Постанова

від 16.07.2015 по справі 810/2275/15

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 липня 2015 року 810/2275/15

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дудіна С.О., розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Київського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДО ЕНД КО АЕРОПОРТ ГАСТРОНОМІ» про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені у розмірі 112731,48 грн.

Суть спору:

Київське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДО ЕНД КО АЕРОПОРТ ГАСТРОНОМІ», згідно якого просило суд:

- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ДО ЕНД КО АЕРОПОРТ ГАСТРОНОМІ» на користь Київського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції у розмірі 108187,50 грн.;

- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ДО ЕНД КО АЕРОПОРТ ГАСТРОНОМІ» на користь Київського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів пеню за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 4543,98 грн.

Позовні вимоги ґрунтуються на положеннях Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» та мотивовані тим, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця. Розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю.

Позивач зазначає, що відповідачем не забезпечено працевлаштування в 2014 році одного інваліда, у зв'язку з чим мають бути сплачені адміністративно - господарські санкції в сумі 108187,50 грн. та пеня у розмірі 4543,98 грн.

Відповідач позов не визнав, в обґрунтування заперечень проти позову зазначив, що у повній мірі виконав вимоги Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», зокрема, створив необхідну робоче місце для працевлаштування інваліда відповідно до нормативу та прийняв на роботу гр. ОСОБА_1, який є інвалідом ІІІ групи.

Таким чином, відповідач стверджував, що вимоги про стягнення з нього адміністративно-господарських санкцій є безпідставними.

Позивач явку свого представника в судове засідання не забезпечив, надав суду клопотання про розгляд справи за його відсутністю.

Відповідач у судове засідання не з'явився, хоча про дату, час і місце судового засідання був проінформований належним чином.

Враховуючи обмежені строки розгляду справи, недопущення їх порушення та безпідставного затягування вирішення спору, приймаючи до уваги, що наявні в матеріалах справи докази в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи.

Відповідно до частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи, що учасники судового процесу були належним чином проінформовані про дату, час і місце судового розгляду, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Згідно з пунктом 10 частини 1 статті 3 КАС України письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без виклику осіб, які беруть участь у справі, та проведення судового засідання на основі наявних у суду матеріалів у випадках, встановлених цим Кодексом.

Вищий адміністративний суд України в пункті 11 Листа від 30.11.2009 р. N 1619/10/13-09 зазначив, що під час вирішення справи у порядку письмового провадження його фіксування за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, оскільки в такому разі не проводиться судове засідання і, відповідно, справа розглядається без участі секретаря.

На підставі цього, справа розглядається без проведення судового засідання.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази, які є у справі, суд

ВСТАНОВИВ:

Законом, який визначає основи соціальної захищеності інвалідів в Україні і гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість інвалідам вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними здібностями і інтересами є Закон України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" від 21.03.1991р. № 875 зі змінами та доповненнями (далі - Закон № 875).

Згідно з частини третьої ст. 18 Закону України № 875 підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до статті 19 Закону України № 875 для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону. Виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною першою цієї статті, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських організацій інвалідів, фізичною особою, яка використовує найману працю, інвалідів, для яких це місце роботи є основним.

Відповідно до частини дев'ятої ст. 19 Закону України № 875 підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, в яких за основним місцем роботи працює 8 і більше осіб, реєструються у відповідних відділеннях Фонду соціального захисту інвалідів за своїм місцезнаходженням і щороку подають цим відділенням звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів.

Постановою КМУ від 31.01.2007 № 70 «Про реалізацію статей 19 і 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» затверджений Порядок подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, який визначає процедуру подання підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, що використовують найману працю, в яких за основним місцем роботи працює вісім і більше осіб, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів відділенням Фонду соціального захисту інвалідів та інформації про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів - центру зайнятості. Зазначена норма кореспондується із приписами ч. 3 ст. 18 Закону України № 875.

Згідно з п. 2 зазначеного Порядку звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів роботодавці подають (надсилають рекомендованим листом) щороку до 1 березня відділенням Фонду, в яких вони зареєстровані, за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом. Інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів роботодавці подають центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.

Матеріали справи свідчать, що відповідачем був поданий звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2014 рік, з якого вбачається, що середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу на підприємстві відповідача становить 16 осіб з фондом оплати праці 1731000,00 грн. та середньорічною заробітною платою штатного працівника - 108186,00 грн. Кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» - 1 особа.

Таким чином, відповідач протягом 2014 року повинен був працевлаштувати одного інваліда.

Разом з тим, у рядку « 02» звіту про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2014 рік інформація про середньооблікову кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність, відсутня.

При цьому, як вбачається з письмових заперечень відповідача, рядок « 02» звіту не був заповнений з огляду на помилку, хоча фактично відповідачем створено робоче місце для інваліда та протягом 2014 року на підприємстві працював ОСОБА_1, який є інвалідом III групи.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є інвалідом III групи, що підтверджується довідкою до акту огляду МСЕК від 13 серпня 2008 року №315225.

Відповідно до наказу ТОВ «ДО ЕНД КО АЕРОПОРТ ГАСТРОНОМІ» від 20 серпня 2014 року №83-к ОСОБА_1 було прийнято на роботу охоронцем Служби охорони та авіаційної безпеки ТОВ «ДО ЕНД КО АЕРОПОРТ ГАСТРОНОМІ» з 5 серпня 2014 року.

Однак, суд зауважує, що працевлаштування ОСОБА_1 не є належним виконанням обов'язку щодо працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць з огляду на наступне.

Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 10.02.2007 №42, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 13.02.2007 за № 117/13384 затверджено форму звітності №10-ПІ (річна) «Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів» (далі - форма) та Інструкцію щодо заповнення форми N 10-ПІ (річна) «Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів» (далі - Інструкція №42).

Пунктом 3.1 Інструкції №42 передбачено, що у рядку 01 відображається середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу за рік, яка визначається відповідно до пункту 3.2 Інструкції зі статистики кількості працівників, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 28.09.2005 №286.

Згідно з пунктом 3.2 Інструкції №42 у рядку 02 відображається середньооблікова кількість штатних працівників за рік, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність. Фізична особа, яка використовує найману працю, якщо їй відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність, збільшує показник рядка 02 на одиницю.

Наказом Державного комітету статистики України від 28.09.2005 №286, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 30.11.2005 за №1442/11722, затверджено Інструкції зі статистики кількості працівників (далі - Інструкція №286)

Відповідно до пункту 3.2 Інструкції №286 середньооблікова кількість штатних працівників розраховується на підставі щоденних даних про облікову кількість штатних працівників, які повинні уточнюватись відповідно до наказів про прийом, переведення працівника на іншу роботу та припинення трудового договору.

Підпунктом 3.2.1 пункту 3.2 Інструкції №286 встановлено, що середньооблікова кількість штатних працівників за місяць обчислюється шляхом підсумовування кількості штатних працівників облікового складу за кожний календарний день звітного місяця, тобто з 1 по 30 або 31 число (для лютого - по 28 або 29), включаючи вихідні, святкові та неробочі дні, і ділення одержаної суми на число календарних днів звітного місяця.

Кількість штатних працівників облікового складу за вихідний, святковий і неробочий день приймається на рівні облікової кількості працівників за попередній робочий день. У випадку двох або більше вихідних чи святкових і неробочих днів підряд кількість штатних працівників облікового складу за кожний з цих днів приймається на рівні кількості працівників облікового складу за робочий день, що їм передував.

Відповідно до підпункту 3.2.5 пункту 3.2 Інструкції №286 середньооблікова кількість штатних працівників за період з початку року (у тому числі за квартал, півріччя, 9 місяців, рік) обчислюється шляхом підсумовування середньооблікової кількості штатних працівників за всі місяці роботи підприємства, що минули за період з початку року до звітного місяця включно, та ділення одержаної суми на кількість місяців у цьому періоді.

Суд зазначає, що особу, якій встановлено інвалідність відповідачем було працевлаштовано 5 серпня 2014 року.

Таким чином, розрахована відповідно до підпункту 3.2.1 пункту 3.2 Інструкції №286 середньооблікова кількість штатних працівників, яким встановлена інвалідність у серпні 2014 року становить 0,8 (31/26=0,8, де 31 - кількість календарних днів у серпні 2014 року, 26 - сума кількості штатних працівників, яким встановлено інвалідність за кожний календарний день серпня 2014 року). У вересні 2014 року - 1 (30/30), у жовтні 2014 року - 1 (31/31), у листопаді 2014 року - 1 (30/30), у грудні 2014 року - 1 (31/31).

Отже, середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність за 2014 рік становить 0,4 ((0,8+1+1+1+1) / 12 міс.).

За змістом Інструкції №42 дані щодо середньооблікової кількості штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність (рядок 02 звіту про зайнятість і працевлаштування інвалідів), відображаються в цілих одиницях.

Якщо при обчисленні виникає дробове число, його необхідно округлити до цілого (якщо після коми число 5 і більше, то воно округлюється в бік збільшення).

За таких обставин, суд дійшов висновку, що відповідачем у 2014 році не було забезпечено працевлаштування 1 інваліда відповідно до нормативу робочих місць, встановленого статтею 19 Закону України № 875.

Відповідно до п.2 "Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування", затвердженого 31.01.2007 Постановою Кабінету Міністрів України №70 "Про реалізацію статей 19 і 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні"- роботодавці подають інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.

З наявного в матеріалах справи листа Бориспільського міськрайоного центру зайнятості від 21 травня 2015 року вбачається, що ТОВ «ДО ЕНД КО АЕРОПОРТ ГАСТРОНОМІ» у 2014 році статистичні звіти по формі №3-ПН з відміткою про вакансії для працевлаштування інвалідів не подавалися до центру зайнятості.

Частиною 1 ст.20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" передбачено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим ст.19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю.

Частинами 2, 3 ст.20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" передбачено, що порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк. Сплату адміністративно-господарських санкцій і пені підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, проводять відповідно до закону за рахунок прибутку, який залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і зборів (обов'язкових платежів).

Частиною 4 ст.20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" закріплено, що адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону.

Виходячи з вищезазначеного, за 1 робоче місце, призначених для працевлаштування інвалідів і незайнятих інвалідами протягом 2014 року, відповідач до 16 квітня 2015 року повинен був самостійно сплатити адміністративно-господарські санкції у розмірі 112731,48 грн., у тому числі пеню за період з 16 квітня 2015 року по 27 травня 2015 року у розмірі 4543,98 грн.

Відповідачем не надані докази сплати адміністративно-господарських санкцій в добровільному порядку, у зв'язку з чим вимоги позивача про примусове стягнення санкцій є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.4 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Керуючись ст. ст. 161-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Стягнути Товариства з обмеженою відповідальністю «ДО ЕНД КО АЕРОПОРТ ГАСТРОНОМІ» (08300, Київська область, м. Бориспіль, вул. Запорізька, буд. 6, ідентифікаційний код 39002293) на користь Київського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (04655, м. Київ, вул. Глибочицька, 72, ідентифікаційний код 37851055) адміністративно-господарські в сумі 112731 (сто дванадцять тисяч сімсот тридцять одну) гривню 48 копійок.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Дудін С.О.