Ухвала

від 23.07.2015 по справі 501/797/15-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Номер провадження: 22-ц/785/6649/15

Головуючий у 1 інстанції Журавель П. І.

Доповідач Кварталова А. М.

Категорія ЦП- 54

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.07.2015 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого судді - Кварталової А.М.,

суддів - Гірняк Л.А., Доценко Л.І.,

при секретарі - Ардаковської А.О.,

за участю: представника Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРНАТ КОМПАНІ» - Компанієць М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРНАТ КОМПАНІ» про зобов'язання вчинити певні дії та стягнення середнього заробітку за час затримки, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 17 червня 2015 року, -

ВСТАНОВИЛА:

17 лютого 2015р. ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРНАТ КОМПАНІ» (далі ТОВ «УКРНАТ КОМПАНІ») про зобов'язання вчинити певні дії та стягнення середнього заробітку за час затримки.

Позивач просив зобов'язати ТОВ «УКРНАТ КОМПАНІ» оформити трудові відносини з позивачем, шляхом внесення до трудової книжки ОСОБА_2 серії НОМЕР_1 запису датованого 08 вересня 2014р. про прийняття на роботу в ТОВ «УКРНАТ КОМПАНІ» на посаду менеджера та запису датованого 28 листопада 2014р. про звільнення за угодою сторін за п.1 ст.36 КЗпП України.

Визнати період роботи позивача на посаді менеджера в ТОВ «УКРНАТ КОМПАНІ» з 08.09.2014р. по 28.11.2014р.

Стягнути з ТОВ «УКРНАТ КОМПАНІ» на користь ОСОБА_2 борг з заробітної плати у розмірі 981,52 грн.

Стягнути з ТОВ «УКРНАТ КОМПАНІ» на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 29.11.2014р. по день ухвалення рішення суду із розрахунку середньоденного заробітку - 389,57 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що ним у 2014 році на ім'я директора ТОВ «УКРНАТ КОМПАНІ» Некрасова А.В. за місцезнаходженням товариства: Одеська область, м. Іллічівськ, с.Бурлача Балка, вул. Північна, буд.41, була подана заява про прийняття його на роботу на посаду менеджера.

З 08 вересня 2014р. він заступив до виконання своїх посадових обов'язків. Його заробітна плата після відрахувань передбачених законодавством податків та зборів складала на місяць 600 дол. США, в еквіваленті гривни рівному по курсу НБУ на день виплати. З наказом про призначення його на посаду він не був ознайомлений, однак враховуючи, що він фактично був допущений до роботи, йому було виділено робоче місце, ознайомлено з функціональними обов'язками, оформлено перепустку до офісного приміщення в якому було розташовано підприємство, він вважав, що відповідно до положень ст.24 КЗпП України трудовий договір в будь-якому випадку вважається укладеним.

ТОВ «УКРНАТ КОМПАНІ» займалося розфасовкою та поставкою горіхів, у зв'язку з чим, в його посадові обов'язки входило: організація логістики, закупівля пакетів для розфасовки горіху, робота з клієнтами, виконання інших доручень. В процесі виконання своїх обов'язків в товаристві він взаємодіяв з директором Некрасовим А.В.; секретарем ОСОБА_7; бухгалтером Оксаною; з засновником ОСОБА_4 та його товаришем та компаньйоном, який організовує реалізацію горіху - ОСОБА_5 За місцем розташування цеху підприємства за адресою: м. Одеса, вул. Моторна, 6, в процесі роботи спілкувався з ОСОБА_6, якого йому директор представив як завідуючого виробництвом та бригадиром Євгеном. Фактично організацією роботи товариства займався засновник ОСОБА_4 та ОСОБА_5

17.11.2014р. засновник ТОВ «УКРНАТ КОМПАНІ» ОСОБА_4 йому повідомив про скорочення штату, у зв'язку зі зміною в організації виробництва. Йому запропоновано написати директору заяву про звільнення за угодою сторін з 28.11.2014р. Так як фактично мало місце не звільнення за угодою сторін, а скорочення штату, він погодився сподіваючись на виплату при звільнені 2 посадових окладів.

Однак, 28.11.2014р. з ним було здійснено розрахунок у розмірі одного не повного посадового окладу за відпрацьований місяць у розмірі 8 000 грн., та вручена трудова книжка без внесення до неї запису про його трудову діяльність на підприємстві - дати прийняття та звільнення з посади.

28.11.2014р. було встановлено офіційний курс продажу гривні. Сума боргу з заробітної плати при звільнені 28.11.2014р. склала 8 981,52 грн.

З метою поновлення своїх прав, він звернувся до ДПІ у м. Іллічівську Головного управління Міндоходів в Одеській області з заявою про проведення перевірки дотримання податкового законодавства, а також до прокуратури м. Іллічівська з метою здійснення перевірки щодо порушення його трудових прав.

В 15 числах січня 2015 року на його адресу надійшла відповідь на вищезазначену заяву з ДПІ у м. Іллічівську за вих. №2017/п/1503/1701 від 26.12.2014р., згідно якої, фахівцями ДПІ у м. Іллічівську ГУ Міндоходів в Одеській області в рамках розгляду звернення та в межах компетенції проведено позапланову невиїздну документальну перевірку з питань правильності обчислення, повноти та своєчасності перерахування до бюджету сум податку на доходи фізичних осіб, військового збору та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. З наслідками перевірки ТОВ «УКРНАТ КОМПАНІ» відповідно до встановлених порушень діючого законодавства були нараховані податки, збори та застосовані штрафні санкції.

Порушення його трудових прав стало наслідком допущених з боку відповідача порушень норм податкового законодавства, що підтверджено податковими органами.

В судовому засіданні позивач підтримав свої позовні вимоги, просив їх задовольнити, при цьому пояснив, що він прийшов в офіс відповідача подав заяву про прийняття на роботу і свою трудову книжку, наказ про прийняття його на роботу йому не надавали та він не був з ним ознайомлений , ніяких інструктажів з ним не проводили, але він вважав, що вже працює у відповідача, так як отримував доручення від керівництва відповідача, йому видали один раз зарплату 600 доларів США, але в відомості він не розписувався. Він постійно спілкувався в мережі мобільного зв'язку з посадовими особами відповідача. Один раз його посилали за поліетиленовими пакетами, він їздив з директором відповідача в Волинську і Миколаївську області за закупками горіхів. Він вважав, що його повинні були оформити на роботу, звільнити з роботи і виплатити вихідну допомогу.

Представник відповідача заперечував проти вимог позову, вважав їх надуманими і безпідставними. При цьому посилався на те, що ОСОБА_2 на роботу не приймався, з ним лише була проведена співбесіда щодо виявлення його здібностей для майбутньої роботи, на перспективу з моменту початку роботи ТОВ «УКРНАТ КОМПАНІ», а так як ТОВ «УКРНАТ КОМПАНІ» до сьогоднішнього дня не приступала до своєї діяльності, то і позивач не міг бути оформлений на роботу і звільнений з роботи.

Рішенням Іллічівського міського суду Одеської області від 17 червня 2015р. в задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 17 червня 2015р. скасувати, ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. При цьому посилається на те, факт виконання ним трудових обов'язків підтверджується запитом до ТОВ «Ексіда» та відповіддю по е-mail, щодо надання рахунку на оплату пакетів, наявності у позивача статутних документів відповідача, номера мобільних телефонів: директора, співробітників та партнерів. Також посилався на те, що жодного навчання у відповідача він не проходив, так як мала місце довготривала співбесіда у серпні 2014р, після якої його повідомили, що з початку вересня йому зателефонують та він повинний вийти на роботу. Також просив розглянути його апеляційну скаргу за його відсутності.

В суді апеляційної інстанції представник Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРНАТ КОМПАНІ» - Компанієць М.М. просив апеляційну скаргу відхилити, рішення суду залишити без змін. При цьому посилався на те, що позивач не працював та не був прийнятий на роботу у ТОВ «УКРНАТ КОМПАНІ». Також не приступав до роботі у ТОВ «УКРНАТ КОМПАНІ», тому вимоги його є безпідставними.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, мотиви і доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги та в межах заявлених позовних вимог, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи позивачу в задоволенні позову, суд першої інстанції посилався на те, що позивач ОСОБА_2 не надав суду жодного доказу обставин, на які він посилається в обґрунтування своїх позовних вимог про те, що ОСОБА_2 дійсно працював на посаді менеджера у Товаристві з обмеженою відповідальністю «УКРНАТ КОМПАНІ».

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, для перевірки доводів позивача ОСОБА_2 по справі, суд першої інстанції за клопотанням позивача опитав у якості свідків осіб, з якими позивач спілкувався в офісі ТОВ «УКРНАТ КОМПАНІ» і в мережі мобільного зв'язку.

Свідки ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_5 в судовому засіданні пояснили, що позивач ОСОБА_2 в осені 2014 року разом з ними проходив співбесіду щодо майбутнього прийому на роботу, проходив навчання з правил виконання в майбутньому своїх обов'язків. Було обумовлено, що прийом на роботу буде проведено з моменту початку роботи ТОВ «УКРНАТ КОМПАНІ», але компанія так і не почала свою діяльність. Вони (свідки) теж не були оформлені (прийняті) на роботу. Позивач постійно дзвонив їм на мобільний телефон, виясняв коли вже буде робота. Дзвінки позивача були наполегливі і всім надоїло на них відповідати, позивачу було запропоновано більше не турбувати їх. Ніхто ніяких грошей ОСОБА_2 не виплачував, так як це було не можливо, компанія не функціонувала.

Судом першої інстанції за клопотанням позивача було витребувано трафік телефонних дзвінків, які зробив позивач з серпня по грудень 2014 року. З наданої інформації видно, що позивач 46 разів дзвонив на телефон секретаря відповідача, 8 разів на телефон бухгалтера та 4 рази на телефон директора(а.с.79-120).

Опитані у якості свідків секретар, бухгалтер і директор не заперечували цього, стверджували, що ОСОБА_2 дзвонив з метою вияснити, коли вже можливо приступати до роботи.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін відповідно до вимог ст. 10 ЦПК України. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Вищевказане свідчить про те, що відмовляючи в задоволенні позовуОСОБА_2, суд першої інстанції, встановив фактичні обставини справи та відповідні ним правовідносини на підставі зібраних по справі доказів, та постановив обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Доводи ОСОБА_2 про те, що він фактично приступив до виконання обов'язків на посаді менеджера у ТОВ «УКРНАТ КОМПАНІ» не підтверджується належними та допустимими доказами з наступних підстав.

Відповідно до частини першої статті 21 КЗпП України трудовий договір укладається між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом. У зв'язку із цим і угода про припинення трудового договору згідно з пунктом 1 частини першої статті 36 КЗпП України укладається між сторонами трудового договору, яким є працівник і власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган, а рішення про розірвання трудового договору приймається власником або органом управління підприємства, установи, організації, який наділений такими повноваженнями.

В силу ч.1 ст. 24 КЗпП України трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми трудового договору є обов'язковим при укладенні трудового договору з фізичною особою.

Згідно ст. 29 КЗпП України до початку роботи за укладеним трудовим договором власник або уповноважений ним орган зобов'язаний роз'яснити працівникові його права і обов'язки та проінформувати під розписку про умови праці, наявність на робочому місці, де він буде працювати, небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які ще не усунуто, та можливі наслідки їх впливу на здоров'я, його права на пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до чинного законодавства і колективного договору, ознайомити працівника з правилами внутрішнього трудового розпорядку та колективним договором; визначити працівникові робоче місце, забезпечити його необхідними для роботи засобами; проінструктувати працівника з техніки безпеки, виробничої санітарії, гігієни праці і протипожежної охорони.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем не надано доказів того, що між ним та ТОВ «УКРНАТ КОМПАНІ» було укладено трудовий договір. Договір в письмовій формі не укладався, наказ чи розпорядження власника про зарахування працівника на роботу (на посаду менеджера ) не видавався. Позивачу не роз'яснювалися його права і обов'язки, не проінформували під розписку про умови праці, не ознайомлювали з правилами внутрішнього трудового розпорядку.

Доказів щодо вищевказаних обставин позивачем, як до суду першої, та апеляційної інстанції не надано.

Відповідно до ст. 48 КЗпП України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність. До трудової книжки заносяться відомості про роботу, заохочення та нагороди за успіхи в роботі на підприємстві, в установі, організації.

У відповідності до п. 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 року «Про трудові книжки працівників» та п. 2.4. Інструкції Про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої Наказом Міністерства праці України № 58 від 29.07.1993 року, усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

В силу ч. 4, 5 ст. 24 КЗпП України трудовий договір вважається укладеним і тоді, коли наказ чи розпорядження не були видані, але працівника фактично було допущено до роботи. Особі, запрошеній на роботу в порядку переведення з іншого підприємства, установи, організації за погодженням між керівниками підприємств, установ, організацій, не може бути відмовлено в укладенні трудового договору.

Пленум Верховного суду України в п. 7 постанови № 9 від 06 листопада 1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів» зазначив, що згідно зі ст.24 КЗпП укладення трудового договору оформляється наказом чи розпорядженням власника підприємства, установи, організації чи уповноваженого ним органу. Фактичний допуск до роботи вважається укладенням трудового договору незалежно від того, чи було прийняття на роботу належним чином оформлене, якщо робота провадилась за розпорядженням чи відома власника або уповноваженого ним органу.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач не надав доказів того, що приступив до роботи у ТОВ «УКРНАТ КОМПАНІ», про те, що відносно нього був наказ про прийняття на його на роботу та, що ці відомості були внесені до його трудової книжки та що він фактично приступив до роботи у ТОВ «УКРНАТ КОМПАНІ» .

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд дійшов вірного висновку про те, що позивач не довів, що між позивачем та роботодавцем виникли трудові відносини, тому його вимоги про поновлення на роботі на посаді менеджера у ТОВ «УКРНАТ КОМПАНІ», стягнення заробітної плати та середнього заробітку за весь час затримки розрахунку не підлягають задоволенню.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду та на законність ухваленого рішення не впливають, а посилання на порушення судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, колегія суддів не може прийняти до уваги, оскільки таке бачення апелянта ґрунтується на невірному сприйнятті та тлумаченні положень закону.

Звернення позивача до податкових органів для вирішення спору правового значення не має, оскільки податковими органами не було встановлено факт його роботи у ТОВ «УКРНАТ КОМПАНІ», тому посилання апелянта на зазначені обставини, колегія суддів не може прийняти до уваги.

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів, розглянувши скаргу в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального та процесуального права при вирішенні справи не допустив, рішення суду відповідає фактичним обставинам справи, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.

Інші доводи апелянта не спростовують висновків суду першої інстанції, тому мають бути відхилені.

За таких обставин, апеляційну скаргу необхідно відхилити, а рішення суду залишити без змін.

Підстав для ухвалення нового рішення не має.

Керуючись ст.ст. 209,303,307 ч.1п.1,308,315,317,319 ЦПК України, колегія суддів , -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.

Рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 17 червня 2015 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили негайно з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Судді апеляційного суду

Одеської області А.М.Кварталова

Л.А. Гірняк

Л.І. Доценко