Рішення

від 30.07.2015 по справі 911/2910/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" липня 2015 р. Справа № 911/2910/15

Господарський суд Київської області у складі судді Бабкіної В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Першого заступника прокурора Автономної Республіки Крим в інтересах:

1. Міністерства енергетики та вугільної промисловості України

2. Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України»

до Комунального підприємства теплових мереж

про стягнення 37642,15 грн.

секретар судового засідання (пом. судді): Новікова І.С.

за участю представників:

від прокуратури: Секретар В.В., посв. № 029901

від позивача-1 : Яковлєв І.О., довір. № 01/17-1199 від 09.06.2015 р.

від позивача-2: Чеботарьова І.Г., довір. № 14-124 від 13.05.2014 р.

від відповідача : не з'явився

Обставини справи:

Перший заступник прокурора Автономної Республіки Крим (далі - прокурор) звернувся до господарського суду Київської області в інтересах держави в особі Міністерства енергетики та вугільної промисловості (далі - позивач-1) та Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (далі - НАК «Нафтогаз України», позивач-2) з позовом до Комунального підприємства теплових мереж (далі - КП теплових мереж, відповідач) про стягнення 37642,15 грн.

Згідно з приписами ст. 12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян на тимчасово окупованій території України» від 15.04.2014 р. у зв'язку з неможливістю здійснювати правосуддя судами Автономної Республіки Крим та міста Севастополя на тимчасово окупованих територіях, змінено територіальну підсудність судових справ, підсудних розташованим на території Автономної Республіки Крим та міста Севастополя судам, та встановлено забезпечити розгляд господарських справ Господарського суду Автономної Республіки Крим - Господарським судом Київської області, а господарських справ Господарського суду міста Севастополя - Господарським судом міста Києва, господарських справ Севастопольського апеляційного господарського суду - Київським апеляційним господарським судом.

У зв'язку з викладеним, розгляд даної справи здійснюється господарським судом Київської області.

В обґрунтування своїх вимог прокурор посилається на неналежне виконання КП теплових мереж зобов'язань за договором № 13/2149-БО-19 купівлі-продажу природного газу від 28.12.2012 р. в частині своєчасного проведення розрахунку за переданий у власність відповідача природний газ, у зв'язку з чим прокурор просить суд стягнути з відповідача 29437,30 грн. пені, 6222,51 грн. 3% річних, 1946,34 грн. інфляційних втрат, а також витрати зі сплати судового збору.

30.07.2015 р. до господарського суду позивачем-1 було подано письмові пояснення № 17/1644 від 29.07.2015 р., відповідно до яких Міністерство енергетики та вугільної промисловості підтримує позовні вимоги Першого заступника прокурора Автономної Республіки Крим про стягнення з КП теплових мереж 37642,15 грн.

У судовому засіданні 30.07.2015 р. прокурор та представники позивача-1 та позивача-2 позовні вимоги підтримали у повному обсязі.

Відповідач у судове засідання 30.07.2015 р. представника не направив.

Згідно з пп. 3.9.2 п. 3.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України в разі, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні 30.07.2015 р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора, представників позивачів, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

28.12.2012 р. між Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (продавець) та Комунального підприємства теплових мереж (покупець) було укладено договір № 13/2149-БО-19 купівлі-продажу природного газу, відповідно до п. 1.1 якого продавець зобов'язується передати у власність покупцю у 2013 році природний газ, а покупець зобов'язується приймати та оплачувати газ на умовах цього договору.

Приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу (п. 3.3 договору).

Відповідно до п. 3.4 договору не пізніше 5 числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, покупець зобов'язується надати продавцеві підписані та скріплені печатками покупця та газорозподільного (газотранспортного) підприємства 3 примірники акта приймання-передачі газу, в якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа зобов'язується повернути покупцеві та газорозподільному (газотранспортному) підприємству по одному примірнику оригіналу акта, підписаного уповноваженим представником та скріпленого печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.

У відповідності з умовами п. 6.1 договору оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

У разі невиконання покупцем умов п. 6.1 цього договору покупець зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми прострочення платежу за кожний день прострочення платежу (п. 7.2 договору).

На виконання умов договору № 13/2149-БО-19 купівлі-продажу природного газу від 28.12.2012 р. НАК «Нафтогаз України» було поставлено Комунальному підприємству теплових мереж природний газ на загальну суму 1867262,11 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу, у тому числі - від 21.10.2013 р. на суму 295992,26 грн., від 21.10.2013 р. на суму 266842,43 грн., від 21.10.2013 р. на суму 408713,04 грн., від 21.10.2013 р. на суму 13150,76 грн., від 31.10.2013 р. на суму 234520,08 грн., від 30.11.2013 р. на суму 233235,29 грн., від 31.12.2013 р. на суму 414808,25 грн., підписаними повноважними представниками сторін та скріпленими їх печатками.

Відповідач з позивачем-2 за поставлений природний газ розрахувався у повному обсязі, проте з простроченням внесення платежів.

Предметом даного позову є вимоги про стягнення з відповідача на підставі договору № 13/2149-БО-19 від 28.12.2012 р. 29437,30 грн. пені, 6222,51 грн. 3% річних, 1946,34 грн. інфляційних втрат.

Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Приписами ч. 2 п. 1 ст. 193 ГК України передбачено, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом першим статті 193 Господарського кодексу України та статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Як зазначено в п. 7.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 р. № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань», за відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Статтею 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно з приписами ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до вимог ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Як зазначалося вище, згідно з п. 7.2 договору, у разі невиконання покупцем умов пункту 6.1 цього договору, він у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

З долученого до матеріалів справи розрахунку пені вбачається, що розмір пені було визначено в сумі 29473,30 грн., у тому числі - за період з 14.03.2013 р. до 16.04.2013 р. в сумі 3556,18 грн., з 14.04.2013 р. до 23.09.2013 р. в сумі 22688,67 грн., з 14.05.2013 р. до 23.09.2013 р. в сумі 665,46 грн., з 14.11.2013 р. до 25.11.2013 р. в сумі 819,00 грн., з 14.12.2013 р. до 30.12.2013 р. в сумі 1386,71 грн., з 14.01.2014 р. до 23.01.2014 р. в сумі 357,26 грн.

Слід зазначити, що згідно з ч. 1 ст. 252 Цивільного кодексу України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.

Положеннями ч. 1 ст. 253 Цивільного кодексу України встановлено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Враховуючи зазначені норми Цивільного кодексу України, а також що відповідно до п. 6.1 договору остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу , судом встановлено, що прострочення виконання відповідачем зобов'язання щодо здійснення розрахунку за поставлений природний газ за зобов'язаннями лютого 2013 року починається з 15.03.2013 р., за зобов'язаннями березня 2013 року починається з 15.04.2013 р., за зобов'язаннями квітня 2013 року починається з 15.05.2013 р., за зобов'язаннями жовтня 2013 року починається з 15.011.2013 р., за зобов'язаннями листопада 2013 року починається з 15.12.2013 р., за зобов'язаннями грудня 2013 року починається з 15.01.2014 р.

Таким чином, згідно з арифметичним розрахунком, який зроблений судом відповідно до встановленого початку прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання щодо здійснення розрахунку за поставлений газ та періоду нарахування пені, заявленого прокурором до стягнення, суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня в сумі 29007,77 грн., у тому числі - за період з 15.03.2013 р. до 16.04.2013 р. в сумі 3446,52 грн., з 15.04.2013 р. до 23.09.2013 р. в сумі 22520,70 грн., з 15.05.2013 р. до 23.09.2013 р. в сумі 660,05 грн., з 15.11.2013 р. до 25.11.2013 р. в сумі 748,36 грн., з 15.12.2013 р. до 30.12.2013 р. в сумі 1305,14 грн., з 15.01.2014 р. до 23.01.2014 р. в сумі 326,99 грн.

Відтак, вимога прокурора про стягнення пені підлягає частковому задоволенню.

Крім того, прокурор просив суд стягнути з відповідача 6222,51 грн. 3% річних та 1946,34 грн. інфляційних втрат.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З долученого до матеріалів справи розрахунку 3% річних вбачається, що розмір 3% річних було визначено у сумі 6222,51 грн., у тому числі - за період з 14.03.2013 р. до 16.04.2013 р. в сумі 711,24 грн., з 14.04.2013 р. до 23.09.2013 р. в сумі 4776,06 грн., з 14.05.2013 р. до 23.09.2013 р. в сумі 143,76 грн., з 14.11.2013 р. до 25.11.2013 р. в сумі 189,00 грн., з 14.12.2013 р. до 30.12.2013 р. в сумі 320,01 грн., з 14.01.2014 р. до 23.01.2014 р. в сумі 82,45 грн.

Згідно з арифметичним розрахунком, який зроблений судом відповідно до встановленого початку прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання щодо здійснення розрахунку за поставлений газ, періоду нарахування 3% річних, заявлених прокурором до стягнення, суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 3% річних в сумі 5745,31 грн., у тому числі - за період з 15.03.2013 р. до 16.04.2013 р. в сумі 689,31 грн., з 15.04.2013 р. до 23.09.2013 р. в сумі 4742,47 грн., з 15.05.2013 р. до 23.09.2013 р. в сумі 142,68 грн., з 15.11.2013 р. до 25.11.2013 р. в сумі 170,85 грн., з 15.12.2013 р. до 30.12.2013 р. в сумі 301,19 грн., з 15.01.2014 р. до 23.01.2014 р. в сумі 75,47 грн., у зв'язку з чим позовна вимога про стягнення з відповідача 3% річних підлягає частковому задоволенню.

Розмір інфляційних втрат, заявлених прокурором до стягнення, становить 1946,34 грн., у тому числі - за листопад 2013 року в сумі 441,58 грн., за грудень 2013 року в сумі 1145,14 грн., за січень 2014 року в сумі 359,62 грн., є обґрунтованим та арифметично вірним.

За таких обставин суд дійшов висновку щодо часткового задоволення позовних вимог Першого заступника прокурора Автономної Республіки Крим в інтересах Міністерства енергетики та вугільної промисловості та Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України».

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд враховує наступне.

Витрати зі сплати судового збору відповідно до статті 49 ГПК України покладаються судом на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно з пп. 1 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» ставки судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру встановлюються у таких розмірах: 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.

Відповідно до п. 11 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» органи прокуратури при здійсненні своїх повноважень звільняються від сплати судового збору.

Згідно з п 4.6 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» від 21.02.2013 р. № 7, приймаючи рішення зі справи, провадження в якій порушено за заявою прокурора, господарський суд у разі повного або часткового задоволення позову (скарги) стягує судовий збір з відповідача (повністю або пропорційно задоволеним вимогам), якщо він не звільнений від сплати судового збору. Стягнення відповідних сум судового збору здійснюється в доход Державного бюджету України.

Таким чином, витрати зі сплати судового збору у даній справі покладаються судом на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог шляхом стягнення до Державного бюджету України.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 32-34, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунального підприємства теплових мереж (96000, Автономна Республіка Крим, м. Красноперекопськ, вул. Привокзальна, 10, код 20723344) на користь Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (01001, м. Київ, Шевченківський р-н, вул. Б. Хмельницького, 6, код 20077720) - 29007 (двадцять дев'ять тисяч сім) грн. 77 коп. пені, 5745 (п'ять тисяч сімсот сорок п'ять) грн. 31 коп. 3% річних, 1946 (одну тисячу дев'ятсот сорок шість) грн. 34 коп. інфляційних втрат.

3. У решті позовних вимог відмовити.

4. Стягнути з Комунального підприємства теплових мереж (96000, Автономна Республіка Крим, м. Красноперекопськ, вул. Привокзальна, 10, код 20723344) в дохід Державного бюджету України - 1781 (одну тисячу сімсот вісімдесят одну) грн. 24 коп. судового збору.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення підписане 04.08.2015 р.

Суддя В.М. Бабкіна