Рішення

від 29.07.2015 по справі 908/3577/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251 номер провадження справи 18/103/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.07.2015 справа № 908/3577/15

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Фастпол" (юридична адреса: 80381, Львівська область, Жовківський район, м. Дубляни, вул. Львівська, 17; поштова адреса: 80381, Львівська область, Жовківський район, м. Дубляни, вул. Львівська, 11)

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю "ТД Гермес-Запоріжжя" (69081, місто Запоріжжя, вул. Боженка, 19)

про стягнення 45945,69 грн.

Суддя Носівець В.В.

Представники сторін:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: Христич Н.В., довіреність № б/н від 29.07.2015 р., паспорт серії ЕТ № 687452 від 07.04.1956 р.;

СУТНІСТЬ СПОРУ:

До господарського суду Запорізької області 09.06.2015 р. звернувся позивач товариство з обмеженою відповідальністю "Фастпол" з позовною заявою до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю "ТД Гермес-Запоріжжя" про стягнення 45945,69 грн., які складаються з: 27876,00 грн. основного боргу, 6141,88 грн. пені, 11497,07 грн. інфляційних втрат та 430,74 грн. 3% річних.

Ухвалою суду від 10.06.2015 року порушено провадження у справі № 908/3577/15, присвоєно справі номер провадження 18/103/15, судове засідання призначене на 25 червня 2015 року; розгляд справи відкладався на 29.07.2015 р. Ухвалою суду від 16.06.2015 р. відмовлено в задоволені клопотання представника позивача - ТОВ «Фастпол», про участь у судовому засіданні в режимі відео конференції. Розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу за наявними у справі документальними доказами та закінчений 29.07.2015 р., судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, матеріали справи містять клопотання (вх. № 0906/27693 від 23.06.2015 р.; арк.с. 31-34) в якому позивач просив суд розгляд справи здійснювати без участі представника ТОВ «Фастпол» на підставі наявних документів в матеріалах справи. Підставою для звернення з позовом до суду зазначав неналежне виконання відповідачем зобов'язань за дистрибуційним договором № 020/ФС від 21.10.2014 р., внаслідок чого виникла заборгованість у розмірі 27876,00 грн. Враховуючи положення договору та приписи діючого законодавства за порушення виконання відповідачем грошового зобов'язання позивач нарахував до стягнення пеню, 3% річних та інфляційні втрати.

Представник відповідача проти позову заперечив, свою правову позицію виклав у запереченнях на позов. Зазначив, що позивач незаконно посилається на спеціальну норму матеріального права, що регулює відносини у сфері поставок, оскільки між сторонами не існує правочину про поставку товару, а наявний лише дистрибуційний договір, який є одним з елементів маркетингу. У зв'язку з чим, відповідач посилався на той факт, що відсутність письмового договору поставки між сторонами та посилання позивача про наявність фактичних відносин по поставці товару дає підставу вважати укладені з ним договір маркетингових послуг та дистрибуційний договір недійсними. Звертав увагу суду та письмово клопотав у запереченнях про те, що враховуючи положення ч. 1 ст. 83 ГПК України суд приймаючи рішення, має право визнати недійсним повністю чи частково пов'язаний з предметом спору договір, який суперечить законодавству. Також зазначав, що в порушення пунктів 1.3 - 1.5 дистрибуційного договору позивач на свій ризик та без замовлення відповідача поставив спірний товар, обґрунтувавши таку поставку тим, що поставка товару у меншій кількості є нерентабельною та оплата товару буде проводитись по мірі його реалізації. Товар у точній відповідності до домовленостей між сторонами оплачувався по мірі його реалізації. З урахуванням закінчення терміну придатності товару для реалізації зверталися до позивача з проханням прийняти відповідне рішення та вирішити питання з нереалізованим товаром, які залишені позивачем поза увагою. Вважав нараховані штрафні санкції непомірно великими в порівняні з збитками позивача, тому з урахуванням тяжкого фінансового стану відповідача просив їх зменшити. На підставі викладеного просив в позові відмовити.

Заслухавши представника відповідача, вивчивши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фастпол» (постачальник, позивач у справі) та товариство з обмеженою відповідальністю «ТД Гермес-Запоріжжя» (дистрибутор, відповідач у справі) 21 жовтня 2014 року уклали дистрибуційний договір № 020/ФС (надалі - договір).

Пунктом 1.1 договору встановлено, що Сторона 1 підтверджує, що Сторона 2 є офіційним дистрибутором товару на території: м. Запоріжжя та Запорізька область (надалі «Територія»), товар по договору - продукція, поставлена згідно замовлень та асортименту Розділу 3 даного договору, а також піддони, на які вона навантажується (тара).

Відповідно до п. 1.2 договору дистрибутор може від свого імені і на свій розсуд укладати договори поставок з покупцями на відведеній Території про реалізацію товару.

Пунктом 1.3 договору постачальник зобов'язується систематично поставляти та передавати у власність дистрибутора товар у терміни та в порядку, передбачені цим договором та додатками до нього, а дистрибутор зобов'язується приймати цей товар та своєчасно здійснювати його оплату на умовах даного договору.

Асортимент, кількість, терміни та умови поставок товару визначаються сторонами на кожну партію окремо. Документом, що підтверджує виникнення замовлення на кожну партію товару, є замовлення дистрибутора (отримане факсом, електронною поштою, або ін.) з подальшим погодженням його постачальником (п.1.4 договору).

Пунктом 1.5 договору встановлено, що ціна товару встановлюється на основі цін, затверджених постачальником , в Специфікації (Додаток №1), що є невід'ємною частиною в даного договору. Ціни на товар можуть змінюватись в залежності від кон'юнктури ринку.

Асортимент товару, що постачається: кукурудзяні палички в асортименті (п. 3.1 договору).

Згідно з п. 8.1 договору, розрахунок за кожну партію товару здійснюється дистрибутором шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 30 календарних днів з моменту поставки товару дитсрибутору.

Приймання товару за асортиментом, кількістю та якістю здійснюється Сторонами в порядку, вказаному в даному договорі. У випадках, що не врегульовані цим договором, Сторони керуються діючим законодавством України. При передачі товару обов'язково оформляється накладна по формі, яка передбачена нормативними актами, що регламентують бухгалтерський облік. У випадку претензії до прийнятого товару, протягом 3 (трьох) днів складається акт приймання-передачі, з підписом представника постачальника. Якщо нема можливості присутності представника постачальника при підписанні акту, дистрибутор проводить фото фіксацію некондиційної продукції та відправляє на електронну пошту постачальника фотографії разом з сканованими копіями актів (п. 9.2 договору).

Даний договір починає свою дію з моменту підписання його Сторонами і діє у частині поставок до 31 грудня 2014 р., а в частині розрахунків - до повного виконання зобов'язання Сторонами. У випадку відсутності письмового повідомлення іншої Сторони про бажання припинити дію даного договору відповідно до цього пункту за місяць до закінчення терміну дії Договору, дія даного Договору автоматично пролонговується на кожен наступний календарний рік з наступного дня (п. 10.1 договору).

Як зазначав позивач та, що не спростовано відповідачем, специфікації до договору не підписувалися, кількість товару, ціна та термін поставки узгоджувався сторонами в телефонному режимі та електронною поштою.

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар (кукурудзяні палички в асортименті) загальною вартістю 41046,00 грн. (товар - 41046,00 грн., піддони 330,00 грн.), про що свідчить видаткова накладна № ФЛБ-000000027 від 27.10.2014 р. підписана обома сторонами та скріплена печатками підприємств.

Відповідач розрахувався за отриманий товар частково, а саме в сумі 13500,00 грн., чим порушив умови договору, сума боргу склала 27876,00 грн.

Внаслідок наявності порушень з боку відповідача на його адресу позивачем спрямована претензія № 7 від 18.02.2015 р. з вимогою протягом п'яти календарних днів з моменту отримання даної претензії сплатити прострочену заборгованість та суму пені.

Претензія залишена без реагувань, борг без оплати.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань щодо оплати отриманого товару, позивач за захистом порушених своїх прав та законних інтересів звернувся з позовом до суду.

Приписами ст. 6 ЦК України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ч. 1 ст. 193 ГК України, ст. 526 ЦК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України. Цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини (ст. 11 ЦК України).

Згідно ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

З приписами ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Приписами ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Укладаючи договір, кожна із сторін прийняла на себе певні зобов'язання щодо його виконання, однак відповідач, покладений на нього обов'язок щодо оплати поставленого позивачем товару на суму 27876,00 грн., у встановлений договором строк, не виконав, факт порушення відповідачем умов, визначених договором, доведений та підтверджується матеріалами справи.

Отже, вимога позивача про стягнення із відповідача 27876,00 грн. основного боргу обґрунтована та задовольняється судом.

За порушення відповідачем строків оплати отриманого товару, позивач, враховуючи положення п. 11.2 договору, просив стягнути 6141,88 грн. пені за період прострочення з 27.11.2014 р. по 26.05.2015 р.

Приписами ст. 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Пунктом 11.2 договору встановлено, що за прострочення термінів розрахунку, передбачених п. 8.1 цієї угоди дистрибутор виплачує постачальнику пеню у розмірі 0,5% від неоплаченої суми вартості партії товару за кожен календарний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент прострочення.

Згідно з положеннями ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочення платежу пеню, в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Згідно з п. 6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором. Приписами п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Враховуючи норми наведеного діючого законодавства України суд дійшов висновку, що наданий позивачем розрахунок суми пені у розмірі 6141,88 грн. є виконаним з дотриманням вказаних норм права та умов договору, тому вимоги позивача щодо стягнення пені у розмірі 6141,88 грн. за період з 27.11.2014 р. по 26.05.2015 р. судом задовольняються.

За порушення виконання відповідачем грошового зобов'язання з оплати поставленого товару позивач, посилаючись на приписи ст. 625 ЦК України, просив стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 430,74 грн. за період з 27.11.2014 р. по 02.06.2015 р., інфляційні втрати у розмірі 11497,07 грн. за період прострочення з 27.11.2014 р. по 02.06.2015 р.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо іншій розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційні витрати пов'язані з інфляційними процесами в державі та за своєю природою є компенсацією за понесені збитки, завдані знеціненням грошових коштів, а три відсотки річних - є платою за користування коштами, які не були своєчасно сплачені боржником. Вказана правова позиція викладена в інформаційному листі Верховного Суду України № 3.2-2005 від 15.07.2005 року.

Наданий позивачем розрахунок 3% річних суд визнав виконаним вірно, а вимогу про стягнення з відповідача 3% річних за період з 27.11.2014 р. по 02.06.2015 р. у розмірі 430,74 грн. такою, що підлягає задоволенню.

Наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат у розмірі 39373,07 грн. за період прострочення з 27.11.2014 р. по 02.06.2015 р. суд визнав виконаним невірно через арифметичні помилки при округлення сукупного індексу інфляції за вказаний період.

Згідно з перерахунком, зробленим судом у відповідності до листа ВСУ № 62-97р від 03.04.1997 р. та п. 3.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 р. № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» інфляційні втрати за період з 27.11.2014 р. по 02.06.2015 р., тобто з грудня 2014 р. по травень 2015 р. (включно) дорівнюють 12363,28 грн.

Враховуючи викладене, вимога про стягнення інфляційних втрат в сумі 11497,07 грн. за період з грудня 2014 р. по травень 2015 р. (включно) задовольняється судом, оскільки є меншою від перерахованої судом, що відповідає інтересам сторін спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Доказів оплати наявної заборгованості, пені, 3% річних та інфляційних втрат відповідач суду не надав, викладені в позові обставини не спростував.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Заперечення відповідача щодо безпідставного посилання позивача на норми права, які регулюють правовідносини про поставку та купівлю-продаж, судом відхилені, оскільки не знайшли підтвердження та спростовані вищевикладеними обставинами. До того ж, суд звертає увагу, що укладаючи дистрибуційний договір № 020/ФС учасники правочину погодили істотні умови для договору поставки. Відповідач не спростовує факт отримання товару в рамках дистрибуційного договору № 020/ФС від 21.10.2014 р. Електронна переписка сторін, надана відповідачем, не є доказом зміни порядку розрахунків за отриманий товар, в силу пунктів 13.1 та 14.4 договору та приписів частини 3 статті 670 ЦК України.

Стосовно посилань відповідача на непомірно велике нарахування штрафних санкцій, тяжке фінансове становище на підприємстві та, як наслідок, необхідність застосування судом права зменшення розміру санкцій суд зазначає наступне:

Згідно із п. 3 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшити у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), що підлягає стягненню з боку сторони, що порушила зобов'язання.

Господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

У відповідності зі ст. 233 ГК України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції».

Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Між тим, відповідач документального підтвердження наявності виняткових обставин для зменшення пені не надав, свою правову позицію та скрутний фінансовий стан не обґрунтував та не довів документально. Стягувана сума пені не є надмірною, матеріали справи містять достатньо доказів правомірного застосування позивачем норм права та умов договору щодо нарахування штрафних санкцій.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 22, 33, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «ТД Гермес-Запоріжжя» (69081, м. Запоріжжя, вул. Боженка, 19, код ЄДРПОУ 37941232, р/р 26008055708051 в ПАТ ЗРУ КБ «Приватбанк», МФО 313399) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фастпол» (юридична адреса: 80381, Львівська область, Жовківський район, м. Дубляни, вул. Львівська, 17; поштова адреса: 80381, Львівська область, Жовківський район, м. Дубляни, вул. Львівська, 11, код ЄДРПОУ 36763031, 2600501502803 в ЦФ ПАТ «Кредобанк», МФО 325365) 27876,00 грн. (двадцять сім тисяч вісімсот сімдесят шість грн. 00 коп.) основного боргу, 6141,88 грн. (шість тисяч сто сорок одну грн. 88 коп.) пені, 430,74 грн. (чотириста тридцять грн. 74 коп.) 3% річних, 11497,07 грн. (одинадцять тисяч чотириста дев'яносто сім грн. 07 коп.) інфляційних втрат, 1827,00 грн. (одну тисячу вісімсот двадцять сім грн. 00 коп.) судового збору. Видати наказ.

Суддя В.В. Носівець

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення оформлено і підписано, згідно із вимогами ст. 84 ГПК України, 03 серпня 2015 р.