Рішення

від 28.07.2009 по справі 8500.1-2008

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

8500.1-2008

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 122

РІШЕННЯ

Іменем України

28.07.2009Справа №2-31/8500.1-2008

За позовом – Відкритого акціонерного товариства «Бахчисарайське АТП – 14340» (98400, м.Бахчисарай, вул.Фрунзе, 34)

до відповідачів:

1) Управління праці та соціального захисту населення Бахчисарайської районної державної адміністрації (98400, м. Бахчисарай, вул. Сімферопольська, 14)

2) Бахчисарайської районної державної адміністрації (98400, м. Бахчисарай, вул.Совєтська, 5)  

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору:

1) Міністерство фінансів АРК (98400, м.Сімферополь, вул. Р.Люксембург, 4)

2) Головне управління Державного казначейства України в АРК (95000, м.Сімферополь, вул.Севастопольська, 19)

про стягнення 225 699,73 грн.

Суддя А.В.Привалова

ПРЕДСТАВНИКИ:

Від позивача – Кульський Л.С., дов. у справі

Від відповідача 1 – Хоботова І.В., дов. у справі

Від відповідача 2 -  Смірнова К.Є., дов. у справі

Від третьої особи 1 – не з'явився

Від третьої особи 2 –  не з'явився

Обставини справи:

У квітні 2007 року Відкрите акціонерне товариство «Бахчисарайське АТП – 14340» звернулось до господарського суду АРК з позовом до відповідачів - Управління праці та соціального захисту населення і Бахчисарайської районної державної адміністрації про стягнення 298119,32 грн. не оплаченої субвенції на компенсацію збитків від пільгового перевезення пасажирів протягом 2004-2006р. на підставі договорів, укладених між сторонами відповідно до  ст.7 та ст.37 Закону України «Про автомобільний транспорт».

Заявою від 26.07.2007р., на підставі висновків судово-економічної експертизи від 03.07.2007р. №67/07, позивач зменшив позовні вимоги заявою про уточнення позовних вимог і  просив стягнути з відповідача суму збитків від перевезення пільгових категорій пасажирів за період 2005-2006р.р. у сумі 225699,73грн. (а.с.131, т.2)

Рішенням господарського суду АРК від 31.07.2007р. позов задоволено частково, стягнуто з відповідача 225699,73 грн. збитків, 2256,99 грн. державного мита, 89,34 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 3028,31 грн. витрат за проведення судово-бухгалтерської експертизи. В частині стягнення 72419,59 грн. провадження у справі припинено. У відношенні вимог до другого відповідача – Бахчисарайської районної державної адміністрації у позові відмовлено.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 03.10.2007р. рішення господарського суду АРК від 31.07.2007р. у справі №2-24/5081-2007 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 20.03.2008р. постанова Севастопольського апеляційного господарського суду від 03.10.2007р. та рішення господарського суду АРК від 31.07.2007р. у справі №2-24/5081-2007 скасовані. Справу №2-24/5081-2007 направлено на новий розгляд до господарського суду АРК.

За резолюцією голови господарського суду АРК справа передана на розгляд судді Привалової А.В., з присвоєнням справі номеру №2-31/8500.1-2008.

Позивач 24.07.2009р. до дня судового засідання  надіслав до суду клопотання в порядку ст.22 ГПК України  про збільшення позовних вимог, в якої просить стягнути з першого відповідача суму збитків 225699,73грн. і  судових витрат за проведення додаткової судово-економічної експертизи в сумі 3000,00грн. До заяви додав докази сплати вартості додаткової судової експертизи.

Зі змісту наданої позивачем заяви судом вбачається, що клопотання про стягнення судових витрат за проведення судової експертизи не є власно збільшенням розміру позовних вимог в розумінні ст.22 Господарського процесуального кодексу України, але з урахуванням того, що позивач при новому розгляді справи  заявляє вимоги лише до одного відповідача, суд розглядає цю заяву, оформлену у вигляді клопотання про збільшення позовних вимог,  як зміну позовних вимог.

Оскільки відповідно до ст.22 Господарського процесуального кодексу України право позивача змінити до винесення судом рішення по справі предмет або підставу позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог  є невід'ємним процесуальним правом, судом заява позивача прийнята до розгляду.

Представник позивача позов підтримав, просить стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Бахчисарайської райдержадміністрації збитки від перевезення пільгових категорій пасажирів за 2005-2006р. у сумі 225699,73грн.  з підстав викладених у позовній заяві, а також судові витрати з оплати додаткової судово-економічної експертизи. До другого відповідача – Бахчисарайської райдержадміністрації позовних вимог не заявляє.

Відповідно до ст.21 Господарського процесуального кодексу України відповідачами є підприємства та організації, яким пред'явлено позовну вимогу.  

Таким чином, судом вбачається, що при новому розгляді справи позивач не заявляє позовних вимог до другого відповідача, а позов з урахуванням останньої заяви, яка прийнята судом до розгляду, містить вимогу лише до першого відповідача – Управління праці та соціального захисту населення Бахчисарайської райдержадміністрації. Отже, судом  розглядаються  по суті змінені позовні вимоги позивача, які вже не містять вимог до другого відповідача - Бахчисарайської райдержадміністрації.

Відповідач проти позову заперечує з підстав викладених у відзиві на позов та письмових поясненнях до нього.

Представники третіх осіб своїм правом на участь у судовому засіданні не скористались. У письмових поясненнях виступають на стороні відповідача і підтримають його заперечення.

Розгляд справи відкладався, у судовому засіданні оголошувалась перерва в порядку ст.77 Господарського процесуального кодексу України. Строк розгляду справи продовжувався в порядку ст.69 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд

ВСТАНОВИВ:

Відносини, пов'язані з діяльністю транспорту, регулюються Законом України «Про транспорт», кодексами  (статутами) окремих видів транспорту, іншими актами законодавства України (ч.1 ст.2 Закону України «Про транспорт»).

При цьому, частиною 2 статті 2 Закону України «Про транспорт» визначено, що нормативні акти, які визначають умови перевезень, порядок використання засобів транспорту, шляхів сполучення, організації безпеки руху, охорони громадського порядку, пожежної безпеки, санітарні та екологічні вимоги, що діють на транспорті, є обов'язковими для власників транспорту і громадян, які користуються послугами транспорту та шляхами сполучення.

Законом України «Про автомобільний транспорт» встановлені засади організації та діяльності автомобільного транспорту.

Згідно ст.3 Закону України «Про автомобільний транспорт» (в редакції від 07.04.2006 р.) цей Закон регулює відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень.

 Відповідно до ст..7 Закону України «Про автомобільний транспорт» (в редакції від 07.04.2006 р.) організація пасажирських перевезень покладається: на міжнародних та міжміських і приміських автобусних маршрутах загального користування, які виходять за межі території області (міжобласні маршрути), - на урядовий орган державного управління на автомобільному транспорті; на міжміських та приміських автобусних маршрутах загального користування, які не виходять за межі території області (внутрішньообласні маршрути), - на Раду міністрів Автономної Республіки Крим чи обласні держадміністрації; на міських автобусних маршрутах загального користування - на виконавчий орган сільської, селищної, міської ради відповідного населенного пункту.

Положеннями вказаної статті закону також встановлено, що органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані забезпечувати компенсацію втрат автомобільному перевізнику внаслідок перевезення пільгових категорій пасажирів та регулювання тарифів.

Згідно ст.11 Закону України «Про автомобільний транспорт» (в редакції від 07.04.2006 р.) надання соціально значущих послуг автомобільного транспорту здійснюється відповідно до законодавства з питань поставки продукції для державних потреб. Соціально значущими послугами автомобільного транспорту є послуги з перевезення пасажирів автобусними маршрутами загального користування за визначеними уповноваженими органами тарифами та на пільгових умовах відповідно до законодавства.

Статтею 29 Закону України «Про автомобільний транспорт» (в редакції від 07.04.2006 р.) визначені засади діяльності автомобільного перевізника, що здійснює перевезення пасажирів на договірних умовах, а саме: автомобільним перевізником, що здійснює перевезення пасажирів на договірних умовах, є суб'єкт господарювання, який відповідно до законодавства та одержаної ліцензії надає послугу за договором перевезення пасажирів транспортним засобом, що використовується ним на законних підставах. Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані надати перевізникам, які здійснюють пільгові перевезення пасажирів та перевезення пасажирів за  регульованими тарифами, компенсацію відповідно до закону.

Статтею 37 Закону України «Про автомобільний транспорт» (в редакції від 07.04.2006 р.) встановлено, що пільгові перевезення пасажирів, які відповідно до законодавства користуються такими правами, забезпечують автомобільні перевізники, які здійснюють перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування. Автомобільному перевізнику, який здійснює перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування, забороняється відмовлятися від пільгового перевезення, крім випадків, передбачених законом. Безпідставна відмова від пільгового перевезення тягне за собою відповідальність згідно із законом. Види та обсяги пільгових перевезень установлюються замовленням, у якому визначається порядок компенсації автомобільним перевізникам, які здійснюють перевезення пасажирів на маршрутах загального користування, збитків від цих перевезень.

Згідно ч.2 ст..40 Закону України «Про автомобільний транспорт» від  05.04.2001 р. № 2344-111 (в редакції чинної на час виникнення спірних правовідносин) збитки пасажирського перевізника від пільгових перевезень та від перевезень за регульованими збитковими тарифами повністю компенсуються за рахунок коштів відповідних бюджетів.

Виходячи з системного аналізу приписів, чинного на час виникнення спірних правовідносин, законодавства щодо здійснення організації перевезень пасажирів автомобільним транспортом, судом вбачається, що законом прямо передбачено надання перевізниками соціально значущих послуг, зокрема, безоплатного перевезення пільгових категорій пасажирів та наступне повне компенсування державою витрат на здійснення таких перевезень.

Як вбачається з матеріалів справи між Управлінням праці та соціального захисту населення Бахчисарайської районної державної адміністрації та відкритим акціонерним товариством «Бахчисарайське АТП-14330» за спірний період були укладені договори на пільгове перевезення пасажирів автомобільним транспортом, а саме:

- договір від 01 січня 2005 року діяв до 28 лютого 2005 року (а.с.15, т.1);

- договір від 01 березня 2005 року  діяв до 31 грудня 2005 року (а.с.17, т.1);

- договір від 13 жовтня 2005 року діяв до 31 грудня 2005 року (а.с.20, т.1).

Договором №11-31/57 укладеним 01.06.2006 р. між Управлінням праці та соціального захисту населення Бахчисарайської райдержадміністрації та ВАТ «Бахчисарайське АТП – 14340» передбачений порядок компенсування витрат Перевізнику за пільгове перевезення пасажирів автомобільним транспортом загального користування згідно встановленим маршрутам відповідно додатку до договору (а.с.21, т.1). Строк дії договору встановлений до 25.12.2006 р.

Згідно п.п.2.1.1. 2.1.2 договору №11-31/57 від 01.06.2006 р. Управління праці та соціального захисту населення Бахчисарайської райдержадміністрації зобов'язується компенсувати ВАТ «Бахчисарайське АТП – 14340» при виділенні субвенції з державного бюджету, витрати, пов'язані з перевезенням пільгової категорії громадян в межах суми виділених планових асигнувань за фактично перевезених пільговиків. Управління зобов'язане провадити фінансування по мірі надходження грошових коштів на розрахункові рахунки Управління згідно кошторису витрат.

На виконання вимог вказаних договорів в 2005-2006 роках  ВАТ «Бахчисарайське АТП – 14340» здійснювало перевезення пільгових категорій пасажирів і надавало право безкоштовного проїзду на пасажирському транспорті міського і приміського повідомлення: інвалідам Великої Вітчизняної Війни, учасникам бойових дій, інвалідам по зору 1 групи, інвалідам загальної хвороби 1 групи і іншим категоріям громадян, які користуються правом пільгового проїзду.

Факт перевезення позивачем вказаних категорій громадян у 2005-2006р.р. підтверджується книгою обліку розрахункових операцій, щомісячними розшифровками доходів по видам перевезень, щомісячними розшифровками реалізації проїзних квитків, актами виконаних робіт по перевезенню пільгових пасажирів, автостанційними відомостями, банківськими відомостями, що знайшло своє підтвердження у висновку судово-економічної експертизи №67/07 від 03.07.2007р. і додаткової судово-економічної експертизи №100/08 від 21.05.2009р.   по даній справі.  

Згідно наданих  до позовної заяви змін позивач просить стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Бахчисарайської  районної державної адміністрації суму недоплачених збитків від пільгових перевезень за період з 2005 – 2006р.р. в сумі 225 699,73грн., а також стягнути витрати на оплату додаткової судово-економічної експертизи в сумі 3000 грн.

Свої позовні вимоги позивач мотивує тим, що відповідно до вищевказаних договорів та відповідно до Закону України «Про автомобільний транспорт» він надавав послуги по пільговому перевезенню осіб, які відповідно до законодавства користуються такими правами, однак збитки від несплаченої субвенції на компенсацію витрат по пільговим перевезенням пасажирів йому не компенсовані.

Відповідач проти позову заперечує, посилаючись на відсутність у нього зобов'язань щодо сплати позивачу компенсації витрат, пов'язаних з перевезенням пільгових категорій громадян через обмеження обсягів такої компенсації  затвердженими бюджетними асигнуваннями, за межи яких відповідач не має право вийти з огляду на положення Постанови Кабінету Міністрів України  від 04.03.2002р.  №256, а також недотримання позивачем положень Постанови Кабінету Міністрів України №117 від 29.01.2003 р. «Про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги» щодо надання звітності  з урахуванням персоніфікованого обліку отримувачів пільг по формі 2-Пільга.

Cкасовуючи рішення господарського суду АРК від 31.07.2007р. та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 03.10.2007р. по даній справі, Вищий господарський суд України в своєї постанові від 20.03.2008р. зазначив, що спір був розглянутий не у повному обсязі, так як не були предметом судового розгляду при вирішенні господарського спору судом першої інстанції постанова Кабінету Міністрів України №256 від 04.03.2002 р. «Про затвердження Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету» та постанова Кабінету Міністрів України №117 від 29.01.2003 р. «Про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги».

Крім того, Вищий господарський суд України зазначив, що не були досліджені судом першої інстанції заперечення відповідача щодо надання звітності підприємствами і організаціями з урахуванням персоніфікованого обліку отримувачів пільг.

Згідно зі ст.111-12 ГПК України, вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду.

У виконання вказівок, викладених у постанові Вищого господарського суду України від 20.03.2008р. суд, ухвалою від 16.09.2008 р. зобов'язав Управління праці та соціального захисту населення Бахчисарайської районної державної адміністрації та Бахчисарайську районну державну адміністрацію представити до суду кошторис витрат на компенсацію пільгових перевезень за спірний період та докази в обгрунтування своїх заперечень. При цьому суд виходив з того, що при проведенні експертного дослідження не були враховані зазначені документи.

Ухвалою господарського суду АРК від 02.10.2008 р. суд призначив по справі додаткову судово-економічну експертизу, оскільки надані відповідачем документи в обґрунтування своїх заперечень не були предметом дослідження судової експертизи.

Дослідивши обставини справи, оцінивши надані сторонами докази, висновок судово-економічної та додаткової судово-економічної експертизи в порядку ст..43 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що позов з урахуванням остаточних змін його предмету підлягає задоволенню  з наступних підстав.

Відповідно до ст. 36, 40 Закону України «Про автомобільний транспорт» від  05.04.2001 р. № 2344-111 (в редакції чинної на час виникнення спірних правовідносин) пасажирському перевізнику забороняється відмовлятися від пільгового перевезення, безпідставна відмова від пільгового перевезення тягне за собою відповідальність згідно з законом, пасажирський перевізник надає послугу за договором перевезення пасажира автомобільним транспортним засобом загального користування. Збитки пасажирського перевізника від пільгових перевезень повністю компенсуються за рахунок коштів відповідних бюджетів.

Автомобільним транспортом загального користування здійснюється перевезення по міських і приміських маршрутах як платних пасажирів, так і пільгових категорій громадян. Єдиний порядок обліку кількості перевезених пасажирів (включаючи тих, що користуються правом безкоштовного і пільгового проїзду) і пасажирообороту суспільного транспорту (автобуси, трамваї, тролейбуси) на міському, приміському і міжміському повідомленні встановлений Інструкцією про порядок обліку пасажирів, які перевозяться громадським транспортом на маршрутах, затвердженою наказом Міністерством статистики України № 150 від 27.05.96р. Вказана Інструкція застосовується, зокрема, суб'єктами підприємницької діяльності всіх форм власності - юридичними і фізичними особами, що виконують пасажирські перевезення (надалі - підприємство), - щодо обліку і звітності кількості перевезених пасажирів і пасажирообороту за видами сполучення (міське, приміське, міжміське).

Статтею 37 Закону України «Про автомобільний транспорт» (в редакції від 07.04.2006 р.) також передбачено, що автомобільному перевізнику, який здійснює перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування, забороняється відмовлятися від пільгового перевезення, крім випадків, передбачених законом.

Статтею 7 названого Закону встановлений обов'язок органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування забезпечувати компенсацію втрат автомобільному перевізнику внаслідок перевезення пільгових категорій пасажирів та регулювання тарифів.

Статтею 29 Закону України «Про автомобільний транспорт» передбачено, що органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані надати перевізникам, які здійснюють пільгові перевезення пасажирів та перевезення пасажирів за  регульованими тарифами, компенсацію відповідно до закону.

Таким чином, право позивача на отримання повної компенсації за відповідний період витрат, пов'язаних з перевезенням пільгових категорій громадян, прямо передбачено законом і не обмежено законом граничною сумою затвердженого плану бюджетних асигнувань.

Постановою Кабінету Міністрів України  від 04.03.2002р. №256, на яку посилається відповідач, затверджений Порядок фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм  соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету (далі – Порядок).

Вказаний Порядок визначає механізм фінансування місцевих  бюджетів  на  здійснення  заходів  з виконання державних програм соціального захисту населення щодо пільг відповідним категоріям громадян за рахунок субвенцій державного бюджету, у тому числі за пільговий проїзд окремих категорій громадян, але не регулює відносини між перевізником та органами державної влади та місцевого самоврядування щодо виникнення права на отримання компенсації перевізником витрат, пов'язаних з перевезенням пільгових категорій громадян, та умов за якими таке право реалізується перевізником.

Так, згідно п.3 Порядку головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення (далі - головні розпорядники коштів).

Згідно п.5 Порядку головні розпорядники коштів місцевих бюджетів щомісяця готують інформацію про фактично нараховані суми та акти звіряння розрахунків за надані послуги з підприємствами - надавачами відповідних послуг і надсилають їх фінансовим органам райдержадміністрацій, виконкомів міських рад (міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення).

Пунктом 6 Порядку передбачено, що фінансові органи районних держадміністрацій, виконкомів міських рад (міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення) на підставі актів звіряння, зазначених у пункті 5 цього Порядку, щомісяця готують реєстри нарахованих сум та подають їх Міністерству фінансів Автономної Республіки Крим, фінансовим органам обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій, управлінням Державного казначейства в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі.

У разі виникнення додаткових зобов'язань головні розпорядники коштів місцевих бюджетів надсилають щомісяця до 18 числа фінансовим органам райдержадміністрацій, виконкомів міських рад (міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення) уточнену інформацію про фактично нараховані у поточному місяці суми. Зазначені фінансові органи готують уточнені реєстри нарахованих у поточному місяці сум та подають їх до 20  числа Міністерству фінансів Автономної Республіки Крим, фінансовим органам обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій, управлінням Державного казначейства в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі.

Порядком також передбачено, що Міністерство фінансів Автономної Республіки Крим, фінансові органи обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій на підставі реєстрів, зазначених у пункті 6 цього Порядку, за підсумками кварталу узагальнюють дані про нараховані та фактично здійснені видатки щодо, зокрема, компенсаційних виплат за пільговий проїзд окремих категорій громадян, та до 25 числа місяця, що настає за звітним кварталом, подають їх Міністерству фінансів України (п.10 Порядку).

Міністерство фінансів України за підсумками кварталу, виходячи із фактичного обсягу нарахованих сум щодо, зокрема, компенсаційних виплат за пільговий проїзд окремих категорій громадян, у разі потреби вносить Кабінетові Міністрів України пропозиції щодо перерозподілу обсягів субвенцій між бюджетами Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя (п.11 Порядку).

Умовами вказаних вище договорів на пільгове перевезення пасажирів автомобільним транспортом встановлено зобов'язання Управління праці та соціального захисту населення Бахчисарайської райдержадміністрації АРК з компенсування витрат внаслідок надання ВАТ “Бахчисарайське АТП – 14340» пільгового проїзду усім пільговим категоріям пасажирів відповідно фактично виконаної роботи. Умовами договорів також встановлено, що розмір компенсування провадиться в межах сум планових асигнувань.

Як вже зазначалось, Порядком визначений механізм складання та/або перерозподілу обсягів фінансування компенсаційних виплат за рахунок субвенцій з державного бюджету виходячи з фактично проведених підприємствами видатків щодо надання пільгових послуг.

Проте згідно матеріалів справи доказів подання відповідного клопотання до вищестоящої організації про виділення коштів виходячи з фактичної заборгованості по вказаним договорам відповідач – Управління праці та соціального захисту населення Бахчисарайської райдержадміністрації суду не надав.

Згідно ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно наданих відповідачем кошторису та плану асигнувань із загального фонду бюджету на компенсаційні виплати на пільговий проїзд автомобільним транспортом (а.с.150-151, т.3) лише у 2005 р. було передбачено виділити Управлінню праці та соціального захисту населення Бахчисарайської райдержадміністрації на ці цілі 210 000,00 грн.

Згідно наданим відомостям про використання фінансування за 2005р. (а.с.142, т.3) Управлінням нараховано у межах кошторису та профінансовано 118778,04 грн.

Згідно наданого Управлінням праці та соціального захисту населення Бахчисарайської райдержадміністрації кошторису та плану асигнувань із загального фонду бюджету на компенсаційні витрати на пільговий проїзд автомобільним транспортом (а.с.134-136, т.3) у 2006 р. ВАТ «Бахчисарайське АТП – 14340» було передбачено виділити на ці цілі 32760 грн. Згідно наданим відомостям про використання фінансування за 2006р. (а.с.131, т.3), Управлінням нараховано у межах кошторису та профінансовано 21580,00 грн.

Надані відповідачем відомості про використання фінансування за 2005 та 2006 р.р. підтверджують, що компенсаційні виплати на пільговий проїзд автомобільним транспортом пільгових категорій громадян були проведені ВАТ «Бахчисарайське АТП – 14340» в межах планових сум бюджетних асигнувань, а не на покриття фактичних збитків, понесених автоперевізником від перевезення пільгових категорій пасажирів, як це передбачено Законом України «Про автомобільний транспорт».

Також слід зазначити, що у договорах  чітко не визначений порядок відшкодування наданих пільг,  передбачено надання пільгового проїзду усім пільговим категоріям пасажирів відповідно фактично виконаної роботи, але компенсація за рахунок державних бюджетних коштів обмежена розміром виділеної субвенції.

Отже посилання відповідача на ті обставини, що ним здійснено компенсування ВАТ «Бахчисарайське АТП – 14340» витрат на пільговий проїзд пасажирів у повному обсязі, суд вважає необґрунтованими, так як  Законом України «Про автомобільний транспорт», постановою Кабінету міністрів України від 04.03.2002 р. №256 та умовами договорів на пільгове перевезення пасажирів автомобільним транспортом передбачено виділення коштів на компенсування пільгових витрат виходячи з фактичної заборгованості, який відповідачем дотриманий не був, оскільки у разі виникнення додаткових забов'язань, не передбачених  межами суми виділених планових бюджетних асигнувань, головний розпорядник коштів – відповідач повинен був надіслати фінансовим органам уточнену інформацію про фактично нараховані суми.

Матеріали справи свідчать про фактичне здійснення позивачем у 2005 – 2006 р.р. перевезень пільгових категорій громадян у сумі 225699,73грн., а відтак у відповідача виникає обов'язок в силу приписів закону «Про автомобільний транспорт» здійснити компенсування перевізнику витрат, пов'язаних з перевезеннями пільгових категорій громадян.

Висновком  судово-економічної експертизи №67/07 від 03.07.2007 р. встановлено, що загальна сума заборгованості Управління праці та соціального захисту населення Бахчисарайської райдержадміністрації з цільового фінансування на покриття збитків від перевезення пільгових категорій пасажирів за 2005 – 2006 р.р. склала 225 699,73 грн.

Висновком додаткової судово-економічної експертизи №100/08 від 21.05.2009р. підтверджена сума заборгованості Управління праці та соціального захисту населення Бахчисарайської райдержадміністрації перед позивачем з компенсування витрат пов'язаних з перевезенням пільгових категорій пасажирів.

Суд приймає висновки судово-економічної експертизи і додаткової судово-економічної експертизи з урахуванням пояснень, які надані експертом, оскільки вважає, що експертиза проведена належним чином та відповідає вимогам законодавства.

Доводи відповідача щодо хибності експертних висновків по даній справи суд не приймає з огляду на наступне.

Як вказано в преамбулі Інструкції про порядок обліку пасажирів, які перевозяться громадським транспортом на маршрутах, затвердженою наказом Міністерства статистики України №150 від 27.05.1996 р., вона встановлює єдиний порядок обліку кількості перевезених пасажирів (включаючи тих, що користуються правом безкоштовного і пільгового проїзду) і пасажирообороту суспільного транспорту (автобуси, трамваї, тролейбуси) на міському, приміському і міжміському повідомленні. Для визначення кількості перевезених пільговиків і суми недоотриманої виручки від їх перевезення на приміських маршрутах, коли пасажир набував квитка, але не платив за нього гроші, використовувалися дані автостанційних відомостей, в яких ці відомості прямо вказані. Але в умовах перевезень на міських маршрутах, коли пільговий пасажир не набуває квитка, а просто сідає, пред'явивши водієві документ, підтверджуючий його право на безкоштовний проїзд, іншого алгоритму визначення кількості перевезених пільгових пасажирів (а отже, і недоотриманої виручки від їх перевезення) не існує. Тому формула Qбесплат. = Qплат. х До з п. 8.1 названій Інструкції була використана експертом для визначення кількості перевезених пільгових пасажирів тільки на міських маршрутах.

Суми збитків від перевезення безкоштовно пільгових категорій громадян на приміських маршрутах експертом розраховувались за періоди з 13.10.2005р. по 31.12.2005р. і з 01.06.2006р. по 30.09.2006р. на підставі форми №2-пільга, які надавалась відповідачу з актами виконаних робіт з перевезення пільгових категорій пасажирів.

Відповідач посилається на те, що вказана Інструкція не може бути застосована як норматив по обліку обсягу перевозки пільгової категорії громадян у договірних відносинах, а використовується виключно у статистичних цілях для заповнення статистичних форм, посилаючись при цьому на відповідне роз'яснення Держкомстата України. Проте яке саме роз'яснення відповідач має на увазі, в обґрунтування своїх доводів відповідачем суду не доведено.    

Пунктом 10 Постанови КМУ № 117 від 29.01.2003р. «Про Єдиний державний  автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги» передбачено, що підприємства та організації, що надають послуги, щомісяця до 25 числа подають уповноваженому органу на паперових та електронних носіях розрахунки щодо вартості послуг, наданих пільговикам у минулому місяці, згідно з формою "2-пільга".

Але ні цією Постановою, ні договорами на пільгове перевезення пасажирів не передбачено, що надання форми № "2-пільга"  є необхідною умовою для компенсації перевізнику збитків від перевезення пільгових категорій пасажирів, а сума компенсації визначається показниками,  які містяться в цій формі.

Як вже зазначалось, положеннями чинного на час виникнення спірних правовідносин законодавства чітко встановлено обов'язок автомобільних перевізників на автобусних маршрутах загального користування здійснювати перевезення пільгових категорій громадян та заборону відмовлятися від пільгового перевезення, а також встановлено право таких перевезників, які здійснюють пасажирські перевезення на міських та приміських маршрутах, на компенсування державою витрат, що пов'язані із здійсненням перевезень пільгових категорій пасажирів і обов'язок органів виконавчої влади та місцевого самоврядування забезпечити компенсування витрат перевізника.

При цьому зазначені обов'язки перевізника та право на отримання компенсації, законом не пов'язане обмеженнями наданої субвенції та сумами планових асигнувань, а  витікає з понесених автоперевізником від перевезення пільгових категорій пасажирів збитків, які повністю компенсуються за рахунок коштів відповідних бюджетів, що прямо передбачено положеннями статті 40 Закону України «Про автомобільний транспорт» (в редакції чинної на час виникнення спірних правовідносин).

Матеріалами справи, висновком судово-економічної експертизи №67/07 від 03.07.2007р., а також висновком додаткової експертизи підтверджується фактичні обставини здійснення ВАТ «Бахчисарайське АТП – 14340» перевезень пільгових категорій пасажирів відповідно вказаних договорів, а отже і виникнення права позивача на звернення до відповідача з вимогою компенсування витрат пов'язаних з такими перевезеннями.

Отже ненадання форми №2-пільга з огляду на фактичне підтвердження позивачем факту  перевезення пільгових категорій громадян у 2005-2006р.р., не може бути підставою для відмови в компенсуванні збитків від перевезення пільгових категорій пасажирів автомобільному перевізнику, оскільки право на таке компенсування прямо передбачено законом.

Крім того, в матеріалах справи наявний наказ Міністерства праці та соціальної політики України №535, яким затверджена форма для розрахунку видатків на відшкодування витрат, пов'язаних з надання пільг «2-пільга» та Інструкції про порядок її заповнення, виданий лише 04.10.2007 р.

Що стосується періоду з 01.01.2006 р. по 31.05.2006 р., коли договорів на пільгове перевезення пасажирів укладено між сторонами не було, то, згідно експертному висновку, експертом розраховані збитки перевізника, понесені ним у зв'язку з перевезенням пільгових категорій пасажирів за той час коли він повинен був здійснювати у виконання вимог ст.37 Закону України «Про автомобільний транспорт».

Суд також зазначає, що проведеними експертизами досліджувались не загальні витрати позивача від господарської діяльності, а саме суми збитків, понесених перевізником у зв'язку з перевезенням пільгових категорій пасажирів та не відшкодовані Управлінням праці та соціального захисту населення Бахчисарайської районної державної адміністрації у період 2005 – 2006 р.р. відповідно до укладених договорів.

Отже, враховуючи, що зобов'язання з компенсування пільгових перевезень   прямо передбачено законом та умовами договорів укладених між сторонами, розмір заборгованості відповідача встановлений експертним висновком, суд дійшов висновку що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню.

З урахуванням викладеного, а також уточнених позовних вимог, з Управління праці та соціального захисту населення  Бахчисарайської  районної державної адміністрації підлягають стягненню 225699,73 грн. заборгованості на покриття збитків від перевезення пільгових категорій пасажирів за 2005 – 2006р.р.

Судові витрати по сплаті держмита, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та за проведення додаткової судової експертизи судом покладаються на відповідача у порядку ст.49 ГПК України.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Рішення оформлено та підписано 03 серпня 2009р.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.43,49,82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити.

2.          Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Бахчисарайської районної державної адміністрації (98400, м. Бахчисарай, вул. Сімферопольська, 14, ОКПО 03193962) на користь Відкритого акціонерного товариства «Бахчисарайське АТП – 14340» (м.Бахчисарай, вул.Фрунзе, 34), (р/р 26008383 у Бахчисарайської філії КРД АППБ «Аваль», МФО 384470, ОКПО 03114690) 225 699,73 грн. збитків, 225,69грн. державного мита та 118,00грн. витрат на інформаційне забезпечення судового процесу, 3000,00грн. витрат за проведення додаткової судово-економічної експертизи.

           Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Копію рішення надіслати на  адреси сторін рекомендованою кореспонденцією.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Привалова А.В.