Ухвала

від 16.07.2015 по справі 808/9401/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

16 липня 2015 рокусправа № 808/9401/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Кругового О.О.

суддів: Богданенка І.Ю. Уханенка С.А.

за участю секретаря судового засідання: Сколишева О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську апеляційну скаргу приватного підприємства «Логістік-ВВН» на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 05.02.2015 року у справі № 808/9401/14 за адміністративним позовом управління Укртрансінспекції у Кіровоградській області до приватного підприємства «Логістік-ВВН» про стягнення сум за проїзд автомобільним транспортом, -

ВСТАНОВИВ:

Управління Укртрансінспекції у Кіровоградській області (далі - Позивач) звернулось до суду з адміністративним позовом до приватного підприємства «Логістік-ВВН» (далі - Відповідач), в якому просило стягнути з останнього грошові кошти у розмірі 3863.66 грн., що еквівалентно 243.00 євро відповідно до офіційного курсу, встановленого Національним банком України на день проведення розрахунку

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що Відповідачем не було самостійно сплачено суми плати за проїзд зазначених у розрахунку №39 від 16.06.2014 року у загальному розмірі 3863.66 грн., що свідчить про необхідність її стягнення у примусовому порядку.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 05.02.2015 року адміністративний позов задоволено, з Приватного підприємства «Логістік-ВВН» було стягнуто грошові кошти за проїзд автомобільними дорогами загального користування великоваговими транспортним засобом в розмірі 3863.66 грн.

Приватне підприємство «Логістік-ВВН» не погодившись з рішенням суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 05.02.2015 року скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що Позивачем належними та допустимими доказами не було доведено факт законності прийнятого рішення, оскільки результати замірів не оформлені довідкою затвердженої форми та за участю працівників підрозділів МВС, а самі заміри проведені приладом, який не має відповідного сертифікату.

Сторони, які були належним чином повідомлені про час та місце проведення розгляду справи, в судове засідання не з'явились, у зв'язку з чим відповідно до ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового процесу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного судового рішення норм матеріального та процесуального права, суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 30.05.2013 р. на автомобільній дорозі загального користування М-12 М - Стрий - Кіровоград- Знам'янка посадовими особами управління Укртраніспекції у Кіровоградській області було зупинено вантажний автомобіль марки Chereau модель R114, д/н АР 9308 CE з напівпречіпом марки Chereau, модель CP 382 GA реєстраційний номер А 2838 ХР , що належить ПП «Логістік - ВВП».

За результатами зважування цього транспортного засобу з вантажем складено Довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю на автомобільній дорозі М-12 М - Стрий - Кіровоград - Знам'янка, якою встановлено перевищення нормативних вагових параметрів.

Також, 16.06.2014 року управлінням Укртраніспекції у Кіровоградській області було складено Акт №002031 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів на автомобільній дорозі, яким встановлено перевезення водієм приватного підприємства «Логістік-ВВП» вантажу масою 38,2 тон, у той час як нормативно допустима 38 тон.

Згідно Розрахунку №39 від 16.06.2014 року плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування до акта від 16.06.2014 року №39, Позивачу було нараховано 243,00 євро, які еквівалентні 3863.66 грн., відповідно до офіційного курсу, встановленого Національним банком України на день проведення розрахунку.

Однак, суми платежу відповідно до зазначеного розрахунку Приватним підприємством «Логістік-ВВП» у добровільному порядку сплачена не була, що на думку Позивача свідчить про можливість її стягнення у судовому порядку.

Правомірність стягнення заборгованості у розмірі 3863.66 грн. є предметом спору, переданого на вирішення суду.

Вирішуючи спір між сторонами та задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги управління Укртрансінспекції в Кіровоградській області про стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування великоваговим транспортним засобом у розмірі 243.00 євро, що еквівалентно 3863.66 грн. є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Суд апеляційної інстанції погоджується із зазначеною позицією суду першої інстанції з огляду на наступне.

Частиною 2 статті 29 Закону України "Про дорожній рух" передбачено, що з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається в порядку встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту, і за плату, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п.З, 4 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 листопада 2006 року № 1567, державний контроль на автомобільному транспорті здійснюється посадовими особами органу державного контролю шляхом проведення планових, позапланових та рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Приписами ст.33 Закону України «Про автомобільні дороги України» встановлено, що рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Згідно з п. 22.5 постанови Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10.2001 року «Про правила дорожнього руху» встановлено, що за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Державтоінспекцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 38 т (на встановлених Укравтодором і Державтоінспекцією маршрутах - до 40 т; для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.

Відповідно до ст.48 Закону України «Про автомобільний транспорт», у разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов'язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше семи відсотків.

Зі змісту зазначених правових норм вбачається, що рух транспортних засобів, фактична маса яких перевищує 38 тон. здійснюється за спеціальним дозволом та за погодженнями з відповідними органами.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для донарахування ПП «Логістік-ВВН» плати за проїзд великовагових або великогабаритних транспортних засобів у розмірі 3863.66 грн. було встановлення факту здійснення водієм Відповідача перевезень будматеріалів вагою 38.2 тон, в той час як нормативно допустима вага складає 38 тон.

При цьому, зазначена плата за проїзд Відповідачем у добровільному порядку сплачена не була, що стало підставою для звернення управління Укртрансінспекції у Кіровоградській області до суду з позовом про її примусове стягнення.

Натомість, ПП «Логістік-ВВН» наголошує, що стягнення плати за проїзд у розмірі 3863.66 грн. є необґрунтованим та таким, що не ґрунтується на приписах чинного законодавства, оскільки Відповідачем не було належним чином доведено законність прийнятого рішення.

Суд апеляційної інстанції вважає зазначені посилання Відповідача безпідставними з огляду на наступні обставини.

Як вбачається з матеріалів справи, Акт №002031 від 16.06.2014 року про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів та розрахунок плати за проїзд від 16.06.2014 року були оскаржені Відповідачем у судовому порядку.

Так, постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 14.07.2014 року у справі №808/4133/14 в задоволені адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Логістік-ВВН» було відмовлено.

Вирішуючи спір між сторонами, суд першої інстанції зазначив, що оформлення відповідачем Акту №002031 від 16.06.2014 року та Розрахунку плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування не суперечить приписам чинного законодавства та є обгрунтованим.

В подальшому зазначене рішення суду сторонами оскаржено не було.

Відповідно до ст.72 КАС України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Приписами ч.1 ст.254 КАС України визначено, що постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

Згідно зі ст.255 КАС України, постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Отже, виходячи з того, що правомірність винесення Акту №002031 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів від 16.06.2014 року та розрахунку плати за проїзд від 16.06.2014 року були встановлені судовим рішенням, яке набрало законної сили, то обґрунтованість їх винесення повторному встановленню чи доказуванню не підлягає.

З зазначеного вбачається, що у Відповідача існує обов'язок по сплаті плати за проїзд, передбаченої розрахунком плати за проїзд від 16.06.2014 року у розмірі 3863.66 грн.

Відповідно до п.31 1 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин та механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 року №1567, перевізник зобов'язаний протягом 30 календарних днів з моменту визначення плати внести її та повідомити про це відповідний територіальний орган Укртрансінспекції.

Приписами п.26 зазначеного Порядку передбачено, що кошти, стягнені за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів, спрямовуються в установленому порядку до державного бюджету.

Як вбачається з матеріалів справи, ПП «Логістік-ВВН» не було виконано покладеного на нього обов'язку по сплаті визначеної розрахунком від 16.06.2014 року плати за проїзд у розмірі 243.00 євро, що еквівалентно 3863.66 грн. відповідно до офіційного курсу, встановленого Національним банком України на день проведення розрахунку.

Отже, стягнення з «Логістік-ВВН» заборгованості в розмірі 3863.66 грн. у примусовому порядку ґрунтується на приписах чинного законодавства та є обгрунтованим.

Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції щодо достатності підстав для задоволення позовних вимог.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що оскаржувана постанова Запорізького окружного адміністративного суду від 05.02.2015 року є законною і обґрунтованою, а підстави для її скасування відсутні.

На підставі наведеного, керуючись ст. 196, ст. 198, ст. 200, ст. 205, ст. 206 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу приватного підприємства «Логістік-ВВН» - залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 05.02.2015 року у справі № 808/9401/14- залишити без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів шляхом подання касаційної скарги.

Головуючий: О.О. Круговий

Суддя: І.Ю. Богданенко

Суддя: С.А. Уханенко