Рішення

від 28.07.2015 по справі 910/15036/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.07.2015Справа № 910/15036/15

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «ПОЛІМЕРКОНСАЛТІНГ»

до Приватного підприємства «АРНІКА-2»

про стягнення 913 864, 23 грн.

Суддя Ломака В.С.

Представники сторін:

від позивача: Григор'єва К.Є. за довіреністю № 17 від 17.04.2015 р.;

від відповідача: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «ПОЛІМЕРКОНСАЛТІНГ» (далі - позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Приватного підприємства «АРНІКА-2» (далі - відповідач) про стягнення 922 072, 22 грн., з яких 650 328, 41 грн. основного боргу, 178 583, 10 грн. відсотків за користування товарним кредитом, 85 800, 26 грн. пені, 7 360, 45 грн. 3% річних.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказував на те, що відповідно до укладеного між сторонами Договору поставки, він поставив відповідачу продукцію, яка в порушення взятих на себе зобов'язань останнім не була оплачена у повному обсязі, внаслідок чого у нього виникла заборгованість перед позивачем. Враховуючи зазначене, позивач вирішив звернутись до суду за захистом своїх прав та законних інтересів.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 15.06.2015 р. порушено провадження у справі № 910/15036/15, розгляд справи призначено на 14.07.2015 р.

13.07.2015 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником позивача подані додаткові документи для долучення до матеріалів справи.

В судовому засіданні 14.07.2015 р. представник позивача подав заяву про залучення до участі у справі в якості відповідача-2 Задорожнього Валерія Олеговича, який згідно з умовами Договору поруки № ДП-01/10/05К від 01.10.2014 р. є поручителем за належне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за Договором поставки № СО-01/11/04К від 01.11.2012 р.

Суд відклав розгляд означеного клопотання до встановлення фактичних обставин справи.

Також, представник позивача в судовому засіданні 14.07.2015 р. подав заяву про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до змісту якої позивач просить суд стягнути з відповідача 607 326, 93 грн. основного боргу, 120 594, 75 грн. пені, 178 583, 10 грн. відсотків за користування товарним кредитом, 7 360, 45 грн. 3% річних.

Судом прийнято до розгляду означену заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог, у зв'язку з чим справа розглядається в її редакції, відповідно має місце нова ціна позову.

Представник позивача в судовому засіданні 14.07.2015 р. позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання 14.07.2015 р. не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 14.07.2015 р. розгляд справи було відкладено на 28.07.2015 р.

Представник відповідача в судове засідання 28.07.2015 р. не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

Оскільки суд відкладав розгляд справи, надаючи можливість учасникам судового процесу реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд, враховуючи процесуальні строки розгляду спору, встановлені ст. 69 ГПК України, не знаходить підстав для повторного відкладення розгляду справи.

Судом, враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі «Смірнова проти України»).

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України від 25 січня 2006 р. № 1-5/45, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання «розумності» строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

Від представника позивача в судовому засіданні надійшли додаткові документи у справі та заява, відповідно до якої він просить залишити без розгляду клопотання про залучення до участі у справі співвідповідача та розглянути справу в межах заявлених позовних вимог відповідно до заяви про зменшення розміру позовних вимог.

Суд прийняв вказану заяву до розгляду та залишив клопотання про залучення до участі у справі співвідповідача без розгляду.

У судовому засіданні 28.07.2015 р. судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.11.2013 р. між позивачем, як постачальником, та відповідачем, як покупцем, було укладено Договір поставки № СО-01/11/04к (далі - Договір).

У відповідності до предмету Договору позивач зобов'язався передати у власність (поставити) відповідачеві товар, а останній зобов'язався відповідно до умов Договору прийняти та оплатити цей товар (п. 1.1 Договору).

Кількість, асортимент та ціна товару на кожну окрему партію зазначається у видаткових накладних (п. 1.2 Договору).

Згідно з п. 3.1. Договору, ціни на Товар встановлюються в гривнях, з перерахунком в іноземну валюту, яка вказується в кожній видатковій накладній або рахунку, за готівковим курсом продажу цієї валюти в комерційному банку ПАБ ВТБ Банк, що приводиться на інтернет-сайті: www.vtb.ua/private/av_currency/cur_operatios+2,5%.

Сума договору складає суму всіх видаткових накладних з урахуванням коригування кількісних та вартісних показників (3.2. договору).

Пунктом 4.1 Договору сторони визначили, що товар поставляється на умовах товарного кредиту, оплачується відповідачем з відстроченням платежу протягом 30 денного строку з моменту відвантаження, якщо інше не передбачено додатковою угодою, специфікацією.

Згідно з п. 4.2. Договору, оплата товару здійснюється в національній валюті України. У випадку, якщо після відвантаження товару, курс ВТБ іноземної валюти по відношенню до гривні, змінився більш ніж на 2 % по відношенню до курсу ВТБ, діючому на дату оплати, вартість товару змінюється і перераховується за формулою, визначеною у договорі. При цьому постачальник виписує покупцю розрахунок коригування вартісних показників до податкової накладної з урахуванням змін курсу ВТБ. В такому випадку покупець оплачує товар на підставі рахунку, виставленого на дату відвантаження з урахуванням змін курсу ВТБ.

Як визначено в п. 4.3 Договору, у разі несвоєчасної оплати товару, поставленого на умовах продажу товару в кредит (товарного кредиту) з дати виникнення простроченої заборгованості, на суму даної заборгованості нараховуються проценти за користування чужими грошовими коштами із розрахунку 0,2 % за кожний день прострочення оплати. Передбачені договором проценти не є неустойкою (штрафом, пенею), а є саме процентами за користування товарним кредитом відповідно до ч. 5 ст. 694 Цивільного кодексу України. Оплата відсотків здійснюється на протязі трьох банківських днів після їх нарахування.

У відповідності до п. 7.2 Договору сторони також визначили, що у випадку порушення відповідачем термінів оплати, відповідно до умов даного Договору останній сплачує позивачу неустойку у вигляді пені, у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несвоєчасно сплаченої суми заборгованості за кожен день прострочення оплати, за весь період нарахування пені.

Відповідно до п. 10.1. Договору було визначено, що він набирає сили з моменту підписання сторонами і діє до 31 грудня 2014 року, а в частині розрахунків - до повного виконання покупцем своїх зобов'язань за договором.

Згідно з п. 10.8. Договору сторони передбачили, що у випадку, якщо жодна із сторін протягом місяця до закінчення терміну дії договору не направить іншій стороні письмову відмову від договору, термін договору вважається продовженим на один календарний рік.

15.09.2014 р. сторони підписали Додаткову угоду до Договору, якою внесли зміни до п. 3.1., п. 4.2 та визначили, що ціни на Товар встановлюються в гривнях, з перерахунком в іноземну валюту, яка вказується в кожній видатковій накладній або рахунку, за курсом продажу цієї валюти, що приводиться на Інтернет-сайті: http://www.udinform.com на попередню дату закриття міжбанку + 1, 5 %. Оплата Товару здійснюється в національній валюті України. У випадку, якщо після відвантаження Товару, курс Міжбанку іноземної валюти по відношенню до гривні, змінився більш ніж на 2 % по відношенню до курсу Міжбанку, діючому на дату оплати, вартість Товару змінюється і перераховується за формулою: So = (Sn/K1) x K2, де So - вартість товару, Sn - вартість товару на дату відвантаження; К1 - курс Міжбанку на дату відвантаження + 1, 5 % (курс вказується в накладних); К2 - курс Міжбанку на дату оплати + 1, 5 %. При цьому, постачальник виписує покупцю акт узгодження ціни товару та розрахунок коригування вартісних показників до податкової накладної з урахуванням змін курсу Міжбанку. В такому випадку покупець оплачує товар на підставі рахунку, виставленого на дату відвантаження з урахуванням змін курсу Міжбанку. Додаткова угода набирає чинності з 01.11.2013 р.

Як зазначає позивач та підтверджується матеріалами справи, в період з 21.11.2013 р. по 04.03.2015 р. він поставив на виконання умов Договору відповідачу товар на загальну суму 1 376 986, 78 грн.

Водночас, відповідач здійснив оплату поставленого товару лише частково, сплативши 1 106 590, 36 грн., у зв'язку з чим утворився борг в сумі 270 396, 42 грн., а разом з коригуванням вартості товару з урахуванням приписів п. 4.2. Договору на суму 336 929, 51 грн., борг склав 607 325, 93 грн.

Зважаючи на те, що відповідач допустив порушення взятих на себе зобов'язань, позивач вирішив звернутись до нього з даним позовом до суду.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як зазначено в Інформаційному листі Вищого господарського суду України «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права» № 01-06/928/2012 від 17.07.2012 р., якщо інше не встановлено укладеним сторонами договором або актом цивільного законодавства, перебіг строку виконання грошового зобов'язання, яке виникло на підставі договору купівлі-продажу, починається з моменту прийняття товару або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, і положення частини другої статті 530 названого Кодексу, в якій ідеться про строк (термін) виконання боржником обов'язку, що не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, до відповідних правовідносин не застосовується.

При цьому, в п. 1.7. Постанови Вищого господарського суду України від 17.12.2013 р. № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» зазначається, що нормою ст. 530 ЦК України передбачено, між іншим, можливість виникнення обов'язку негайного виконання; такий обов'язок випливає, наприклад, з припису частини першої статті 692 ЦК України, якою визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього; відтак якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред'явив йому кредитор пов'язану з цим вимогу.

Сторони визначили умови оплати, а саме: товар оплачується відповідачем з відстроченням платежу протягом 30 денного строку з моменту відвантаження, якщо інше не передбачено додатковою угодою, специфікацією.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу приписів ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних випадках ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Оскільки відповідач прийняв замовлені ним товари, однак в обумовлені строки не сплатив позивачеві повністю їх вартості, відповідний борг, який існує на час розгляду справи, має бути стягнутий з нього в судовому порядку.

При цьому, суд визнає обґрунтованими вимоги позивача про стягнення боргу з урахування коригування вартості товару на суму курсової різниці, як це передбачено п. 4.2. Договору.

Так, положення чинного законодавства України надають право суб'єктам господарювання визначати в договорах грошовий еквівалент в іноземній валюті, що підлягає сплаті у гривнях, з визначенням за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу. І саме день оплати товару є датою перерахунку компенсації вартості.

В даному випадку різниця в гривнях між вартістю товарів на день їх отримання і день оплати, яка виникла внаслідок того, що ціна товару переглядається за курсом по відношенню до іноземної валюти на дату оплати, є саме зміною суми компенсації вартості товару і напряму впливає на господарський інтерес позивача при укладенні Договору, поза як реалізований товар імпортного походження та придбавається за відповідну іноземну валюту.

Цивільний кодекс України у ст. ст. 524, 533 визначає, що зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні, сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті. Грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Крім цього, сума курсової різниці як невід'ємна частина вартості товару прописана в п. 4.2. Договору, а сам Договір підписаний сторонами, жодного заперечення, що до даного пункту (4.2. Договору) або визнання даного пункту недійсним від Відповідача не надходило.

Що стосується вимог про стягнення 120 594, 75 грн. пені та 7 360, 45 грн. 3% річних, слід відзначити наступне.

Так, згідно зі ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Одним із різновидів господарських санкцій, які застосовуються до правопорушника у сфері господарювання, є штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойки, штрафу, пені), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ст. 230 ГК України).

Поняттям «штраф» та «пеня» дано визначення ч. ч. 2, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України.

Відповідно до зазначеної норми, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею - неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 2 ст. 343 ГК України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Приписи даної статті також кореспондуються з положеннями ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань».

Відповідно до вимог ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 7.2 Договору сторони визначили, що у випадку порушення відповідачем термінів оплати, відповідно до умов даного Договору останній сплачує позивачу неустойку у вигляді пені, у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несвоєчасно сплаченої суми заборгованості за кожен день прострочення оплати, за весь період нарахування пені.

Таким чином, сторони відійшли від строку, передбаченого ч. 6 ст. 232 ГК України.

Також, згідно зі статтею 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. (Відповідної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові № 48/23 від 18.10.2011 р. та Верховний Суд України у постанові № 3-12г10 від 08.11.2010 р.).

В силу приписів п. 18 Інформаційного листа Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році» № 01-8/344 від 11.04.2005 р. з огляду на вимоги частини 1 статті 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини 1 статті 43 ГПК України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого нарахування сум штрафних санкцій, річних, збитків від інфляції, і в разі, якщо їх обчислення помилкове - зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно.

Судом перевірено розрахунок пені та 3 % річних та встановлено, що він є вірним.

Також, позивач нарахував відповідачу 178 583, 10 грн. відсотків за користування товарним кредитом, посилаючись на приписи п. 4.3 Договору, який визначає, що у разі несвоєчасної оплати товару, поставленого на умовах продажу товару в кредит (товарного кредиту) з дати виникнення простроченої заборгованості, на суму даної заборгованості нараховуються проценти за користування чужими грошовими коштами із розрахунку 0,2 % за кожний день прострочення оплати. Передбачені договором проценти не є неустойкою (штрафом, пенею), а є саме процентами за користування товарним кредитом відповідно до ч. 5 ст. 694 Цивільного кодексу України. Оплата відсотків здійснюється на протязі трьох банківських днів після їх нарахування.

Разом з тим, аналізуючи вказані вимоги, суд дійшов висновку, що вони не підлягають задоволенню, оскільки фактично передбачені п. 4.3. Договору відсотки за своєю правовою природою підпадають під визначення пені.

Так, як на тому наголосив Верховний Суд України в постанові від 24.12.2013 р. у справі №8/5025/1402/12, сторони можуть передбачити в договорі розмір процентів за користування чужими грошовими коштами, оскільки право на їх стягнення передбачено законом. Проте, за змістом зазначених вище норм, договором може бути встановлено лише інший розмір процентів річних, а не інший спосіб їх обчислення.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах ВГСУ від 29.04.2014 р. у справі № 5006/6/163/2012 та від 09.07.2014 р. у справі № 911/3662/13.

При цьому, подвійне стягнення пені за несвоєчасне виконання зобов`язання покупцем не узгоджується з приписами статті 61 Конституції України, відповідно до якої ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Вказані висновки також відображені в постанові Вищого господарського суду України від 29.04.2015 р. у справі № 910/22120/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Полімерконсалтінг» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПОС-ПРО» про стягнення коштів.

Таким чином, суд відмовляє в задоволенні вимог про стягнення 178 583, 10 грн. відсотків за користування товарним кредитом.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. «Про судове рішення» рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження виконання взятих на себе зобов'язань у повному обсязі, а отже, позовні вимоги підлягають задоволенню частково з урахуванням зазначеного.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору, покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При цьому, позивачу має бути повернуто судовий збір, сплачений ним в частині вимог, відносно яких ним було подано заяву про зменшення розміру позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства «АРНІКА-2» (03151, місто Київ, вулиця Михайла Мішина, будинок 25; код ЄДРПОУ 21555729) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «ПОЛІМЕРКОНСАЛТІНГ» (04074, місто Київ, вулиця Вікентія Хвойки, будинок 21, офіс 621; код ЄДРПОУ 38443713) 607 325 (шістсот сім тисяч триста двадцять п'ять) грн. 93 коп. основного боргу, 120 594 (сто двадцять тисяч п'ятсот дев'яносто чотири) грн. 75 коп. пені, 7 360 (сім тисяч триста шістдесят) грн. 45 коп. 3 % річних та 14 705 (чотирнадцять тисяч сімсот п'ять) грн. 62 коп. витрат зі сплати судового збору.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «ПОЛІМЕРКОНСАЛТІНГ» (04074, місто Київ, вулиця Вікентія Хвойки, будинок 21, офіс 621; код ЄДРПОУ 38443713) 1 301 (одну тисячу триста одну) грн. 87 коп. судового збору, сплаченого на підставі платіжного доручення № 277 від 03.04.2015 р., оригінал якого знаходиться в матеріалах справи.

5. Після вступу рішення в законну силу видати накази.

6. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 03.08.2015 р.

Суддя В.С. Ломака