпропетровської області

про стягнення 188 049,30 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 19 травня 2015 року (суддя Манько Г.В.) позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ОЙЛКОМЕРС» задоволені частково.

Суд стягнув з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерпайп Ніко Тьюб" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОЙЛКОМЕРС» заборгованість 121984 грн. 58 коп., 3% річних 1744 грн. 54 коп., інфляційні втрати 35719 грн. 56 коп., пеню 16436 грн. 18 коп., судовий збір 3517 грн. 70 коп.

В решті позову суд відмовив.

Не погодившись з рішенням суду, відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтерпайп Ніко Тьюб» звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив рішення суду скасувати, та прийняти нове рішення, яким відмовити у позові.

В обґрунтування своєї скарги відповідач посилається на те, що при винесенні рішення суд першої інстанції неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи та зробив висновки, які не відповідають істотним обставинам справи.

Зокрема, суд не врахував факт недотримання позивачем договірних зобов'язань в частині не надання ним рахунків на оплату та податкових накладних, що на думку апелянта, свідчить про ненастання строку оплати, звільняє його від відповідальності за несвоєчасну оплату та дає право збільшити строк оплати товару пропорційно часу прострочення надання усіх документів.

Також апелянт вважає, що суд стягнув пеню, не врахувавши, що умовами договору розмір пені не визначений.

Крім того, суд порушив норми процесуального права, оскільки розглянув справу без участі відповідача, від якого було клопотання про відкладення розгляду справи, що порушило принцип рівності та змагальності сторін.

Всі ці обставини, на думку апелянта, є підставою для скасування рішення суду та відмови у позові.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 11 червня 2015 року апеляційна скарга була прийнята до розгляду, розгляд справи було призначено у судовому засіданні на 6 липня 2015 року.

Зміна складу судової колегії відбулась на підставі розпорядження в.о. голови суду Науменка І.М. від 22.06.15р., у зв»язку лікарняним судді Чус О.В.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 22 .06.15р., розгляд справи було відкладено у зв»язку з відпусткою судді-доповідача Березкіної О.В. до 27.07.2015 року.

У зв»язку з виходом з лікарняного судді Чус О.В. - члена постійно діючої колегії суддів, згідно з рішенням зборів суддів Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 28.04.2015р. №1, на підставі розпорядження секретаря судової палати Кузнецової І.Л. від 24.07.15р. повторно відбулась зміна складу судової колегії.

27.07.15р. відбулось судове засідання у складі колегії суддів: головуючого та доповідача -Березкіної О.В., суддів: Чус О.В., Дарміна М.О.

В судовому засіданні представник апелянта підтримав доводи апеляційної скарги, просив рішення суду скасувати та відмовити у позові.

Представник позивача в судовому засіданні заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив рішення суду залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши відповідність оскаржуваного рішення нормам діючого законодавства, Дніпропетровський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції в частині стягнення 3% річних, інфляційних втрат та пені - скасуванню з ухваленням нового рішення в цій частині з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що 31 липня 2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ОЙЛКОМЕРС», як постачальник, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтерпайп Ніко Тьюб", як покупець, було укладено договір ТФ№ 718, за умовами якого постачальник зобов'язується поставити, а покупець прийняти та оплатити мастильні матеріали, надалі іменовані як товар. Найменування, асортимент, номенклатура, сортамент, кількість, ціна, умови та строки поставки товару вказані в специфікаціях, оформлених у вигляді додатків до цього договору, які є невід'ємною його частиною.

Пунктами 2.1; 3.1, 3.2 Договору передбачено, що вартість товару, що постачається за вказаним Договором, вказана у специфікаціях до даного Договору. Товар за даним Договором постачається на умовах, зазначених у Специфікаціях, партіями у строк, узгоджений сторонами у специфікаціях.

9 вересня та 10 грудня 2013 року в рамках договору сторонами було узгоджено та підписано специфікації № 1 на поставку багатокомпонованих мастил Bestolife 2000 на суму 77 973,84 грн. та № 2/718 на поставку багатокомпонованих мастил Bestolife 2000 та олива Hydrol L-HM/HLP 32 на суму 44 545,34 грн.

Згідно п. 4.1. договору, розрахунки за цим договором здійснюється покупцем шляхом перерахування грошових коштів у розмірі вартості партії товару на рахунок постачальника в порядку і строки, передбачені відповідною специфікацією.

Звертаючись до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерпайп Ніко Тьюб» із позовом про стягнення 122490 грн. 02 коп. основного боргу, 3% річних в сумі 4848 грн. 80 коп., інфляційних втрат в сумі 44206 грн. 20 коп., та пені в сумі 16504 грн. 28 коп, позивач посилався на невиконання відповідачем умов договору в частині повного та своєчасного розрахунку за поставлений товар.

Задовольняючи позовні вимоги частково на суму основного боргу в розмірі 121984 грн. 58 коп., 3% річних на суму 1744 грн. 54 коп., інфляційних втрат в сумі 35719 грн. 56 коп., та пені в сумі 16436 грн. 18 коп., господарський суд першої інстанції виходив з того, що позивач виконав свої зобов'язання за договором, здійснивши поставку товару на суму 121 984,58 грн., проте відповідач свої зобов'язання в частині оплати за отриманий на означену суму товар не виконав. При цьому, відмовляючи у стягненні за видатковою накладною № 1374 від 12.08.2013 року на суму 505,44 грн., суд виходив з того, що борг за означеною видатковою накладною утворений за іншим договором, і стосується інших сторін господарських правовідносин.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо стягнення суми основного боргу у розмірі 121 984,58 грн. з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, правовідносини сторін ґрунтуються на договорі поставки, який регулюється статтями 264-271 Господарського кодексу України, ст. 712 ЦК України.

Так, відповідно до ст.265 ГК України, ст.712 ЦК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

З матеріалів справи вбачається, що 25 вересня 2013 року на підставі видаткової накладної № 1659 Товариством з обмеженою відповідальністю "ОЙЛКОМЕРС" передано, а Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтерпайп Ніко Тьюб", прийнято багатокомпонованих мастил Bestolife 2000 на суму 77 973,84 грн; на підставі видаткової накладної № 2194 від 13 грудня 2013 року Товариством з обмеженою відповідальністю "ОЙЛКОМЕРС" передано, а Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтерпайп Ніко Тьюб" прийнято багатокомпонованих мастил Bestolife 2000 на суму 7 479,74 грн., на підставі видаткової накладної № 2334 від 27 грудня 2013 року Товариством з обмеженою відповідальністю "ОЙЛКОМЕРС" передано, а Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтерпайп Ніко Тьюб" прийнята олива Hydrol L-HM/HLP 32 на суму 36 531 грн.

Усього за означеними специфікаціями та видатковими накладними, позивач поставив товару на суму 121 984,58 грн.

Згідно з частинами 1 і 7 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору; а одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається крім випадків, передбачених законом.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (стаття 526 ЦК України).

Відповідно до умов специфікацій № 1 та № 2/718 відповідач, як покупець мав перерахувати грошові кошти на рахунок постачальника протягом 30 (тридцяти) календарних днів починаючи з моменту поставки товару та надання постачальником рахунку.

Відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, документи первинного бухгалтерського обліку складаються в день вчинення господарської операції.

З видаткових накладних вбачається, що вони містять дату складання, а саме - 25 вересня 2013 року, 13 грудня 2013 року та 27 грудня 2013 року, яка відповідно є днем вчинення господарської операції, тому висновки суду першої інстанції про настання строку виконання грошового зобов'язання по закінченні 30 календарних днів з моменту поставки за кожною накладною, тобто, з 26 жовтня 2013 року, 13 січня 2014 року та 27 січня 2014 року відповідно, є правильними.

Як вбачається з п.3.4 Договору, разом з товаром постачальник передає покупцю наступні документи: рахунок-фактуру, товарну накладну, товарно-транспортну накладну, податкову накладну, сертифікат якості.

Оскільки товар був переданий відповідачу, що підтверджується видатковими накладними, довіреностями на отримання товару представником відповідача, товарно-транспортними накладними, то доводи апелянта про відсутність у нього обов'язку оплатити товар з тих підстав, що позивач не надав рахунки на оплату та податкові накладні, є необґрунтованими, оскільки відповідач у відповідності до ч.2 ст. 666 ЦК України не скористався своїм правом відмовитися від договору та повернути товар продавцеві.

З видаткової накладної № 1374 від 12 серпня 2013 року вбачається, що покупцем зазначено - Публічне акціонерне товариство «Інтерпайп Нижньодніпровський трубопрокатний завод», а поставка на підставі договору № 511131499 від 27.07.2013 року, тобто інші сторони господарської операції, та інший договір, тому суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у стягненні 505,44 грн. за означеною поставкою.

Таким чином, суд першої інстанції законно та обґрунтовано стягнув на користь позивача суму основної заборгованості за договором поставки на суму 121 984,58 грн. і в цій частині рішення суду підлягає залишенню без змін.

Разом з тим, колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції щодо часткового стягнення 3% річних, інфляційних та стягнення пені з наступних підстав.

Частиною другою статті 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки судом встановлено, що датою отримання рахунків є дата здійснення господарської операції, що встановлено п. 3.4 договору і що не було спростовано відповідачем у відповідності до ст. 666 ЦК України, то перерахунок суду першої інстанції інфляційних та 3% річних виходячи з дати повторного направлення позивачем на адресу відповідача рахунків, є безпідставними і в цій частині рішення суду підлягає скасуванню.

Як вбачається з матеріалів справи і встановлено як судом першої, так і апеляційної інстанції, період прострочення за поставкою по видатковій накладній № 1659 від 25.09.2013 року починається після закінчення 30 календарних днів з моменту поставки, тобто з 26 жовтня 2013 року, по видатковій накладній № 2194 від 13.12.2013 року з 13 січня 2013 року, по накладній № 2334 від 27.12.2013 року з 27 січня 2014 року, тому на користь позивача підлягають стягненню 3 % річних по означеним поставкам у сумі 4825,62 грн. та інфляційні нарахування у сумі 44018,68 грн., які правильно розраховані позивачем.

В той же час, доводи апелянта щодо безпідставного стягнення пені, є обґрунтованими з наступних підстав.

Відповідно до ст.ст.1,3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» та ч.343 ГК України, розмір пені за затримку платежу встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст.230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч.ч. 4, 6 ст.231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Оскільки законом у даному випадку не передбачено розмір штрафних санкцій, то застосовуються санкції, передбачені договором.

Як вбачається з умов договору, пунктом 7.5 сторони передбачили, що у випадку несвоєчасних розрахунків за договором покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня, від несплаченої суми за кожен день прострочення.

Як роз'яснено у п. 2.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 року «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань», якщо у вчиненому правочині розмір та базу нарахування пені не визначено або вміщено умову про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, суму пені може бути стягнуто лише в разі, якщо обов'язок та умови її оплати визначено певним законодавчим актом.

Колегія суддів констатує, що сторони в договорі не встановили конкретний розмір пені, а обмежили лише її розмір подвійною обліковою ставкою НБУ (не більше подвійної облікової ставки НБУ).

Таким чином, оскільки сторони не узгодили в договорі конкретний розмір пені, то нарахування позивачем пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ та стягнення її судом, є необгрунтованим. Тому в частині стягнення пені рішення суду підлягає скасуванню і в позові в цій частині слід відмовити.

Доводи відповідача про порушення норм процесуального права - розгляд справи без участі відповідача, є необґрунтованими.

Так, з матеріалів справи вбачається, що ухвалою від 31 березня 2015 року відкрито провадження та справа призначена до розгляду на 20 квітня 2015 року.

20 квітня 2015 року від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв»язку із зайнятістю представника в іншому судовому процесі.

Означене клопотання було задоволено судом першої інстанції, та розгляд справи відкладено на 19 травня 2015 року.

19 травня 2015 року від відповідача знов надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, проте, справа була розглянута без участі відповідача.

Відповідно до абзацу 2 п. 3.9.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26 грудня 2011 року N 18 (із змінами і доповненнями) (далі - Постанова Пленуму), господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до абзацу 1 п. 3.9.2. Постанови Пленуму, у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Отже, з аналізу вищенаведених норм випливає, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано, законно, у межах строків, встановлених Господарським процесуальним кодексом, розглянув справу без участі відповідача, який був належним чином повідомлений про час та місце судового розгляду.

Інші доводи відповідача є неспроможними .

Таким чином, оскільки при розгляді справи суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, проте неправильно визначив періоди нарахування інфляційних втрат і 3% річних, та безпідставно стягнув пеню, рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового рішення.

В частині стягнення суми основного боргу рішення суду підлягає залишенню без змін.

Оскільки змінюється загальний розмір стягуваної суми, судовий збір перераховується у відповідності до ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерпайп Ніко Тьюб» - задовольнити частково.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 19 травня 2015 року у справі № 904/2682/15 в частині стягнення 3% річних, інфляційних втрат, пені та судового збору - скасувати.

Ухвалити в цій частині нове рішення.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Інтерпайп Ніко Тьюб" (53201, Дніпропетровська область, м. Нікополь, пр-т. Трубників, 56, ідентифікаційний код 35537363) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Ойлокомерс" (04116, м. Київ, вул. Маршала Рибалка, буд. 10/8, ідентифікаційний код 36800612) 3% річних у сумі 4825,62 грн. та інфляційні нарахування у сумі 44018,68 грн

У задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені - відмовити.

В частині стягнення суми основного боргу в сумі 121 984,58 грн. рішення суду - залишити без змін .

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Інтерпайп Ніко Тьюб" (53201, Дніпропетровська область, м. Нікополь, пр-т. Трубників, 56, ідентифікаційний код 35537363) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Ойлокомерс" (04116, м. Київ, вул. Маршала Рибалка, буд. 10/8, ідентифікаційний код 36800612) судовий збір у сумі 3416 грн.

Доручити господарському суду Дніпропетровської області видачу наказів.

Постанова набирає чинності з дня її оголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України через Дніпропетровський апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дати її прийняття.

Головуючий суддя О.В. Березкіна

Суддя М.О.Дармін

Суддя О.В.Чус

03.08.15