Рішення

від 28.07.2015 по справі 909/775/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 липня 2015 р. Справа № 909/775/15

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Шкіндер П. А. , секретар судового засідання Кучма І. І., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Приватного підприємства "Спеціалізована ремонтно-будівельна компанія" Портал", вул. Паркова буд. 6, кв. 88, м. Івано-Франківськ,76022

до відповідача: кооперативу "Контакт", юридична адреса: вул.Ніни Вівчаренко, м.Галич, Івано-Франківська область,

поштова адреса: вул.Шевченка, буд.10, м.Галич, Івано-Франківська область,

про стягнення коштів в сумі 208 674, 27 грн.

за участю:

Від позивача: Долинка О.А., (довіреність б/н від 01.06.15 )-представник;

Від відповідача: Довга М.Ю. ( паспортСС115616 від 26.06.1996) - головний бухгалтер

ВСТАНОВИВ:

Позивач - ПП "Спеціалізована ремонтно- будівельна компанія "Портал" звернулась до господарського суду Івано-Франківської області з позовом до кооперативу " Контакт", в якому просить суд, стягнути з відповідача - 151101,25грн. втрат від інфляції, 45945,96грн. процентів за користування чужими грошовими коштами, 11626,96грн.- 3% річних.

Представник позивача позовні вимоги підтримує, свої обгрунтування виклав у позовній заяві, вказуючи при цьому, на:

- неналежне виконання відповідачем взятих на себе договірних зобов"язань, в частині здійснення розрахунків за отриманий товар;

- приписи ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України, згідно яких, позивачу нараховано 151101,25грн. втрат від інфляції, 11626,96грн.- 3% річних;

- приписи ст.536 ЦК України, згідно яких відповідачу нараховано 45945,96грн. процентів за користування чужими грошовими коштами.

Крім того, позивач по справі подав суду заяву про забезпечення позову ( вх.7385/15 від 14.07.2015року), в якій просить суд накласти арешт на грошові кошти відповідача в межах суми боргу - 212847грн.76коп. в АТ "Райфайзен банк Аваль" та накласти арешт на банківські рахунки, що можуть бути відкриті відповідачем у вищевказаному банку в майбутньому.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечує, свої заперечення виклав у відзиві на позов ( вх.11528/15 від 28.07.2015року) Відповідач просить суд, враховуючи попередньо стягнуту суму пені відмовити в задоволенні процентів за користування чужими коштами, як на подвійну цивільно-правову відповідальність за прострочення зобов'язання, просить суд звернути увагу на невірний розрахунок інфляційних збитків. Крім того, відповідач просить суд зменшити розмір 3% річних та інфляційних збитків.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, із врахуванням ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, стосовно розгляду спору впродовж розумного строку, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності всі докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи вимоги чинного законодавства, суд вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню.

Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 02.06.2014року вирішено стягнути з Кооперативу "Контакт", юридична адреса: вул.Ніни Вівчаренко, м.Галич, Івано-Франківська область, поштова адреса: вул.Шевченка, буд.10, м.Галич, Івано-Франківська область, (код 22176640) на користь Приватного підприємства "Спеціалізована ремонтно-будівельна компанія" Портал", вул.Паркова буд.6, кв.88, м. Івано-Франківськ, (код 33860532) - 222138 грн 59 коп (двісті двадцять дві тисячі сто тридцять вісім гривень 59 коп) заборгованості та 4442 грн. 77 коп. (чотири тисячі чотириста сорок дві гривні 77 коп) судового збору. На виконання даного рішення видано наказ № 147, який виконаний в повному обсязі відповідно до листа Відділу Державної виконавчої служби Галицького районного управління юстиції № 1602/05 -14 від 07.07.2015року.

Враховуючи час , який минув з моменту, коли відповідач мав погасити борг, позивач нарахував відповідачу 151101,25грн. втрат від інфляції, 45945,96грн. процентів за користування чужими грошовими коштами, 11626,96грн.- 3% річних.

Стаття 526 ЦК України та 193 ГК України, визначають, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору та припинятися виконанням проведеним належним чином згідно ст. 599 ЦК України та ст. 202 ГК України.

Частина друга статті 625 ЦК України передбачає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми. Наданий позивачем розрахунок трьох процентів річних узгоджується з приписами вказаної статті. Судом прийнято до уваги, що інфляційні та три процента річних за прострочення грошового зобов'язання є іншими засобами захисту порушеного права, які не можливо ототожнювати з неустойкою.

Факти, встановлені рішенням Господарського суду Івано-Франківської області у справі № 909/256/14 від 02.06.2014року, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони, як визначено у ч. 2. ст. 35 ГПК України.

Частиною 1 ст. 509 ЦК України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу (ч. 2 ст. 509 ЦК України). Однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України є договори та інші правочини.

Так вищезазначеним рішенням суду підтверджено факт невиконання кооперативом "Контакт" своїх договірних зобов'язань щодо оплати вартості робіт по встановленню ліфтового обладнання.

Разом з тим, станом на день розгляду справи відповідачем надані суду докази погашення встановленої заборгованості, з яких вбачається зокрема, що стягнута за рішенням суду від 02.06.2014року сума основного боргу в розмірі 200086,80грн. була повністю погашена відповідачем лише 19.05.2015року, тобто грошові зобов'язання з боку відповідача були виконані, але з порушенням строку їх виконання.

Пунктом 1.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" № 14 від 17.12.2013 року визначено, що грошовим, за змістом статей 524, 533-535, 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), є виражене в грошових одиницях (національній валюті України чи в грошовому еквіваленті в іноземній валюті) зобов'язання сплатити гроші на користь іншої сторони, яка, відповідно, має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Грошовим слід вважати будь-яке зобов'язання, що складається в тому числі з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора. Зокрема, грошовим зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов'язана оплатити поставлену продукцію, виконану роботу чи надану послугу в грошах, а друга сторона вправі вимагати від першої відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору.

Відповідно до загальної норми, передбаченої у статті 526 ЦК України, та спеціальної норми, визначеної у частині першій ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 Цивільного кодексу України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Відповідної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові від 18.10.2011 р. у справі № 48/23 та Верховний Суд України у постанові від 08.11.2010 р. № 3-12г10.

Матеріали справи свідчать, що відповідач здійснив повне погашення заборгованості 19.05.2015року, погасив заборгованість у повному обсязі, сплативши на користь позивача борг в загальній сумі 200086,80грн., що підтверджується довідкою ВДВС Галицького РУЮ 07.07.15року., що міститься в матеріалах справи .

Втім, відповідачем було прострочено виконання грошового зобов'язання за рішенням господарського суду в частині сплати боргу.

Стаття 610 ЦК України визначає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з п. 1.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" № 14 від 17.12.2013 року, далі постанова Пленуму Вищого господарського суду України, правові наслідки порушення юридичними і фізичними особами своїх грошових зобов'язань передбачені, зокрема, приписами статей 549-552, 611, 625 ЦК України. Згідно з частиною другою статті 9 названого Кодексу законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання. Відповідні особливості щодо наслідків порушення грошових зобов'язань у зазначеній сфері визначено статтями 229-232, 234, 343 Господарського кодексу України (далі - ГК України) та нормами Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

В пункті 1.3. Постанови пленуму Вищого господарського суду України зазначено, що з урахуванням приписів статті 549, частини другої статті 625 ЦК України та статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто зобов'язання сплатити гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу. З огляду на те, що згадану статтю 625 ЦК України вміщено в розділі 1 книги 5 цього Кодексу - "Загальні положення про зобов'язання", ця стаття застосовується до всіх грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, які регулюють відносини, пов'язані з виникненням, зміною чи припиненням окремих видів зобов'язань.

Відповідно до п. 7.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України за відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Враховуючи вищевикладене, та те, що прийняте судом рішення від 02.06.2014року у справі № 909/256/14 про стягнення заборгованості з відповідача виконане останнім з порушенням строку його виконання, що є порушенням грошового зобов'язання останнього перед позивачем, інфляційні втрати та три проценти річних можуть нараховуватися позивачем по день фактичного виконання відповідачем як боржником грошового зобов'язання зі сплати заборгованості, оскільки до цього дня існує матеріальне правовідношення (зобов'язання), на яке поширюється вимога статті 625 ЦК України.

Позивач в позовні заяві розрахував інфляційні втрати з червня 2013року по травень 2015року в сумі 151 101,35грн. та 3% річних з 11.06.2013року по 18.05.2015року в розмірі 11 626,96грн.

Суд провів розрахунок розміру 3% річних та інфляційних втрат та приходить до висновку, що дана вимога має нараховуватись з 24.06.2014року - дата коли вступило рішення в законну силу до самого його виконання - 19.05.2015року в розмірі 3% річних - 5377,67грн. та інфляційні втрати в розмірі 113763,08грн. ( період з липня 2014року по червень 2015року).

В частині стягнення 43587,57грн 3% річних та інфляційних втрат - відмовити.

Щодо до клопотання відповідача про зменшення розміру втрат від інфляції та 3% річних, суд зазначає, що передбачені статтею ст. 625 Цивільного кодексу України, інфляційні втрати та 3% процентів річних є платою за користування чужими грошовими коштами, правова природа яких, є самостійним способом захисту цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобов'язань, тобто вони не є мірою відповідальності (штрафними санкціями, передбаченими ст.230 ГК України), а тому на них не поширюються положення ч.1 ст.233 ГК України, ч.3 ст.551 ЦК України та ст.83 ГПК України щодо зменшення розміру штрафних санкцій.

Позивач заявив вимогу до відповідача про стягнення 45945,96грн. процентів за користування чужими грошовими коштами.

15.08.12 між Кооперативом "Контакт" (надалі - замовник) і ПП "Спеціалізована ремонтно-будівельна компанія "Портал" (надалі-підрядник) укладено договір №37 від 15.08.12 на комплекс робіт по встановленню ліфтового обладнання, згідно п.1.1 якого замовник доручив, а підрядник прийняв на себе комплекс робіт по поставці, монтажу та пусконалогоджуванню пасажирських ліфтів в кількості 2 одиниці.

Відповідно до ст 526 Цивільного кодексу України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Суд відмовляє у задоволенні даної вимоги, так як дане стягнення не передбачене договором і в даному випадку відсутні правові підстави для задоволення стягнення 45945,96грн. процентів за користування чужими грошовими коштами.

Також в поданому позові позивач з посиланням на приписи статей 66, 67 ГПК України, звернувся із заявою, у якій просить суд вжити заходи до забезпечення позову.

В якості заходу до забезпечення позову позивач просить суд накласти арешт на грошові кошти відповідача в межах суми боргу - 212847грн.76коп. в АТ "Райфайзен банк Аваль" та накласти арешт на банківські рахунки, що можуть бути відкриті відповідачем у вищевказаному банку в майбутньому.

Врахувавши предмет позову, запропоновані позивачем засоби забезпечення позову, їх адекватність та підстави застосування, суд залишає подану позивачем заяву про вжиття заходів забезпечення позову без задоволення.

Забезпечення позову застосовується судом, якщо невжиття цих заходів може ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду. Як зазначалося в роз'ясненні Вищого арбітражного суду України від 23.08.1994р. №02-5/611 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову", умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові кошти, цінні папери), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитися за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає в доказуванні обставин, з якими пов'язано вирішення питання про забезпечення позову. Окрім того, особа, яка подала заяву про забезпечення позову повинна довести адекватність засобу забезпечення позову, тягар доказування покладається на особу, яка подала заяву про забезпечення позову. Доказування повинно здійснюватися за загальними правилами відповідно до статті 33 ГПК України, тобто обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Позивач не довів належними доказами необхідності застосування заходів до забезпечення позову, а також наявності на рахунках боржника грошових коштів; фактів, які б підтверджували обставини щодо того, що боржником вживаються заходи, направлені на закриття розрахункових рахунків та інші дії, спрямовані на утруднення або неможливість виконання судового рішення, у випадку задоволення позову.

Отже, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову, а саме - про стягнення з відповідача на користь позивача в розмірі 3% річних - 5377,67грн. та інфляційні втрати в розмірі 113763,08грн. , в частині стягнення з відповідача 45945,96грн. процентів за користування чужими грошовими коштами та 43587,57грн 3% річних та інфляційних втрат суд відмовляє. Заяву позивача про вжиття заходів до забезпечення позову залишити без задоволення.

Відповідно до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Положеннями ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.Приписами ст.33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Згідно вимог ч. 1 ст. 35 ГПК України, обставини, які визнаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, можуть не доказуватися перед судом, якщо в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

Враховуючи приписи ст.49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покласти на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.124 Конституції України, ст.ст. 11, 204, 509, 525, 526, 530, 599, 625, 629 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 33, 34, 49, ст. 66, ст. 67, ст. 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов приватного підприємства "Спеціалізована ремонтно- будівельна компанія "Портал" до кооперативу " Контакт" про стягнення - 151101,25грн. втрат від інфляції, 45945,96грн. процентів за користування чужими грошовими коштами, 11626,96грн.- 3% річних -задовольнити частково.

Стягнути з кооперативу "Контакт", юридична адреса: вул.Ніни Вівчаренко, м.Галич, Івано-Франківська область, поштова адреса: вул.Шевченка, буд.10, м.Галич, Івано-Франківська область, (код 22176640) на користь Приватного підприємства "Спеціалізована ремонтно-будівельна компанія" Портал", вул.Паркова буд.6, кв.88, м. Івано-Франківськ, (код 33860532) - 113 763,08 грн. інфляційних збитків ( сто тринадцять тисяч сімсот шістдесять три грн. 08коп) , 5377,67грн ( п"ять тисяч триста сімдесять сім грн. 67коп) 2382,82грн. судового збору. Видати наказ.

В частині стягнення з кооперативу "Контакт" 45945,96грн. процентів за користування чужими грошовими коштами, 43587,57грн. 3% річних та інфляційних втрат - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 03.08.15

Суддя Шкіндер П.А.

Виготовлено в КП "Діловодство спеціалізованого суду"