Постанова

від 23.06.2009 по справі 7815-2006а

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

7815-2006А

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 303

ПОСТАНОВА

Іменем України

23.06.2009Справа №2-17/7815-2006А

За  позовом    Колективного підприємства “1+1”

До  відповідача    Кримської митниці

Третя  особа    Державна податкова адміністрація  в АР Крим

про  визнання протиправним та скасування податкового повідомлення Форми «Ю» від 19.12.2005 № 21, винесеного Кримською митницею у відношенні Колективного підприємства «1+1» на суму 21965,38 грн.          

                                                 Суддя В.І. Гайворонський    

                 П Р Е Д С Т А В Н И К И:

Від  позивача -  Півень А.Д.,  представник

Від  відповідача -  Патраш В.І., представник

      Суть спору:  Позивач згідно з позовом  та уточненням до нього просить  визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення Форми «Ю» від 19.12.2005 № 21, винесене Кримською митницею у відношенні Колективного підприємства «1+1» на суму 21965,38 грн., у зв'язку з тим, що підставою її виникнення став  акт, складений за результатами перевірки митного оформлення вантажу за ВМД від 20.04.05 № 6000000001/5/003401, складений в односторонньому порядку посадовими особами Кримської митниці. Зміст вищезгаданого акту твердить про те, що заступник директора підприємства «1+1» Левченко Іван Володимирович при митному оформленні вантажу, а саме «олії рицинової» надав посадовим особам   Кримської митниці неправдиві дані  з метою звільнення підприємства від сплати податку на додану вартість, в результаті чого держава недоотримала в бюджет суму в розмірі  21965,38 грн. За вчинені дії громадянин Левченко І.В.  постановою заступника начальника Кримської митниці був притягнутий до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в сумі 15 000 грн. Однак, в діях Левченко І.В. повністю відсутній склад правопорушення, що також підтверджується Постановою Залізничного районного суму м. Сімферополя від 16 березня 2006 року (справа № 2а-88/06).

           Згідно ст. 51, 137  КАСУ  уточнення позовних вимог є правом позивача. Таким чином позовні вимоги вважаються заявленими згідно уточнення.

            Відповідач у запереченнях  проти позову заперечує, та вказує, що відсутні підстави вважати ввезену позивачем олію рицинову (касторову) такою, що вироблено  саме фірмою «Гуфік Біосайнсіз Лімітед»,  та, відповідно,  підстави для  звільнення від оподаткування ПДВ операції з її ввезення на митну територію України відсутні.  

           Згідно копії податкового повідомлення Форми «Ю» від 19 грудня 2005 року за № 21  позивачу  визначена сума податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 21965,38 грн.      

            По справі проголошена вступна і резолютивна частини постанови.

            Розглянувши матеріали справи, суд, -

                                                    ВСТАНОВИВ:

               Згідно податкового повідомлення Форми «Ю» від 19 грудня 2005 року за № 21, позивачу  визначена сума податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 21965,38 грн., що  підтверджено копією вказаного повідомлення.       

              Суд вважає, що позов  підлягає  задоволенню, при цьому  виходить з наступних підстав:              

               Згідно  заперечень  проти позову, наданих відповідачем,  відсутні підстави вважати ввезену позивачем олію рицинову (касторову) такою, що вироблено  саме фірмою «Гуфік Біосайнсіз Лімітед».  

             Тобто, з відзиву витікає, що підставою визначення вказаної суми податкового зобов'язання було те, що  виробником олії не була фірма  «Гуфік Біосайнсіз Лімітед», Індія.             Про це ж вказується в Довідці про проведення перевірки митного оформлення товару за ВМД від 20.04.05 №  6000000001/5/003401 від 09.12.2005 року.

             З матеріалів справи вбачається, що заступником начальника Кримської регіональної митниці - начальником служби митної варти і боротьби з контрабандою Орєховим О.П. - 6 грудня 2005 р. по  справі про порушення митних правил № 279/60000/05 винесено постанову про притягнення посадовця - заступника директора підприємства «1 + 1» Левченко І.В. до адміністративної відповідальності за ст.355 Митного Кодексу України у вигляді штрафу в сумі 15000 грн. за порушення митних правил, що виразилося в наданні митному органу документів, що містять невідповідні дійсності відомості,  як підстави для звільнення  підприємства «1 + 1»    сплати  податку на додану вартість.

             При заповненні Державної митної декларації в графі «31» якої вказано: "олії рослинного походження, олія рицинова та її фракції, фармакопейна для нестерильних лікарських форм - 12825 кг. Виробник:  «Гуфік Біосайнсіз Лімітед», Індія".   В графі 36 даної ДМД вказана преференція 000/000/002  - звільнення від податку на додану вартість.

             При заповненні митної декларації  Левченко І.В. серед інших документів представив  Invoice SL 08/04-05 з вказівкою виробника товару: «Vaishli Pharmaccuticals»  Індія, і лист від імені керівництва ТОВ «Elpis LTD» від 19.04.2005 року без адресату, номеру і підпису, що свідчить про помилку при складанні і  оформленні інвойсу  №     SL 08/04-05  від 08.04.2005 року маркировки на товарі (діжках), де помилково вказано свідоцтво про реєстрацію і дані  виробника. Згідно даного листа – виробником товару замість «Vaishli Pharmaccuticals»  Індія слід вважати фірму «Гуфік Біосайнсіз Лімітед», Індія.

Вказані документи на думку митного органу не відповідають дійсності, оскільки згідно з листом Управління кримінальних розслідувань Служби державних доходів Латвійської республіки № 20.34/1239/274/1906, одержаним з Департаменту митної варти і боротьби з контрабандою ДМС України, сертифікат походження від 08.04.05 р. № А 015438 Торгівельно-промисловою палатою Латвії не видавався, а експортером масла касторового з Індії на адресу ТОВ «Елпіс» виступала компанія «Banpal Oilchem RVT.LTD» в реєстрі зареєстрованих ліків не значиться, відповідно не могло бути оформлено в митному відношенні на території України без проходження державної реєстрації з подальшим митним оформленням по преференції 000/000/002 - звільнення від сплати податку на додану вартість.

Але вказаний лист не може бути доказом того, що 20 квітня 2005 р. по ДМД № 600000001/5/003401 підприємство «1+1» ввезло до України товар, не відповідаючий відомостям, викладеним в ДМД, а отже і такий, що не звільняється від сплати податку на додану вартість, оскільки касторова олія, задекларована 20 квітня 2005 р., по вказаній митній декларації була поставлена підприємству «1 + 1» Латвйським ТОВ «Елпіс», а не Індійською компанією «Banpal Oilchem RVT.LTD». Та обставина, що компанія  «Banpal Oilchem RVT.LTD»  в лютому 2005 р. поставляла олію касторову Латвійському ТОВ «Елпіс», не свідчить про те, що ТОВ «Елпіс» поставило підприємству «1 + 1» саме цю олію, а не олію фірми «Гуфік Біосайнсиз Лімітед».

Та обставина, що представлений при митному оформленні товару сертифікат походження  № А 015438 від 08.04.05 р. за повідомленням митного управління кримінальних розслідувань Служби Державних доходів Латвійської Республіки не

видавався Торгівельно-промисловою палатою Латвії, також не є доказом вини Левченко І.В. в скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.355 МК України, оскільки даний сертифікат був представлений Підприємству «1+1» Товариством з обмеженою відповідальністю «Елпіс», яке і несе відповідальність за його достовірність.

        Крім того, якість товару і його походження від фірми «Гуфік Біосайнсиз Лімітед», Індія були підтверджені сертифікатом якості, виданим постачальником товару - ТОВ «Елпіс». При таких обставинах у Левченко І.В. не могло виникнути-сумнівів в достовірності документів,  представлених ТОВ «Елпіс».

         Відомості про пояснення члена правління ТОВ «Елпіс»  Лейтанаса Я. про те, що  лист про помилку  при складанні інвойсу і манкіровці товару ТОВ «Елпіс» не видавало, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки вказаний лист міг бути складений та направлений позивачу іншими членами правління або іншими органами управління ТОВ «Елпіс».

            Та обставина, що згідно висновку, виданого підприємству «1 + 1» Держінспекцією по контролю лікарських засобів в АРК від 05.05.05 р. № 0662, перевірений зразок препарату «Рицинова олія, субстанція» № серії 5Т-2205/01, представленого на дослідження 28.04.05 р. підприємством «1 + 1» як виробництва «Vaishli Pharmaccuticals», не відповідає вимогам АНД за реєстраційним свідченням № Р.05.01/03056, також не є доказом того, що 20 квітня 2005 р. по ДМД № 600000001/5/003401 підприємство «1+1» ввезло до України олію касторову виробництва компанії  «Banpal Oilchem RVT.LTD», а не фірми «Гуфік Біосайнсиз Лімітед», як було заявлено в митній декларації.

        Згідно копії Постанови Залізничного районного суму м. Сімферополя від 16 березня 2006 року (справа № 2а-88/06) за позовом Левченка Івана Володимировича до Кримської Регіональної митниці про визнання незаконним і відміну постанови про притягнення до адміністративної відповідальності позов задоволено, постанову № 279/60000/05 заступника начальника Кримської регіональної митниці – начальника служби митної варти і боротьби з контрабандою Орєхова О.П.  від 0 грудня 2005 року про притягнення Левченко І.В. до  адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в сумі 15 000 грн. за скоєння  адміністративного правопорушення визнано незаконною і скасовано. Провадження по адміністративній  справі про порушення  Левченко І.В. митних правил закрити за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 355 Митного Кодексу України, у зв'язку з  відсутністю доказів скоєння Левченко І.В. адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 355 Митного Кодексу  України.

            Згідно копії ухвали Апеляційного суду АР Крим від 06 листопада 2006 року Постанову Залізничного районного суму м. Сімферополя від 16 березня 2006 року (справа № 2а-88/06) залишено без змін.

            Згідно копії ухвали  Вищого адміністративного суду України від 03 липня 2008 року  відмовлено в задоволенні заяви Кримської регіональної митниці про поновлення строку касаційного оскарження постанови Залізничного районного суду м. Сімферополя від 16 березня 2006 року та ухвали Апеляційного суду АР Крим від 06 листопада 2006 року, касаційну скаргу  Кримської регіональної митниці  на постанову Залізничного районного суду м. Сімферополя від 16 березня 2006 року та ухвалу Апеляційного суду АР Крим від 06 листопада  2006 року у справі за позовом Левченка Івана   Володимировича до Кримської регіональної митниці про визнання незаконною і скасування постанови  про притягнення до адміністративної відповідальності залишено без розгляду.

        Таким чином, те, що в даному випадку відсутнє порушення  митних правил,  відповідає також  практиці розгляду цього питання Вищім адміністративним Судом України згідно постанови Вищого адміністративного Суду України  від 03 липня 2008 року  по справі  №  2а-88/06.

        Таким чином, підстав  вважати, що виробником олії рицинової (касторової)  не є фірма  «Гуфік Біосайнсиз Лімітед», не існує.

       Відповідно, не існує підстав для сплати ПДВ та прийняття спірного податкового повідомлення.

       Відповідно  до п.п. 5.1.7 п. 5.1 статті 5 Закону України «Про податок на  додану вартість»  звільняються від оподаткування  податком на додану вартість  операції з поставки  зареєстрованих та допущених до застосування в Україні лікарських засобів та виробів медичного призначення за переліком, що щорічно визначається   Кабінетом Міністрів України до 1 вересня року, попереднього  звітному. Якщо у такий строк перелік не встановлено, діє перелік минулого року.

        Постановою КМУ від 17.12.2003 року за № 1949 відповідно до п.п. 5.1.7 статті 5 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено, що переліком лікарських засобів, операції з продажу яких звільняються від обкладення податком на додану вартість, є Державний реєстр лікарських засобів.

         Державний реєстр лікарських засобів згідно Положення, затвердженого постановою КМУ від 31.03.2004 року за № 411 містить відомості  про лікарські засоби, дозволені для виробництва і застосування в Україні. Пунктом 4 зазначеного Положення встановлено, що до реєстру вносяться відомості, зокрема, про найменування, виробника, форму випуску лікарського засобу тощо.

        Враховуючи наявність в Державному реєстрі лікарських засобів олії рицинової (касторової) виробництва фірми  «Гуфік Біосайнсиз Лімітед» (свідоцтво  № Р.05.01/03056), Кримською митницею було здійснено митне оформлення олії рицинової (касторової) за ВМД № 600000001/5/003401 від 20.04.2005 року без сплати податку на додану вартість, що відповідає діючому законодавству.

        Якщо будуть виявлені нові обставини (надання матеріалів від митних органів Латвії, чи  інші обставини, що можуть вплинути  на прийняте рішення), відповідач вправі звернутись із заявою про перегляд цієї постанови за нововиявленими обставинами.

        Згідно ч. 1 статті 94 КАС України  на користь позивача підлягають  присудженню судові витрати по сплаті державного мита (судового збору) в сумі 3 грн. 40 коп. з Державного бюджету України.

        Згідно платіжного доручення № 171  від  16.03.2006 року  позивачем  сплачене державне мито в сумі  51,00  грн.

        Щодо повернення надмірно сплаченого судового збору, позивач вправі звернутись з клопотанням згідно  ч. 2 статті 89 КАС України.

         На підставі вищевикладеного, а також керуючись   ст.ст.  94, 162,163  КАС України, суд -                           

                                                                 ПОСТАНОВИВ:

         Позов задовольнити повністю.

         Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення Форми «Ю» від 19.12.2005 № 21, винесене Кримською митницею у відношенні Колективного підприємства «1+1» на суму 21965,38 грн.          

         Присудити на користь Колективного підприємства “1+1” (юридична адреса: 95004, пр-т. Перемоги 74, кв. 89; ідентифікаційний код 24868967, р/р 260041399 в КРД АППБ «Аваль» м. Сімферополь, МФО 324021; поштова адреса:95048, м. Сімферополь, а/я 2740)  судові витрати по сплаті державного мита  (судового збору) в сумі 3 грн. 40 коп. з  Державного бюджету  України.

             Ст. 254 КАС України передбачено, що  постанова першої інстанції, якщо інше не встановлено КАСУ, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

             Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений КАСУ, постанова суду першої інстанції  набирає законної сили після закінчення цього строку.

             У разі подання апеляційної  скарги судове рішення, якщо його  не  скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

            Якщо строк  апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

            Постанова може бути оскаржена  у порядку і строки, передбачені ст. 186 КАС У країни, якою встановлено, що:   про апеляційне оскарження рішення  суду  першої  інстанції спочатку   подається  заява.     Обґрунтування  мотивів  оскарження  і вимоги до суду апеляційної інстанції  викладаються  в  апеляційній скарзі.

            Заява  про  апеляційне  оскарження  та  апеляційна  скарга подаються до адміністративного суду  апеляційної  інстанції  через суд  першої  інстанції,  який  ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно  надсилається  особою,  яка  її подає, до суду апеляційної інстанції.

            Заява  про  апеляційне  оскарження  постанови  суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення,  а  в разі   складення   постанови  у  повному  обсязі  відповідно  до статті 160 КАСУ -  з  дня  складення  в  повному  обсязі.

            Апеляційна  скарга  на  постанову  суду першої інстанції подається  протягом  двадцяти  днів  після  подання  заяви   про   апеляційне  оскарження.

            Апеляційна   скарга  може  бути  подана  без  попереднього подання заяви про апеляційне оскарження,  якщо скарга подається  у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

            Заява  про  апеляційне  оскарження  чи  апеляційна скарга, подані  після  закінчення  строків,  встановлених  цією   статтею, залишаються без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка їх подала, не знайде підстав для поновлення строку, про  що постановляється ухвала.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Гайворонський В.І.