Рішення
від 03.08.2015 по справі 922/3375/15
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41


РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" серпня 2015 р.Справа № 922/3375/15

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Пономаренко Т.О.

при секретарі судового засідання Кулабуховій А.В.

розглянувши справу

за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Харків до Товариства з обмеженою відповідальністю "Корчма", м. Харків про стягнення коштів в розмірі 85 033,56 грн. за участю представників сторін:

представник позивача - ОСОБА_2, договір від 06.08.2012 р., свідоцтво НОМЕР_2 від 07.10.2011 р.;

відповідача - не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Фізична особа - підприємець ОСОБА_1, звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення заборгованості до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Корчма", в якій просить суд:

- стягнути з відповідача на користь позивача суму заборгованості у розмірі 58500,00 грн., штраф у розмірі 17 550,00 грн., пеня в розмірі 6 742,19 грн., 15% річних складають 2 241,37 грн.

- стягнути з відповідача на користь позивача суму судового збору у розмірі 1827,00 грн.

Свої вимоги мотивує неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором оренди нерухомого майна №09/09/14 від 09.09.2014 р. в частині оплати орендної плати.

Ухвалою господарського суду від 09.06.2015 р. прийнято вказану позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 25.06.2015 р. о 10:45 год.

Ухвалою господарського суду від 31.07.2015 р. розгляд справи відкладався на 03.08.2015 р. у зв'язку з неявкою представника відповідача та ненаданням сторонами усіх витребуваних документів по справі.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд задовольнити позов та стягнути з відповідача на свою користь заявлену суму заборгованості з підстав, викладених у позовній заяві. Через канцелярію суду надав заяву (вх. №30749), в якій просить суд долучити до матеріалів справи правоустановчі документи на майно. Надані документи судом досліджені та долучені до матеріалів справи.

У призначене 03.08.2015 р. судове засідання відповідач не з'явився, правом на участь представника у судовому засіданні не скористався, причину неявки не повідомив, витребуваних судом документів не надав. Про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином телефонограмою №587 від 31.07.2015 р., яка міститься в матеріалах справи.

Як визначено у п. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

Враховуючи те, що норми ст. 38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п.4 ч.3 ст.129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає, згідно ст.75 Господарського процесуального кодексу України, за можливе розгляд справи за позовної заявою позивача за наявними у справі і додатково наданими на вимогу суду матеріалами і документами.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.

09 вересня 2014 року між Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Корчма" (Орендар) було укладено договір оренди нерухомого майна № 09/09/14 (надалі - договір оренди), відповідно до предмету якого Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування нежитлове приміщення загальною площею 72,2 кв. м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_2.

Майно, яке передається в оренду належить Орендодавцю на праві власності, що підтверджується наявним в матеріалах справи Свідоцтвом на право власності від 18.01.2005 р. серія НОМЕР_3, видане на підставі розпорядження голови Київської районної ради м. Харкова від 24.12.2004 р. за №1466.

Факт передачі майна підтверджується наявним в матеріалах справи Актом прийому-передачі орендованого майна від 09.09.2014 р., підписаний між сторонами та скріплений печаткою відповідача.

Згідно з пунктом 3.1. Договору оренди за отримане в оренду майно Орендар сплачує Орендодавцю орендну плату в розмірі 15 000,00 грн. в місяць, до 10-го числа місяця надання майна в оренду.

Цей договір вступає в силу з моменту передачі майна Орендодавцем Орендарю згідно акту прийому-передачі та діє до 08 вересня 2015 року.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач за актом приймання-передачі від 09.09.2014 р. передав відповідачеві майно за договором, акт підписано сторонами та скріплено печаткою відповідача та протягом всього терміну дії спірного договору оренди належним чином виконував взяті на себе зобов'язання, однак, в порушення умов спірного договору, відповідач не сплачував своєчасно та в повному обсязі орендну плату, в зв'язку з чим у останнього утворилась заборгованість з орендної плати в розмірі 58 500,00 грн.

Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

За змістом ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст. 173 Господарського кодексу України.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України, відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ч. 2 ст. 193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Як свідчать матеріали справи, між сторонами виникли зобов'язання, які за своєю правовою природою є правовідносинами, що випливають із договору найму (оренди).

Відповідно до ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності; до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням передбачених цим Кодексом особливостей.

В силу ст. 759 Цивільного кодексу України, наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності; розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством (ч.1 ст.286 Господарського кодексу України).

Частинами 1, 5 ст. 762 Цивільного кодексу України встановлено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Як зазначалось вище, умовами договору, а саме пунктом 3.1., сторони погодили порядок здійснення орендної плати.

Відповідно до положень статей 525, 526, 530 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, у встановлений строк (термін) його виконання та вимог цього Кодексу, інших активів цивільного законодавства, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками процесу.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених норм, а також враховуючи те, що відповідачем в установленому порядку не спростовано обставини, на які посилається позивач стосовно неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором оренди нерухомого майна № 09/09/14 від 09.09.2014 р., господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача боргу у розмірі 58 500,00 грн. нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

Окрім суми основного боргу, позивачем заявлено до стягнення з відповідача штраф у розмірі 17 550,00 грн., пеню в розмірі 6 742,19 грн. та 15% річних за користування грошовими коштами у сумі 2 241,37 грн.

Згідно зі ст. ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Отже, невиконання зобов'язання або виконання його з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), визнається згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання, в результаті чого настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ст. 611 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Стаття 549 Цивільного кодексу України визначає, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Разом з тим відповідно до частини 1 статті 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За статтею 230, пунктом 4 статті 231 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Відповідно до ст. 536 Цивільного кодексу України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до пунктів 6.2., 6.3. Договору оренди за порушення Орендарем строків, передбачених п. 3.1., п. 3.2. цього договору більш ніж на 10 банківських днів, Орендар зобов'язаний сплатити Орендодавцем пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення, а також 15% річних за користування грошовими коштами. За порушення Орендарем строків, передбачених п. 3.1., п. 3.2. цього договору більш ніж на 20 банківських днів, окрім пені та річних Орендар зобов'язаний сплатити Орендодавцю штраф у розмірі 35% від простроченої суми.

Відповідно до правової позиції, викладеної у п. 1.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» з огляду на вимоги частини першої статті 47 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з'ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов'язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок.

Ухвалами господарського суду Харківської області від 09.09.2015 р. та від 31.07.2015 р. позивача було зобов'язано надати до суду докладний і обґрунтований розрахунок кожного виду неустойки (із зазначенням дат з яких починається нарахування неустойки, дат в які закінчується нарахування, кількості днів прострочення, сум боргу на які нараховується неустойка (із зазначенням нарахованих та сплачених сум), розміру ставки неустойки (із зазначенням розміру облікової ставки на НБУ на рік та відповідно розрахованої неустойки пені на день) підсумкової суми неустойки за кожний період нарахування та підсумкової суми неустойки заявленої до стягнення. Також в процесі підготовки справи до розгляду відповідно до ст. 65 Господарського процесуального кодексу України, позивача зобов'язано надати до суду докладний і обґрунтований розрахунок ціни позову (орендної плати та комунальних послуг окремо) із зазначенням усіх періодів нарахування, усіх нарахованих сум, усіх сплачених сум, сальдо за кожним періодом, підсумкового сальдо.

Однак, позивачем не були виконані вимоги ухвал господарського суду. При цьому, з розрахунку, який міститься в позовній заяві неможливо встановити як саме позивачем обчислено заявлені до стягнення суми пені, штрафу та відсотків за користування грошовими коштами.

Загальна заборгованість за орендну плату, заявлена позивачем до стягнення складає 58 500,00 грн. та не зазначено за який саме період.

Пеня розраховано позивачем поступово із сукупних сум боргу, в той час, як нарахування пені повинно було здійснюватись за кожний місяць та по кожній з сум окремо.

В судовому засіданні 03.08.2015 р. представник позивача не зазначив, за які саме місяці не сплати орендної плати нарахована пеня.

У суду при цьому відсутня можливість самостійно визначити суму пені у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу та зазначеного позивачем максимального розміру пені, оскільки з наданого розрахунку неможливо встановити як саме позивачем обчислено заявлену до стягнення суму (виходячи з якої суми боргу, за який період такий борг виник, початок прострочення виконання грошового зобов'язання щодо сплати боргу, з урахуванням тієї обставини, що сплата орендної плати згідно з умовами п. 3.1. Договору здійснюється щомісячно).

Відповідно до правової позиції, викладеної у п. 2.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

За викладених обставин, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог щодо стягнення з відповідача штрафу у розмірі 17 550,00 грн., пені в розмірі 6 742,19 грн. та 15% річних за користування грошовими коштами у сумі 2 241,37 грн., за їх необґрунтованістю.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаючи судові витрати в даній справі на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 55, 124, 129 Конституції України, статтями 11, 509, 525, 526, 530, 546-551, 610, 611, 629, 759, 762 Цивільного кодексу України, статтями 174, 193, 230, 231, 283, 286 Господарського кодексу України, статтями 1, 4, 12, 32, 33, 43, 44-49, 66, 67, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

В позові відмовити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Корчма" (61002, місто Харків, вул. Дарвіна, буд. 1, код ЄДРПОУ 23330473) на користь Фізичною особи - підприємця ОСОБА_1 (61024, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) суму заборгованості в розмірі 58 500 (п'ятдесят вісім тисяч п'ятсот) грн. 00 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 256 (одна тисяча двісті п'ятдесят шість) грн. 91 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В частині стягнення штрафу у розмірі 17 550,00 грн., пені в розмірі 6 742,19 грн. та 15% річних за користування грошовими коштами у сумі 2 241,37 грн. - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 04.08.2015 р.

Суддя Т.О. Пономаренко

справа № 922/3375/15

СудГосподарський суд Харківської області
Дата ухвалення рішення03.08.2015
Оприлюднено07.08.2015
Номер документу47895909
СудочинствоГосподарське

Судовий реєстр по справі —922/3375/15

Окрема ухвала від 03.08.2015

Господарське

Господарський суд Харківської області

Пономаренко Т.О.

Рішення від 03.08.2015

Господарське

Господарський суд Харківської області

Пономаренко Т.О.

Ухвала від 31.07.2015

Господарське

Господарський суд Харківської області

Пономаренко Т.О.

Ухвала від 16.07.2015

Господарське

Господарський суд Харківської області

Пономаренко Т.О.

Ухвала від 25.06.2015

Господарське

Господарський суд Харківської області

Пономаренко Т.О.

Ухвала від 09.06.2015

Господарське

Господарський суд Харківської області

Пономаренко Т.О.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні