Постанова

від 28.07.2015 по справі 909/423/15

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" липня 2015 р. Справа № 909/423/15

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

Головуючого судді Дубник О.П.

суддів Матущак О.І.

Скрипчук О.С.

при секретарі Довгополові А.О.

розглянув апеляційну скаргу Обслуговуючого кооперативу (далі - ОК) "Гранат" б/н від 04.06.2015 р. (вх. ЛАГС № 01-05/2707/15 від 18.06.2015 р.)

на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 26.05.2015 р.

у справі № 909/423/15 (суддя Калашник В. О.)

за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк (далі - ПАТ КБ) "Приватбанк", м. Дніпропетровськ

до ОК "Гранат", м. Коломия, Івано-Франківська область

про стягнення заборгованості, яка виникла внаслідок неналежного виконання грошових зобов'язань за договором банківського обслуговування від 14.11.13, в сумі 283405,69 грн. (з них: 159 952,13 грн. - заборгованість за кредитом, 92 894,25 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом, 30 559,31 грн. - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором

за участю представників:

від позивача: не з'явився (належним чином повідомлений);

від відповідача: не з'явився (належним чином повідомлений).

Сторони участі уповноважених представників для розгляду справи не забезпечили, причин неявки не повідомили, про час та місце розгляду справи були належним чином повідомлялись, що підтверджується наявними у матеріалах справи повідомленнями про вручення поштового рекомендованого відправлення (а. с. 82, 99) та копією списку згрупованих рекомендованих відправлень Львівського апеляційного господарського суду від 09.07.2015р. (а. с. 100).

Причини відкладення розгляду справи, викладені в ухвалі Львівського апеляційного господарського суду від 07.07.2015р.

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 26.05.2015 р. (суддя Калашник В. О.) у справі № 909/423/15 позовні вимоги Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" до Обслуговуючого кооперативу "Гранат" задоволено та стягнуто з Обслуговуючого кооперативу "Гранат" на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" заборгованість, за договором банківського обслуговування від 14.11.13, в сумі 283405,69 грн. (з яких: 159 952, 13 грн. - заборгованість за кредитом, 92 894, 25 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом, 30 559, 31 грн. - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором), а також 5668,11 грн. судового збору.

При прийнятті рішення, суд першої інстанції виходив із поданих відповідачем заявок та того, що відповідно до умов та правил надання банківських послуг між позивачем та відповідачем виникли зобов'язальні відносини, на виконання яких банком перераховано визначену заявками відповідача суму коштів, однак останній, в супереч умов договірних відносин, обов'язку по поверненні кредиту не виконав. На підставі ст. 11, 509, 526, 1054 ЦК України місцевий господарський суд задоволив позовні вимоги банку.

Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду в частині стягнення штрафних санкцій, Обслуговуючий кооператив "Гранат" оскаржив його в апеляційному порядку. Скаржник вважає, що судом першої інстанції не вірно з'ясовані обставини, які мають значення для справи, оскільки такі могли бути встановленими лише за присутності відповідача при розгляді справи, зокрема, правильність нарахованої кредитної заборгованості та наявності вини відповідача у її виникненні. Відповідач стверджує, що причиною прострочення сплати кредиту стали об'єктивні обставини (фінансова криза в Україні), які негативно вплинули на його фінансовий стан, тому, на його думку нарахування пені на заборгованість яка виникла через несплату кредиту є недоцільною і рішення в частині її стягнення слід скасувати.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач доводи скаржника заперечив та просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, оскільки, клієнт банку (відповідач) не виконав передбачених умовами укладеного 14.11.2013р. договору та вчасно не повернув взяті у кредит кошти, у зв'язку із чим до останнього направлено претензію про сплату простроченої заборгованості по тілу кредиту та нараховано останньому прострочену заборгованість по процентах за користування кредитом і пеню за несвоєчасне виконання зобов'язання, визначених Умовами та правилами надання банківських послуг.

Колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду, керуючись нормами ст. 101 ГПК України щодо меж перегляду справи в апеляційній інстанції, враховуючи те, що сторони по справі про час та місце розгляду справи були належним чином повідомлені та те, що клопотань про відкладення розгляду до суду не надходило і участь представників сторін у судовому засіданні обов'язковою не визнавалась вважає, що є можливим прийняти за наслідками розгляду апеляційної скарги постанову в даному судовому засіданні.

Вивчивши матеріали справи в сукупності з апеляційною скаргою, оцінивши зібрані докази по справі, судова колегія Львівського апеляційного господарського суду дійшла до висновку, що рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 26.05.2015р. прийняте з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а відтак відсутні й підстави для його скасування, при цьому, суд встановив наступні обставини та керувався такими мотивами.

Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).

Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Згідно зі ст. 633 ЦК України, публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору (ч. 1 ст. 634 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 1 ст. 1067 ЦК України закріплено, що договір банківського рахунка укладається для відкриття клієнтові або визначеній ним особі рахунка у банку на умовах, погоджених сторонами.

З матеріалів справи вбачається, що 14.11.2013р. ОК «Гранат» підписав заяву і з цього моменту приєднався і погодився з умовами надання та сплати кредиту визначених Умовами і правилами надання банківських послуг (далі - Умови), які розміщені на офіційному сайті ПАТ КБ «Приватбанк» ( www.privatbank.ua ).

Пунктом 3.1.1.73. Умов Банк надає послугу гарантованих платежів для виконання грошових зобов'язань за господарськими договорами, що укладаються між Клієнтом та його контрагентами, а також між Клієнтом і Банком (далі Послуга ). Послуга надається у вигляді виконання Банком заявок на договірне списання коштів (далі - «гарантований платіж» або «заявка » ), згідно якої клієнт- платник доручає Банку зарахувати кошти на рахунок отримувача , в сумі і в дату , зазначені при створенні заявки. Послуга надається Банком як за рахунок власних коштів платника , так і за рахунок кредитних коштів. Споживачами цієї Послуги є платник і одержувач платежів за господарськими договорами.

Дата виконання гарантованого платежу може бути змінена відправником при отриманні згоди на її зміну від одержувача (шляхом підтвердження через дистанційний канал банківського обслуговування інтернет- клієнт- банк "Приват24"). Гарантований платіж може бути відкликаний (відмінений) платником виключно при отриманні згоди на її відгук (скасування) від одержувача (шляхом підтвердження через дистанційний канал банківського обслуговування інтернет- клієнт- банк "Приват24" ) .

Таким чином, наведені вище норми матеріального права та визначені положення Умов свідчать про те, що правова природа укладеного між сторонами договору шляхом приєднання є змішаним договором банківського рахунку та кредитного договору.

У пункті 3.2.2.1 Умов, Банк за наявності вільних грошових коштів зобов'язується надати Клієнту кредит у вигляді відновлювальної кредитної лінії, з лімітом та на цілі, зазначені, в заявці на договірне списання коштів (надалі - гарантованій платіж або заявка), в обмін на зобов'язання Клієнта по поверненню кредиту, сплаті відсотків, винагороди в обумовлені цим договором строки.

Відновлювана кредитна лінія (далі - "кредит") надається Банком для виконання Клієнтом платежів за заявками на договірне списання коштів з датою виконання в майбутньому за господарськими договорами, яка не перевищує терміну повернення кредиту, та може бути змінена або скасована Позичальником за згодою одержувача (шляхом підтвердження через дистанційний канал банківського обслуговування інтернет-клієнт-банк "Приват24"), шляхом перерахування Банком кредитних коштів на рахунок 3648, з подальшим перерахуванням в дату виконання на поточний рахунок одержувачів, що вказано в заявці.

Пунктом 3.2.2.2. Умов визначено, що термін повернення кредиту зазначений в заявці. Згідно зі ст. 212, 651 ЦК України у разі порушення Клієнтом будь-якого із зобов'язань, передбачених цим Договором, Банк на свій розсуд, починаючи з 91-го дня порушення будь-якого із зобов'язань, має право змінити умови цих Умов, встановивши інший термін повернення кредиту. При цьому Банк направляє Клієнту письмове повідомлення із зазначенням дати терміну повернення кредиту. У разі не погашення Клієнтом заборгованості за цими Умовами у строк, зазначений у повідомленні, вся заборгованість, починаючи з наступного дня дати, зазначеної у повідомленні, вважається простроченою. У разі погашення заборгованості в період до закінчення 30 днів (включно) з моменту порушення будь-якого із зобов'язань, кінцевим терміном повернення кредиту є дата, зазначена в заявці.

Під датою виконання заявки Сторони погодили дату зарахування кредитних коштів на поточний рахунок одержувача, зазначеного у заявці Клієнта. Клієнт погашає заборгованість по кредиту в розмірі, зазначеному в заявці Клієнта, в строк до 30 днів з дати виконання заявки. За користування кредитом у період з дати ініціювання Клієнтом заявки до дати виконання заявки Клієнт сплачує винагороду за надання фінансового інструменту в розмірі 4% річних (але не менш ніж 5 гривень) від розміру кредиту, зазначеного у черговій заявці Клієнта. Винагорода за надання фінансового інструменту сплачується Клієнтом в дату надання в Банк чергової заявки. У період з дати виконання заявки за рахунок кредитних коштів до 30.06.2014р. Клієнт за користування кредитом сплачує Банку відсотки в розмірі 28% річних, а починаючи з 01.07.2014р. Клієнт за користування кредитом сплачує Банку відсотки в розмірі 36% річних від суми заборгованості.

У разі не погашення заборгованості Клієнтом за кредитом у строк до 30 днів, включно, на 31-й день - заборгованість по кредиту стає простроченою. При цьому за користування кредитом Клієнт платить відсотки в розмірі 56% річних від суми заборгованості.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України та ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином згідно умов договору та актів цивільного законодавства, а при відсутності таких вказівок - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

З матеріалів справи вбачається, що ОК «Гранат» здійснив ряд заявок до ПАТ КБ «Приватбанк» з метою одержання кредиту (в цілях: попередньої оплати за матеріали, погашення заборгованості за будівельно-монтажні роботи згідно договору підряду, попередньої оплати за транспортні послуги, погашення заборгованості за цеглу), зокрема заявка: № 1303 від 15.11.2013р. на суму 11 391, 00 грн.; № 1305 від 15.11.2013р. на суму 11 000, 00 грн.; № 1304 від 15.11.2013р. на суму 10 000, 00 грн.; № 1302 від 14.11.2013р. на суму 60 000, 00 грн.; № 1317 від 20.11.2013р. на суму 10 780, 00 грн.; № 1318 від 20.11.2013р. на суму 22 000, 00 грн.; № 1319 від 22.11.2013р. на суму 37 300, 00 грн.; № 1353 від 18.12.2013р. на суму 80 000, 00 грн.; № 1351 від 18.12.2013р. на суму 10 000, 00 грн.; № 1356 від 25.12.2013р. на суму 70 000, 00 грн..

З поданої банком виписки за період з 14.11.2013р. по 02.02.2015р. на виконання вищеперелічених заявок ПАТ КБ «Приват Банк» на рахунок ОК «Гранат» перераховано кошти в розмірі 322 471, 00 грн.

Відповідно до п. 3.2.2.7.2. Умов Банк має право при порушенні Клієнтом будь-якого із зобов'язань, передбаченого Умовами, змінити умови кредитування, вимагати від Клієнта, зокрема, дострокового повернення кредиту, сплати відсотків за його користування, виконання інших зобов'язань за кредитом в повному обсязі.

Банк стверджує, що ОК «Гранат» здійснював часткове погашення заборгованості по наданих кредитах, однак, не погасив такий у повному обсязі.

Відповідно до ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

З доданого банком розрахунку заборгованості за договором б/н від 14.11.2013р. вбачається, що заборгованість за кредитом відповідача перед позивачем за вказаним розрахунком складає 159952, 13 грн., заборгованість за відсотками - 92894, 25 грн., які з огляду на зазначені вище норми права та умови договору підставно заявлені до стягнення.

Крім того, судова колегія зазначає, що відповідно до ст. 546, ст. 549 ЦК України, ст. ст. 230-232 ГК України одним із видів забезпечення виконання зобов'язання є неустойка у формі пені, яка сплачується боржником у разі порушення зобов'язання.

Частини 2 статті 343 ГК України встановлює, що платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 3.2.2.10.1. Умов визначено, що при порушенні Клієнтом будь-якого із зобов'язань по сплаті відсотків за користування кредитом, передбачених Умовами п. п. 3.2.2.6.2, 3.2.2.9.1.-3.2.2.9.3., термінів повернення кредиту, передбачених п. п. 3.2.2.2, 3.2.2.6.3, 3.2.2.6.16, 3.2.2.7.2, винагороди, передбаченого п. п.3.2.2.6.5, 3.2.2.9.4.-3.2.2.9.6. Клієнт сплачує Банку за кожний випадок порушення пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який сплачується пеня, (у % річних) від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу. А в разі реалізації Банком права на встановлення іншого строку повернення кредиту, Клієнт сплачує Банку пеню у розмірі, зазначеному в п. 3.2.2.2. Клієнт сплачує Банку пеню в розмірі, зазначеній в Заявці, від суми заборгованості за кожен день прострочення. Сплата пені здійснюється у гривнях.

У пункті 3.2.2.10.4. Умов встановлено, що нарахування неустойки за кожний випадок порушення зобов'язань, передбачених п. п. 3.2.2.10.1.-3.2.2.10.3. цього Договору, здійснюється протягом 15 років з дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконано Клієнтом.

Перевіривши правильність здійснення нарахування пені з врахуванням норм чинного законодавства та Умов до яких відповідач приєднався укладаючи з позивачем договір від 14.11.2013р., судова колегія Львівського апеляційного господарського суду зазначає, що суд першої інстанції правомірно, з врахуванням здійснених відповідачем проплат по кредиту, стягнув з відповідача 30 559, 31 грн. пені за невчасне погашення ним кредиту.

Апелянт стверджує, що розмір нарахованої пені підлягає зменшенню відповідно до ст. 233 ГК України з огляду на те, що заборгованість яка виникла у відповідача перед позивачем зумовлена об'єктивними обставинами, які не залежали від волі відповідача. Економічна криза в Україні, яка стала причиною прострочення повернення кредиту позивачем, на його думку, свідчить про відсутність його вини у виникненні зобов'язання.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Виходячи із зазначеної вище норми зменшення розміру неустойки є правом суду, а не його обов'язком і необхідною умовою вчинення таких дій є винятковість у боржника тих обставин, що зумовили порушення зобов'язання.

Судова колегія Львівського апеляційного господарського суду зазначає, що відповідачем не доведено наявності виняткових обставин, не подано доказів в обгрунтування клопотання, які мають істотне значення у даній ситуації і є визначальними для зменшення розміру штрафних санкцій. Також слід відзначити, що відповідач в апеляційній скарзі фактично просить не зменшити розмір штрафних санкцій, а заявив вимогу про звільнення його від відповідальності в цілому, відмовивши позивачу у позові в частині стягнення штрафних санкцій, що суперечить наведеним вище нормам матеріального права.

Крім того, суд апеляційної інстанції звертає увагу і на те, що вимоги про зменшення розміру штрафних санкцій у суді першої інстанції апелянтом не заявлялось.

На підставі наведеного, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає, що оскаржуване судове рішення прийняте з дотриманням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку із чим таке слід залишити без змін, а апеляційну скаргу ОК «Гранат» без задоволення.

Крім того судова колегія зазначає, що при зверненні з апеляційною скаргою на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 26.05.2015р. у справі № 909/423/15 про стягнення з ОК «Гранат» 283 405, 69 грн., апелянтом за перегляд цього рішення в апеляційному порядку, відповідно до квитанції № 7 від 04.06.2015р. сплачено судовий збір в розмірі 2834, 06 грн. (як за вимогу про перегляд рішення в цілому). З прохальної частини апеляційної скарги вбачається, що прийняте місцевим господарським судом рішення оскаржується апелянтом в частині стягнення з нього пені (30 559, 31 грн.), тобто судовий збір за перегляд справи судом апеляційної інстанції, що підлягає сплаті апелянтом складає 913, 50 грн..

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про судовий збір» визначено, що в разі сплати судового збору у більшому розмірі, такий, повертається розмірі переплаченої суми.

Пунктом 5.4. Постанови пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013р. «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» визначено, що у разі з'ясування судами апеляційної чи касаційної інстанції під час перегляду судових рішень підстав для повернення сплачених сум судового збору питання про це вирішується відповідно судом апеляційної чи касаційної інстанції у судовому рішенні, прийнятому за результатами такого перегляду. Якщо у зазначеному рішенні не вирішено питання про повернення сум судового збору, сплаченого за подання скарг (заяв) до суду апеляційної чи касаційної інстанції, то останні можуть вирішити його в порядку, передбаченому статтею 88 ГПК.

Враховуючи наведене, судова колегія Львівського апеляційного господарського суду вважає, що апелянту слід повернути зайво сплачений судовий збір в розмірі 1920, 56 грн.

Керуючись ст. ст. 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ :

1. Апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 26.05.2015р. у цій справі без змін.

2. Судові витрати покласти на Обслуговуючий кооператив «Гранат».

3. Повернути Обслуговуючому кооперативу "Гранат" (вул. А. Чайковського, 7-В, м. Коломия, Івано-Франківська область, код 35065449) з Державного бюджету України (Банк: ГУДКСУ у Львівській області; МФО 825014; отримувач: УДКСУ у Личаківському районі м. Львова; код ЄДРПОУ 38007620; рахунок 31216206782006) 1920, 56 грн. зайво сплаченого судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно з розділом ХІІ-І ГПК України.

Повний текст постанови складено та підписано 30.07.2015р.

Головуючий - суддя Дубник О.П.

Судді Матущак О.І.

Cкрипчук О.С.