Постанова

від 26.02.2007 по справі 25/537-06-14014а

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

25/537-06-14014А

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

"26" лютого 2007 р.Справа  № 25/537-06-14014А

За позовом:  ТОВ „Конкорд”

До відповідача: Головного Одеського обласного управління у справах захисту прав споживачів, м.Одеси

Про визнання нечинною постанови № 1496 від 20.11.06 р.

        Суддя         Малярчук І.А.

В судових засіданнях приймали участь представники:

Позивача: Пояркова О.В., довір.  від 04.12.06 р.

Відповідача: Неклесі Ю.В., довір. № 1/17 від 15.01.07 р.

В судовому засіданні 26.02.07  р. приймали участь представники:

Позивача: Пояркова О.В., довір.  від 04.12.06 р.

Відповідача: Неклесі Ю.В., довір. № 1/17 від 15.01.07 р.

Суть спору: про визнання нечинною постанови про накладення стягнень, передбачених ст.23 Закону України „Про захист прав споживачів” Головного Одеського обласного управління у справах захисту прав споживачів Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики № 1496 від 20.11.06 р.

Представник позивача на заявлених позовних вимогах наполягає, подав суду уточнення позовних вимог від 25.12.06 р. вх.№29338, від 05.02.07 р. вх.№2643, від 19.02.07 р. вх.№4032 та вх.№4071, в яких виклав позовні вимоги у вищенаведеній редакції.

Первинні позовні вимоги позивача складали: визнати протиправним рішення про накладення штрафу, прийнятого на підставі акту перевірки дотримання законодавства про захист прав споживачів серії ОЗ №00008892 від 14.11.06 р.; скасувати постанову №1496 про накладення стягнень, передбачених ст.23 Закону України „Про захист прав споживачів” від 20.11.06 р.

В обґрунтування заявлених позовних вимог  позивач зазначає, що відповідачем згідно оскаржуваної постанови  було безпідставно накладено штраф, оскільки  в ході перевірки, здійсненої посадовими особами державного органу у справах захисту  прав споживачів не було встановлено та доведено, що позивачем  був порушений  п.9 Постанови КМУ „Про затвердження Правил роздрібної торгівлі  нафтопродуктами” та ст.15 Закону України „Про захист прав споживачів”, саме за порушення яких, на думку позивача, передбачена п.7 ст.23 України „Про захист прав споживачів” відповідальність.

Крім того, позивач  надав суду  відзив на заперечення  на адміністративний позов від 19.02.07 р.  вх.№4072, в якому вказує на те, що пункт 8 Постанови КМУ „Про затвердження Правил роздрібної торгівлі  нафтопродуктами”, порушення якого було встановлено в ході перевірки, неможливо розуміти як окремий спосіб надання інформації, прийнятний  для продажу  нафтопродуктів, оскільки у такому разі  на інформаційному табло при в'їзді на АЗС  повинен  був  зазначатись весь перелік інформації, передбачений  п.9  Постанови КМУ, за ненадання якої і передбачена  відповідальність  пунктом 7 ст.23 Закону України „Про захист прав споживачів”.

Позивач стверджує, що Правилами роздрібної торгівлі  нафтопродуктами взагалі не встановлений який-небудь інший  спосіб надання інформації, у зв'язку з чим інформація відповідно до ч.2 ст.15 Закону України „Про захист прав споживачів” доводиться до відома  споживачів виробником (виконавцем, продавцем) у супровідній документації, що додається до продукції, на етикетці, а також у маркуванні.

Відповідач, заявлений позов позивача не визнає, подав до суду заперечення на адміністративний позов від 17.01.07 р. вх. №919, де вказує на те, що ч.2 ст.15 Закону України „Про захист прав споживачів” встановлено те, що інформація, передбачена  частиною першою цієї статті, доводиться до відома споживачів виробником (виконавцем, продавцем) у супровідній документації, що додається до продукції, на етикетці, а також у маркуванні чи іншим способом ( у доступній наочній формі) прийнятим  для окремих видів продукції або в окремих сферах обслуговування. Саме такий спосіб щодо доведення інформації про нафтопродукти, які є в продажу, за визначенням відповідача, встановлений п.8 Правил роздрібної торгівлі  нафтопродуктами, де зазначено, що при в'їзді на АЗС  та біля оператора має міститись інформаційне табло із зазначенням  нафтопродуктів, що є в продажу, їх марки, сорту, роздрібної ціни за одиницю ємкості або одиницю ваги.

Крім того, відповідач надав суду супровідний лист від 06.02.07 р. вх.№2826 з витребуваними документами.

В судовому засіданні згідно ст.150 КАС України оголошувалась перерва з 19.02.07 р. по 26.02.07 р.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доводи сторін, суд встановив наступне:

Згідно розпорядження №0001732 від 08.11.06 р. Головного Одеського обласного управління у справах захисту прав споживачів  на проведення перевірки, 14.11.06 р. спеціалістами Головного Одеського обласного управління у справах захисту прав споживачів  було проведено перевірку дотримання ТОВ „Конкорд”   законодавства про захист прав споживачів, за результатами якої складено акт перевірки №00008892, в якому встановлено, що перевірку проведено на  АЗС №1 ТОВ „Конкорд” за адресою вул. 25 Чапаєвської дивізії, 9а, Малиновський район м. Одеси.

Перед початком перевірки була здійснена контрольна закупка  дизельного палива у кількості 20 л, про що складено акт контрольної перевірки правильності розрахунків за реалізовані товари, надані  послуги  від 14.11.06 р. та зроблено запис  у журналі реєстрації контролюючих органів під №6.

В процесі проведення перевірки, з метою контролю за якістю нафтопродукції, перевіряючими відібрано через 25 хв. після попереднього відпуску  споживачеві нафтопродукції з ПРК №6 та з резервуару №1 зразки дизельного палива, про що складено  акт відбору ОВ№3632 від 14.11.06 р.

Із змісту акту перевірки вбачається, що в порушення ст.15 Закону України „Про захист прав споживачів”, п.п. 8, 9 Правил роздрібної торгівлі  нафтопродуктами, затверджених Постановою КМУ від 20.12.1997 р. №1442, директор АЗС №1  Каменков В.М. допустив у продаж дизельне паливо без зазначення на інформаційному табло при в'їзді на  АЗС №1, на інформаційному табло біля оператора  та в чеку  №4347 від 14.11.06 р. марки дизельного палива, яке знаходиться у продажу, чим відмовлено споживачам  у наданні необхідної, доступної, достовірної  та своєчасної інформації  про марку ДП.

На підставі вищенаведеного акту перевірки Головним Одеським обласним управлінням у справах захисту прав споживачів було прийнято постанову про накладення стягнень, передбачених ст. 23 Закону України „Про захист прав споживачів” №1496 від 20.11.06 р., за умови встановлення в процесі перевірки: реалізації продукції, дизельного палива без необхідної, доступної, достовірної  та своєчасної інформації  про марку, у зв'язку з чим за вказане порушення до ТОВ „Конкорд” було застосовано штраф у розмірі 9108 грн. Також, постанова містить посилання на те, що товар був отриманий підприємством згідно рахунку-фактури №СФ –0000163 від 14.11.06 р. на загальну суму 30360 грн.

Проаналізувавши наявні в матеріалах справи докази та положення чинного законодавства, дослідивши обставини справи в їх сукупності, суд вважає заявлені позивачем позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню   з наступних підстав.

   Згідно ст.5  Закону України “Про захист прав споживачів” від  12.05.1991 р. №1023-ХІІ із змінами та доповненнями, держава  забезпечує  споживачам  захист  їх  прав,  надає можливість   вільного   вибору   продукції,   здобуття   знань   і кваліфікації,  необхідних для прийняття самостійних рішень під час придбання та використання продукції відповідно  до  їх  потреб,  і гарантує   придбання  або  одержання  продукції  іншими  законними способами в обсязі, що забезпечує рівень споживання, достатній для підтримання здоров'я і життєдіяльності. Держава  створює  умови для здобуття споживачами потрібних знань з питань реалізації їх прав.  Захист прав споживачів здійснюють спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів та його територіальні органи, Рада міністрів Автономної Республіки Крим,  місцеві  державні  адміністрації,  органи  і  установи,  що здійснюють  державний  санітарно-епідеміологічний   нагляд,   інші органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування згідно із законодавством, а також суди.

         Частиною 1 ст.6 Закону України  “Про захист прав споживачів” визначено, що продавець  (виробник,  виконавець)  зобов'язаний  передати споживачеві  продукцію належної якості,  а також надати інформацію про цю продукцію.

    Згідно абз.1 ч.1, абз.1, 2 ч.2 ст.15 Закону України “Про захист прав споживачів”  споживач має право на одержання  необхідної,  доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію,  що забезпечує можливість її свідомого і компетентного вибору. Інформація повинна бути  надана  споживачеві  до  придбання  ним товару чи замовлення роботи (послуги). Інформація про продукцію не вважається рекламою. Інформація,  передбачена  частиною  першою  цієї   статті, доводиться до відома споживачів виробником (виконавцем, продавцем) у  супровідній  документації,  що  додається  до   продукції,   на етикетці,  а  також  у  маркуванні  чи іншим способом (у доступній наочній формі),  прийнятим  для  окремих  видів  продукції  або  в окремих сферах обслуговування. Інформація про  продукцію  може  бути розміщена у місцях, де вона реалізується, а також за згодою споживача доводитися до нього за допомогою засобів дистанційного зв'язку.

         Відповідно до п.8 Правил роздрібної торгівлі  нафтопродуктами, затверджених Постановою КМУ від 20.12.1997 р. №1442 при  в'їзді  на  АЗС  та  біля  оператора  виставляється інформаційне  табло із зазначенням нафтопродуктів, що є в продажу, їх  марки,  сорту,  роздрібної ціни за одиницю ємкості або одиницю ваги. Усі зразки  супутніх  товарів  та  нафтопродуктів  у  дрібній розфасовці  повинні  бути  виставлені  у  асортименті,  наявному у суб'єкта  господарської  діяльності, у вітринах приміщення АЗС, на прилавках і  у  вітринах спеціалізованих магазинів з ярликами цін (цінниками), оформленими в установленому порядку.

         Також пунктом 9 вищенаведених правил визначено, що у разі продажу нафтопродуктів вітчизняного  та  іноземного виробництва  суб'єкт   господарської   діяльності   зобов'язаний забезпечити   надання   покупцям  державною  мовою  доступної  та достовірної і своєчасної інформації про ці товари, а саме:  назва нормативних документів, вимогам яких повинен відповідати товар; перелік основних споживчих властивостей товару;  ціна та умови придбання товару; дата виготовлення; гарантійні зобов'язання виготівника; правила та умови ефективного використання товару;  термін служби   (придатності) товару, дії  покупця  після закінчення цього терміну,  а також про  можливі  наслідки  в  разі невиконання цих дій; найменування та адреса  виготівника  і   підприємства,   яке здійснює його функції з приймання претензій від покупця; сертифікація товару.

   Відповідно до п.7 ч.1 ст.23 Закону України “Про захист прав споживачів” у разі порушення законодавства про захист прав  споживачів суб'єкти   господарювання   сфери  торговельного  та  інших  видів обслуговування,  у тому числі  ресторанного  господарства,  несуть відповідальність за: відсутність    необхідної,   доступної,   достовірної  та своєчасної інформації про продукцію - у розмірі тридцяти відсотків вартості одержаної для реалізації партії товару, виконаної роботи, наданої послуги,  але не менше п'яти  неоподатковуваних  мінімумів доходів  громадян,  а  у  разі,  коли відповідно до закону суб'єкт господарської діяльності не веде обов'язковий облік  доходів  і витрат, - у розмірі  п'яти  неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

        Підпунктом 7 пункту 2  Положення про порядок накладення та стягнення штрафів за порушення законодавства про захист прав споживачів, затвердженого Постановою КМУ від    17.08.02 р. №1177 передбачено, що відповідно  до  статті  23 Закону України "Про захист прав споживачів" на  суб'єктів  господарської  діяльності накладається стягнення у вигляді штрафу за: відсутність необхідної,  доступної, достовірної та своєчасної інформації про товар,  роботу,  послугу - у розмірі  30  відсотків вартості одержаної для реалізації партії товару, виконаної роботи, наданої послуги,  але не менше п'яти  неоподатковуваних  мінімумів доходів   громадян, а у   разі   якщо  законодавством  суб'єкт господарської  діяльності  звільнений  від  ведення  обов'язкового обліку  доходів  і  витрат  -  у  розмірі п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

         Рішення про накладення штрафів приймається на підставі відповідних актів перевірки суб'єкта господарської діяльності та інших матеріалів, пов'язаних з цією перевіркою, за наявності порушень, зазначених у пункті 2 цього Положення, і оформляється постановою за формою, що встановлюється Держстандартом ( п. 4 Положення про порядок накладення та стягнення штрафів за порушення законодавства про захист прав споживачів).

З урахуванням вищенаведених положень законодавства, що регулює правовідносини у сфері захисту прав споживачів, суд вважає  обґрунтованою та правомірною постанову про накладення стягнень, передбачених ст.23 Закону України „Про захист прав споживачів” Головного Одеського обласного управління у справах захисту прав споживачів державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики № 1496 від 20.11.06 р., оскільки  вона прийнята на підставі акту перевірки, яким встановлено порушення ТОВ „Конкорд”  п.п. 8, 9 Правил роздрібної торгівлі  нафтопродуктами, за що передбачено відповідальність згідно  до п.7  статті  23 Закону України "Про захист прав споживачів".

Суд дійшов даного висновку, погоджуючись з позицією відповідача, який зазначає, що

передбачена ч.2 ст.15 Закону України "Про захист прав споживачів" можливість доведення інформації до споживача  іншим способом (у доступній наочній формі),  прийнятим  для  окремих  видів  продукції  або  в окремих сферах обслуговування конкретизована саме в п.8 Правил роздрібної торгівлі  нафтопродуктами, порушення якого було зафіксовано в акті перевірки №00008892 від 14.11.06 р. До речі,  позивач  відсутність інформації про марку  дизельного пального на табло при в'їзді на АЗС №1, біля оператора, в чеку №4347 від 14.11.06 р. не заперечує.

         Прийнята судом до уваги позиція відповідача ще й з врахуванням  п.п.3.1, 3.2, 3.3, 3.4 Державних стандартів України ДСТУ 3868-99 „Паливо дизельне” Технічні умови, оскільки марки дизельного палива визначаються в залежності від умов  його використання, відповідно до яких споживачем при наявності доступної на то інформації купується пальне з врахуванням його якісних характеристик, рекомендованих до використання в тих чи інших умовах.

Звідси, суд вважає  недоведеними обґрунтування позивача заявлених позовних вимог  щодо прийняття Головним Одеським обласним управлінням у справах захисту прав споживачів постанови з порушенням норм діючого законодавства України, за умови не надання  ТОВ „Конкорд”   доказів в підтвердження цього та хибним викладенням останнім правової позиції, відповідно до  вище проаналізованих судом норм законодавства.

Пунктом 1 ст.69 КАС України визначено, що  доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показання свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування... Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень (п.п.1, 2 ст.70 КАС України).

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу (п.1 ст.71 КАС України).

Враховуючи вищенаведене, позовні вимоги позивача є необґрунтованими та недоведеними, у зв'язку з чим підстав для визнання нечинною постанови № 1496 від 20.11.06 р.  Головного Одеського обласного управління у справах захисту прав споживачів про накладення стягнень, передбачених ст.23 Закону України “Про захист прав споживачів”, суд не вбачає, тому відмовляє ТОВ „Конкорд”   в їх задоволенні в повній мірі.

      Керуючись ст.ст. 94, 161-164 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

                 ВИРІШИВ:

1.          Відмовити в позові повністю.

Постанова може бути оскаржена в порядку ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова набирає законної  сили у порядку ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя                                                                                 Малярчук І.А.