Рішення

від 28.07.2015 по справі 910/16065/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.07.2015Справа № 910/16065/15

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Медичний центр «Добробут-Стаціонар»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Футбольний клуб Кобра 2000»

про стягнення 37 738, 56 грн.

Суддя Ломака В.С.

Представники сторін:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Медичний центр «Добробут-Стаціонар» (далі - позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Футбольний клуб Кобра 2000» (далі - відповідач) про стягнення 37 738, 56 грн., з яких 33 541, 35 грн. основного боргу та 4 197, 21 грн. пені. Крім того, позивач просив покласти на відповідача витрати по сплаті судового збору.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказував на те, що відповідно до укладеного між сторонами Договору він надав відповідачу медичні послуги, які останнім не були оплачені в повному обсязі, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість перед позивачем. Враховуючи зазначене, позивач вирішив звернутись до суду за захистом своїх прав та законних інтересів.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 25.06.2015 р. порушено провадження у справі № 910/16065/15, розгляд справи призначено на 28.07.2015 р.

Представники сторін в судове засідання 28.07.2015 р. не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка представників сторін не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому, оскільки суд надавав можливість учасникам судового процесу реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд, враховуючи процесуальні строки розгляду спору, встановлені ст. 69 Господарського процесуального кодексу України, не знаходить підстав для відкладення розгляду справи.

Судом, враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України від 25 січня 2006 р. № 1-5/45, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання «розумності» строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

У судовому засіданні 28.07.2015 р. судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

10.02.2015 р. між позивачем (виконавець) та відповідачем (замовник) було укладено Договір № 10-02/15-С про надання медичних послуг, відповідно до п. 1.1. якого замовник доручає і оплачує, а виконавець зобов'язується надавати медичні послуги (лікувальні, діагностичні та консультативні) пацієнтам (представникам) від замовника в обсязі і на умовах, передбачених даним Договором.

Згідно з п. 1.2. Договору замовник направляє пацієнтів до виконавця з метою отримання медичних послуг. Виконавець надає також виїзні медичні послуги в об'ємі, строки і за місцезнаходженням, що погоджується сторонами в замовленні.

Виконавець зобов'язується надавати медичні послуги, передбачені даним Договором, якісно і своєчасно (п. 2.1. Договору).

За умовами п. 2.3. Договору всі надані послуги за п. 1.2. повинні бути оформлені документально належним чином, як цього вимагає діюче законодавство. Медична документація на кожного пацієнта, оформлена при наданні медичних послуг, зберігається у виконавця.

В силу п. 2.7. Договору виконавець по факту надання послуг складає акт виконаних робіт, далі - «Акт», і надає для підписання замовнику.

Відповідно до п. 4.1. Договору по факту надання медичних послуг пацієнтам від замовника, виконавець складає Акт, який обов'язково повинен містити П.І.Б. пацієнта, діагноз, перелік наданих послуг, загальну вартість послуг, і надсилає замовнику поштою з повідомленням про вручення або надає через кур'єра.

Згідно з п. 4.2. Договору замовник протягом 10 робочих днів з дати отримання розглядає Акт. У разі погодження замовник у вказаний строк підписує такий Акт, засвідчує печаткою підприємства і повертає один екземпляр виконавцю.

У разі непогодження з Актом, замовник надає письмову мотивовану відмову в вищевказаний строк і сторони вирішують розбіжності шляхом переговорів (п. 4.3. Договору).

В силу п. 4.4. Договору у разі відсутності підписаного замовником Акту та/або письмової мотивованої відмови від підписання акта виконаних робіт у встановлений в даному договорі строк, Акт вважається прийнятим замовником в повному обсязі і підлягає оплаті у строк, вказаний в пункті 3.1. цього Договору.

Виходячи з п. 4.5. Договору у разі часткової відмови від підписання Акту, замовник у встановлений термін (пункт 3.1.) оплачує погоджену частину виконаних робіт, а на решту надає письмову мотивовану відмову.

Положеннями п. п. 5.1., 5.2. Договору передбачено, що по факту надання послуг виконавець оформлює і передає замовнику Акт, який повинен містити такі реквізити: найменування сторін даного Договору; ПІБ пацієнта; найменування і перелік робіт (послуг), виконаних виконавцем; вартість виконаних робіт (послуг) згідно Прейскуранту цін, який діяв на момент надання послуг.

Замовник протягом 10 робочих днів після одержання кожного Акту зобов'язаний передати виконавцю підписаний Акт або письмову мотивовану відмову від підписання такого Акту. У разі не підписання Акту і ненадання письмової мотивованої відмови в вищевказаний строк, Акт вважається прийнятим замовником в повному об'ємі без зауважень (підписаним).

Згідно з п. 4.6. Договору оплата вартості послуг проводиться замовником шляхом перерахування належних до сплати сум на поточний банківській рахунок виконавця в порядку, передбаченому даним Договором.

Пунктом 3.1. Договору передбачено, що замовник зобов'язується своєчасно проводити приймання та оплату наданих виконавцем послуг відповідно до представлених виконавцем Актів, що підтверджують обсяги і вартість медичної допомоги відповідному пацієнтові від замовника, протягом 5 робочих днів з дня підписання Акту. Рахунки використовуються сторонами лише для зручності і не є документами, на підставі яких можуть виникати грошові зобов'язання сторін.

На виконання умов Договору позивач надав відповідачу медичні послуги на суму 33 541, 35 грн., що підтверджується складеними у відповідності з п. п. 4.1., 5.1, 5.2. Договору Актами виконаних робіт від 20.02.2015 р. на суму 1 920, 00 грн., від 28.02.2015 р. на суму 1 210, 00 грн., від 31.03.2015 р. на суму 30 411, 35 грн., підписаними сторонами без зауважень і заперечень та скріпленими печатками обох підприємств.

Проте, відповідачем надані позивачем послуги у встановлений п. 3.1. Договору строк оплачені не були.

Позивач звертався до відповідача з вимогою № 10/04/15К від 10.04.2015 р. про сплату наданих медичних послуг, і Листом від 18.05.2015 р. відповідач гарантував оплату означених послуг у строк до 28.05.2015 р. включно.

З огляду на те, що відповідач в добровільному порядку відмовляється оплатити надані позивачем медичні послуги, позивач вирішив звернутись до суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором про надання послуг.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з ч. 2 ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Як зазначалося вище, п. 3.1. Договору передбачено, що замовник зобов'язується своєчасно проводити приймання та оплату наданих виконавцем послуг відповідно до представлених виконавцем актів, що підтверджують обсяги і вартість медичної допомоги відповідному пацієнтові від замовника, протягом 5 робочих днів з дня підписання Акту.

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних випадках ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Оскільки відповідач прийняв надані позивачем медичні послуги, однак в обумовлені строки не сплатив позивачеві їх вартості, відповідний борг, який існує на момент розгляду справи в суді в сумі 33 541, 35 грн., має бути стягнутий з нього в судовому порядку.

Що стосується позовних вимог в частині стягнення пені у розмірі 4 197, 21 грн, суд зазначає наступне.

Згідно зі ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Одним із різновидів господарських санкцій, які застосовуються до правопорушника у сфері господарювання, є штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойки, штрафу, пені), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ст. 230 Господарського кодексу України).

Поняттям «штраф» та «пеня» дано визначення ч. ч. 2, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України.

Відповідно до зазначеної норми, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею - неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 6.6. Договору передбачено, що у разі порушення замовником строку оплати наданих медичних послуг, замовник оплачує виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення.

Відповідно до вимог ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Вищенаведений шестимісячний строк не є строком позовної давності, оскільки в нормі йдеться саме про припинення нарахування штрафних санкцій, за стягненням яких особа має право звернутися в межах річного строку позовної давності, встановленого п. 1 ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України.

Позивач нарахував відповідачу 4 197, 21 грн. пені і її розрахунок є вірним.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідно до п. 2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. «Про судове рішення» рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Оскільки, як зазначалось вище, судом встановлено, що відповідач неналежним чином виконував взяті на себе за Договором обов'язки по оплаті наданих позивачем медичних послуг, позовні вимоги підлягають задоволенню з урахуванням зазначеного.

Згідно зі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Футбольний клуб Кобра 2000» (03191, місто Київ, вулиця Лятошинського, будинок 4-А, квартира 58; код ЄДРПОУ 39596087) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Медичний центр «Добробут-Стаціонар» (02068, місто Київ, вулиця Драгоманова, будинок 21-А; код ЄДРПОУ 38806904) 33 541 (тридцять три тисячі п'ятсот сорок одну) грн. 35 коп. основного боргу, 4 197 (чотири тисячі сто дев'яносто сім) грн. 21 коп. пені та 1 827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 03.08.2015 р.

Суддя В.С. Ломака