Постанова

від 06.07.2012 по справі 5130/12/2070

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2а- 5130/12/2070

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 липня 2012 р. м. Харків

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Бідонька А.В.,

при секретарі судового засідання Загребельному В.І.

за участю:

представника позивача -ОСОБА_1 представника відповідача - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничого підприємства "Сервіс-Пак" до Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень - ,

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Сервіс-Пак", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби, в якому просить суд: скасувати податкові повідомлення рішення за №0000030225 від 11.04.2012 року та №0000040225 від 11.04.2012 року, винесені Харківською ОДПІ Харківської області ДПС.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що Харківською ОДПІ у Харківській області було проведено позапланову невиїзну документальну перевірку позивача по взаємовідносинам із ТОВ "Промтехноопт" у період з 01.10.2011 року по 31.11.2011 року. За результатами проведеної перевірки було складено акт перевірки №721/234/36122319 від 30.03.2012 року.

За результатами проведеної перевірки та складеного акту перевірки було винесено податкові повідомлення - рішення №0000030225 від 11.04.2012 на загальну суму 47 115, 00 грн. та №0000040225 від 11.04.2012 року на загальну суму 36 122, 00 грн.

Позивач зазначив, що чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обов'язку перевірки відповідності законодавству установчих документів постачальників товару та дотримання ними вимог податкового законодавства. Навіть якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Чинне податкове законодавство не ставить в залежність право позивача на формування податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентом податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

При цьому податкове законодавство не встановлює обов'язку покупця сплачувати податок на додану вартість ще й до бюджету, коли такий податок не буде сплачений продавцем або іншою особою, з урахуванням суми податку, отриманого від покупця в ціні товару. Покупець - платник податку на додану вартість не несе відповідальності за податкові зобов'язання продавця.

Таким чином, позивач вважає, що висновки, викладені в акті перевірки, які були зроблені з перевищенням повноважень податкового органу, а винесені податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.

Відповідач проти позову заперечував. Зазначив, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення №0000030225 від 11.04.2012 р. та №0000040225 від 11.04.2012 р. винесені на законних підставах, а отже підстав для їх скасування немає. Висновки про порушення ТОВ "ВП "Сервіс-Пак" вимог податкового законодавства обґрунтовуються тим, що в ході перевірки документально не підтверджено реальність здійснення господарських відносин з ТОВ "Промтехноопт", не підтверджено зв'язок понесених на користь останнього витрат з господарською діяльністю позивача. З цих підстав зроблено висновки про те, що позивач неправомірно задіяв в складі валових витрат при обчисленні податку на прибуток підприємств та в складі податкового кредиту при обчисленні податку на додану вартість витрати по взаємовідносинам з вказаним контрагентом, які не підтверджені відповідними документами, що складаються в межах звичайної господарської діяльності.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити. Представник відповідача проти позову заперечував та просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Суд, заслухавши представника позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, встановив наступне.

Судом встановлено, що ТОВ "Виробниче підприємство "Сервіс-Пак" зареєстроване рішенням Харківської районної державної адміністрації Харківської області 01.10.2008 року, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи (а.с. 24).

Згідно копії довідки з ЄДРПОУ, ТОВ "Виробниче підприємство "Сервіс-Пак" має код 36122319. Видами діяльності за КВЕД є: 22.22 виробництво тари з пластмас (а.с. 25).

Позивача взято на облік як платника податків 02.12.2008 р. за № 1228, про що свідчить довідка (а.с. 27), знаходиться на податковому обліку в Харківській ОДПІ, є платником ПДВ згідно свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ № 100150305 від 12.11.2008 р., індивідуальний податковий номер 361223120234 (а.с. 26).

Статтями 75, 76 Податкового кодексу України встановлено, що органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Пунктом 75.1.2 статті 75 Податкового кодексу України встановлено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Згідно підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Матеріали справи свідчать, що на виконання наведених норм законодавства України, на підставі наказу № 320 від 20.03.2012р., згідно з п.п. 78.1.1 п.78.1 ст.78, ст. 79 Податкового кодексу України, Харківською ОДПІ у Харківській області проведена невиїзна документальна позапланова перевірка ТОВ "ВП "Сервіс-Пак" (код ЄДРПОУ 36122319) з питань правильності обчислення та нарахування податку на додану вартість та податку на прибуток за жовтень - листопад 2011 р. по операціям з ТОВ "Промтехноопт" (код ЄДРПОУ 37092055) (а.с. 132-143).

Результати перевірки оформлені Актом № 721/234/36122319 від 30.03.2012 р. (а.с. 19-23). У висновках акту зазначено про порушення ТОВ "ВП "Сервіс-Пак" п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого суму податку на додану вартість занижено на 31410,0 грн. Внаслідок порушення підприємством вимог п.п. 138.1.1, 138.2 п. 138.1 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України перевіркою встановлено заниження податку на прибуток у сумі 36122,0 грн., у тому числі за IV квартал 2011 р. на 36122,0 грн.

На підставі зазначених висновків, Харківською ОДПІ Харківської області ДПС було прийняте податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 11.04.2012 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 47115,00 грн., з яких за основним платежем - 31410,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 15705,00 грн. та податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_2 від 11.04.2012 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 36122,00 грн., з яких за основним платежем - 36122,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 0,00 грн. (а.с. 6,7).

В основу висновку про порушення позивачем вимог чинного законодавства фахівцями Харківської ОДПІ Харківської області ДПС покладено відомості з акту № 324/23-03-05/37092055 від 14.12.2011 р. "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Промтехноопт" (код ЄДРПОУ 37092055) щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків та зборів ТОВ "Агро-Синергетика" (код за ЄДРПОУ 36457295) за період вересень, жовтень 2011 р., їх реальності та повноти відображення в обліку", що складений фахівцями ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова (а.с. 146-153).

ВПМ ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова надано висновки: №51/26-42 від 12.12.2011 року, №52/26-42 від 12.12.2011 року щодо відсутності факту реального здійснення господарської діяльності суб'єкта господарювання ТОВ "Промтехноопт" (код ЄДРПОУ 37092055) за період вересень, жовтень 2011 року.

В акті зазначено, що згідно наданих звітів за вересень, жовтень 2011 р. обсяг оподаткованих операцій з ПДВ склав більше 50 млн. грн. Статутний фонд складає 3 тис. грн. Стан підприємства 10 (запит на встановлення місцезнаходження). Згідно інформації 1-ДФ наданої до ДПІ в Жовтневому районі м. Харкова ТОВ "Промтехноопт" кількість працюючих на підприємстві - 1 особа.

При відпрацюванні ТОВ "Промтехноопт" як підприємства - "транзитера" було складено акти про неможливість проведення зустрічних звірок за червень, липень, серпень 2011р.

За результатами висновків акту, перевіряючи ми зазначено про відсутність факту реального здійснення господарської діяльності ТОВ "Промтехноопт".

За період жовтень 2011 року діяльність ТОВ "Промтехноопт" має наступні ознаки нереальності здійснення фінансово-господарської діяльності: відсутній кваліфікований персонал, незначний штат працюючих осіб при тому, що статутна діяльність потребує участі більшої кількості людей, в т.ч. за спеціальною освітою; наявність в штаті тільки керівних посад; відсутні основні фонди (за умови, що вони необхідні для здійснення операцій), у тому числі: транспортні засоби, приміщення для зберігання товарів, платник не знаходиться за місцезнаходженням (фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку) при відсутності укладених договорів оренди інших приміщень; відсутність зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку: придбання послуг, використання яких не може мати позитивного впливу на результати господарської діяльності платника податку.

Таким чином податковим органом зроблено висновок про неможливість реального здійснення фінансово-господарських операцій між ТОВ "ВП "Сервіс-Пак" та ТОВ "Промтехноопт" у жовтні 2011 року в частині придбання товарно-матеріальних цінностей на суму без урахування ПДВ 157050,00 грн.

Перевіряючи цей висновок і прийняте на його підставі спірне податкове повідомлення - рішення на відповідність вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України, суд виходить з наступного.

Матеріали справи свідчать, що ТОВ "ВП "Сервіс-Пак" (Покупець) був укладений договір купівлі -продажу № 082501 від 25.08.2011 року з ТОВ "Промтехноопт" (Продавець), відповідно до якого Продавець зобов'язується передати у власність Покупця товарно-матеріальні цінності: плівки з пластику, сировину та матеріали для термо-формувального обладнання, а Покупець зобов'язується прийняти та своєчасно оплатити ці ТМЦ (а.с. 30-31).

Кількість, найменування, вартість та інші індивідуальні особливості товару відображаються у рахунках - фактурах (п.п. 1.2 договору). загальна сума угоди визначаються згідно специфікацій, які є невід'ємною частиною договору. В п. 5 договору зазначено, що якість товару повинна відповідати вимогам, що діють в Україні на момент поставки. У випадках, передбачених законодавством України Продавець зобов'язаний надати сертифікат виробника.

Матеріали справи містять рахунки - фактури (а.с. 32, 41).

ТОВ "Промтехноопт" виписало на адресу ТОВ "ВП "Сервіс Пак" видаткову та податкову накладну на поставку товару (а.с. 33, 34).

Сума податку на додану вартість за зазначеною податковою накладною включена до складу податкового кредиту податкової декларації з ПДВ, відображена у реєстрі отриманих податкових накладних за жовтень 2011 року № НОМЕР_3 від 21.11.2011 (р. 36 Розшифровки податкових зобов'язань).

Розрахунки за отриманий товар проводились у безготівковій формі згідно платіжних доручень (а.с. 35, 36).

Згідно акту звірки розрахунки між контрагентами проведено не в повному обсязі (а.с. 37).

Позивачем не надано до суду Специфікації, сертифікати виробника на підтвердження якості товару, які зазначені як невід'ємні частини договору, а також товарно-транспортні накладні.

Суд зазначає наступне. Статтями 626, 629 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) передбачено, що договором є домовленість двох спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. При цьому договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як визначено у ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Сторонами договору поставки є постачальник і покупець, які займаються підприємницькою діяльністю. Товар, який виступає об'єктом договірних відносин поставки, призначається, як правило, для використання у підприємницькій діяльності або для інших цілей, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням. На момент укладення договору поставки товар може бути відсутнім у продавця. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Договір поставки є консенсуальним, двостороннім і оплатним.

В розумінні п.п.14.1.202 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, продаж (реалізація) товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів.

Відповідно до п. 2 ст. 215 ЦК недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Згідно п. 1 ст. 215 ЦК підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу.

За приписами ст. 203 ЦК зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно із ст. 228 ЦК правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦК недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

В судовому засіданні не було підтверджено належного виконання сторонами договорів, реальності укладених правочинів.

Згідно з пунктом 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Статтею 1 розділу 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" зазначено, що первинний документ -це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

У відповідності до п. 1 ст. 9 цього Закону України підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо -безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до п.п. 2.1. п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 травня 1995 року № 168/704, первинні документи -це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Згідно з вимогами ст. 4 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", одним із принципів бухгалтерського обліку є превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Наявні в матеріалах справи платіжні доручення (а.с. 35, 36) містять призначення платежу: оплата кліпси за рахунком-фактурою № 03101 від 03.10.2011 р., хоча в підтвердження реальності вчиненого правочину позивачем надано до суду рахунок - фактуру № 10031 від 03.10.2011 р.

Позивачем не надано товарно-транспортних накладних. Наданий договір на транспортно-експедиторське обслуговування № 110902 від 01.09.2011 р. та заявка на надання транспортно-експедиційних послуг не дають змогу ідентифікувати їх в рамках вказаного договору купівлі -продажу № 082501 від 25.08.2011 року з ТОВ "Промтехноопт", оскільки не відносяться до виконання перевезення ТМЦ за даним договором (а.с. 38-40).

Так, ФО-П ОСОБА_3 за умовами вказаного договору був зобов'язаний знайти перевізника, натомість матеріали справи таких даних не містять. Умовами договору передбачено складання подорожніх листів. Подорожні листи позивачем надані не були.

Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджені наказом Міністерства транспорту України №363 від 14 жовтня 1997 року та зареєстровані в Міністерстві юстиції України №128/2568 від 20 лютого 1998 року, визначають права, обов'язки і відповідальність власників автомобільного транспорту - перевізників та вантажовідправників і вантажоодержувачів -замовники. Наказом № 488/346 від 29.12.1995 р. «Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля»затверджено типові форми первинного обліку роботи вантажного автомобіля, серед яких затверджена обов'язкова типова форма товарно - транспортної накладної.

Проведення будь-якої господарської операції фіксується та підтверджується первинними документами, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік. В свою чергу, відповідно з частиною 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік ті фінансову звітність в Україні" за даними бухгалтерського обліку формуються фінансова, податкова, статистична та інші види звітності. Тобто первинні документи по відображенню господарських операцій є основою для податкового обліку.

Первинна транспортна документація відноситься до первинних документів, на основі яких ведеться бухгалтерський облік.

Згідно з п. 2.7 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну України від 24 травня 1995 року № 88, первинні документи складаються на бланках типових форм, затверджених Мінстатом України, а також на бланках спеціалізованих форм, затверджених міністерствами і відомствами України.

Відповідно до пункту 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджені наказом Міністерства транспорту України №363 від 14 жовтня 1997 року, товарно - транспортна документація це комплект документів, на підставі яких здійснюється облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками траспортного процесу.

Товарно - транспортна накладна - це єдиний для всіх учасників транспортного процесу документ, що призначений для списання товарно - матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Пунктом 11.1 п. 11 Правил встановлено, що, основними документами на перевезення вантажів є товарно - транспортна накладна та подорожні листи вантажного автомобіля.

Згідно пункту 11.5 Правил №363 товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом).

Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику (пункт 11.7 Правил №363).

Крім того, підпунктом 10.5. Правил перевезення передбачено, що місце фактичної здачі приймання вантажу точно зазначається в договорі з наступним уточненням у заявці.

Відсутність належним чином оформлених товарно-транспортних накладних є свідченням відсутності факту перевезення товару, що у свою чергу, вказує на фіктивність відповідної господарської операції.

Матеріали справи не містять посилань на технічні та технологічні можливості позивача та його контрагентів для вчинення поставок товару. За відсутності в матеріалах справи належним чином оформлених товарно-транспортних накладних, неможливо визначити маршрут, за яким здійснювалось перевезення товару, місце здійснення поставок, проміжок часу, момент оприбуткування даного товару позивачем, тощо.

Таким чином, в матеріалах справи відсутні належні документи на підтвердження руху товару від постачальника до замовника, акти приймання-передачі товару, довіреності на одержання продукції від контрагента, документи, що засвідчують факт отримання та зберігання товарів. Отже, відсутнє підтвердження фізичного переміщення товарів від контрагента - постачальника ТОВ "Промтехноопт" до підприємства - замовника ТОВ "ВП "Сервіс Пак".

Суд зазначає наступне. Наявність будь-яких помилок в оформлених первинних документах не є підставою для висновків про відсутність певної господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів у зв'язку із здійсненням позивачем власної господарської діяльності мали місце.

В судовому засіданні представником позивача не надано пояснень з приводу проведення розрахунків за товар та невідповідності призначення платежу в платіжних дорученнях рахунку-фактурі, матеріали справи не містять сертифікатів на підтвердження якості товару. Матеріалами справи не було підтверджено рух активів та фактичне використання придбаного товару під час здійснення позивачем власної господарської діяльності. Наявні в матеріалах справи договори щодо продажу тубусу не підтверджують використання в господарській діяльності позивача придбаних у ТОВ "Промтехноопт" кліпс.

Таким чином, згідно умов договору купівлі -продажу № 082501 від 25.08.2011 року ТОВ "ВП "Сервіс-Пак" з ТОВ "Промтехноопт", товар не може вважатись поставленим.

Порядок обчислення і сплати податку на додану вартість платниками податку визначений Податковим кодексом України. Згідно п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188 ПК України об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку, окрім іншого, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України. Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, або дата відвантаження товарів. База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.

Згідно п. 201.1, 201.4, 201.6 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну. Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця та є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Пунктом 200.1 ст. 200 ПК України встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. В свою чергу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно п. 198.1 ст. 198 виникає, окрім іншого, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. При цьому, відповідно до п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно з п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

З огляду на викладені положення, для отримання права сформувати податковий кредит із сум ПДВ, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

Таким чином, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит можуть мати лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів, послуг чи основних фондів із метою використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, а не саме лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на поточних рахунках платників податку.

Положеннями п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Таким чином, при наявності таких первинних документів, як податкові накладні, не було встановлено фактичне виконання умов договору.

Відповідно до п.138.1 ст. 138 Податкового Кодексу України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 п.п. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 Податкового Кодексу України витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Згідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового Кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Враховуючи відсутність об'єкту оподаткування у TOB "ВП "Сервіс-Пак" по договору купівлі -продажу № 082501 від 25.08.2011 року з ТОВ "Промтехноопт", право на віднесення вказаних сум до валових витрат позивача по зазначеній угоді не виникає.

Із врахуванням встановлених обставин, суд вважає, що податкові повідомлення рішення №0000030225 від 11.04.2012 року та №0000040225 від 11.04.2012 року, винесені Харківською ОДПІ Харківської області ДПС, відповідають вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України, а позовні вимоги позивача щодо скасування вказаних податкових повідомлень -рішення є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 2 ст. 94 КАС України у разі ухвалення судового рішення на користь сторони, яка є суб'єктом владних повноважень, сплачений судовий збір позивачу не повертається.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 9, 11, 71, 94,159, 160-163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничого підприємства "Сервіс-Пак" до Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень - відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова чи ухвала суду не набрала законної сили.

Суддя Бідонько А.В.

Повний текст постанови виготовлений 11.07.2012 року.