Постанова

від 20.02.2007 по справі 20-4/409

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

20-4/409

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

справа № 20-4/409

ПОСТАНОВА

і м е н е м     У к р а ї н и

"20" лютого 2007 р.  15:25                                                                                          м. Севастополь

Господарський суд міста Севастополя в складі:судді Остапової К.А., розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу за позовом Севастопольського міського відділення Фонду України соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю Телерадіокомпанія “Лікком” за участю у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Севастопольського міського центру зайнятості про стягнення 10792,00 грн.

при секретарі Радвановської Ю.А.

за участю представників:

позивач –Кухаренко В.М., довіреність № 04-02 від 10.01.2007;

відповідач –Курбацький В.І., довіреність № 10 від 18.01.2007;

третя особа (Севастопольський міський центр зайнятості) –Желтобрюх А.Т., довіреність №238/08 від 27.01.2005.

С у т ь   с п о р у:

Севастопольське міське відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось до суду з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Телерадіокомпанія “Лікком” про стягнення штрафних санкцій в сумі 10792,00 грн. за недотримання нормативів робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів на підприємстві у 2005 році.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем вимог Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, згідно з якими для підприємств незалежно від форми власності встановлений норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі 4% від загальної численності працюючих; за 2005 рік у відповідача норматив склав 2 робочих місця, фактично на підприємстві не працювало жодного інваліда.

Ухвалою суду від 13.12.2006 по справі було призначено попереднє судове засідання на 23.01.2007, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Севастопольський міський центр зайнятості.

Відповідач 19.01.2007, надав суду відзив, у якому позовні вимоги не визнає, обґрунтовує тим, що підприємством за період з 2004 року по 2006 рік створено чотири робочих місця для працевлаштування інвалідів. Крим того, відповідач вважає, що працевлаштування інвалідів здійснюється державною службою зайнятості, громадськими організаціями інвалідів, тому позивачем безпідставно нараховані штрафні санкції в сумі 10792,00 грн. (вх. № 1608 від 19.01.2007).

Ухвалою суду від 23.01.2007 підготовче провадження закінчено і справа призначена до судового розгляду.

Згідно зі статтями 9, 10 Конституції України, статті  9 Європейської хартії регіональних мов (ратифікована Законом України від 15.05.2003), статті  3 Декларації прав національностей України (від 01.11.19991 № 1771), статті  10 Закону України «Про судоустрій України»від 07.02.2002, статті  18 Закону УРСР «Про мови в УРСР»від 28.10.1989, статті  15 Кодексу адміністративного судочинства України і клопотанням представників сторін та третій особи, вони давали пояснення по справі російською мовою.

Згідно зі ст.ст. 49, 51, 121, 130 Кодексу адміністративного судочинства України, представникам сторін та третьої особі роз'яснені їх процесуальні права і обов'язки.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи, суд -

В с т а н о в и в :

Згідно з п. 4 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України до компетенції адміністративних судів входить розгляд спорів за зверненням суб'єктів владних повноважень у випадках, встановлених законом.

Згідно з п. 6 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України до початку діяльності окружних та апеляційних адміністративних судів адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України 1991 року, вирішують у першій та апеляційній інстанціях відповідні місцеві та апеляційні господарські суди за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.

Визначення суб'єкта владних повноважень дається в пункті сьомому статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з яким - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно зі статтею 8 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” державне управління в галузі забезпечення соціальної захищеності інвалідів здійснюється центральним органом виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, Міністерством охорони здоров'я України та органами місцевого самоврядування.

Відповідно до пункту 1 Положення про Фонд соціального захисту інвалідів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2002 № 1434 Фонд соціального захисту інвалідів є урядовим органом державного управління, який діє у складі Мінпраці та підпорядковується йому.

Згідно з пунктом 9 цього ж Положення для реалізації покладених на Фонд завдань за погодженням з Мінпраці утворюються територіальні відділення Фонду в межах граничної  чисельності його працівників.

За змістом статті 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” саме Фонду соціального захисту інвалідів надано право на стягнення адміністративно-господарських санкції за недодержання законодавчо встановленого нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів.

Таким чином, такий позов підлягає розгляду господарським судом в порядку адміністративного судочинства.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 17.01.2006.

Згідно зі статтею 10 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів” фінансування роботи із соціальної захищеності інвалідів здійснюється Фондом України соціального захисту інвалідів. Виходячи з Положення про Севастопольське міське відділення Фонду соціального захисту інвалідів, затвердженого директором Фонду 01.11.2002, дане відділення є територіальним органом урядового органа державного управління - Фонду соціального захисту інвалідів, на яке, зокрема, покладений контроль за своєчасним і повним перерахуванням у бюджет відділення штрафних санкцій підприємствами, установами, організаціями за недотримання ними нормативів робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів, вживання заходів по стягненню штрафних санкцій у випадку їхньої несплати в судовому порядку.

Основні правила щодо працевлаштування інвалідів, зокрема, приписи стосовно органів та організацій, що мають здійснювати працевлаштування інвалідів, нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів та штрафних санкцій за його невиконання, містять статті 17-20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” № 875-ХІІ від 21.03.1991 (зі змінами та доповненнями, далі –Закон).

Згідно з ч. 1 ст. 19 Закону для підприємств (об'єднань), установ і організацій  незалежно  від форми власності і господарювання встановлюється норматив робочих місць для   забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків від середньооблікової чисельності працюючих, а якщо  працює  від  8  до 25 чоловік - у  кількості одного  робочого  місця, якщо інше не передбачено  законом.

25.07.2006 співробітниками Севастопольського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів України була проведена перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю Телерадіокомпанія “Лікком”  стосовно виконання вимог статей 19, 20 Закону України “Про внесення змін до Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” за 2005 рік.

В ході перевірки встановлено, що за 2005 рік норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів склав 2 робочих місця від загальної кількості працюючих на підприємстві (38 осіб), фактично на підприємстві не працював жоден інвалід. Середньорічна заробітна плата на підприємстві за 2005 рік склала 5396,00 грн., атестація вільних робочих місць для працевлаштування інвалідів на підприємстві не закінчена.

Вказані порушення вимог діючого законодавства зафіксовані в акті перевірки підприємства №33 від 25.07.2006.     

Тобто середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша ніж встановлений норматив для працевлаштування інвалідів на 2 одиниці.

Відповідно до п.п. 3, 4 Порядку сплати підприємствами (об'єднаннями), установами і організаціями штрафних санкцій до відділень Фонду соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку та використання цих коштів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1767 від 28.12.2001, яка діяла до 31.01.2007 повинні були сплачуватись  штрафні санкції сплачуються підприємствами в доход державного бюджету самостійно не пізніше 15 квітня року, що слідує за звітним.

Відповідно до ст. 20 Закону підприємства (об'єднання), установи і організації, крім тих, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів, незалежно від форми власності і господарювання, де кількість працюючих інвалідів   менша, ніж установлено нормативом, передбаченим частиною першою статті 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів штрафні санкції, сума яких  визначається у розмірі середньорічної заробітної плати на відповідному підприємстві (в об'єднанні),  в установі, організації за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом. Для підприємств (об'єднань), установ і організацій  незалежно від форми власності та господарювання, на яких  працює  від  8 до 15 осіб, розмір штрафних санкцій за робоче місце, не зайняте інвалідом,  визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати  на відповідному підприємстві (об'єднанні), у відповідній установі, організації.

26.07.2006 Севастопольським міським відділенням Фонду України соціального захисту інвалідів на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю Телерадіокомпанія “Лікком”  направлена претензія № 04-406 з вимогою погасити штрафні санкції за недотримання нормативів робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у 2005 році у розмірі 10792,00 грн.

Відповіді на претензію підприємством не надано.

Заявлені штрафні санкції відповідачем не сплачені.

У попередньому засіданні 23.01.2007 представник Севастопольського міського центру зайнятості надав письмове пояснення (вх. №2133 від 23.01.2007), в якому повідомив, що протягом 2005 року підприємством не надані відомості про вакансії для працевлаштування інвалідів. Вподальшому письмово доповнив пояснення, в якому повідомив, що протягом 2005 року підприємством були надані відомості про вакансії для працевлаштування інвалідів, а саме: звіти про наявність вільних робочих місць станом на 21.03.2005, 29.04.2005, 28.05.2005, 01.07.2005, 08.08.2005, 26.08.2005, однак інваліди не направлялись на працевлаштування до Товариства з обмеженою відповідальністю Телерадіокомпанія “Лікком” у зв'язку з відсутністю бажання у інвалідів працевлаштуватись на вказаному підприємстві.

Відповідно до листа-відповіді Центральної міської медико-соціальної експертної комісії (вих. № 78 від 27.03.2006) в період з 2004 по 2005 року Центральною міською медико-соціальною експертною комісією проведено атестацію робочих місць у 64 підприємствах. Атестація робочих місць інвалідів Товариства з обмеженою відповідальністю Телерадіокомпанія “Лікком” проводилась сумісно з представниками Центральної міської медико-соціальної експертної комісії, створено чотири робочих місця.

Проведення атестації робочих місць інвалідів на ТОВ „ТРК „Лікком” у встановленому порядку підтверджується матеріалами справи, а саме: протоколом атестаційної комісії, актом атестації робочих місць інвалідів, атестаційними паспортами про створення робочих місць для працевлаштування інвалідів. ( арк. с. 52-59).

Згідно з пунктом 14 вказаного Положення про Фонд соціального захисту інвалідів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2002 № 1434 підприємства в межах доведеного нормативу створюють за власні кошти робочі місця для працевлаштування інвалідів, інформують державну службу зайнятості та місцеві органи соціального захисту населення про вільні місця та вакантні посади, на яких може використовуватися праця інвалідів.

У постановах  від 20.07.2004 у справі № 2-23/9789-03, від 29.03.2005 у справі  №013/403  та  від 29.03.2005 у справі № 3/118 Верховним Судом України викладено правову позицію, згідно з якою суди мають з'ясовувати, зокрема, чи повідомляло підприємство органи  працевлаштування  про створені робочі місця для працевлаштування інвалідів; якщо  названі  органи були повідомлені, то чи направлялись інваліди для працевлаштування і,  відповідно,  з чиєї вини направлені не були працевлаштовані або їм було відмовлено у  працевлаштуванні  на  вакантні  посади.

Отже, працевлаштування інвалідів може здійснюватись органами працевлаштування  інвалідів, визначеними у статті 18 Закону, лише за наявності  отриманої від підприємства  інформації про вільні робочі місця та вакантні посади, на яких може використовуватись праця  інвалідів.  

Відповідач протягом  2005 року інформував органи працевлаштування про наявність у нього вільних робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів, що підтверджується листами підприємства з переліком створених робочих місць, надісланими на адресу Севастопольського міського відділення Фонду України соціального захисту інвалідів і Севастопольського міського центру зайнятості № 150 від 20.06.2005, № 194 від 20.07.2005, № 232 від 14.09.2005, № 303 від 09.12.2005 та звітами за формою 3-ПН станом на 21.03.2005, 29.04.2005, 28.05.2005, 01.07.2005, 08.08.2005, 26.08.2005. Як пояснює останній, інваліди не направлялись у зв'язку з відсутністю бажання у інвалідів працевлаштуватись на вказаному підприємстві.   

Таким чином, порушення відповідачем вимог статей 19 та 20 Закону, якими встановлено, що підприємства, де кількість працюючих інвалідів менша, ніж встановлено нормативом, передбаченим частиною першою статті 19 Закону про захист інвалідів, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів штрафні санкції, сума яких визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом, сталося з вини органу працевлаштування.

На підставі викладеного суд вважає позовні вимоги про стягнення з відповідача штрафних санкцій у розмірі 10792,00 грн. за те, що кількість працюючих інвалідів в 2005 році була менша ніж встановлено нормативом, передбаченим частиною першою статті 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, не обґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

1.   В задоволенні позову відмовити повністю.

2.          Примирники постанови направити сторонам та третій особі.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Севастопольського апеляційного господарського суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення постанови заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку частини 5 статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана в строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Суддя                                       підпис                                                   К.А. Остапова

З оригіналом згідно

Суддя                                                                                          К.А. Остапова

          Постанова складена та підписана

в порядку ч. 3 ст. 160 КАС України

27.02.2007