Рішення

від 11.06.2009 по справі 18207-2006

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

18207-2006

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 103

РІШЕННЯ

Іменем України

11.06.2009Справа №2-15/18207-2006

За позовом Кримського республіканського підприємства «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Керчі»  (98303, м. Керч, вул.. Години, 2в, код ЄДРПОУ 19195199)

До відповідача  Територіального медичного об'єднання №2 (98306, м. Керч, вул.. 12 Квітня, 1, код ЄДРПОУ 20669053)

про стягнення  241509,10 грн.

                                                                                             Суддя ГС АР Крим І. А. Іщенко

представники:

Від позивача – Гогуа О.К, довіреність №47/13-13-20 від 06.01.2009 р., у справі, Вознюк С.А., довіреність  № 450/13-13-20 від 25.11.2008 р., у справі

Від відповідача – не з'явився

Обставини справи: Кримське республіканське підприємство «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Керчі» звернулось до господарського суду АР Крим з позовом  до  Територіального медичного об'єднання №2 про стягнення 241509,10 грн.

Позивач позовні вимоги підтримав, мотивуючи тим, що відповідно до договору № 1029 від 04.03.2003 р. на відпустку води з комунального водопроводу та приймання стоків в комунальну каналізацію надавав відповідачу послуги на відпуск води із комунального водопроводу та приймання стоків в комунальну каналізацію, однак відповідач обов'язки за договором щодо повної та своєчасної оплати за надані послуги виконував неналежним чином, що призвело до утворення заборгованості у розмірі 241509,10 грн. за період з 01.06.2003 р. по 01.09.2006 р., що стало причиною для звернення позивача з позовом до суду для стягнення цієї заборгованості в примусовому порядку.

Відповідач у судовому засіданні та у відзиві на позов № 40 від 19.01.2007 р., вих.. № 80 від 02.02.2007 р. проти позовних вимог заперечує з підстав відсутності заборгованості перед позивачем станом на 01.01.2007 р.

          У судовому засіданні від 12.02.2007 р. представником позивача була надана заява про зміну позовних вимог у порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України, в якій просить стягнути з відповідача суму заборгованості за надані послуги за період з 01.06.2003 р. по 01.09.2006 р. у розмірі 197737,42 грн.

          Ухвалою господарського суду від 12.02.2007 р. вказана заява була прийнята судом до розгляду.

Суд вважає за можливе вказану заяву задовольнити, прийняти зменшення розміру позовних вимог,  оскільки це не порушує чиї-небудь права та охоронювані законом інтереси та не суперечить  частині 4 статті 22 Господарського процесуального кодексу України, відповідно якої позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Ухвалою господарського суду АР Крим від 02.04.2007 р. провадження у справі було зупинено у зв'язку з призначенням у справі судової економічної експертизи, на вирішення якої поставлені наступні питання : чи підтверджується  заборгованість відповідача - Територіального медичного об'єднання №2 (98306, м. Керч, вул.. 12 Квітня, 1, код ЄДРПОУ 20669053) за надані послуги  Керченським виробничим підприємством водопровідно-каналізаційного господарства щодо водопостачання та водовідведення у розмірі 197737,42 грн. за період з 01.06.2003 р. по 01.09.2006 р.; якщо заборгованість існує, то встановити її фактичний розмір і період утворення.

22.08.2008 р. до господарського суду АР Крим надійшли копії матеріалів справи з висновком судового експерта.

Ухвалою господарського суду АР Крим від 23.10.2008 р. провадження у справі було поновлено.

У судовому засіданні 11.12.2008 р. представником позивача надані письмові пояснення на висновок судового експерта, в яких він погоджується з висновком.

Представник відповідача у судовому засіданні та у письмових поясненнях на висновок судового експерта з останнім погоджується частково, вважає, що встановлена висновком сума заборгованості в розмірі 265852,58 грн. виникла внаслідок різниці тарифів та різниці оплати по виставленим рахункам.

Розгляд справи відкладався в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України, у судовому засіданні оголошувалася перерва.  Після закінчення перерви слухання справи було продовжено.

Строк розгляду справи був продовжений за клопотанням сторін згідно вимог статті 69 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши  пояснення представників сторін, суд –

ВСТАНОВИВ:

04.03.2003 р. між позивачем (Водоканал) та відповідачем (Абонент) був укладений договір № 1029 на відпустку води з комунального водопроводу і прийом стоків в комунальну каналізацію. (а.с. 39-40 Т.3)

Пунктом 1 Договору встановлено, що Водоканал приймає на себе водопостачання Абонента питною водою до місця приєднання останнього до міського водопроводу та прийом з очищенням стоків від Абонента в міський каналізаційний колектор в об'ємі згідно договору.

Згідно з пунктом 6 Договору Водоканал надає Абоненту рахунок для оплати за воду та стоки згідно актів про витрати води або згідно актам про порушення до 01 числа, а Абонент зобов'язаний оплатити рахунок до 15 числа наступного місяця.

У пункті 6 Договору вказані тарифи на водопостачання та водовідведення. Тарифи  можуть бути переглянуті по мірі уточнення вартості матеріалів, отриманих від Постачальників.

Водоканал зобов'язується доводити до відома Абонента зміну тарифів через газету «Керченський рабочий».

У всіх випадках, не передбачених дійсним договором, сторони зобов'язані керуватися чинними Правилами користування комунальним водопроводом та каналізацією та іншими нормативними актами.

Термін дії договору (пункт 21) становить з моменту підписання до 31.12.2003 р. та вважається щорічно продовженим на наступний рік, якщо щонайменше за два місяць до закінчення терміну не послідує заява однієї зі сторін про розірвання договору.

Сторони всупереч вимогам статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України не представили суду доказів визнання договору недійсним або зміни його умов тощо.

Так, на виконання умов договору  позивачем надавалися послуги з водопостачання та водовідведення, що підтверджується доданими до матеріалів справи актами про витрати води та рахунками за надані послуги.

Відповідачем здійснювалися часткові розрахунки за надані позивачем послуги згідно виставлених рахунків, що підтверджується доданими до матеріалів справи виписками банку та відомостями розрахунків.

Проте, відповідачем вказані рахунки не були сплачені в добровільному порядку та в повному обсязі, в результаті чого за відповідачем склалася заборгованість у розмірі 197737,42 грн. за надані послуги за період з 01.06.2003 р. по 01.09.2006 р., що і стало підставою для звернення Кримського республіканського підприємства «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Керчі» з позовом до суду про стягнення вказаної суми заборгованості в примусовому порядку.

Як було встановлено під час судового засідання сума заборгованості складається з різниці в тарифах, що застосовуються сторонами.

Згідно пункту 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Згідно з пунктом 1.10 Правил користування системами комунального водопостачання і водовідведення в містах і селищах України (далі - Правила), затвердженими наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству № 65 від 01.07.1994 р., чинними на момент існування спірних правовідносин, тарифи на користування водою від комунальних водопроводів і ухвалення стічних вод в комунальну каналізацію визначаються згідно законодавства України без звичайних додаткових узгоджень з абонентами розмірів цих тарифів і термінів їх введення.

Рахунки за воду складаються відповідно до цих Правил на підставі тарифів, які діють в даній місцевості або населеному пункті. Рахунок вручається абонентові або пересилається поштою. (пункт 12.5 Правил).

Згідно пункту 12.9 Правил рахунок або інші платіжні документи за воду підлягають оплаті абонентами в триденний термін після їх подачі Водоканалом. Відлік цих термінів починається з наступного дня після вручення рахунку. У разі встановлення Водоканалом абонентові конкретного терміну оплати за воду відлік прострочення платежу починається з наступного дня після закінчення цього терміну.

Претензії до Водоканалу за неправильне виписування рахунків або інших платіжних документів (обчислення суми, тарифікація) пред'являються підприємствами в порядку, встановленому господарським процесуальним кодексом України. (пункт 12.11 Правил).

Пунктом 16 Постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 1996 року № 1548 Раді міністрів АР Крим делеговано повноваження встановлювати тарифи на послуги з постачання води і водовідведення, які надаються суб'єктами підприємницької діяльності незалежно від форм власності для всіх споживачів і комплекс робіт, пов'язаних з відпусткою цим суб'єктам води і її очищення.

Радою Міністрів АР Крим надано право керівникам організацій, підприємств всіх форм власності і відомчої підлеглості, що надають послуги з водопостачання і водовідведення, встановлювати тарифи за надані послуги для інших споживачів, виходячи з економічно обґрунтованих витрат і встановленого граничного рівня рентабельності, і включати в тарифи для інших споживачів не відшкодовану з бюджету суму витрат від надання послуг населенню за встановленими тарифами (пункт 16 Постанови Ради Міністрів АР Крим від 22.08.2000 року № 277).

Пунктом 2 статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24.06.2004 року № 1875 визначено, що встановлення цін/тарифів на житлово-комунальні послуги відноситься до повноважень органів місцевого самоврядування у сфері житлово-комунальних послуг.

Пунктами 2, 3 статті 31 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»

від 24.06.2004 року № 1875 визначений порядок формування і затвердження

цін/тарифів на житлово-комунальні послуги, згідно з яким виконавці/виробники здійснюють розрахунки економічно обґрунтованих витрат на виробництво житлово-комунальних послуг і подають їх на затвердження органам місцевого самоврядування      у встановленому законодавством порядку.

Органи місцевого самоврядування затверджують ціни/тарифи на житлово-комунальні послуги у розмірі економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво.

Крім того, як вже було зазначено вище пунктом 6 Договорів сторони передбачили можливість зміни тарифів.

Крім  того, згідно до частини 1 статті 627 Цивільного кодексу України встановлено, що сторони відповідно  до статті 6 цього Кодексу є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з   урахуванням   вимог  цього  Кодексу,  інших актів  цивільного законодавства,  звичаїв  ділового  обороту,  вимог розумності  та справедливості.

Відповідно частині 1 статті 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У  випадках, встановлених   законом,   застосовуються  ціни (тарифи,   ставки тощо),   які  встановлюються  або  регулюються уповноваженими  органами державної  влади  або органами місцевого самоврядування.

У відповідності з підпунктом 2 пункту а) статті 28 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні" повноваження виконавчого органу місцевої ради щодо затвердження у порядку і межах, визначених законодавством, тарифів по оплаті комунальних послуг лише тих, що надаються підприємствами і організаціями комунальної власності відповідної територіальної громади.

Кримське республіканське підприємство «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Керчі»  не є комунальним підприємством. Як вбачається  зі статуту підприємства (а.с. 22-29 Т.1) входить до складу майна, що належить Автономній республіці Крим, а отже на нього не поширюються зазначені повноваження виконавчих органів місцевих рад.

Відповідно до підпункту 2 пункту а) статті 28 названого Закону до повноважень виконавчого органу місцевої ради віднесено погодження у встановленому порядку цих питань з підприємствами, які не належать до комунальної власності.

Однак цю норму слід застосовувати з урахуванням відповідних положень Закону України «Про житлово-комунальні послуги», який набрав чинності 30.07.2004 р. і яким до компетенції органів місцевого самоврядування віднесено саме встановлення (затвердження) цін/тарифів на житлово-комунальні послуги (стаття 7 Закону).

Вказаний Закон взагалі не містить такого поняття як погодження органами місцевого самоврядування тарифів щодо оплати комунальних послуг.

У разі якщо закон, який набрав чинності пізніше, по іншому регулює ті ж самі відносини, що і закон, який діяв до набрання чинності цим законом, то слід застосовувати положення саме нового закону.

Таким чином, з 30.07.2004 р. ніякого погодження тарифів на житлово-комунальні послуги з органами місцевого самоврядування не вимагається.

Крім того, тарифи на теплову енергію відповідачем у судовому порядку не оскаржувались.

У відповідності до частини 1 статті 188 Господарського кодексу України зміна    та розірвання    господарських   договорів   в односторонньому порядку не допускаються,  якщо інше не передбачено законом або договором.

Згідно до пункту 6 Договору передбачено, що вказані тарифи на водопостачання та водовідведення. Тарифи  можуть бути переглянуті по мірі уточнення вартості матеріалів, отриманих від Постачальників.

Водоканал зобов'язується доводити до відома Абонента зміну тарифів через газету «Керченський рабочий».

Таким чином, позивачу угодою сторін надано повноваження на зміну тарифу на послуги водопостачання та відведення стоків.

При дослідженні та співставленні наданих до матеріалів справи актів виконаних робіт, рахунків-фактур з даними повідомленнями про тарифи в газеті «Керченський рабочий» та в рішенні № 194 виконавчого комітету Керченської міської ради АР Крим від 23.02.2005 р. «Про тарифи на послуги водопостачання та водовідведення в місті Керч» встановлено, що в рахунках, виставлених позивачем, застосовані тарифи, які опубліковані в газеті та відображені в рішенні за відповідний період. (а.с. 111-118 Т.3)

Так, позивач інформував відповідача про зміну тарифів шляхом публікацій у засобах масової інформації.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов  договору  та  вимог  цього  Кодексу,  інших актів цивільного законодавства,  а за відсутності таких умов та вимог -  відповідно до   звичаїв   ділового  обороту  або  інших  вимог,  що  звичайно ставляться. Аналогічне положення стосовно господарських зобов'язань міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання — відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від  зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Згідно статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 61 Конституції України встановлено, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Таким чином, відповідач  відповідно до статті  33 Господарського процесуального кодексу України  не представив доказів оплати за надані йому послуги згідно виставлених рахунків.  При таких обставинах  матеріалами справи підтверджується факт невиконання відповідачем зобов'язань по оплаті наданих йому послуг за договором № 1029 від 04.03.2003 р., через що  вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 197737,42 грн. підлягають задоволенню.

Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Крім того, суд зазначає, що позивачем при поданні позову не було доплачено держане мито у розмірі 715,09 грн., що є порушенням частини 2 статті 46 Господарського процесуального кодексу України.

В позовній заяві містилася вимога майнового характеру на суму 241509,10 у той час як державне мито сплачено в розмірі 1700,00 грн., що не відповідає положенням чинного законодавства України.

Так, пунктом а) частини 2 статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України „Про державне мито” №7-93 від 21.01.1993 р. встановлено, що ставка державного мита із позовних заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів складає 1 відсоток ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Таким чином, за позовну вимогу щодо стягнення 241509,10 грн. перерахуванню підлягає сума державного мита у розмірі не меншому  1% від стягуваної суми, що становить 2415,09 грн.

Отже, вказана сума державного мита у розмірі 715,09 грн. підлягає стягненню з Кримського республіканського підприємства «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Керчі»  (98303, м. Керч, вул.. Години, 2в, код ЄДРПОУ 19195199)  в доход Державного бюджету України.

У судовому засіданні оголошені вступна та резолютивна частини рішення в порядку  статті 85 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складений та підписаний у відповідності до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України 16.06.2009 р.

З урахуванням викладеного, керуючись статями 33, 34, 49,  82-85  Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В|:

1.          Позов задовольнити.

2.          Стягнути з Територіального медичного об'єднання №2 (98306, м. Керч, вул.. 12 Квітня, 1, код ЄДРПОУ 20669053) на користь Кримського республіканського підприємства «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Керчі»  (98303, м. Керч, вул.. Години, 2в, код ЄДРПОУ 19195199) 197737,42 грн. заборгованості, 1977,37 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Стягнути з Кримського республіканського підприємства «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Керчі»  (98303, м. Керч, вул.. Години, 2в, код ЄДРПОУ 19195199) в доход Державного бюджету України (р/р 31115095700002, код платежу 22090200, в банку одержувача: Управління держказначейства в АР Крим, МФО 824026, одержувач: Держбюджет, м. Сімферополь, ОКПО 34740405)  державне мито в розмірі  715,09 грн.

4.          Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Іщенко І.А.