Рішення

від 29.07.2015 по справі 904/4186/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

29.07.15р. Справа № 904/4186/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Общепроммаш", м. Новомосковськ Дніпропетровської області

до Міського комунального підприємства "Дніпропетровські міські теплові мережі", м. Дніпропетровськ

про стягнення 77 753 грн. 11 коп.

Суддя ЗАГИНАЙКО Т.В.

Представники:

від позивача: Максименко С.В. - представник, дов. від 15.06.2015р. №14/06;

від відповідача : Козіна А.М.- представник, дов. від 04.11.2014р. №2753;

Кучеренко К.В.- представник, дов. від 22.01.2015р. №116 (був присутній у судових засіданнях 08.07.2015р. та 13.07.2015р.).

СУТЬ СПОРУ:

Відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України у судових засіданнях було оголошено перерви до 13.07.2015р., до 23.07.2015р. та до 29.07.2015р.

Позивач просить стягнути з відповідача 77 753 грн. 11 коп., що складає 51 115 грн. 64 коп. - основного боргу за товар, поставлений відповідно умов договору поставки від 10.02.2014р. №161-14-Т, 10 816 грн. 91 коп. - пені, 14 967 грн. 70 коп. - інфляції та 852 грн. 86 коп. - 3% річних.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов Договору поставки від 10.02.2014р. №161-14-Т щодо оплати товару, поставленого відповідно до видаткової накладної від 10.07.2014р. №РМ-0312, а також на його право за договором від 07.04.2015р. №19/7-2015 про відступлення права вимоги вимагати від відповідача виконання зобов'язань згідно договору поставки від 10.02.2014р. №161-14-Т.

Відповідач у відзиві (вх. №43652/15 від 07.07.2015р.) проти задоволення позову заперечує та зазначає, що первісним кредитором дійсно згідно договору поставки від 10.02.2014р. №161-14-т було поставлено відповідачу продукція згідно видаткової накладної від 10.07.2014р. №РМ-0312 на загальну суму 82 560 грн. 00 коп. і пред'явлений до оплати рахунок-фактура від 10.07.2014р. №303; відповідачем було сплачено за поставлену продукцію 72 000 грн. 00 коп., у зв'язку з чим сума заборгованості складає 10 560 грн. 00 коп., а вимога щодо сплати 51 115 грн. 64 коп. є недійсною, оскільки станом на 07.04.2015р. у відповідача не було заборгованості у розмірі 51 115 грн. 64 коп.

Позивач у Додаткових поясненнях (вх. №45103/15 від 13.07.2015р.) до позовної заяви про стягнення коштів просить стягнути з відповідача 77 753 грн. 11 коп., що складає 51 115 грн. 64 коп. - основного боргу за товар, поставлений відповідно умов договору поставки від 10.02.2014р. №161-14-Т, 10 816 грн. 91 коп. - пені, 14 967 грн. 70 коп. - інфляційних нарахувань та 852 грн. 86 коп. - 3% річних, та зазначає, що за договором від 07.04.2015р. №19/7-2015 про відступлення права вимоги та додаткової угоди до нього від 10.07.2015р. №1 позивач набув права вимагати від відповідача погашення боргу за договором поставки від 10.02.2014р. №161-14-Т у сумі 39 935 грн. 82 коп. та за договором поставки від 10.03.2014р. №160-14-Т у сумі 11 179 грн. 82 коп., що разом складає 51 115 грн. 64 коп.

Відповідач у доповненнях до відзиву (вх. №48076/15 від 23.07.2015р. та вх. №48140/15 від 23.07.2015р.) просить відмовити у задоволенні позову повністю, визнати недійсним договір від 07.04.2015р. №19/7-2015 про відступлення права вимоги та зазначає, що: - відповідачем порушено вимоги статті 22 Господарського процесуального кодексу України, оскільки змінено підставу позову після початку розгляду справи по суті; - відповідач не отримував повідомлень про зміну кредитора у зобов'язанні після зміни умов договору про відступлення права вимоги; - станом на дату укладання договору - 07.04.2015р. - сума відступленої вимоги значно перевищує суму зобов'язання, яке виникло у відповідача, вимога щодо сплати 51 115 грн. 64 коп. не є дійсною, отже первісним кредитором передано, а позивачем прийнято недійсну вимогу, що суперечить статті 514 Цивільного кодексу України, у зв'язку з чим відсутні правові наслідки укладеного договору про відступлення права вимоги.

Оригінали документів, оглянуті у судових засіданнях, відповідають копіям, залученим до матеріалів справи.

Клопотання про технічну фіксацію судового процесу за допомогою технічних засобів представниками сторін заявлено не було.

У судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

10.02.2014р. між Публічним акціонерним товариством „Придніпровський ремонтно-механічний завод", як постачальником, та відповідачем - Міським комунальним підприємством "Дніпропетровські міські теплові мережі", як покупцем, було укладено Договір поставки №161-14-Т (надалі - Договір поставки), відповідно до пункту 1.1 якого постачальник зобов'язується поставити і передати у власність покупцеві певний товар, а покупець зобов'язується прийняти цей товар та своєчасно здійснити його оплату в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі.

Предметом постачання цього Договору є запорна арматура в асортименті та кількості відповідно до накладних на товар (пункт 1.2 Договору поставки).

Згідно з пунктами 5.1, 5.2 Договору поставки покупець оплачує поставлений постачальником товар, що є предметом поставки за цим договором, за ціною, що діяла на момент поставки, яка вказана у рахунках-фактурі та накладних; ціни у накладних за цим договором зазначені з урахуванням ПДВ.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору поставки Публічним акціонерним товариством „Придніпровський ремонтно-механічний завод" було поставлено відповідачу товар на суму 82 560 грн. 00 коп., що підтверджується видатковою накладною від 10.07.2014р. №РМ-0312., а також довіреністю від 09.07.2014р. №376 (а.с.14, 15).

Також вбачається, що Публічним акціонерним товариством „Придніпровський ремонтно-механічний завод" у зв'язку з поставкою товару відповідно до видаткової накладної від 10.07.2014р. №РМ-0312 було виставлено відповідачу на оплату рахунок-фактуру від 10.07.2014р. №303 на суму 82 560 грн. 00 коп.

Відповідно до пункту 6.4 Договору поставки перехід права власності на товар відбувається у момент оформлення товарної накладної встановленої форми, підписаної повноважними представниками сторін, а пунктом 7.1 Договору поставки розрахунок здійснюється впродовж 90 календарних днів з моменту переходу права власності на товар від постачальника до покупця.

Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, відповідач повинен був оплатити поставлений товар до 08.10.2014р. (включно).

Як вбачається відповідачем до звернення з позовом до суду частково оплачено поставлений товар на загальну суму 72 000 грн. 00 коп., а саме: 02.09.2014р. на суму 25 000 грн. 00 коп., 08.09.2014р. на суму 10 000 грн. 00 коп., 24.09.2014р. на суму 17 000 грн. 00 коп. та 31.10.2014р. на суму 20 000 грн. 00 коп., про що свідчать платіжні доручення, долучені до матеріалів справи (а.с. 65-68).

Отже, заборгованість відповідача за товар, поставлений за Договором поставки відповідно до видаткової накладної від 10.07.2014р. №РМ-0312 становить 10 560 грн. 00 коп.

На момент розгляду справи доказів погашення заборгованості відповідачем не надано.

07.04.2015р. між Публічним акціонерним товариством „Придніпровський ремонтно-механічний завод", як первісним кредитором, та позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "Общепроммаш", як новим кредитором, було укладено Договір №19/7-2015 про відступлення права вимоги (надалі - Договір про відступлення права вимоги), відповідно до пункту 1.1 якого первісний кредитор передає, а новий кредитор приймає на себе права вимоги, що належать первісному кредиторові, і стає кредитором за Договором №161-14-Т від 10.02.2014р. (далі - основний договір), укладеним між первісним кредитором та Міським комунальним підприємством "Дніпропетровські міські теплові мережі" (далі - боржник).

Згідно з пунктом 5.1 Договору про відступлення права вимоги цей договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором.

За даним договором новий кредитор одержує право (замість первісного кредитора) вимагати від боржника належного виконання зобов'язань за основним договором (пункт 1.2 Договору про відступлення права вимоги).

Згідно з пунктом 3.2 Договору про відступлення права вимоги первісний кредитор зобов'язаний сповістити боржника про поступку права вимоги за цим договором в термін до 15.04.2015р. будь-яким можливим способом.

Відповідно до частини 1 статті 1077 Цивільного кодексу України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Згідно частини 1 статті 1082 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

Як вбачається позивачем у претензії (вих. №20/04-1 від 20.04.2015р.) було повідомлено відповідача про відступлення права вимоги за Договором поставки. Про спрямування відповідачу претензії свідчить фіскальний чек „Укрпошта" від 21.04.2015р. (а.с. 16, 39).

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем становить 10 560 грн. 00 коп.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частинами 1 та 2 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору; не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань; кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу; порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до частин 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно із частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до пункту 9.3 Договору поставки покупець за цим договором несе відповідальність за порушення строків виконання зобов'язань згідно пункту 7.3 Договору у вигляді сплати пені у розмірі 0,5% від суми, вказаної в рахунку постачальника за кожний прострочений календарний день, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, діючої на період, за який сплачується пеня.

Отже, після перерахунку пеня становить 2 140 грн. 44 коп. (з 10.10.2014р. по 08.04.2015р.).

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, після перерахунку інфляційні нарахування становлять 4 638 грн. 72 коп. (листопад 2014р. - квітень 2015р.), а річні - 157 грн. 96 коп. (з 10.10.2014р. по 30.04.2015р.).

Що стосується викладених позивачем у Додаткових поясненнях вимог з обґрунтуванням заборгованості у сумі 51 115 грн. 64 коп. за договорами поставки від 10.02.2014р. №161-14-Т та від 10.03.2014р. №160-14-Т, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до частин 2, 4 статті 22 Господарського процесуального кодексу України сторони мають право, зокрема, заявляти клопотання, давати усні та письмові пояснення господарському суду, наводити свої доводи і міркування з усіх питань, що виникають у ході судового процесу; до початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Позивач у позовній заяві як на підставу своїх вимог посилається на невиконання відповідачем умов Договору поставки від 10.02.2014р. №161-14-Т по оплаті продукції, поставленої згідно видаткової накладної від 10.07.2014р. №РМ-0312, та на право вимоги позивача згідно Договору від 07.04.2015р. №19/7-2015 про відступлення права вимоги, відповідно до умов якого первісним кредитором було відступлено позивачу права вимоги до відповідача за Договором від 10.02.2014р. №161-14-Т.

Відповідно до пункту 3.11 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 18 „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" Господарським процесуальним кодексом, зокрема статтею 22 цього кодексу, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п.; тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як: - подання іншого (ще одного) позову, чи збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи об'єднання позовних вимог, чи зміну предмета або підстав позову; у будь-якому з таких випадків позивачем має бути додержано правил вчинення відповідної процесуальної дії, а недотримання ним таких правил тягне за собою процесуальні наслідки, передбачені Господарським процесуальним кодексом та зазначені в цій постанові.

Суд вважає, що надані позивачем додаткові пояснення не можуть бути розцінені як подання позивачем письмової заяви, яка б свідчила про будь-які доповнення чи уточнення до позовної заяви, оскільки, це є лише пояснення, право на надання яких передбачене серед іншого частиною 2 статті 22 Господарського процесуального кодексу України.

Також суд відхиляє викладені у відзиві та у доповненнях до відзиву вимоги відповідача про визнання недійсним Договору від 07.04.2015р. №19/7-2015 про відступлення права вимоги, оскільки:

- відповідно до частини 1 статті 60 Господарського процесуального кодексу України відповідач має право до початку розгляду господарським судом справи по суті подати до позивача зустрічний позов для спільного розгляду з первісним позовом; зустрічний позов повинен бути взаємно пов'язаний з первісним;

- відповідачем не було подано до господарського суду Дніпропетровської області зустрічний позов про визнання недійсним Договору від 07.04.2015р. №19/7-2015 про відступлення права вимоги, а заявлення такої вимоги у відзиві на позов та у доповненнях до відзиву не передбачено чинним Господарським процесуальним кодексом України;

- відповідно до пункту 1 частини 1 статі 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право визнати недійсним повністю чи у певній частині пов'язаний з предметом спору договір, який суперечить законодавству;

- отже, визнання недійсним договору відповідно до пункту 1 частини 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України є правом, а не обов'язком суду;

- до того ж, господарський суд зазначає про відсутність підстав для визнання недісйним Договору від 07.04.2015р. №19/7-2015 про відступлення права вимоги.

Також господарський суд вважає помилковою думку відповідача про те, що за Договором про відступлення права вимоги первісним кредитором було передано позивачу недійсну вимогу, через те, що станом на 07.04.2015р. у відповідача не було заборгованості на суму 51 115 грн. 64 коп. за поставлену продукцію згідно видаткової накладної від 10.07.2014р. №РМ-0312 на підставі Договору від 10.02.2014р. №161/14-Т, оскільки:

- відповідно до статті 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом;

- матеріалами справи підтверджено, що станом на 07.04.2015р. заборгованість відповідача за товар, поставлений відповідно до умов Договору поставки від 10.02.2014р. №161/14-т, складала 10 560 грн. 00 коп.

З урахуванням викладеного позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Згідно із статтею 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі слід покласти на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 49, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Міського комунального підприємства "Дніпропетровські міські теплові мережі" (49044, м. Дніпропетровськ, пр. К. Маркса, 37; ідентифікаційний код 32082770) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Общепроммаш" (51200, м. Новомосковськ Дніпропетровської області, вул. Зіни Бєлої, 156-А; ідентифікаційний код 33704675) 10 560 грн. 00 коп. - заборгованості, 2 140 грн. 44 коп. - пені, 4 638 грн. 72 коп. - інфляційних нарахувань, 157 грн. 97 коп. - річних та 411 грн. 14 коп. - витрат по сплаті судового збору.

В решті позову відмовити.

Видати наказ.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

СУДДЯ Т.В. ЗАГИНАЙКО

Дата підписання рішення,

оформленого відповідно до статті 84 ГПК України,

„29„ липня 2015р.