Постанова

від 03.11.2011 по справі 1170/2а-3226/11

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД -------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 листопада 2011 року Справа № 1170/2а-3226/11

Кіровоградський окружний адміністративний суд

у складі: головуючого -судді - Ясенової Т.І.

секретар судового засідання -Осипова Н.В.

за участю сторін:

представника позивача: ОСОБА_1

представників відповідача: ОСОБА_2, ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кіровограді справу за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції, в якому просить скасувати податкове повідомлення-рішення Кіровоградської ОДПІ від 15.08.2011р. №0001831710, яким ФОП ОСОБА_4 було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 18547,13 грн. за основним платежем, застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 4636,78 грн.; скасувати податкове повідомлення-рішення Кіровоградської ОДПІ від 15.08.2011р. №0001841710, яким ФОП ОСОБА_4 було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в сумі 13910,35грн.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесено відповідачем на підставі висновку акта перевірки про порушення п.п.7.2.3, пп. 7.2.6, пп.7.4.1, пп7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартістьВ» , п.1 ст.203, п.1,2 ст.21, ч.1 ст.216, ст.228 Цивільного кодексу України, ст.13 Декрету Кабінету Міністрів України „Про прибутковий податок з громадянВ» від 26.12.1992р. та додатку №7 до Інструкції про прибутковий податок з громадян.

Позивач не погоджується з фактом визнання відповідачем угод нікчемними, а також фактичним покладенням відповідальності за дії можливої недобросовісної, діючої з умислом, сторони угоди на іншу сторону, яка закон не порушувала.

Господарські операції з контрагентом ПП „Укр-ТрейдінгВ» у травні, червні 2008 року, мали реальний характер. ПП „Укр-ТрейдінгВ» на момент здійснення господарських операцій було зареєстровано як юридичну особу, запису про припинення юридичної особи до Єдиного державного реєстру не було внесено. Також, відповідно до відомостей, розміщених на сайті ДПА України ПП „Укр-ТрейдінгВ» на момент укладання угод було зареєстровано платником податку на додану вартість, в зв'язку з чим немає підстав вважати правочин нікчемним.

Правомірність формування позивачем податкового кредит за результатами господарських операцій з контрагентом ПП „Укр-ТрейдінгВ» підтверджуєть податковими накладними та іншими належними документами обов'язковість ведення яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Крім того, зазначив, що перевіряючими не враховано суму валових витрат, які безпосередньо відповідають отриманому доходу у відповідних звітних періодах, не з'ясовано фактичну відповідність придбаного та реалізованого товару.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги із зазначених підстав.

Представники відповідача, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, посилаються на те, що викладені в акті перевірки висновки відповідають виявленим порушенням і прийняті податкові повідомлення -рішення є законними.

Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази у справі, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Згідно свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця серії ВО1 №500908 ОСОБА_4 зареєстрований як фізична особа-підприємець виконавчим комітетом Кіровоградської міської ради. 13.11.1997р. (а.с. 95)

ФОП ОСОБА_4 взятий на облік Кіровоградською ОДПІ як платник податків 13.11.1997р. за №2096. (а.с.96)

Згідно свідоцтва №68756048 Серії НБ №402411 про реєстрацію платника податку на додану вартість виданого Кіровоградською ОДПІ від 10.04.2006р., ОСОБА_4 являється платником ПДВ. (а.с.91)

Як встановлено судом, постановою старшого слідчого з ОВС слідчого відділу податкової міліції ДПА у Кіровоградській області лейтенанта податкової міліції ОСОБА_5 від 22.06.2011 року по матеріалам кримінальній справі №7-6344, порушеній по обвинуваченню ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_10 у скоєнні злочинів, передбачених ч.3 ст.27, ч.2 ст.28 і ч.2 ст.205, ст.27, ч.2 ст.28 і ч.3 ст.212 КК України за фактом фіктивного підприємництва за попередньою змовою групою осіб, вчиненого повторно, яке виражається в створенні суб'єктів підприємницької діяльності з ознаками фіктивності ПП „Укр-ТрейдінгВ» , ПП „Сервіс-Ком 2007В» , ПП „Інтерсервіс-2008В» , ПП „Пром-МідВ» , ПП „Преміям-2010В» з метою прикриття незаконної діяльності, в т.ч. умисного ухилення від сплати податків підконтрольних їм діючих суб'єктів господарювання як ТОВ „НафтогазтрансВ» , ТОВ „ВКФ„АгроланВ» , ПП „Транзит-ТрастВ» , ПП „Транзит-ОйлВ» , що призвело до фактичного ненадходження до бюджету коштів в особливо великих розмірах, на підставі п.п.78.1.11 п.78.1, п.78.2 ст. 78 Податкового кодексу України, ст.ст. 22, 114, 130 КПК України призначено позапланову виїзну документальну перевірку ФОП ОСОБА_4 (код НОМЕР_1) за період з 01.01.2008р. по 30.06.2011р. з питань дотримання податкового законодавства.

У вказаній постанові про призначення позапланової перевірки зазначено, що в ході перевірки необхідно встановити чи мав ФОП ОСОБА_4 протягом підданого перевірці періоду взаємовідносини та чи правомірно відображено в бухгалтерському обліку та в податковій звітності валові витрати та податковий кредит з податку на додану вартість по операціях з придбання-продажу товарів (робіт, послуг) з ПП „Укр-ТрейдінгВ» , ПП „Сервіс-Ком 2007В» , ПП „Інтерсервіс-2008В» , ПП „Пром-МідВ» , ПП „Преміум-2010В» , ТОВ „ВКФ„АгроланВ» , ПП „Транзит-ТрастВ» , ПП „Транзит-ОйлВ» .

18.07.2011 року на підставі пп.75.1.2 п.75.1 ст.75, п.п.78.1.11 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України у зв'язку з отриманням постанови старшого слідчого з ОВС слідчого відділу податкової міліції ДПА у Кіровоградській області лейтенанта податкової міліції ОСОБА_5 від 22.06.2011 року по кримінальній справі №7-6344, начальником Кіровоградської ОДПІ видано наказ №2090 про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ФОП ОСОБА_4 з питань дотримання податкового законодавства за період з 01.01.2008 р. по 30.06.2011 р. (а.с.62)

На підставі наказу Кіровоградської ОДПІ „Про проведення документальної позапланової виїзної перевіркиВ» від 18.07.2011р. №2090 та направлення від 18.07.2011р. №1577, посадовими особами Кіровоградської ОДПІ з 18.07.2011р. по 22.07.2011р. проведено документальну позапланову виїзну перевірки ФОП ОСОБА_4 з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства. ( а.с. 62,63)

За результатами перевірки складено акт №136/1710/НОМЕР_1 від 28.07.2011р., в якому зафіксовано порушення ст.13 Декрету Кабінету Міністрів України „Про прибутковий податок з громадянВ» №13-92 від 26.12.1992р. та додатку №7 до Інструкції про прибутковий податок з громадян (в редакції наказу ДПА України від 14.02.2001р. №53, із змінами внесеними згідно із наказом ДПАУ від 28.12.2001р. №523, від 16.07.2003р. №352, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 9.06.1993р. №64, -донараховано податок з доходів фізичних осіб в сумі 13910,35 грн., в тому числі за 2 кв. 2008р. - 13910,35 грн.; п.п.7.2.3, пп. 7.2.6, пп.7.4.1, пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартістьВ» №168-ВР -завищено дозволений податковий кредит на суму податку на додану вартість на суму 18547,13 грн., в тому числі: за травень 2008р. на 18385,47 грн., за червень 2008р. на 161,66 грн.; п.1 ст.203, п.1,2 ст.21, ч.1 ст.216, ст.228 ЦК України в частині нікчемності правочинів з ПП „Укр-ТрейдінгВ» , так як вони не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними. (а.с.64-81)

Відповідно до акта перевірки проведеним аналізом податкової звітності ФОП ОСОБА_4 та наданих на перевірку первинних документів (банківські виписки за період з 01.10.2009р. по 30.06.2011р., видаткові та податкові накладні, договір з ПП „Укр -ТрейдінгВ» № 22-05/08 від 22.05.2008р., розрахункові документи, рахунки, податкові та видаткові накладні за травень та червень 2008р. по взаємовідносинах з ПП „Укр -ТрейдінгВ» , акт виконаних робіт з ПП „Укр-ТрейдінгВ» та первинні документи з 01.10 2010р. по 30.06.2011р., які пов'язані з господарською діяльністю ФОП ОСОБА_4О.) встановлено, що операції з придбання товару у ПП „Укр-ТрейдінгВ» здійснювались в 2 кварталі 2008 року.

Посилаючись на обставини викладені у постанові старшого слідчого з ОВС слідчого відділу податкової міліції ДПА у Кіровоградській області лейтенанта податкової міліції від 22.06.2011 року, в акті перевірки зазначається, що взаємовідносини ФОП ОСОБА_4 з ПП „Укр-ТрейдінгВ» є фіктивним правочином, та таким, що вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цим правочином (ст. 234 ЦК України). Здійснений правочин відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 215, ч.5 ст.203 ЦК України є нікчемним і в силу ст. 216 ЦК України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

Такий правочин по суті спрямований на незаконне заволодіння майном держави, протирічить інтересам держави і суспільства, вважається таким, що порушує публічний порядок, а тому згідно з ч.2 ст. 228 ЦК України є нікчемним.

Взаємовідносини ФОП ОСОБА_4 з ПП „Укр-ТрейдінгВ» не можуть бути враховані до вартості фактично понесених валових витрат, які прямо відповідають отриманому валовому доходу у відповідних періодах.

ФОП ОСОБА_4 сплачувались кошти постачальнику ПП „Укр -ТрейдінгВ» без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків, в зв'язку з чим дії підприємця призвели до втрат дохідної частини Державного бюджету України.

На підставі висновків викладених в акті перевірки Кіровоградською ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 15.08.2011р. №0001831710, яким фізичній особі-підприємцю ОСОБА_4 збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість в сумі 23183,91 грн. з яких 18547,13 грн. сума за основним платежем та 4636,78 грн. сума штрафних (фінансових) санкцій та податкове повідомлення-рішення від 15.08.2011р. №0001841710, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок з доходів фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності в сумі 13910,35 грн. (а.с.84,85)

Судом встановлено, що фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4О.(покупець) протягом перевіряємого періоду укладено з ПП „Укр-ТрейдінгВ» (код ЄДРПОУ 35084063) (продавець) договір поставки дизельного палива від 22.05.2008р.

Відповідно до умов договору, покупець купує дизельне паливо в кількості 18294 л по 6,03 грн. за літр з врахуванням ПДВ, покупець здійснює оплату за товар на розрахунковий рахунок продавця по факту поставки, перевозка здійснюється автотранспортом продавця.(а.с.9-10)

Позивачем отримано від ПП „Укр-ТрейдінгВ» дизельне паливо та транспортні послуги на загальну суму 111282,82 грн. у т.ч. ПДВ 18 547,13 грн. Суму за отриманий товар та послуги від зазначеного контрагента згідно даного договору позивачем віднесено до складу валових витрат.

На підтвердження виконання умов договору позивачем надано Акт здачі -прийняття робіт (надання послуг) рахунки - фактури, видаткові та податкові накладні.(а.с. 12-17)

Факт придбання ФОП ОСОБА_4 у ПП „Укр-ТрейдінгВ» (код ЄДРПОУ 35084063) дизельного палива підтверджується первинними бухгалтерськими документами, а саме податковою накладною №72 від 22.05.2008р. на загальну суму з ПДВ 110312,82 грн., видатковою накладною №РН-0000064 від 22.05.2008р.(а.с.13,14).

Факт придбання позивачем у ПП „Укр-ТрейдінгВ» (код ЄДРПОУ 35084063) транспортних послуг підтверджується податковою накладною №103 від 03.06.2008р. на загальну суму з ПДВ 970 грн., рахунком-фактурою №СФ-0000216 від 02.06.2008р., актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0000011 від 03.06.2008р. (а.с.15-17).

Позивач стверджує, що придбане дизельне паливо ФОП ОСОБА_4 у ПП „Укр-ТрейдінгВ» було завезено до ТОВ Агрофірми „ІванківціВ» , яке є постійним партнером позивача і для перевезення своєї продукції користуються автотранспортом ФОП ОСОБА_4 та використане в господарській діяльності позивача, а саме для надання послуг по автоперевезенню.

В період з травня 2008 р. по липень 2011 року було проведено дві планові виїзні перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства ФОП ОСОБА_4 за результатами яких складено акти за №19/17-10/НОМЕР_1 від 16.10.2009р. та за № 165/171-/НОМЕР_2 від 26.11.2010р. (а.с.129 - 194)

Так, згідно п.2.20.2 акта перевірки №19/17-10/НОМЕР_1 від 16.10.2009р. ФОП ОСОБА_4 у господарській діяльності протягом періоду, що перевірявся, використовував 17 вантажних автомобілів та причепів до них. Два вантажних автомобілі та причепи взято в оренду (договір оренди від 01.01.2009р.). (а.с.132,136-137)

Вантажними автомобілями позивача надавалися транспортні послуги замовнику по перевезенню зерна кукурудзи ТОВ „ЛакігрейнВ» по маршруту с.Іванківці Дніпропетровська область, що підтверджується первинними документами: актом приймання-передачі виконаних робіт від 14.06.2008р., рахунками №67 від 03.06.08р., №75 від 20.06.08р., податковими накладними №69 від 22.05.08р. та №71 від 30.05.08р. (а.с.122-127,116,117).

Кіровоградською ОДПІ з 23.09.2009р. по 13.10.2009р. проводена планова виїзна перевірка ФОП ОСОБА_4 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2008р. по 30.06.2009р. За результатами перевірки позивача складено акт № №19/17-10/НОМЕР_1 від 16.10.2009р. згідно якого порушень щодо завищення валових витрат за 2 квартал 2008 р. перевіркою не встановлено. Також, в акті зазначено, що перевіркою повноти та достовірності декларування податкового зобов'язання по ПДВ порушень не встановлено.(а.с.129-152,145-147)

Позивач посилається на те, що з часу поставки дизельного палива ПП „Укр -ТрейдінгВ» до часу проведення перевірки Кіровоградською ОДПІ 28.07.2011р. пройшло більше трьох років.

Строки зберігання та порядок знищення первинних документів, документів податкової звітності та іншої документації підприємцями -фізичними особами визначено в положенні наказу Головного архівного управління при Кабінеті міністрів України від 20.07.1998р. № 41 „Про затвердження Переліку типових документівВ» .

Більшість документів, які підприємець використовує у своїй господарській діяльності, мають термін зберігання 3 роки.

Відповідно п. 315 п. 4.2 вищенаведеного Порядку № 41 первинні документи і додатки до них, що фіксують факт виконання господарських операцій і є підставою для записів у реєстрах бухгалтерського обліку та податкових записах (касові, банківські документи, повідомлення банків і переказні вимоги, виписки банків, наряди на роботу, табелі, акти про приймання, здавання і списання майна й матеріалів, квитанції і накладні з обліку товарно-матеріальних цінностей, авансові звіти та ін.) - зберігаються 3 роки, при цьому, за умови завершення перевірки державними податковими органами з питань дотримання податкового законодавства, а для бюджетних установ та організацій, а також для госпрозрахункових підприємств і організацій, які знаходяться у сфері управління міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, - ревізії. У разі виникнення суперечок, спорів, слідчих і судових справ - зберігаються до ухвалення остаточного рішення.

Як зазначалось вище, з часу укладення угоди позивачем з ПП „Укр-ТрейдінгВ» (травень та червень 2008р.), у період з травня 2008 р. по липень 2011 року було проведено дві планові виїзні перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства ФОП ОСОБА_4, за результатами яких складено акти за №19/17-10/НОМЕР_1 від 16.10.2009р. та за № 165/171-/НОМЕР_2 від 26.11.2010р., якими не виявлено порушень податкового законодавства по взаємовідносинам між ФОП ОСОБА_4 та ПП „Укр-ТрейдінгВ» .

Відповідно до ст.1 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в УкраїніВ» від 16.07.1999р. №996-XIV (далі за текстом -Закон №996-XIV) первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Частинами 1, 2 ст.9 Закону №996-XIV встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Частиною 1 статті 3 Господарського кодексу України встановлено, що під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями.

Сферу господарських відносин становлять господарсько-виробничі, організаційно-господарські та внутрішньогосподарські відносини.

Господарсько-виробничими є майнові та інші відносини, що виникають між суб'єктами господарювання при безпосередньому здійсненні господарської діяльності. Під організаційно-господарськими відносинами у цьому Кодексі розуміються відносини, що складаються між суб'єктами господарювання та суб'єктами організаційно-господарських повноважень у процесі управління господарською діяльністю.

Згідно зі ст.13 Декрету КМУ №13-92 від 26.12.1992р., в редакції чинній на момент виникнення правовідносин, оподаткуванню підлягають доходи громадян, одержані протягом календарного року від здійснення підприємницької діяльності без створення юридичної особи, а також інші доходи громадян, не передбачені як об'єкти оподаткування у розділах II та III цього Декрету.

Оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий доход, тобто різниця між валовим доходом (виручки у грошовій та натуральній формі) і документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу. Якщо ці витрати не можуть бути підтверджені документально, то вони враховуються податковими органами при проведенні остаточних розрахунків за нормами, визначеними Головною державною податковою інспекцією України за погодженням з Міністерством економіки України та Державним комітетом України по сприянню малим підприємствам та підприємництву.

Відповідно до п.1.7 ст.1 Закону України „Про податок на додану вартістьВ» (чинного на час виникнення правовідносин), податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з пп.7.2.3, пп.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартістьВ» податкова накладна складається в момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках і надається покупцю на його вимогу продавцем товарів (робіт, послуг).

Підпунктом 7.2.3. п.7.2 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартістьВ» передбачено, що податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартістьВ» податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі, якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартістьВ» передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями. Тобто, лише відсутність податкової накладної чи митної декларації позбавляє платника податку права на включення до податкового кредиту сплачених (нарахованих) сум податків у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг).

У разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Отже, відповідно до п.7.5 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартістьВ» , датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: за вимогами п.п.7.5.1 дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податків в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку) товарів (робіт, послуг).

У відповідності до п.п.7.2.6. п.7.2. ст.7 Закону України „Про податок на додану вартістьВ» , податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Згідно з п.п.7.2.1 п.7.2 зазначеної статті, платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: порядковий номер податкової накладної; дату виписування податкової накладної; повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ціну поставки без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Акт перевірки не містить будь-яких зауважень щодо оформлення податкових накладних та порушень вимог пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартістьВ» .

Суд критично оцінює твердження відповідача, на порушення позивачем вимог ч. 1, 5 ст. 203, ст. 215, ст. 228 ЦК України.

Відповідно до ч.5 ст.203 ЦК України, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) цієї вимоги є підставою недійсності правочину.

Згідно з ч.2 ст.215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Відповідно до статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Для встановлення нікчемності правочину за вказаною вище нормою закону, необхідно довести умисел сторін такого правочину на ухилення від сплати податків, що потягне за собою недоотримання державним бюджетом грошових коштів, чим спричиняється шкода державі. Такий умисел, серед іншого, може бути встановлений вироком суду в кримінальній справі.

Наявність умислу у сторін (сторони) угоди означає, що вони (вона) усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність угоди, що укладалася і суперечність її мети інтересам держави та суспільства і прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків. Таким чином, для визнання зобов'язання таким, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, закон вимагає наявність наступних умов:

-вина суб'єктів підприємницької діяльності, які підписували договір, що проявляється у формі умислу, який спрямований на приховування доходів від оподаткування;

- такий умисел повинен виникнути до моменту укладення угоди;

- мета укладення такого договору - приховування доходів від оподаткування.

Відсутність хоча б однієї з них не дає підстав стверджувати, що зобов'язання учинялося з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави.

Відповідно до ст. 24 Кримінального кодексу України наявність умислу визначається на підставі усвідомлення особою або особами суспільно небезпечного характеру свого діяння (дії або бездіяльності), передбачення його суспільно небезпечних наслідків і бажання їх настання.

Щодо наявності умислу суб'єкта підприємницької діяльності, то він визначається як умисел такої особи. Разом з тим, наявність або відсутність умислу має встановлюватися або вироком суду, або відповідними висновками, зробленими за наслідком порушення кримінальної справи, що може бути покладено в основу судового рішення про застосування наслідків нікчемної угоди, що передбачені положеннями частини першої статті 208 Господарського кодексу України.

Зазначена позиція відображена в Постанові Пленуму Верховного суду України від 06 листопада 2009 року „Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійснимиВ» , в якій серед іншого зазначено, що перелік правочинів які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК України: правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини громадянина; правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

Відповідно до Узагальнення Верховного суду України від 24.11.2008р. „Практика розгляду судами цивільних справ про визнання правочинів недійснимиВ» при розгляді позовів про встановлення нікчемності правочину з посиланням на ст. 203 ЦК необхідно враховувати, що ця стаття передбачає загальну підставу для визнання нікчемності правочину і застосовується лише в тому випадку, якщо в ЦК немає спеціальної підстави (норми) для цього. У фіктивних правочинах внутрішня воля сторін не відповідає зовнішньому її прояву, тобто сторони, укладаючи його, знають заздалегідь, що він не буде виконаний. Такий правочин завжди укладається умисно. При розгляді справ судді мають враховувати, що ознака фіктивності повинна бути властива діям обох сторін правочину. Якщо одна сторона діяла лише про людське око, а інша - намагалася досягти правового результату, то такий правочин не визнається фіктивним. Позивач, який вимагає визнання правочину недійсним, повинен довести, що учасники правочину не мали наміру створити правові наслідки на момент вчинення правочину, тобто тягар доказування фіктивності правочину покладається на позивача.

Отже, передумовою для встановлення факту нікчемності господарської угоди є встановлення факту її фіктивності, тобто безтоварного характеру, укладення угод без наміру створення цивільно-правових наслідків, лише з метою отримання певної преференції, зокрема права на податковий кредит та відшкодування податку на додану вартість з бюджету.

Факт нікчемності господарської угоди повинен доводитись належними доказами, наприклад вироком суду, що набрав законної сили, про притягнення до кримінальної відповідальності осіб за відповідне злочинне діяння (фіктивне підприємництво, підроблення документів, тощо), які встановлюють причинно-наслідковий зв'язок між укладеними угодами та несплатою податків, вину в ухиленні від сплати податків.

Відповідно до приписів ст. ст. 6, 67 ЦК України сторони є вільними в укладені договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст.ст. 19,58 Конституції України, ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством, ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.

Таким чином, чинним законодавством України не передбачено, що на одну із сторін цивільно-правової угоди, яка є платником податків, покладено обов'язок з перевірки відповідності законодавству установчих документів іншого учасника правовідносин та дотримання ним вимог податкового законодавства.

Закон України „Про податок на додану вартістьВ» не ставить у залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншими суб'єктами господарювання.

Якщо контрагент допустив порушення законодавства, у тому числі податкового, то це є підставою для індивідуальної відповідальності цієї сторони.

У разі фактичного здійснення господарської операції, порушення законодавства з боку контрагентів не впливає на формування податкового кредиту покупцем та не є підставою для позбавлення останнього даного права, якщо він виконав усі передбачені законом умови для цього і має всі документальні підтвердження розміру заявленого податкового кредиту.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, зокрема, Рішення Європейського Суду від 09.01.2007 у справі „Інтерсплав проти УкраїниВ» , якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкту, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку.

Податковим органом не надано суду жодних доказів на підтвердження того, що фізична особа-підприємець ОСОБА_4, як платник податку, діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про можливі порушення, допущені його контрагент ПП „Укр-трейдінгВ» , або що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій з даним підприємством було одержання позивачем податкової вигоди.

Також, відповідачем під час розгляду справи, не надано доказів на підтвердження фальшивості документів наданих позивачем, як під час перевірки так і до суду, щодо взаємовідносин з ПП „Укр-ТрейдінгВ» , чи на невідповідність відомостей, зазначених в цих первинних документах, фактичним обставинам, або на відсутність ПП „Укр-ТрейдінгВ» статусу платника ПДВ, або на завищення вартості робіт чи послуг, чи на несумісність зазначених в документах робіт чи послуг з власною господарською діяльністю позивача. У ході перевірки відповідачем не встановлено проведення ФОП ОСОБА_4 збиткових операцій, невикористання у власній господарській діяльності товарів, отриманих від ПП „Укр-ТрейдінгВ» , обізнаності щодо обставин господарювання один одного, вчинення ними узгоджених дій щодо отримання будь-якої вигоди (в тому числі і податкової).

Таким чином, будь-яких підстав, визначених Законом України „Про податок на додану вартістьВ» , які б виключали право позивача на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту, не вбачається.

Пунктом 86.9 статті 86 Податкового кодексу України, визначено, що у разі якщо грошове зобов'язання розраховується органом державної податкової служби за результатами перевірки, призначеної відповідно до кримінально-процесуального закону або закону про оперативно-розшукову діяльність, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки не приймається до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду. Матеріали перевірки разом з висновками органу державної податкової служби передаються правоохоронному органу, що призначив перевірку. Статус таких матеріалів перевірки та висновків органу державної податкової служби визначається кримінально-процесуальним законом або законом про оперативно-розшукову діяльність.

У той же час п. 58.4. ст.58 ПК України встановлено, що у разі коли судом за результатами розгляду кримінальної справи про злочини, предметом якої є податки, збори, винесено обвинувальний вирок, що набрав законної сили, або винесено рішення про закриття кримінальної справи за нереабілітуючими підставами, відповідний контролюючий орган зобов'язаний визначити податкові зобов'язання платника податків за податками та зборами, несплата податкових зобов'язань за якими встановлена рішенням суду, та прийняти податкове повідомлення-рішення про нарахування платнику таких податкових зобов'язань і застосування стосовно нього штрафних (фінансових) санкцій у розмірах, визначених Податковим Кодексом України.

Відповідно до вищевикладених норм Податкового кодексу України за результатами перевірок платників податків, призначених в рамках порушеної кримінальної справи про злочини, предметом якої є податки, збори (ст. 212 Кримінального кодексу України), контролюючий орган визначає суми грошових зобов'язань, але податкове повідомлення-рішення не приймає. В інших випадках (за результатами перевірок платника податків, відносно яких та/або їх посадових осіб кримінальну справу не порушено або порушено кримінальну справу, предметом якої не є податки та збори) грошові зобов'язання визначаються, та, відповідно, приймається податкове повідомлення-рішення щодо платників податків в загальному порядку, визначеному п. 58.1 ст. 58 ПК України.

Оскільки матеріалами справи встановлено, що підставою для проведення перевірки, за результатами якої складено акт №136/1710/НОМЕР_1 від 28.07.2011р., стала постанова старшого слідчого від 22.06.2011 року, винесена в рамках кримінальної справи №7-6344 порушеної за ознаками злочинів, передбачених ч. 2 ст. 205, ч.3 ст.212 Кримінального Кодексу України, суд вважає, що в даному випадку застосуванню підлягає порядок прийняття податкових повідомлень-рішень, передбачений п. 86.9 ст. 86 Податкового кодексу України, згідно з якими податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки не приймається до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду. Матеріали перевірки разом з висновками органу державної податкової служби передаються правоохоронному органу, що призначив перевірку.

Відповідно до положень ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідачем, Кіровоградською ОДПІ правомірність прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, не доведено.

На підставі викладеного, оцінивши докази у справі в їх сукупності, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Позивач просить стягнути на його користь понесені ним судові витрати у справі.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Здійснення сплати позивачем судових витрат в розмірі 03 грн. 40 коп. підтверджується квитанцією банку. (а.с.2)

На підставі ч.1 ст. ст.94 КАС України підлягає присудженню позивачу з Державного бюджету України понесені ним судові витрати в сумі 03 грн. 40 коп.

Керуючись ст.ст. 86, 94, 159-163, 167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції від 15.08.2011р. №0001831710, яким фізичній особі-підприємцю ОСОБА_4 збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість в сумі 23183,91 грн. з яких 18547,13 грн. сума за основним платежем та 4636,78 грн. сума штрафних (фінансових) санкцій.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції від 15.08.2011р. №0001841710 яким фізичній особі-підприємцю ОСОБА_4 збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок з доходів фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності в сумі 13910,35 грн.

Присудити фізичній особі-підприємцю ОСОБА_4 з Державного бюджету України понесені ним судові витрати в сумі 03 грн. 40 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подання в 10-денний строк з дня її проголошення, а у разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України -протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, копія якої одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова в повному обсязі виготовлена 07.11.2011р.

Суддя Т.І. Ясенова