Рішення

від 28.07.2015 по справі 52/310

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.07.2015Справа №52/310

За позовом Заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі

Державного агентства земельних ресурсів України

До 1. Київської міської ради

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Спортивно-оздоровча база відпочинку "Зелена Затока"

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-1

Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради

(Київської міської державної адміністрації)

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-2 Товариство з обмеженою відповідальністю "Спортивно-оздоровча

база "Блакитна хвиля"

Про визнання недійсним рішення, визнання недійсним договору оренди

земельної ділянки, визнання відсутності права користування земельною ділянкою та повернення земельної ділянки

Головуючий суддя: Домнічева І.О.

Суддя: Карабань Я.А.

Суддя: Грєхова О.А.

від прокуратури: Бондарчук І.П. - за посвідченням;

від позивача: : не з'явились;

від відповідача-1: Глобенко Л.В. - за довіреністю;

від відповідача-2: Теплюк В.С. - за довіреністю;

від третьої особи на стороні відповідача-1: Маслянікова В.В. - за довіреністю ;

від третьої особи на стороні відповідача-2: не з'явились.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Заступник прокурора міста Києва звернувся до суду в інтересах держави в особі Державного комітету України із земельних ресурсів до Київської міської ради та Товариства з обмеженою відповідальністю "Спортивно-оздоровча база відпочинку "Зелена Затока" про визнання протиправним та скасування рішення № 56/3494 від 26.02.10р., визнання недійсним договору оренди земельної ділянки № 79-6-00774 від 07.07.10р., визнання відсутності права користування земельною ділянкою та повернення земельної ділянки площею 3, 0926 га, що розташована на вул. Лютневій, 60 у Голосіївському районі м. Києва.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 09.07.2014 р. позовні вимоги задоволено частково. Визнано недійсним з моменту прийняття рішення Київської міської ради від 26.02.2010 № 56/3494 "Про передачу земельної ділянки товариству з обмеженою відповідальністю "Спортивно-оздоровча база відпочинку "Зелена затока" для експлуатації, обслуговування і реконструкції існуючих будівель та благоустрою території з озелененням на вул. Лютневій, 60 у Голосіївському районі м. Києва". Визнано недійсним договір оренди земельної ділянки від 05.07.2010, укладений між Київською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Спортивно-оздоровча база відпочинку "Зелена затока", зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), про що зроблено запис від 07.07.10 за № 79-6-00774 у книзі записів державної реєстрації договорів. Визнано відсутність у Товариства з обмеженою відповідальністю "Спортивно-оздоровча база відпочинку "Зелена затока" права користування земельною ділянкою, що розташована на вул. Лютневій, 60 у Голосіївському районі м. Києва площею 3,0608 га, кадастровий номер 8 000 000 000:90:332:0028. Зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Спортивно- оздоровча база відпочинку "Зелена затока" повернути у комунальну власність Київської міської ради земельну ділянку площею 3,0608 га, що розташована на вул. Лютневій, 60 у Голосіївському районі м. Києва. Стягнуто з Товариство з обмеженою відповідальністю "Спортивно- оздоровча база відпочинку "Зелена затока" з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення в дохід Державного бюджету України 340 (триста сорок) грн. 00 коп. - судового збору.

Постановою Вищого господарського суду України від 18 березня 2015 року скасовано постанову Київського апеляційного господарського суду від 16.12.2014 року та рішення господарського суду м. Києва від 09.07.14р. , справу № 52/310 направлено на новий розгляд до господарського суду м. Києва.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу справ у господарському суді м. Києва справу передано на новий розгляд судді Домнічевій І.О.

Ухвалою від 30.03.2015 р. справу призначено до розгляду на 21.04.2015 р.

21.04.15р. через відділ діловодства суду прокуратурою подано письмові пояснення по справі.

21.04.15р. через відділ діловодства суду теретя особа 1 подала відзив на позовну заяву в якому проти позову заперечує.

Судове засідання 21.04.2015 р. не відбулося.

Ухвалою від 23.04.2015 р. розгляд справи призначено на 05.05.2015 р.

05.05.15р. через відділ діловодства суду відповідачем 2 подано додаткові пояснення по справі.

Ухвалою від 05.05.2015 р. розгляд справи було відкладено на 14.05.2015 р.

06.05.15р. через відділ діловодства суду відповідачем 1 подано клопотання про розгляд справи без участі представника.

Ухвалою від 14.05.2015 р. розгляд справи було відкладено на 28.05.2015 р.

28.05.15р. через відділ діловодства суду позивачем подано клопотання про розгляд справи за відсутності представника.

Судове засідання 28.05.2015 р. не відбулося.

Ухвалою від 02.06.2015 р. призначено колегіальний склад суду для розгляду справи.

У результаті проведеного повторного автоматичного розподілу справ між суддями, справу передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя Домнічева І.О., суддя Карабань Я.А. та суддя Грєхова О.А.

Ухвалою від 04.06.2015 р. зазначена колегія суддів прийняла справу до свого провадження, розгляд справи було призначено на 16.06.2015 р.

Ухвалою від 16.06.15р. розгляд справи відкладено на 28.07.15р.

Представник третьої особи 2 в судове засідання 28.07.15 р. не з'явився, про причини неявки не повідомив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Жодних заяв, клопотань через відділ діловодства суду від відповідача не надходило.

Згідно із абз. 3 п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Враховуючи наявність у матеріалах справи доказів належного повідомлення сторін про дату, час та місце розгляду справи, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за наявними в ній матеріалами у відповідності до вимог ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні 28.07.15 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши наявні у справі матеріали,заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

14.12.2009 ТОВ "Спортивно-оздоровча база відпочинку "Блакитна хвиля" (продавець) та ТОВ "Спортивно-оздоровча база відпочинку "Зелена затока" (покупець) уклали договір купівлі-продажу нерухомого майна, за умовами якого покупець купив нерухоме майно, яким є база відпочинку у складі: будівлі (літ. А, Б, В, Г, Д,Ж, З), душова (літ. М), будинок охорони (літ. О), вбиральня (літ. Н), загальною площею 250,90 кв.м, розташоване за адресою: м. Київ, Голосіївський район, вул. Лютнева, 60 (надалі об'єкт).

За п. 1.3 даного договору об'єкт в цьому договорі крім вказаного вище, охоплює також будь-які інженерні та будь-які інші комунікації, санітарно-технічні системи та іншу інфраструктуру, що забезпечує можливість використання об'єкта за призначенням.

26.02.2010 Київська міська рада прийняла рішення №56/3494 "Про передачу земельної ділянки ТОВ "Спортивно-оздоровча база відпочинку "Зелена затока" для експлуатації, обслуговування і реконструкції існуючих будівель та благоустрою території з озелененням на вул. Лютневій, 60 у Голосіївському районі м. Києва". Даним рішенням Київська міська рада також затвердила проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ТОВ "Спортивно-оздоровча база відпочинку "Зелена затока" для експлуатації, обслуговування і реконструкції існуючих будівель та благоустрою території з озелененням на вул. Лютневій, 60 у Голосіївському районі м. Києва та передала ТОВ "Спортивно-оздоровча база відпочинку "Зелена затока", за умови виконання пункту 3 цього рішення, у довгострокову оренду на 25 років земельну ділянку загальною площею 3,09 га (у тому числі в межах прибережних захисних смуг площею 1,24 га) для експлуатації, обслуговування і реконструкції існуючих будівель та благоустрою території з озелененням на вул. Лютневій, 60 у Голосіївському районі м. Києва у зв'язку з переходом права власності на будівлі і споруди за договором купівлі-продажу №190 від 14.12.2009 (акт приймання-передачі від 14.12.2009), у тому числі: площею 2,55 га - за рахунок міських земель, не наданих у власність чи користування та площею 0,54 га - за рахунок земель запасу сільськогосподарського призначення.

На виконання вказаного вище рішення 05.07.2010 Київська міська рада (орендодавець) та ТОВ "Спортивно-оздоровча база відпочинку "Зелена затока" (орендар) уклали договір оренди земельної ділянки, який зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), про що зроблено запис від 07.07.2010 за № 79-6-00774 у книзі записів реєстрації договорів.

Пунктом 2.1 договору сторони передбачили, що об'єктом оренди є земельна ділянка, розташована в м. Києві по вул. Лютневій, 60, розміром 3,0926 га в тому числі в межах прибережних захисних слуг 1,2679 га; цільове призначення - для експлуатації, обслуговування і реконструкції існуючих будівель та благоустрою території з озелененням; кадастровий номер - 8000000000:90:332:0028.

Згідно ч.1 ст.13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Відповідно ст.3 Земельного кодексу України земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Статтею 60 Закону України "Про місцеве самоврядування" (в редакції, чинній на час прийняття оскаржуваного рішення) визначено, що територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси.

За ч. 5 ст. 16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Статтею 9 Земельного кодексу України визначено повноваження Київської міської ради у галузі земельних відносин, зокрема розпорядження землями територіальної громади міста, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього кодексу та вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

Відповідно ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Згідно вимог ст. 124 Земельного кодексу України, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Частинами 1, 2 та 3 ст. 123 Земельного кодексу України (в редакції чинній на час прийняття оскаржуваного рішення міської ради) визначено, що надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: зміни цільового призначення земельних ділянок відповідно до закону; надання у користування земельних ділянок, межі яких не встановлені в натурі (на місцевості).

Надання у користування земельної ділянки, межі якої встановлені в натурі (на місцевості), без зміни її цільового призначення здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо складання документа, що посвідчує право користування земельною ділянкою.

Особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідної сільської, селищної, міської, районної, обласної ради, Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевої державної адміністрації.

У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки).

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних утворень, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Як вбачається з матеріалів справи, проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок Товариству з обмеженою відповідальністю "Спортивно-оздоровча база відпочинку "Зелена Затока" для експлуатації, обслуговування, реконструкції та будівництва бази відпочинку на вул. Лютневій, 60 у Голосіївському районі м. Києва погоджений:

- Головним управлінням містобудування, архітектури та дизайну міського середовища КМДА - висновок від 22.03.2007 № 19-2611;

- Київською міською санепідстанцією Міністерства охорони здоров'я України висновок від 08.12.2009 № 2104;

- Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища в м. Києві Міністерства охорони навколишнього природного середовища України - висновок від 22.05.2007 № 05/107;

- Державною службою з питань національної спадщини Міністерства культури і туризму України - лист від 18.01.2008 № 22-59/35;

- Головним управлінням земельних ресурсів КМДА - висновок від 21.12.2009 № 05-5598.

Межі земельної ділянки погоджені на плані відведення начальником відділу землевпорядкування Голосіївського району м. Києва.

Проте, як вбачається із матеріалів справи, Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища в місті Києві у своєму висновку № 05/107 від 22.05.2007 та у листі від 11.12.2009 № 05-07/6594 зазначено, що проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ТОВ "Спортивно-оздоровча база відпочинку "Зелена затока" погоджується за умови виконання вимог, викладених у п. 19 вказаного висновку, а саме: оскільки земельна ділянка оголошена ландшафтним заказником місцевого значення "Острів Жуків" то до прийняття остаточного рішення Київської міської ради щодо використання даної ділянки, забудовнику необхідно вирішити питання визначення меж заказника відповідно до п. 9 рішення Київської міської ради від 19.07.2005 № 806/3381 "Про затвердження програми розвитку земельної зони м. Києва до 2010 року та концепції формування зелених насаджень у центральній частині міста".

Виконання вищевказаної вимоги було обов'язковою умовою чинності висновку Державного управління охорони навколишнього природного середовища в місті Києві від 22.05.2007. Матеріалами справи підтверджується, що таку вимогу Державного управління охорони навколишнього природного середовища в місті Києві виконано не було, у зв'язку з чим висновок Державного управління охорони навколишнього природного середовища в м. Києві Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 22.05.2007 № 05/107 втратив свою дію.

Як вбачається із матеріалів справи, Державною службою з питань національної культурної спадщини було погоджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки по вул. Лютневій, 60 в Голосіївському районі м. Києва також за умови прийняття в установленому порядку Київською міською радою рішення стосовно внесення змін до порядку "Програми розвитку зеленої зони м. Києва до 2010 року та концепції формування зелених насаджень в центральній частині міста", затвердженої рішенням Київської міської ради від 19.07.2005 № 806/3381, оскільки вказана земельна ділянка розташована в зоні охоронюваного природного ландшафту.

Матеріалами справи підтверджується, що таку вимогу Державної служби з питань національної культурної спадщини виконано не було, оскільки відповідні зміни рішенням Київської міської ради не внесено.

Як вбачається із матеріалів справи, Головним управлінням містобудування, архітектури та дизайну міського середовища Київської міської державної адміністрації 22.03.2007 було надано висновок, яким погоджено надання земельної ділянки ТОВ "Спортивно-оздоровча база відпочинку "Зелена затока". Разом з тим, обов'язкові умови, які зазначені у ньому, а саме отримання згоди Голосіївської районної у місті Києві державної адміністрації, як замовника містобудівної документації, КО "Центр містобудування та архітектури, як розробника містобудівної документації території, ДП "Інститут генерального плану м. Києва" залишилися не виконаними.

Матеріалами справи встановлено, що надана в оренду спірна ділянка загальною площею 3,09 га вміщує в себе 0,54 га земель запасу сільськогосподарського призначення.

Відповідно до ч. 3 ст. 22 Земельного кодексу України землі сільськогосподарського призначення надаються в користування, зокрема, несільськогосподарським підприємствам, установам та організаціям, релігійним організаціям і об'єднанням громадян - для ведення підсобного сільського господарства.

Частиною 2 ст. 20 Земельного кодексу України встановлено, що зміна цільового призначення земель провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою.

Із матеріалів справи вбачається, що оспорюваних рішенням Київської міської ради надано в користування ТОВ "Спортивно-оздоровча база відпочинку "Зелена затока" земельну ділянку сільськогосподарського призначення для цілей не пов'язаних з веденням підсобного сільського господарства, при цьому рішення про змін цільового призначення спірної земельної ділянки Київською міською радою не приймалося.

Як вбачається із матеріалів справи, земельна ділянка з південного сходу межує з Канівським водосховищем, крім цього, на території ділянки знаходиться об'єкт водного фонду - озеро.

Відповідно до п. г ч. 2 ст. 61 Земельного кодексу України, а також згідно додатку 13 Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів, затверджених наказом Міністерства охорони здоров'я України від 19.06.1996 № 173, у прибережних захисних смугах забороняється будівництво будь-яких споруд (крім гідротехнічних, гідрометричних та лінійних), у тому числі баз відпочинку.

Частиною 3 статті 61 Земельного кодексу України передбачено, що об'єкти, які знаходяться у прибережній захисній смузі, можуть експлуатуватися, якщо при цьому не порушується її режим. Об'єкти, які не відповідають встановленим режимам господарювання, підлягають винесенню з прибережних захисних смуг.

Таким чином, оспорюване рішення Київської міської ради № 56/3494 від 26.02.10 прийнято з порушенням вимог Земельного кодексу України, а також з порушенням таких принципів земельного законодавства, установлених ст. 5 ЗК України, як поєднання особливостей використання землі як територіального базису, природного ресурсу і основного засобу виробництва; забезпечення раціонального використання та охорони земель.

Згідно положень ст. 19 Конституції України органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 14 Конституції України та ст. 1 Земельного кодексу України встановлено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Згідно з ст. 9 ЗК України, п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" Київська міська рада здійснює передачу у власність або надання у користування земельних ділянок виключно відповідно до та в порядку, передбаченому Земельним кодексом України.

Як вказав Вищий господарський суд України в Постанові Вищого господарського суду міста Києва від 18.03.2015 року у справі №52/310 судами достеменно не встановлено чи ввійшла у межі ландшафтного заказника місцевого значення земельна ділянка за адресою м. Київ, вул. Лютнева, 60.

Відповідно до ч.1 ст.111-12 ГПК України, вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

22.08.2007 року було прийнято рішення Київської міської ради «Про питання створення ландшафтного заказника місцевого значення «Жуків острів» №162/1996. Зокрема, даним рішенням було схвалено схему меж ландшафтного заказника місцевого значення «Жуків острів», по матеріалах детального плану території острова Жуків, схвалених архітектурно-містобудівною радою при Головному управлінні містобудування, архітектури та дизайну міського середовища від 18.04.2007, розроблену комунальним об'єднанням «Центр містобудування та архітектури», у складі детального плану території острова Жуків. При цьому, що у відповідності до Рішення Київської міської ради №162/1996, земельна ділянка за адресою м. Київ, вул. Лютнева, 60 не потрапила у межі ландшафтного заказника місцевого значення «Жуків острів».

Зокрема, про це свідчить також пункт 3 висновку проведеної у справі судової будівельно-технічної експертизи, відповідно до якого спірна земельна ділянка не потрапляє у межі ландшафтного заказника місцевого значення «Жуків острів».

Також про це свідчать і наявні у матеріалах справи докази, надані ТОВ «СОБВ «Зелена затока», які підтверджують той факт, що спірна земельна ділянка межує з ландшафтним заказником «Жуків острів», а саме:

план зонування земель - витяг з бази даних Державного земельного кадастру від 03.02.2012 р. (міститься в матеріалах справи);

Схема меж ландшафтного заказника «Жуків остів» по матеріалам детального плану території острова Жуків, схвалених архітектурно-містобудіною радою при Головному управління містобудування, архітектури та дизайну міського середовища від 18.04.2007 з ПК «Кадастр» Головного управління земельних ресурсів КМДА;

Схема меж ландшафтного заказника «Жуків остів» по матеріалам детального плану території острова Жуків, схвалених архітектурно-містобудіною радою при Головному

управління містобудування, архітектури та дизайну міського середовища від 18.04.2007 - додатку до рішення Київської міської ради №162/1996 від 22.08.2007 (витяг з ПК «Кадастр» Головного управління земельних ресурсів КМДА).

Крім того, висновок Головного управління містобудування, архітектури та дизайну міського середовища від 22.03.07 (вих. №19-2611) (про недійсність якого йдеться у позовній заяві) не є висновком, яким погоджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а є висновком щодо використання земельної ділянки . наявних містобудівних обмежень та умов, які мають враховуватись при розробці проекту відведення земельної ділянки надання умов і обмежень щодо відведення земельної ділянки, який є попереднім документом і надається перед розробленням відповідного проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. У матеріалах же справи міститься інший висновок Головного управління містобудування, архітектури та дизайну міського середовища від 22.08.07 №09-8680, який виданий вже після визначення меж заказника «Жуків острів» і який містить погодження проекту землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки без зауважень.

Також необхідно відзначити те, що висновки Державного управління охорони навколишнього природного середовища в місті Києві від 22.05.2007 №05/107 та Головного управління містобудування, архітектури та дизайну міського середовища КМДА від 22.03.2007 № 19-2611 видані до прийняття відповідного рішення Київради «Про питання створення ландшафтного заказника місцевого значення «Жуків острів» від 22.08.2007 року №162/1996, яким було визначено межі ландшафтного заказника місцевого значення.

Крім того, висновки Державного управління охорони навколишнього природного середовища в місті Києві та Державної служби з питань національної культурної спадщини містили вимоги щодо необхідності внесення змін до Програми розвитку зеленої зони м. Києва до 2010 року та концепції формування зелених насаджень в центральній частині міста, затвердженої рішенням Київської міської ради від 19.07.2005 № 806/3381, виключно у зв'язку з тим, що пунктом 9 вказаного рішення Київради було приписано утриматись до встановлення меж ландшафтного заказника місцевого значення острів Жуків від розгляду питань відведення земельних ділянок, які відповідно до рішення Київської міської ради від 02.12.1999 року N 147/649 "Про оголошення природних об'єктів пам'ятками природи та заказниками місцевого значення у м. Києві", можуть бути включені до складу заказника.

Слід зазначити, що згідно з п. 1 рішення №162/1996 від 22.08.2007 "Про питання створення ландшафтного заказника місцевого значення "Жуків острів" Київською міською радою було схвалено схему ландшафтного заказника місцевого значення "Жуків острів" у складі детального плану території острова Жуків, при цьому радою жодним чином не встановлено та не вирішено питання щодо визначення його меж та розміру, а п. З вказаного рішення Державному управлінню охорони навколишнього природного середовища в м. Києві доручено забезпечити розробку проекту створення ландшафтного заказника місцевого значення "Жуків острів".

В свою чергу, рішенням Київської міської ради №806/3381 від 19.07.2005 регламентовано утриматись до встановлення меж ландшафтного заказника місцевого значення острів Жуків від розгляду питань відведення земельних ділянок, які відповідно до рішення Київської міської ради від 02.12.1999 за №147/649 "Про оголошення природних об'єктів пам'ятками природи та заказниками місцевого значення у м. Києві" (згідно якого ландшафтний заказник оголошено заказником місцевого значення), можуть бути включені до складу заказник.

Даний об'єкт природно - заповідного фонду створювався без вилучення земельних ділянок, який він займає, а саме: землі лісопаркового господарства "Конча-Заспа" та колективного сільськогосподарського підприємства "Тарасівка", в зв'язку з чим Державним управлінням екології та природних ресурсів в м.Києві видано відповідне охоронне зобов'язання №4-2-8 від 20.12.2002.

Відповідно до статей 60, 61 та 63 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" ці природні території та об'єкти підлягають особливій охороні.

Національні природні парки, заказники, пам'ятки природи, заповідні урочища, ботанічні сади тощо частиною першою ст. З Закону "Про природно-заповідний фонд України" віднесено до природно-заповідного фонду України.

Частиною 3 ст. 7 Закону "Про природно-заповідний фонд України" встановлено імперативний правовий припис, яким на землях природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного або історико-культурного призначення забороняється будь-яка діяльність, яка негативно впливає або може негативно впливати на стан природних та історико-культурних комплексів та об'єктів чи перешкоджає їх використанню за цільовим призначенням.

Статтею 9 цього ж Закону визначено вичерпний перелік видів використання територій та об'єктів природно-заповідного фонду, серед якого відсутня житлова забудова.

Таким чином, Київська міська рада до встановлення меж ландшафтного заказника місцевого значення острів Жуків мала утриматись від розгляду питань відведення земельних ділянок, яі можуть бути включені до складу цього заказника.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України № 910/3724/14 від 02.04.15р.

Позовна вимога про визнання недійсним з моменту прийняття рішення Київської міської ради від 26.02.2010 № 56/3494 "Про передачу земельної ділянки товариству з обмеженою відповідальністю "Спортивно-оздоровча база відпочинку "Зелена затока" для експлуатації, обслуговування і реконструкції існуючих будівель та благоустрою території з озелененням на вул. Лютневій, 60 у Голосіївському районі м. Києва", задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Органи місцевого самоврядування, вирішуючи питання місцевого значення, представляючи спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, приймають нормативні та ненормативні акти. До ненормативних належать акти, які передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб'єкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово і після реалізації вичерпують свою дію фактом їхнього виконання. У зв'язку з прийняттям цих рішень виникають правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, у тому числі отримання державного акта на право власності на земельну ділянку, укладення договору оренди землі.

Прийняте Київрадою (як суб'єктом владних повноважень) рішення про передачу кооперативу у власність та оренду земельної ділянки є ненормативним актом органу місцевого самоврядування, який вичерпав свою дію внаслідок його виконання. Скасування такого акта не породжує наслідків для власника чи орендаря земельної ділянки, оскільки захист порушеного права у разі набуття права власності на земельну ділянку або укладання договору оренди юридичною чи фізичною особою має вирішуватися за нормами цивільного законодавства.

Ураховуючи наведене, позов, предметом якого є рішення органу місцевого самоврядування щодо передачі у власність та оренду земельної ділянки, тобто ненормативний акт, що застосовується одноразово і з прийняттям якого виникають правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, не може бути задоволений, оскільки таке рішення органу місцевого самоврядування вичерпало свою дію шляхом виконання. Його скасування не породжує наслідків для власника чи орендаря земельної ділянки, оскільки у таких осіб виникло право власності або володіння земельною ділянкою і це право ґрунтується на правовстановлюючих документах.

Таким чином, суд дійшов висновку, що у разі прийняття органом місцевого самоврядування (як суб'єктом владних повноважень) ненормативного акта, що застосовується одноразово, який після реалізації вичерпує свою дію фактом його виконання і з прийняттям якого виникають правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів (зокрема, рішення про передачу земельних ділянок у власність, укладання договору оренди), позов, предметом якого є спірне рішення органу місцевого самоврядування, не повинен розглядатися, оскільки обраний позивачем спосіб захисту порушених прав не забезпечує їх реального захисту.

Приймаючи до уваги те, що розгляд даного позову не впливає на законність правовстановлюючих документів щодо права власності чи користування земельною ділянкою до розгляду спору про їх оскарження (не породжує юридичних наслідків), позовна вимога про визнання недійсним рішення Київської міської ради від 26.02.2010 № 56/3494 "Про передачу земельної ділянки товариству з обмеженою відповідальністю "Спортивно-оздоровча база відпочинку "Зелена затока" для експлуатації, обслуговування і реконструкції існуючих будівель та благоустрою території з озелененням на вул. Лютневій, 60 у Голосіївському районі м. Києва", задоволенню не підлягає.

Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного суду України № 21-405 а -14 від 11.11.14р.

У зв'язку з тим, що на підставі вказаного рішення між Київською міською радою та ТОВ "Спортивно-оздоровча база відпочинку "Зелена затока" укладено договір оренди земельної ділянки, зазначений договір підлягає визнанню недійсним.

Згідно зі статями 4, 10 та 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу України, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та Цивільного кодексу України, міжнародним договорам, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією та законами України, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) на момент вчинення правочину вимог, які встановлені статтею 203 ЦК України.

Згідно ч. 1 ст. 207 ГК України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Що стосується вимоги щодо визнання відсутності у ТОВ "Спортивно-оздоровча база відпочинку "Зелена затока" права користування земельною ділянкою, що розташована на вул. Лютневій, 60 у Голосіївському районі м. Києва площею 3,0926 га, кадастровий номер 8 000 000 000:90:332:0028, суд задовольняє цю вимогу з огляду на наступне.

Як вбачаться із матеріалів, 14.12.2009 між ТОВ "Спортивно-оздоровча база "Блакитна хвиля" та Товариством з обмеженою відповідальністю Спортивно-оздоровча база відпочинку "Зелена затока" було укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна, предметом якого була база відпочинку у складі: будівель (літера А, Б, В, Г, Д, Ж, З), душової (літера М), будинком охорони (літера О), вбиральнею (літера Н), загальною площею 250,90 кв. м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Лютнева, 60.

Відповідно до акту приймання-передачі від 14.12.2009 база відпочинку загальною площею 250,90 кв. м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Лютнева, 60 була передана ТОВ "Спортивно-оздоровча база відпочинку "Зелена затока".

Київським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна було видано реєстраційне посвідчення № 0017593, в якому зазначено, що будівлі літери А, Б, В, Г, Д, Ж, З, М, О, Н загальною площею 250,9 кв. м., які знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Лютнева, 60 зареєстровані на праві власності за Товариством з обмеженою відповідальністю "Спортивно-оздоровча база відпочинку "Зелена затока".

Відповідно до п. 1 висновку судової будівельно-технічної експертизи судового експерта Черніна Я.О. від 08.11.2012, що міститься в матеріалах справи, вбачається, що фактична площа спірної земельної ділянки, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Лютнева, 60 та зайнята будівлями і спорудами бази відпочинку становить 318, 0 кв. м., а саме під садовими будинками (літера А, Б, В, Г, Д, Ж, З, К, Л), душовою (літера М), будинком охорони (літера О), вбиральнею (літера Н).

Відповідно до п. 2 висновку судової будівельно-технічної експертизи судового експерта Черніна Я.О. від 08.11.2012, вбачається, що для обслуговування будинків, будівель та споруд бази відпочинку, згідно вимог чинного законодавства спірна земельна ділянка повинна мати площу розміром мінімальною 29960 кв. м., максимальною 34240 кв. м. для функціонування спортивно-оздоровчої бази відпочинку з врахуванням її реконструкції щодо здійснення за вимогами сучасних нормативів загально-фізичної підготовки та активного відпочинку населення різних вікових груп.

Матеріалами справи підтверджується, що реконструкція будинків, будівель та споруд бази відпочинку не була здійснена.

Відповідно до статті 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до статті 377 Цивільного кодексу України передбачено, що до особи, яка набула право власності на житлових будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

В частині визнання відсутності у ТОВ "Спортивно-оздоровча база відпочинку "Зелена затока" права користування земельною ділянкою 3,0608 кв. м. зазначені вимоги визнаються судом обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню, оскільки оскаржуваними рішенням та договором щодо передачі спірної земельної ділянки в оренду для реконструкції існуючих будівель та благоустрою території порушено інтереси держави у сфері контролю за використанням та охороною земель, а отже зазначені права та охоронювані законом інтереси підлягають захисту у спосіб, визначений п. 4 ч.2 ст.16 ЦК України, - відновлення становища, яке існувало до порушення.

Щодо вимоги прокурора про зобов'язання відповідача-2 повернути у комунальну власність земельну ділянку площею 3,0608 кв. м., суд вважає, що така вимога не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

В ч.1 ст. 1 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно зі ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

В ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування» передбачено, що територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження. Спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини. Органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.

З вищенаведеного випливає, що вимога про зобов'язання повернути спірну земельну ділянку до комунальної власності може бути заявлена лише Київською міською радою, як представником територіальної громади міста Києва, або в її інтересах. Натомість, у даній справі Київська міська рада виступає у процесуальному статусі відповідача-1, а тому позовні вимоги Заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Державного агенства земельних ресурсів України в цій частині задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, позов заступника прокурора підлягає частковому задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

3. Визнати недійсним договір оренди земельної ділянки від 05.07.2010, укладений між Київською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Спортивно-оздоровча база відпочинку "Зелена затока", зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), про що зроблено запис від 07.07.10 за № 79-6-00774 у книзі записів державної реєстрації договорів.

4. Визнати відсутність у Товариства з обмеженою відповідальністю "Спортивно-оздоровча база відпочинку "Зелена затока" (м. Київ, вул. Лютнева, 58г, код ЄДРПОУ 34663420) права користування земельною ділянкою, що розташована на вул. Лютневій, 60 у Голосіївському районі м. Києва площею 3,0608 га, кадастровий номер 8 000 000 000:90:332:0028.

6. Стягнути з Товариство з обмеженою відповідальністю "Спортивно- оздоровча база відпочинку "Зелена затока" (м. Київ, вул. Лютнева, 58г, код ЄДРПОУ 34663420) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення в дохід Державного бюджету України 85 грн. державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

7. В іншій частині позову відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 31.07.2015р.

Головуючий суддя Домнічева І.О.

Суддя Карабань Я.А.

Суддя Грєхова О.А.