Рішення

від 27.07.2015 по справі 910/13324/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.07.2015Справа №910/13324/15

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «УПК-ЄВРОПЛЮС» доТовариства з обмеженою відповідальністю «Хаски-Інвест» про стягнення 207 930,90 грн. Суддя Яковенко А.В.

Представники сторін:

від позивача -Ареф'єва К.Ю. дов. № б/н від 29.09.2014 від відповідача -не з'явилися

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «УПК-ЄВРОПЛЮС» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Хаски-Інвест» про стягнення з останнього заборгованості за Договором купівлі-продажу нафтопродуктів №1411-1903/ГЛ-УПК від 19.11.2014 у розмірі 207 930,90 грн., з яких 101 724,00 грн. - основного боргу, 25 088,15 грн. - пені, 4 525,65 грн. - штрафу, 27 223,14 грн. - додаткового штрафу, 1 631,79 грн. - 3% річних, 47 738,17 грн. - інфляційних втрат, крім того просив судові витрати у розмірі 4 158,62 грн. також покласти на відповідача.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 19.11.2014 між сторонами укладено Договір купівлі-продажу нафтопродуктів №1411-1903/ГЛ-УПК, відповідно до якого позивач взяв на себе зобов'язання передати у власність відповідача, а відповідач прийняти та оплатити скраплений газ, проте, як вказує позивач, в результаті неналежного виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань у нього виникла заборгованість у розмірі 101 724,00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.05.2015 порушено провадження у справі №910/13324/15 та призначено розгляд вказаної справи на 24.06.2015.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.06.2015 розгляд справи №910/13324/15 відкладався на 27.07.2015 відповідно до вимог ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Представник позивача у судове засідання 27.07.2015 з'явився, надав пояснення по справі, відповідно до яких просив позовні вимоги задовольнити у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача у судове засідання 27.07.2015 не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, вимог ухвали суду про порушення провадження у справі №910/13324/15 від 28.05.2015 не виконав, заяв та клопотань станом на дату розгляду справи не подавав.

Відповідно до абзацу 3 п.3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

За результатами дослідження доказів, наявних у матеріалах справи, суд у нарадчій кімнаті, у відповідності до ст.ст. 82-85 ГПК України, ухвалив рішення у справі №910/13324/15.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 27.07.2015 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

19.11.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю «УПК-ЄВРОПЛЮС» (далі - Постачальник, Позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Хаски-Інвест» (далі - Покупець, Відповідач) укладено Договір купівлі-продажу нафтопродуктів №1411-1903/ГЛ-УПК (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1. Договору Постачальник зобов'язується передати у власність Покупця, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити скраплений газ (далі - Товар), відповідно до умов цього Договору та додаткових угод до нього.

Згідно з п. 1.3. Договору Товар постачається на умовах DDP Incoterms 2010: фактичне місцезнаходження орендованого майна за Договором суборенди №1411-1902/О-УПК від 19 листопада 2014 року, а саме: Житомирська область, Овруцький район, село Покалів, вул. Шляхова 106.

Сторони погодили, що відвантаження Товару здійснюється Постачальником за умови передплати 100% (ста відсотків) ціни Товару (п. 1.4. Договору).

За змістом п.п. 3.2.-3.3. Договору при відвантаженні Товару сторонами підписуються товарно-транспортна накладна та акт приймання-передачі Товару. Датою відвантаження Товару та датою переходу права власності на Товар є дата акту приймання-передачі Товару.

Кількість Товару, поставленого Постачальником та прийнятого Покупцем фіксується актами приймання-передачі та товарно-транспортними накладними. Покупець підписує товарно-транспортну накладну та акт приймання-передачі Товару безпосередньо в момент відвантаження Товару. Підписані товарно-транспортні накладні та акти приймання-передачі Товару є невід'ємною частиною цього Договору та підтверджують кількість прийнятого Покупцем Товару (п.п. 4.1.-4.2. Договору).

Пунктом 7.1. Договору передбачено, що у разі не виконання або неналежного виконання Покупцем умов оплати вартості Товару згідно з умовами даного Договору та додатковими угодами до нього, Постачальник має право застосувати до Покупця штраф у розмірі 3% (три відсотки) від суми простроченого платежу за кожен випадок несплати або несвоєчасної сплати вартості Товару, або за кожний випадок невиконання письмових вимог Постачальника про усунення порушень.

Сторони погодили, що у разі невиконання або неналежного виконання Покупцем умов оплати вартості Товару згідно з умовами даного Договору та додатковими угодами до нього, Постачальник має право застосувати до Покупця, окрім сум штрафів, передбачених пунктом 7.1. цього Договору, також пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості, що діяла у період наявності такої заборгованості (п. 7.2. Договору).

Згідно з п. 7.5. Договору у випадку порушення встановлених строків оплати за Товар Покупець буде зобов'язаний сплатити Постачальнику наступні штрафи:

- у випадку прострочення оплати за Товар більше ніж на 3 календарні дні - штраф у розмірі 2% (два відсотки) від суми несплачених грошових коштів; та

- у випадку прострочення оплати за Товар більше ніж на 20 календарних днів - додатковий штраф у розмірі 3% (три відсотки) від суми несплачених грошових коштів; та

- у випадку прострочення оплати за Товар більше ніж на 35 календарних днів - додатковий штраф у розмірі 3% (три відсотки) від суми несплачених грошових коштів; та

- у випадку прострочення оплати за Товар більше ніж на 60 календарних днів - додатковий штраф у розмірі 3% (три відсотки) від суми несплачених грошових коштів; та

- у випадку прострочення оплати за Товар більше ніж на 80 календарних днів - додатковий штраф у розмірі 3% (три відсотки) від суми несплачених грошових коштів; та

- у випадку прострочення оплати за Товар більше ніж на 110 календарних днів - додатковий штраф у розмірі 3% (три відсотки) від суми несплачених грошових коштів; та

- у випадку прострочення оплати за Товар більше ніж на 135 календарних днів - додатковий штраф у розмірі 3% (три відсотки) від суми несплачених грошових коштів; та

- у випадку прострочення оплати за Товар більше ніж на 160 календарних днів - додатковий штраф у розмірі 3% (три відсотки) від суми несплачених грошових коштів; та

- у випадку прострочення оплати за Товар більше ніж на 185 календарних днів - додатковий штраф у розмірі 3% (три відсотки) від суми несплачених грошових коштів; та

- у випадку прострочення оплати за Товар більше ніж на 225 календарних днів - додатковий штраф у розмірі 3% (три відсотки) від суми несплачених грошових коштів; та

- у випадку прострочення оплати за Товар більше ніж на 250 календарних днів - додатковий штраф у розмірі 3% (три відсотки) від суми несплачених грошових коштів; та

- у випадку прострочення оплати за Товар більше ніж на 270 календарних днів - додатковий штраф у розмірі 3% (три відсотки) від суми несплачених грошових коштів; та

- у випадку прострочення оплати за Товар більше ніж на 305 календарних днів - додатковий штраф у розмірі 3% (три відсотки) від суми несплачених грошових коштів.

Зазначені штрафи є додатковими та складаються між собою. При розрахунку суми штрафів, відсотки не капіталізуються (відсотки на відсотки не нараховуються).

Спір у справі виник у зв'язку із неналежним, на думку Позивача, виконанням Відповідачем грошового зобов'язання по оплаті поставленого згідно Договору Товару, у зв'язку з чим Позивач вказує на існування заборгованості за поставлений Товар у розмірі 101 724,00 грн.

Судом встановлено, що укладений між сторонами Договір за своєю правовою природою є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст.ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України (далі - ГК України), ст.ст. 11, 202, 509 ЦК України, і згідно ст. 629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 ГК України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно із ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Матеріалами справи підтверджується передача Відповідачу Товару за видатковими накладними та Актами приймання-передачі Товару.

Так, на виконання умов Договору Позивачем поставлено, а Відповідачем прийнято Товару за загальну суму 150 855,00 грн., що підтверджується видатковими накладними та Актами приймання-передачі Товару, які підписані представниками сторін без заперечень та скріплені печатками товариств, а саме:

- Актом приймання-передачі Товару №СГР003381 від 18.12.2014 та видатковою накладною №3381 від 18.12.2014 з урахуванням ПДВ на суму 24 450,00 грн.;

- Актом приймання-передачі Товару №СГР003455 від 27.12.2014 та видатковою накладною №3455 від 27.12.2014 з урахуванням ПДВ на суму 53 265,00 грн.;

- Актом приймання-передачі Товару №СГР003533 від 30.12.2014 та видатковою накладною №3533 від 30.12.2014 з урахуванням ПДВ на суму 73 140,00 грн.

Згідно з Актом повернення постачальнику №1 від 14.04.2015, підписаного уповноваженими представниками сторін без заперечень та скріпленого печатками товариств, Покупець повернув частину Товару з урахуванням ПДВ на суму 49 131,00 грн.

З матеріалів справи вбачається, що станом на дату звернення до суду Відповідач свої зобов'язання з оплати поставленого Товару не виконав, у результаті чого утворилася заборгованість у розмірі 101 724,00 грн. (150 855,00 грн. - 49 131,00 грн.)

Статтею 692 ЦК України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, з урахуванням положень ст. 530 ЦК України, п. 1.4. Договору відвантаження Товару здійснюється Постачальником за умови передплати 100% (ста відсотків) ціни Товару.

Таким чином, після спливу указаного п. 1.4. Договору строку оплати за Товар Покупець вважається таким, що прострочив грошове зобов'язання.

Відповідно до статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Матеріалами справи підтверджується наявність у Відповідача грошового зобов'язання по сплаті на користь Позивача, на підставі Договору, за поставлений Товар суми заборгованості у розмірі 101 724,00 грн.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідачем обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання, не наведено.

Таким чином, суд приходить до висновку, що вимога Позивача про стягнення з Відповідача суми основної заборгованості у розмірі 101 724,00 грн. за поставлений Товар є законною та обґрунтованою, а тому підлягає задоволенню судом.

Крім того, Позивач просить стягнути з Відповідача у зв'язку із простроченням виконання грошового зобов'язання з оплати поставленого Товару 25 088,15 грн. - пені, 4 525,65 грн. - штрафу, 27 223,14 грн. - додаткового штрафу, 1 631,79 грн. - 3% річних, 47 738,17 грн. - інфляційних втрат.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Приписами ст. 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з частинами 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Як зазначалось вище, п. 7.2. Договору передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання Покупцем умов оплати вартості Товару згідно з умовами даного Договору та додатковими угодами до нього, Постачальник має право застосувати до Покупця, окрім сум штрафів, передбачених пунктом 7.1. цього Договору, також пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості, що діяла у період наявності такої заборгованості.

В силу приписів п. 18 Інформаційного листа Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році" №01-8/344 від 11.04.2005 з огляду на вимоги частини 1 статті 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини 1 статті 43 ГПК України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого нарахування сум штрафних санкцій, річних, збитків від інфляції, і в разі, якщо їх обчислення помилкове - зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно.

Судом встановлено, що Відповідач у встановлений Договором строк свого обов'язку з перерахування коштів не виконав, допустивши прострочення виконання зобов'язання, тому дії останнього є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 ЦК України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 ЦК України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Судом враховано положення п. 2.5. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» №14 від 17.12.2013, відповідно до якого щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Відповідно до статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати розміру подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, враховуючи положення п. 1.4. Договору, п. 2.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» від 17.12.2013 за №14, ч. 5. ст. 254 ЦК України, відповідно до якої якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначається відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день, суд приходить до висновку, що Відповідач вважається таким, що прострочив виконання грошового зобов'язання за видатковими накладними:

- №3381 від 18.12.2014 - з 19.12.2014;

- №3455 від 27.12.2014 - з 28.12.2014;

- №3533 від 30.12.2014 - з 31.12.2014.

Враховуючи викладене, пеня повинна розраховуватися за період з:

- 19.12.2014 по 19.05.2015 включно - за видатковою накладною №3381;

- 28.12.2014 по 19.05.2015 включно - за видатковою накладною №3455;

- 31.12.2014 по 19.05.2015 включно - за видатковою накладною №3533.

Здійснивши перевірку наданого Позивачем розрахунку пені за всіма видатковими накладними, суд приходить до висновку, що указана сума у розмірі 25 088,15 грн. є законною та обґрунтованою, а тому підлягає стягненню з Відповідача.

Стосовно вимоги Позивача про стягнення з Відповідача 4 525,65 грн. - штрафу та 27 223,14 грн. - додаткового штрафу суд відзначає наступне.

Згідно з ч. 2. ст. 549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Відповідно до п. 2.1. Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 17.12.2013 за №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» застосування іншого виду неустойки - штрафу до грошового зобов'язання законом не передбачено, що, втім, не виключає можливості його встановлення в укладеному сторонами договорі (наприклад, за необґрунтовану відмову від переказу коштів за розрахунковими документами отримувача коштів), притому і як самостійний захід відповідальності, і як такий, що застосовується поряд з пенею. В останньому випадку не йдеться про притягнення до відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення двічі, тому що відповідальність настає лише один раз - у вигляді сплати неустойки, яка включає у себе і пеню, і штраф як лише форми її сплати.

Як вказувалося раніше, приписами п. 7.1. Договору передбачено, що у разі у разі не виконання або неналежного виконання Покупцем умов оплати вартості Товару згідно з умовами даного Договору та додатковими угодами до нього, Постачальник має право застосувати до Покупця штраф у розмірі 3% (три відсотки) від суми простроченого платежу за кожен випадок несплати або несвоєчасної сплати вартості Товару, або за кожний випадок невиконання письмових вимог Постачальника про усунення порушень.

Враховуючи положення п. 7.5. Договору, суд, перевіривши розрахунки, дійшов висновку, що вимоги Позивача в частині стягнення штрафу у розмірі 4 525,65 грн. та додаткового штрафу у розмірі 27 223,14 грн. за несвоєчасне виконання Відповідачем взятих на себе зобов'язань нараховані відповідно до законодавства, тому підлягають задоволенню.

Аналогічна позиція вказана в постановами ВСУ у справі №23/225 від 28.02.2011 та у справі №06/5026/1052/2011 від 27.04.2012.

Судом розглянуто вимоги про стягнення з Відповідача 1 631,79 грн. - 3% річних, 47 738,17 грн. - інфляційних втрат, у зв'язку із простроченням останнім виконання грошового зобов'язання на підставі Договору.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з положеннями пунктів 3.1. та 3.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» від 17.12.2013 за №14 інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Згідно з пунктом 4.1. вищенаведеної Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 за №14, сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Як встановлено судом, дії Відповідача, який прострочив виконання спірного грошового зобов'язання, є порушенням умов Договору, що є підставою для захисту майнових прав та інтересів Позивача відповідно до норм статті 625 ЦК України.

Здійснивши перевірку наданого Позивачем розрахунку 3% річних, суд приходить до висновку, що указана сума у розмірі 1 631,79 грн. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню судом.

З приводу стягнення 47 738,17 грн. інфляційних втрат, то за розрахунком суду інфляційні втрати за вказаний Позивачем період становлять 50 807,03 грн.

Згідно з п.2 ч.1 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони. Оскільки відповідного клопотання у матеріалах справи немає, господарський суд не вправі виходити за межі заявлених вимог, а саме: стягувати понад указану Позивачем суму інфляційних втрат у розмірі 47 738,17 грн.

Звідси, вимоги про стягнення інфляційних втрат у розмірі 47 738,17 грн. за порушення строків виконання грошового зобов'язання підлягають задоволенню у розмірі, заявленому Позивачем.

Таким чином, вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «УПК-ЄВРОПЛЮС» стосовно стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Хаски-Інвест» є законними та обгрунтованими в щодо стягнення 25 088,15 грн. - пені, 4 525,65 грн. - штрафу, 27 223,14 грн. - додаткового штрафу, 1 631,79 грн. - 3% річних, 47 738,17 грн. - інфляційних втрат, були доведеними Позивачем належними та допустимими доказами, а тому є такими, що підлягають задоволенню судом.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Факт невиконання зобов'язання за Договором належним чином доведений, документально обґрунтований, Відповідачем не спростований.

Відповідач правом надання відзиву на позовну заяву не скористався, заявлені до нього вимоги не спростував, доказів погашення заборгованості за поставлений Товар та/або наявності об'єктивних причин неможливості виконання договірних зобов'язань суду не надав.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги Позивача про стягнення заборгованості з Відповідача за Договором купівлі-продажу нафтопродуктів №1411-1903/ГЛ-УПК від 19.11.2014 у розмірі 207 930,90 грн., з яких 101 724,00 грн. - основного боргу, 25 088,15 грн. - пені, 4 525,65 грн. - штрафу, 27 223,14 грн. - додаткового штрафу, 1 631,79 грн. - 3% річних, 47 738,17 грн. - інфляційних втрат є законними, обґрунтованими та такими, що задовольняються судом у повному обсязі.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №6 від 23.03.2012 «Про судове рішення» рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Відповідно до положень ст. 49 ГПК України витрати, пов'язані з розглядом справи, у якому позовні вимоги задоволеному у повному обсязі, покладаються на Відповідача.

За таких обставин, на підставі викладеного, керуючись ст.ст. 32, 33, 34, 49, 75, 82-85, Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити у повному обсязі.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Хаски-Інвест» (04205, м. Київ, вул. Маршала Тимошенка, буд. 29, кв. 62; код ЄДРПОУ 34343330) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УПК-ЄВРОПЛЮС» (07501, Київська обл., Баришівський район, смт. Баришівка, вул. Торф'яна, буд. 28; код ЄДРПОУ 32497680) заборгованість за Договором купівлі-продажу нафтопродуктів №1411-1903/ГЛ-УПК від 19.11.2014 у розмірі 207 930,90 грн., з яких 101 724,00 грн. - основного боргу, 25 088,15 грн. - пені, 4 525,65 грн. - штрафу, 27 223,14 грн. - додаткового штрафу, 1 631,79 грн. - 3% річних, 47 738,17 грн. - інфляційних втрат та витрати зі сплати судового збору у розмірі 4 158,62 грн.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

4 . Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

5. Дата складання повного тексту рішення 03.08.2015.

Cуддя А.В.Яковенко