Постанова

від 29.03.2012 по справі 905/12/2070

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2а- 905/12/2070

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 березня 2012 р. м. Харків

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Бідонька А.В.,

при секретарі судового засідання Загребельному В.І.

за участю:

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом Приватного акціонерного товариства "Люботинський завод "Продтовари" до ОСОБА_3 Державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Приватне акціонерне товариство "Люботинський завод "Продтовари", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до ОСОБА_3 Державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові, в якому просить суд: скасувати податкові повідомлення - рішення ОСОБА_3 Державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові №0000500842 від 11.10.2011 р. та №0000490842 від 11.10.2011 р.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що на підставі акту перевірки № 1949/42-013/24486154 від 31.08.2011 року "Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ПрАТ "Люботинський завод "Продтовари" (код ЄДРПОУ 24486154) з питання дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ПП "Сканто" (код ЄДРПОУ 36875101) за період лютий 2011р., та з TOB "Ерітаж" (код ЄДРПОУ 27263358) за період лютий-травень 2011 р. " СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові були винесені податкові повідомлення - рішення №0000500842 від 11.10.2011 р. та №0000490842 від 11.10.2011 р.

Позивач вважає дії СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові щодо самого факту проведення перевірки, за результатами яких було складено акт такими, що не відповідають вимогам, наведеним в Податковому кодексі України, а висновки, що викладені в акті перевірки необґрунтованими та незаконними, а тому вищезазначені податкові повідомлення-рішення на думку керівництва ПрАТ "Люботинський завод "Продтовари" є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, посилаючись на суперечність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень фактичним обставинам та вимогам чинного законодавства.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 29.03.2012 р. клопотання представника відповідача задоволено, замінено первинного відповідача ОСОБА_3 Державну податкову інспекцію по роботі з великими платниками податків у м. Харкові на належного відповідача ОСОБА_3 Державну податкову інспекцію по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби.

Відповідач проти позову заперечував, зазначивши, що порушення, встановлені в ході перевірки позивача, зафіксовані належним чином в акті перевірки, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті на цілком законних підставах та відповідають чинному законодавству, у зв'язку з чим просив у задоволенні позову відмовити.

Представник відповідача в судове засідання прибув, підтримав доводи, викладені в запереченні, просив відмовити в задоволенні позовних вимог.

Суд, заслухавши представника позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач, ПрАТ "Люботинський завод "Продтовари" зареєстроване рішенням Виконкому Люботинської міської ради від 18.11.1996 р. № 246, про що свідчить виписка з ЄДРПОУ (а.с. 53 т.1).

Згідно копії довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, ПрАТ "Люботинський завод "Продтовари" має код 24486154 (а.с.54 т.1), видами діяльності підприємства, окрім іншого є виробництво дистильованих алкогольних напоїв. ПрАТ "Люботинський завод "Продтовари" має ліцензію серії АБ № 108325 на виробництво алкогольних напоїв, терміном дії з 18.01.07 р. до 18.01.12 р.

Позивач знаходиться на податковому обліку в СДПІ по роботі з ВПП в м. Харкові з 20.12.1996 р., про що свідчить довідка (а.с. 55 т.1). ПрАТ "Люботинський завод "Продтовари" є платником ПДВ згідно свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ № 100337648, індивідуальний податковий номер 244861520422 (а.с. 56 т.1).

Фахівцями СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ПрАТ "Люботинський завод "Продтовари" з питання дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ПП "Сканто" (код ЄДРПОУ 36875101) за період лютий 2011 року, та з ТОВ "Ерітаж" (код ЄДРПОУ 27263358) за період лютий -травень 2011 р.

Результати перевірки оформлені актом № 1949/42-013/24486154 від 31.08.2011 року (а.с. 9-50 т.1).

За твердженням фахівців податкового органу в діяльності ПрАТ "Люботинський завод "Продтовари" встановлено порушення: ч.1, 5 ст.203 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ПрАТ "Люботинський завод "Продтовари" по ПП "Сканто" та ТОВ "Ерітаж"; 198.3., 198.6. ст. 198 Податкового кодексу України занижено суму позитивного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з ПДВ поточного звітного періоду на загальну суму 776401 грн., у т.ч по періодах: за період лютий 2011р. - на суму ПДВ 93163 грн., за період березень 2011р. - на суму ПДВ 189930 грн., за період квітень 2011р. - на суму ПДВ 210279 грн., за період травень 2011р. - на суму ПДВ 283029 грн.

- п. 3.1, п. 5.1, п.п. 5.2.1 п.5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", ПрАТ "Люботинський завод "Продтовари" при виконанні вищевказаного договору, який не спричиняє реального настання правових наслідків, а тому є нікчемним, завищено валові витрати на суму 949650 грн., що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 237413 грн., в тому числі по періодам: 1 квартал 2011 року - 237 413 грн.

- п. 134.1, п.п. 138.1.1 п.138.1, ПрАТ "Люботинський завод "Продтовари" при виконанні вищевказаного договору, який не спричиняє реального настання правових наслідків, а тому є нікчемним, завищено витрати на суму 2466543 грн., що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 567305 грн., в тому числі по періодам: 2 квартал 2011 року - 567305 грн.

На підставі висновків акту відповідачем прийняті податкові повідомлення - рішення №0000500842 від 11.10.2011 р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 804719,00 грн., з яких: за основним платежем 804718,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 1 грн. (а.с. 51 т. 1) та №0000490842 від 11.10.2011 р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 776402,00 грн., з яких: за основним платежем 776401,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 1 грн. (а.с. 52 т. 1).

Підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень слугував висновок СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові про порушення контрагентами позивача своїх податкових зобов'язань, приписів господарського та цивільного законодавства (моральних засад). Відповідач дійшов висновку, що угоди, укладені ПрАТ "Люботинський завод "Продтовари" з контрагентами, мають протиправний характер, а такі правочини, внаслідок яких неправомірно віднесено ПДВ до складу податкового кредиту та сума витрат, яка віднесена до валових витрат ПрАТ "Люботинський завод "Продтовари", по суті спрямовані на незаконне заволодіння майном держави, протирічать інтересам держави і суспільства, вважаються такими, що порушують публічний порядок, а отже , згідно з частиною 2 статті 228 Цивільного Кодексу є нікчемними.

В основу висновку СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові було покладено відомості довідки № 662/155/36875101 від 06.04.2011 р. про проведення камеральної перевірки ПП "Сканто" (код за ЄДРПОУ 36875101) з питань взаємовідносин з контрагентами, якими сформовані податкові зобов'язання за лютий 2011 року. Згідно висновків, які викладені у довідці, перевіркою встановлено відсутність складських приміщень, виробничих потужностей для здійснення будь-якого виду діяльності, вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, не мають реального товарного характеру.

Таким чином враховуючи те, що у ПП " СКАНТО " (код за ЄДРПОУ 36875101) відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні основні фонди, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, відповідачем зроблено висновок, що ПрАТ "Люботинський завод "Продтовари" діяло без належної обачності, йому мали бути відомі порушення, які допускались ПП "Сканто" при здійсненні фінансово - господарських операцій.

Крім того, в основу висновку СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові про порушення позивачем вимог чинного законодавства було покладено відомості з акту № 1429/180/37263358 від 05.07.2011р. про результати документальної позапланової невиїзної перевірки TOB "Ерітаж" (код ЄДРПОУ 37263358) з питань дотримання вимог податкового законодавства по податку на прибуток за період з 07.10.2010р. по 31.03.2011р. з питань дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість за період з 07.10.2010р. по 31.05.2011р. Згідно висновків акту перевірки, зазначено про відсутність у ТОВ "Ерітаж" власних виробничих, складських, торгових приміщень, устаткування, транспортних засобів та інших основних засобів, відсутність достатньої кількості штатних працівників на підприємстві. Перевіркою не встановлено наявність розумних економічних або інших причин (ділової мети) систематичного (протягом місяця) придбання та продажу товарів. Таким чином, податковою зроблено висновок про ведення ТОВ "Ерітаж" податкового обліку безтоварних операцій, яка пов'язана з податковою вигодою третіх осіб внаслідок формування для них штучних валових витрат та податкового кредиту.

Судом встановлено, що в перевіряємому періоді позивач мав взаємовідносини з ПП "Сканто" та ТОВ "Ерітаж".

25.01.2010 р. між позивачем, ПрАТ "Люботинський завод "Продтовари" (покупець) та ПП "Сканто" (продавець) було укладено договір №3/10, предметом якого є сировина та комплектуючі для виробництва лікеро-горілчаних виробів (а.с. 1 т.2).

На виконання умов договору №3/10 від 25.01.2010 р. ПрАТ "Люботинський завод "Продтовари" отримані видаткові накладні (а.с. 2- 14 т. 2), податкові накладні (а.с. 15-28 т. 2).

Крім того, з наданих до матеріалів справи документів вбачається, що за отримані товари позивач розраховувався шляхом перерахування безготівкових коштів на поточні рахунки постачальника, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями (а.с. 36-46 т. 2).

Товарно-матеріальні цінності, придбані позивачем, доставлено відповідно до подорожніх листів, копії яких наявні в матеріалах справи (а.с. 29-35 т. 2).

01.03.2011 р. між позивачем, ПрАТ "Люботинський завод "Продтовари" (покупець) та ТОВ "Ерітаж" (продавець) було укладено договір №3/11, предметом якого є сировина та комплектуючі для виробництва лікеро-горілчаних виробів (а.с. 47 т.2).

На виконання умов договору №3/11 від 01.03.2011 р. ПрАТ "Люботинський завод "Продтовари" отримані видаткові накладні (а.с. 48-110 т. 2), податкові накладні (а.с. 111-174 т. 2).

Матеріали справи містять подорожні листи, які підтверджують транспортування придбаного товару (а.с. 175-214 т. 2).

За придбаний товар позивачем була здійснена оплата, що підтверджується платіжними дорученнями, наявними в матеріалах справи: (а.с. 215-250 т. 2).

Суд не погоджується з позицією відповідача, що правочини між ПрАТ "Люботинський завод "Продтовари" та ПП "Сканто" та ТОВ "Ерітаж" здійснені без мети настання реальних наслідків з огляду на таке.

Проведення господарських операцій підприємства підтверджується первинними документами, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік. Згідно ч.2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", на даних бухгалтерського обліку базується фінансова, податкова, статистична та інша звітність. Таким чином первинні документи по відображенню господарчих операцій є основою для податкового обліку.

Порядок обчислення і сплати податку на додану вартість платниками податку визначений Податковим кодексом України. Згідно п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188 ПК України об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку, окрім іншого, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України. Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, або дата відвантаження товарів. База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.

Згідно п. 201.1, 201.4, 201.6 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну. Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця та є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 ПК України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. В свою чергу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно п. 198.1 ст. 198 виникає, окрім іншого, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. При цьому, відповідно до п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно з п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

З огляду на викладені положення, для отримання права сформувати податковий кредит із сум ПДВ, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

Таким чином, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит можуть мати лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів, послуг чи основних фондів із метою використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, а не саме лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на поточних рахунках платників податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 ПК України).

Положеннями п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Водночас, ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, виходячи із системного аналізу вказаних норм, для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Тобто, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. При цьому, оцінюватись при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

З огляду на встановлені обставини у справі, враховуючи індивідуальний характер юридичної відповідальності особи, встановлений статтею 61 Конституції України, суд зазначає, що у разі порушення контрагентами платника податків чинного законодавства, відповідальність та негативні наслідки настають саме щодо цих осіб. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податків (в даному випадку, ПрАТ "Люботинський завод "Продтовари") права на віднесення сум до складу податкового кредиту у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови його отримання (сплатив ПДВ у ціні замовлених та фактично виконаних робіт) та має документальне підтвердження розміру податкового кредиту.

З наведених норм законодавства та досліджених матеріалів справи, суд зазначає; що ПрАТ "Люботинський завод "Продтовари" виконало вимоги законодавства, сплативши податок на додану вартість в ціні товару та послуг контрагентів ПП "Сканто" та ТОВ "Ерітаж", які, в свою чергу, виконали вимоги діючого законодавства, видавши ПрАТ "Люботинський завод "Продтовари" належним чином оформлені податкові накладні на сплачені суми податку.

Відповідно до ст.202 Цивільного Кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Правочин повинен відповідати вимогам зазначеним у ст.203 Цивільного Кодексу України.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст.204 ЦК України).

Слід відмітити, що притягнення суб'єкта права до відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, є неможливим, за винятком встановлених ст.228 Цивільного кодексу України та ст.ст.207 і 208 Господарського кодексу України випадків свідомого укладення таким суб'єктом права нікчемного правочину з метою відображення певних первинних документів в податковому обліку без фактичного проведення господарських операцій.

Обов'язок контролю за правильністю нарахування та сплати ПДВ покладається на відповідача, а не на позивача, у зв'язку з чим відсутні підстави для позбавлення позивача права на податковий кредит через можливі порушення додаткового законодавства контрагентами.

Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку (покупця товарів, робіт, послуг) права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування і має документальне підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Суд звертає увагу на приписи ч.2 ст.8 КАС України, яка зобов'язує суд застосовувати принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

У відповідності до ст. 1 Закону України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції ", ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини " від 23 лютого 2006 року Україна визнає джерелом права рішення Європейського суду з прав людини, а також юрисдикцію цього суду в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції. Рішення Європейського суду є частиною національного законодавства і є обов'язковими для правозастосування органами правосуддя.

Так, Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні у справі "БУЛВЕС АД проти Болгарії " (заява № 3991/03) від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Європейського Суду з прав людини, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Таким чином, суд приходить до висновку, що досліджені первинні документи в сукупності свідчать про реальність виконання укладених між ПрАТ "Люботинський завод "Продтовари" та ПП "Сканто" та ТОВ "Ерітаж" угод, та, як наслідок, правомірність віднесення позивачем сум податку на додану вартість до податкового кредиту.

Сторонами за договорами погоджені всі істотні умови і досягнута домовленість щодо їх виконання. Виконання договорів підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами, тобто договори між позивачем і контрагентами мали реальний характер.

Судом не встановлені факти, які свідчили б про те, що зміст договорів не відповідає діючому законодавству України, дійсним намірам сторін та що ці наміри спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" встановлено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахувань обмежень, установленими пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Згідно до п.п. 11.2.1. п. 11.2. ст.11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Отримані позивачем від контрагентів зазначені податкові, видаткові накладні не мають недоліків, відповідно ч.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", та п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88), що спричиняють втрату нею статусу первинного документа.

Оскільки належними та допустимими доказами відповідач, як суб'єкт владних повноважень, на якого покладено обов'язок щодо доказування правомірності прийнятого ним рішення, не довів обґрунтованості висновків акту перевірки, то суд приходить до висновку, що правочини відповідають положенням чинного законодавства України. А отже, фактичні обставини об'єктивно засвідчують здійснення господарської діяльності між позивачем та контрагентами і правомірність включення до складу валових витрат сум, пов'язаних з придбанням товарів та наданням послуг відповідно до первинних бухгалтерських документів, які виписані на виконання умов викладених вище договірних відносин та включення сум ПДВ по отриманим податковим накладним до складу податкового кредиту у відповідному звітному періоді.

За наведених обставин судом встановлено, що спірні правовідносини були здійснені позивачем з дотриманням вимог чинного податкового законодавства та не потягли за собою заниження зобов'язань платника податків за відповідні звітні періоди в цілому.

З огляду на викладене, доводи відповідача про посилання на нікчемність угод є безпідставними і судом до уваги не приймаються, оскільки укладені договори схвалені з боку ПрАТ "Люботинський завод "Продтовари" шляхом виконання своїх договірних зобов'язань в повному обсязі, на момент розгляду справи є чинними і в установленому законодавством порядку судом недійсними не визнавалися, а податкові накладні в установленому законодавством порядку недійсними не визнані, є чинними на момент розгляду справи і в сукупності з іншими доказами у справі дають суду підстави для висновку про достовірність підтвердження фактичності здійснення господарських операцій, сплати податку на додану вартість та його сум.

Стаття 19 Конституції встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам, вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його висновки, і не довів правомірності прийнятих ним податкових повідомлень-рішень. За таких умов, оскаржувані позивачем податкові повідомлення-рішення №0000500842 від 11.10.11 р. та №0000490842 від 11. 10.11 р. не відповідають вимогам закону, що є підставою для їх скасування.

Враховуючи зазначене суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 94 КАС України, враховуючи, що рішення приймається на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд дійшов висновку про необхідність стягнення документально підтверджених судових витрат з держбюджету на користь позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст. 158, ст. 159, ст. 160, ст. 163, ст. 185, ст. 186, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Приватного акціонерного товариства "Люботинський завод "Продтовари" до ОСОБА_3 Державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення - рішення ОСОБА_3 державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові №0000500842 від 11.10.11 р. та №0000490842 від 11. 10.11 р.

Стягнути з Державного бюджету на користь Приватного акціонерного товариства "Люботинський завод "Продтовари" судові витрати у розмір 32,19 грн.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова чи ухвала суду не набрала законної сили.

Повний текст постанови виготовлений 30.03.2012 року.

Суддя Бідонько А.В.