Постанова

від 19.07.2012 по справі 2955/12/2070

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2а- 2955/12/2070

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 липня 2012 р. м. Харків

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Бідонька А.В.,

при секретарі судового засідання Загребельному В.І.

за участю:

представника відповідача -ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення -рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Фізична особа-підприємець ОСОБА_2, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова, в якому просить суд: скасувати податкове повідомлення - рішення №0000041702 від 10.01.2012 р.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що ДПІ у Київському районі м. Харкова було проведено невиїзну позапланову перевірку позивача з питань взаємовідносин з ТОВ "Тех-Агромаркетинг" за період 01.05.10 по 30.06.10 р., за результатами якої було складено акт перевірки за №4634/17-207/НОМЕР_1 від 23.12.11 р.

За результатами проведеної перевірки та складеного акту перевірки було винесено податкове повідомлення - рішення №0000041702 від 10.01.2012 р.

Позивач зазначив, що при веденні господарської діяльності ним було дотримано всіх вимог чинного законодавства України. Зазначає, що акт не містить жодних фактичних даних, які б засвідчували наявність в діяльності позивача обставин, котрі передбачені ч.1 ст.228 Цивільного кодексу України (з урахуванням викладених в Постанові Пленуму ВСУ №9 правових позицій) як ознаки нікчемного правочину.

Таким чином, позивач вважає, що висновки, викладені в акті перевірки, були зроблені з перевищенням повноважень податкового органу, а винесене податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 29.05.2012 р. клопотання представника відповідача задоволено, замінено первинного відповідача ОСОБА_3 податкову інспекцію у Київському районі м. Харкова на належного відповідача ОСОБА_3 податкову інспекцію у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби.

Відповідач проти позову заперечував. Зазначив, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0000041702 від 10.01.2012 р. винесене на законних підставах, а отже підстав для його скасування немає. Вказав, що одним з основних постачальників позивача в перевіряємий період було ТОВ "Тех-Агромаркетинг". Враховуючи матеріали перевірки, наведені в акті № 1487/23-03-05/36988128 від 01.07.2011 р. щодо проведення документальної невиїзної перевірки ТОВ "Тех-Агромаркетинг" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2010 р. по 30.04.2010 р., відсутні об'єкти, які підпадають під визначення згідно з п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України та факт поставки товарів згідно ст. 188 Податкового кодексу України.

Відповідачем зазначено, що ФОП ОСОБА_2 не мав правових підстав для включення до складу податкового кредиту у травні - червні 2010 р. сум ПДВ по придбанню гумово - технічних виробів від ТОВ "Тех-Агромаркетинг", яке фактично не відбулось.

У судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечував та просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Позивач правом участі в судовому засіданні не скористався, про час, дату та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.

Згідно ст.35 КАС України позивач є належно повідомленим про дату, час та місце судового засідання. Враховуючи викладене, беручи до уваги, що позивач не прибув в судове засідання, причин неприбуття суду не повідомив, є належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, суд приходить до висновку про можливість розгляду справи за наявними в ній доказами.

Суд, заслухавши представника відповідача, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, встановив наступне.

Судом встановлено, що ФОП ОСОБА_2 зареєстрований виконкомом Харківської міської ради 24.02.2000 року, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію фізичної особи - підприємця (а.с. 62). На податковому обліку в органах державної податкової служби перебуває з 09.03.2000 р. № 6530, є платником ПДВ згідно свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ № 81511163 від 22.06.2005 р., індивідуальний податковий номер НОМЕР_1 (а.с. 63-65).

Статтями 75, 76 Податкового кодексу України встановлено, що органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Пунктом 75.1.2 статті 75 Податкового кодексу України встановлено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Згідно підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Матеріали справи свідчать, що на виконання наведених норм законодавства України, на підставі наказу № 2548 від 30.11.2011 р., згідно вимог п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п.п. 78.1.1 п.78.1 ст.78, п. 79.2 ст. 79 Податкового кодексу України, ДПІ у Київському районі м. Харкова проведена невиїзна позапланова документальна перевірка ФОП ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) з питань взаємовідносин з ТОВ "Тех-Агромаркетинг" (код ЄДРПОУ 36988128) за період з 01.05.2010 року по 30.06.2010 року.

Результати перевірки оформлені Актом № 4634/17- 207/НОМЕР_1 від 23.12.2011 р. (а.с. 43-51). У висновках акту зазначено про порушення ФОП ОСОБА_2:

- неможливість реального здійснення фінансово-господарських операцій та ведення господарської діяльності у порядку, передбаченому приписами діючого законодавства України, а саме: ч. 1 ст. 203, 215, п. 1 ст. 21, ст. 228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ФОП ОСОБА_2 з зазначеними у акті перевірки постачальниками;

- встановлено відсутність об'єктів, які підпадають під визначення ст. 3, п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" та завищено податковий кредит на суму - 11901,0 грн., в тому числі за травень 2010 р - 6531,0 грн., за червень 2010 р. - 5370,00 грн.

На підставі зазначених висновків, ДПІ у Київському районі м. Харкова прийнято податкове повідомлення-рішення №0000041702 від 10.01.2012 р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 14876,25 грн., з яких: за основним платежем - 11901,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 2975,25 грн. (а.с. 8).

В основу висновку про порушення позивачем вимог чинного законодавства фахівцями ДПІ у Київському районі м. Харкова покладено відомості з акту № 1487/23-03-05/36988128 від 01.07.2011 р. "Про результати невиїзної позапланової документальної перевірки ТОВ "Тех-Агромаркетинг" (код ЄДРПОУ 36988128) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2010 року по 30.04.2010 року.

В акті зазначено, що в ході перевірки встановлено відсутність реальної можливості поставок товарів (робіт, послуг) підприємству ТОВ "Тех-Агромаркетинг" від контрагентів - постачальників, що свідчить про укладення угод без мети настання реальних наслідків. Господарські операції між ТОВ "Тех-Агромаркетинг" та контрагентами - постачальниками не підтверджуються виходячи з врахування реального часу здійснення операцій, відсутності майна, наявності трудових ресурсів, виробничо - складських приміщень, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, засобів для транспортування та іншого майна, отже здійснені без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків, чим порушено ст. 228 ЦК України щодо укладення правочину, який суперечить моральним засадам суспільства, а також порушує публічний прядок, спрямований на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету, а отже мають ознаки нікчемності.

Таким чином, податковим органом зроблено висновок про відсутність факту реального вчинення господарських операцій між ФОП ОСОБА_2 та ТОВ "Тех-Агромаркетинг" у травні - червні 2010 року.

Перевіряючи цей висновок і прийняте на його підставі спірне податкове повідомлення - рішення на відповідність вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України, суд виходить з наступного.

Матеріали справи свідчать, що за травень - червень 2010 року суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_2 задекларовано податкового кредиту по податку на додану вартість у сумі 30364,00 грн.

Перевіркою відображених у рядку 10.1-1.3 Декларації показників за травень - червень 2010 року у загальній сумі 30364,00 грн. встановлено, що позивач здійснював операції по придбанню гумово - технічних виробів (а.с.66-72).

05.05.2010 р. між ФО-П ОСОБА_2 (Покупець) та ТОВ "Тех-Агромаркетинг" (Продавець) був укладений договір купівлі -продажу № б/н, відповідно до якого Продавець продає, а Покупець купує технічні вироби по асортименту в кількості і за цінами, зазначеними в рахунках - фактурах, що додаються до договору протягом його дії і є його невід'ємною частиною (а.с. 104).

Матеріали справи містять: видаткові накладні, товарно-транспортну накладну (а.с. 89, 91, 92, 167).

ТОВ "Тех-Агромаркетинг" виписано на адресу ФО-П ОСОБА_2 податкові накладні (а.с. 88, 90, 93).

Розрахунки за отримані гумотехнічні вироби проводились у безготівковій формі згідно платіжних доручень (а.с. 80-87).

Наявні в матеріалах справи паспорти та сертифікати якості не дають змогу достеменно ідентифікувати їх стосовно спірного товару (а.с. 73-79).

Позивачем не надано рахунків - фактур, які зазначені як невід'ємні частини договору.

В підтвердження реальності вчинення господарських відносин з ТОВ "Тех-Агромаркетинг" позивачем надано одну товарно - транспортну накладну, згідно якої були перевезені азбестотехнічні вироби вагою 491 кг., тоді як предметом договору були технічні вироби, а згідно платіжних доручень проведено оплату за гумотехнічні вироби. Жодних інших доказів здійснення фізичного переміщення товару від ТОВ "Тех-Агромаркетинг" до ФО-П ОСОБА_2 до матеріалів справи не надано. Згідно пояснень позивача, перевезення товару здійснювалось в дні здійснення оплати за товарно-транспортними накладними № б/н. Однак в матеріалах справи такі товарно - транспортні накладні відсутні.

Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджені наказом Міністерства транспорту України №363 від 14 жовтня 1997 року та зареєстровані в Міністерстві юстиції України №128/2568 від 20 лютого 1998 року, визначають права, обов'язки і відповідальність власників автомобільного транспорту - перевізників та вантажовідправників і вантажоодержувачів -замовники. Наказом № 488/346 від 29.12.1995 р. «Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля»затверджено типові форми первинного обліку роботи вантажного автомобіля, серед яких затверджена обов'язкова типова форма товарно - транспортної накладної.

Проведення будь-якої господарської операції фіксується та підтверджується первинними документами, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік. В свою чергу, відповідно з частиною 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік ті фінансову звітність в Україні" за даними бухгалтерського обліку формуються фінансова, податкова, статистична та інші види звітності. Тобто первинні документи по відображенню господарських операцій є основою для податкового обліку.

Первинна транспортна документація відноситься до первинних документів, на основі яких ведеться бухгалтерський облік.

Згідно з п. 2.7 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну України від 24 травня 1995 року № 88, первинні документи складаються на бланках типових форм, затверджених Мінстатом України, а також на бланках спеціалізованих форм, затверджених міністерствами і відомствами України.

Відповідно до пункту 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджені наказом Міністерства транспорту України №363 від 14 жовтня 1997 року, товарно - транспортна документація це комплект документів, на підставі яких здійснюється облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками траспортного процесу.

Товарно - транспортна накладна - це єдиний для всіх учасників транспортного процесу документ, що призначений для списання товарно - матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Пунктом 11.1 п. 11 Правил встановлено, що, основними документами на перевезення вантажів є товарно - транспортна накладна та подорожні листи вантажного автомобіля.

Згідно пункту 11.5 Правил №363 товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом).

Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику (пункт 11.7 Правил №363).

Крім того, підпунктом 10.5. Правил перевезення передбачено, що місце фактичної здачі приймання вантажу точно зазначається в договорі з наступним уточненням у заявці.

Оскільки в матеріалах справи відсутні належні документи на підтвердження руху товару від постачальника до покупця, акти приймання-передачі товару, документи, що засвідчують факт отримання та зберігання товарів, відсутнє підтвердження фізичного переміщення товарів від контрагента - постачальника ТОВ "Тех-Агромаркетинг" до покупця ФО-П ОСОБА_2, відсутність належним чином оформлених товарно-транспортних накладних є свідченням відсутності факту перевезення товару, що у свою чергу, вказує на фіктивність відповідної господарської операції.

Матеріали справи не містять посилань на технічні та технологічні можливості позивача та його контрагента ТОВ "Тех-Агромаркетинг" для вчинення поставки товару.

За відсутності в матеріалах справи належним чином оформлених товарно-транспортних накладних, неможливо визначити місце здійснення поставок, проміжок часу, момент оприбуткування даного товару позивачем, тощо.

Суд зазначає наступне. Правові відносини з приводу формування податкового кредиту з податку на додану вартість визначені Законом України "Про податок на додану вартість" (тут і далі нормативно-правові акти в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), згідно з п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 якого податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

За змістом норм Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит як сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду (п.1.7 ст.1 Закону України "Про податок на додану вартість", виникає в межах господарських операцій, що є об'єктом оподаткування ПДВ.

Підпунктом 3.1.1 п.3.1 ст.3 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачено, що об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України.

За визначенням п.1.4 ст.1 Закону України "Про податок на додану вартість" поставка товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатної поставки товарів (результатів робіт) та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або поставки майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу.

Не належать до поставки операції з передачі товарів в межах договорів схову (відповідального зберігання), довірчого управління, оперативної оренди (лізингу), інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачу права власності (користування або розпорядження) на такі товари іншій особі.

Поставка послуг - будь-які операції цивільно-правового характеру з виконання робіт, надання послуг, надання права на користування або розпорядження товарами, у тому числі нематеріальними активами, а також з поставки будь-яких інших, ніж товари, об'єктів власності за компенсацію, а також операції з безоплатного виконання робіт, надання послуг. Поставка послуг, зокрема, включає надання права на користування або розпорядження товарами у межах договорів оренди (лізингу), поставки, ліцензування або інші способи передачі права на патент, авторське право, торговий знак, інші об'єкти права інтелектуальної, в тому числі промислової, власності.

Статтею 1 розділу 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" зазначено, що первинний документ -це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до п. 1 ст. 9 цього Закону України підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо -безпосередньо після її закінчення.

Частиною 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено обов'язкову наявність такого реквізиту первинного облікового документу, як особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п.п. 2.1. п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 травня 1995 року № 168/704, первинні документи -це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Згідно з вимогами ст. 4 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", одним із принципів бухгалтерського обліку є превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Таким чином, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит можуть мати лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів, послуг чи основних фондів із метою використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, а не саме лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на поточних рахунках платників податку.

Крім того, слід зазначити, документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податкового обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, зміст послуг, що надають тощо.

При цьому сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податку у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Надані до суду копії документів бухгалтерського обліку не доказують наявність фактичного здійснення вказаних господарських операцій, фактичного руху активів та зміни у власному капіталі.

Таким чином, згідно умов договору купівлі -продажу № б/н від 05.05.2010 р. між ФОП ОСОБА_2 (Покупець) та ТОВ "Тех-Агромаркетинг" (Продавець), товар не може вважатись поставленим.

З огляду на добуті по справі докази в їх сукупності суд зазначає, що не є належними доказами твердження позивача про реальність господарської операції між ТОВ "Тех-Агромаркетинг" та ФОП ОСОБА_2, оскільки позивачем не надано до суду належних, достатніх та переконливих доказів реальності фізичного переміщення активів у просторі та часі від вказаного суб'єкта господарювання до ФОП ОСОБА_2, а також не надано доказів дотримання засад розумності та добросовісності у спірних взаємовідносинах.

Провівши системний аналіз норм Закону України "Про ПДВ", Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України, суд доходить до висновку про відсутність правових підстав для віднесення на розрахунки з державою по ПДВ документів, складених за господарською операцією, яка фактично не відбулась, так як для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, тобто згідно з ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" такої господарської операції, котра спричинила реальні зміни майнового стану платника податків.

Таким чином, позивачем не було надано беззаперечних доказів на підтвердження фактичного виконання сторонами угоди, реальності вчиненого правочину. В матеріалах справи відсутні належним чином складені акти приймання-передачі товару, виконаних робіт, довіреності на одержання продукції від контрагента, специфікації на товар, товарно-транспортні накладні.

Частиною 2 ст.71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Податковий орган довів, зокрема, що платник податку діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускав його контрагент, або що діяльність платника податку спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з податковою вигодою, переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобов'язань.

Із врахуванням встановлених обставин, суд вважає, що податкове повідомлення рішення №0000041702 від 10.01.2012 р. ДПІ у Київському районі м. Харкова відповідає вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України, а позовні вимоги позивача щодо скасування вказаного податкового повідомлення-рішення є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 2 ст. 94 КАС України у разі ухвалення судового рішення на користь сторони, яка є суб'єктом владних повноважень, сплачений судовий збір позивачу не повертається.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 9, 11, 71, 94,159, 160-163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення - рішення - відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова чи ухвала суду не набрала законної сили.

Суддя Бідонько А.В.

Повний текст постанови виготовлений 24.07.2012 року.