Рішення

від 07.08.2009 по справі 2362.1-2009

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

2362.1-2009

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к.

РІШЕННЯ

Іменем України

07.08.2009Справа №2-4/2362.1-2009

За позовом  ЗАТ «Південрибхолод», (м. Керч, вул. Свердлова, 49)

до відповідача ВАТ «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта», ( м. Київ, вул. Січневого повстання, 34-В) в особі Керченського міського відділення Національної  акціонерної страхової компанії «Оранта», ( м. Керч, вул. Свердлова,21)

За участю третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору

1)           ВАТ «Міронівський хлібопродукт», ( м. Київ, вул. В.Васильківська,7)

2)          ТОВ «Фірма»Ексергія», ( м. Харків, вул. Несторова,2)

про тлумачення договору та стягнення страхового відшкодування у сумі 226100,00 грн.

Суддя І.К. Бєлоглазова

представники:

30.07.-07.08.09р

Від  позивача - представник Богун В.П. за дор. від 19.01.09р

Від  відповідача  - представник Коструба А.В. за дор. від 22.06.09р.

Від третіх осіб – представники не з'явилися

Суть спору:  ЗАТ «Південрибхолод», м. Керч, звернулося до господарського суду АРК з позовом до ВАТ «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта», м. Київ в особі Керченського міського відділення Національної  акціонерної страхової компанії «Оранта», м. Керч, про стягнення суми страхового відшкодування в розмірі 226100,00 грн.. 25.07.07р. та 27.09.07р позивач надав заяви про уточнення позовних вимог. Згідно позовної заяви  та уточнень до неї позивач просить постановити  рішення щодо тлумачення  пункту 3.1 договору № 66/04-06 обов'язкового страхування цивільної відповідальності суб'єктів  господарювання за шкоду, яка може бути заподіяна  пожежами та аваріями на об'єктах підвищеної небезпеки, включаючи пожежовибухонебезпечні об'єкти та об'єкти, господарська діяльність на яких може призвести до аварій екологічного і санітарно-епідеміологічного характеру від 06.04.2006 року, на предмет того,  чи є обов'язковою умовою настання страхового випадку при страхуванні цивільної відповідальності суб'єктів господарювання за шкоду, яка заподіяна пожежею на об'єкті  підвищеної небезпеки, що застрахована у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України від 16 листопада 2002 року № 1788 “Про затвердження Порядку і правил проведення обов'язкового страхування цивільної відповідальності суб'єктів господарювання за шкоду, яка  може  бути заподіяна пожежами та аваріями на об'єктах підвищеної небезпеки, включаючи пожежовибухонебезпечні об'єкти та об'єкт, господарська діяльність на яких може привести до аварій екологічного і санітарно-епідеміологічного характеру”(далі за текстом Порядок і правила), наявність саме аварії екологічного і санітарно-епідеміологічного характеру, а також стягнути з відповідача суму страхового відшкодування у розмірі 226100,00 грн. прямої шкоди за фактом пожежі 22.01.2007 року у холодильній камері  № 51 будівлі холодильника за адресою: м. Севастополь, вул. Рибаків, 5 відповідно до договору № 66/04-06 від 06.04.2006 року.

Рішенням ГС АР Крим від 09.01.2008 р. позов задоволено; пункт 3.1 договору № 66/04-06 обов'язкового страхування від 06.04.2006 року тлумачено наступним чином: Страховим випадком вважається  заподіяння  прямої  шкоди третім особам внаслідок пожежі та/або аварії на об'єкті підвищеної небезпеки   під   час   дії  договору  обов'язкового  страхування, внаслідок чого  виникає  обов'язок  страховика  здійснити  виплату страхового відшкодування; стягнуто з ВАТ “Національна акціонерна страхова компанія „Оранта”, м. Київ в особі Керченського міського відділення Національної акціонерної страхової компанії „Оранта”, м. Керч, суму страхового відшкодування у розмірі 226100 грн., судові витрати 2261,00 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

 Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 25.02.2008 р. апеляційна скарга ВАТ «Національна акціонерна компанія «Оранта» задоволена, рішення ГС АР Крим  від 09.01.2008 р. у справі №2-17/8662-2008 скасовано. Прийняте нове рішення: у частині вимог позивача про тлумачення пункту 3.1. договору №66/04-06 обов'язкового страхування від 06.04.2006 р. провадження у справі припинено, у решті позову відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 18.12.2008 р. касаційна скарга ЗАТ «Південрибхолод» залишена без задоволення, постанова Севастопольського апеляційного господарського суду від 25.02.2008 р. у справі №2-17/8662-2007 залишена без змін.

Постановою Верховного суду України від 24.03.2009 р. касаційна скарга ЗАТ «Південрибхолод» задоволена частково, постанова Вищого господарського суду України від 18.12.2008 р., постанова Севастопольського апеляційного господарського суду від 25.02.2008 р. та рішення ГС АР Крим від 09.01.2008 р. скасовані, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Справа передана на розгляд судді ГС АР Крим Бєлоглазовій І.К. під №2-4/2362.1-2009.

У судовому засіданні 02.07.09 р. позивач представив заяву, де доповнив позов  вимогою про визнання частини п.3.1. Договору №66/04-06 від 06.05.06 р., яка виражена словосполученням «та призвели до аварії екологічного і санітарно-епідеміологічного характеру» недійсною. В іншій частині позовні вимоги залишив без змін.

Суд  заявлене клопотання позивача задовольнив, доповнення до позову прийняв до розгляду та залучив їх до матеріалів справи.

Позивач у судовому засіданні свої уточнені позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідач проти позову заперечує, посилаючись на те, що відповідно ст. 6 ЦК України сторони при укладенні  договору № 66/04-06 від 06.04.06р. відступили від положень актів цивільного законодавства та врегулювали свої відносини за власним розсудом, прописав у п. 3.1 договору обов'язкову умову для виплати страхового відшкодування – факт наявності саме аварії екологічного і санітарно-епідеміологічного характеру. При укладенні договору сторони дотримувались усіх вимог, передбачених ст. 203 ЦК України, додержання яких необхідно для дійсності договору . Таким чином, відповідач вважає , що частина  п. 3.1 договору , що виражена словосполученням «та призвели до аварії екологічного і санітарно-епідеміологічного характеру» не може бути визнана недійсною з врахуванням положень ст. 6 ЦК України. Крім того, відповідач вважає, що позивач при подачі доповнень до позовної заяви у порушення вимог ст. 22 ГПК України одночасно змінив підставі та предмет позову. Відповідач вважає, що страховий випадок не настав, а тому відсутні підставі для виплати страхового відшкодування. Відповідач також не погоджується з розміром прямих збитків від пожежі , посилаючись на висновок спеціаліста. Він  вважає , що у порушення чинних Порядку та Правил страховик не приймав участь  у врегулюванні питання компенсації матеріального збитку разом з страхувальником та третьої особою  та не давав згоди на укладення між позивачем та  ВАТ «Міронівський хлібопродукт» угоди від 01.03.07р. щодо врегулювання питання матеріальної компенсації  збитків. На думку відповідача пожежа виникла в наслідок неналежного монтажу обладнання ТОВ «Фірма»Ексергія», що виключає вину позивача. Враховуючи викладене, просить у позові відмовити.

   Третя особа без самостійних вимог на предмет спору ВАТ «Міронівський хлібопродукт» явку свого представника не забезпечила, письмовий відзив та витребувані судом документи не надала. Про час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином рекомендованою кореспонденцією .

   Третя особа без самостійних вимог на предмет спору ТОВ «Фірма»Ексергія» явку свого представника не забезпечила, у письмовому відзиві та доповненнях до нього доводить, що причиною пожежі не було порушення ТОВ «Фірма»Ексергія» правил монтажу електричних мереж за договором № 11 від 25.01.06р. Крім того, звертає увагу на деякі порушення при складанні акту про пожежу від 22.01.07р та додатку до нього. Також на його думку   холодильна камера, де відбулася пожежа, є об'єктом зі спеціальним режимом - митним ліцензійним складом. Згідно зі ст. 212 Митного кодексу України та розділу 5 Положення про відкриття митних ліцензійних складів на митному складі дозволяється зберігання лише тих товарів, які знаходяться під митним контролем. Вважає, що позивач безпідставно відшкодував шкоду  ВАТ «Міронівський хлібопродукт» . Просить суд у позові відмовити.

    У судовому засіданні оголошувалася перерва до 07.08.09р.

    Розглянув матеріали справи, заслухав пояснення представників сторін, суд -                            

                       встановив:

      06.04.06р між ВАТ «Національною акціонерною страховою компанією “Оранта” та ЗАТ «Південрибхолод» був укладений договір № 66/04-06 про обов'язкове страхування цивільної відповідальності суб'єктів господарювання за шкоду, яка може бути заподіяна пожежами та аваріями на об'єктах підвищеної небезпеки, включаючи пожежовибухонебезпечні об'єкти та об'єкти, господарська діяльність на яких може призвести до аварій екологічного і санітарно-епідеміологічного характеру .

      Згідно п.1.1 договору страховик (ВАТ НАСК «Оранта») прийняла на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити виплату страхового відшкодування в порядку і на умовах, що визначені договором та Порядком і правилами проведення обов'язкового страхування цивільної відповідальності суб'єктів господарювання за шкоду, яка може бути заподіяна пожежами та аваріями на об'єктах підвищеної небезпеки, включаючи пожежовибухонебезпечні об'єкти та об'єкти, господарська діяльність на яких може призвести до аварій екологічного і санітарно-епідеміологічного характеру, затверджених постановою КМУ від 16.11.2002 року № 1788.

     Згідно п. 3.1 договору страховим випадком за цим договором визнається пожежа та/або аварія на об'єкті підвищеної небезпеки, вказаному в п. 2.2 цього Договору, що сталися під час дії цього договору ( п. 10.1 цього договору) та призвели до аварії екологічного і санітарно-епідеміологічного характеру, внаслідок яких заподіяна шкода життю, здоров'ю фізичних осіб, навколишньому природному середовищу, майну фізичних та юридичних осіб, цивільно-правова відповідальність за яку покладається на страхувальника.

      22 січня 2007 року, під час дії Договору, на об'єкті підвищеної небезпеки стався страховий випадок, а саме пожежа. Даний факт підтверджується актом про пожежу від 22 січня 2007 року.

       23 січня 2007 року про факт пожежі Страховик був повідомлений відповідною заявою Страхувальника.

     Страховику за фактом страхового випадку крім заяви також були надані необхідні  документи.

Відповідно до Висновку № 7/01-ОЦ від 22 січня 2007 р. про вартість об'єкту незалежної оцінки, замовником якого був відповідач, ринкова вартість в грошовій формі пошкоджень та втрати майна, отримані внаслідок пожежі 22.01.2007 р. в холодильній камері № 51 в будівлі холодильника за адресою: м. Севастополь, вул. Рибаків, 5, склала 269171, 95 грн (без ПДВ).

              У відповідності до п. 4.3.3. Договору зобов'язання Страховика щодо сплати страхового відшкодування за окремим страховим випадком обмежуються розміром страхової суми, а у випадку відшкодування шкоди, заподіяної майну третіх осіб, обмежується 20% страхової суми, що становить 238 000 грн. (двісті тридцять вісім тисяч).

Відповідно до п. 6.1. Договору за кожним страховим випадком встановлюється безумовна франшиза у розмірі 1,0% від страхової суми, а тому страхове відшкодування шкоди, заподіяної майну третіх осіб згідно п. 4.3.3. Договору з урахуванням безумовної франшизи становить: 226 100 грн. (двісті двадцять шість тисяч сто грн.).

Згідно п. 8.3. Договору Страховик не пізніше ніж протягом 14 (чотирнадцяти) робочих днів з дати отримання всіх необхідних документів приймає рішення про виплату страхового відшкодування або про відмову у його виплаті, а у разі прийняття рішення про виплату страхового відшкодування не пізніше 3 (трьох) робочих днів з дати складання страхового акту виплачує страхове відшкодування, тобто загалом не більш 17 (сімнадцяти) робочих днів.

Відповідно до ч. З п. 5 Порядку і правил відшкодуванню підлягає пряма шкода, заподіяна внаслідок пожежі на об'єкті підвищеної небезпеки майну третіх осіб, яке на момент настання страхового випадку перебувало у їх володінні чи користуванні.

04 квітня 2007 р. Страхувальник листом № 55 звернувся до Страховика з проханням «сплатити страхове відшкодування Третій особі за фактом пожежі, яка сталася 22 січня 2007 року на об'єкті підвищеної небезпеки, яким є холодильник Страхувальника за адресою: м . Севастополь, вул. Рибаков, 5. Але страхувальник страхове відшкодування не здійснив посилаючись на те, що надіслав запит до Санітарно епідеміологічної служби в АРК.

У судовому засіданні відповідач відмовився сплати страхового відшкодування також у зв'язку з тим, що відповідно до п.3.1. договору страховий випадок взагалі не настав.

Згідно з  п. 14 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про страхування» (надалі по тексту – Закон) одним із видив обов'язкового страхування є страхування цивільної відповідальності суб'єктів господарювання за шкоду, яку може бути заподіяно пожежами та аваріями на об'єктах підвищеної небезпеки, включаючи пожежовибухонебезпечні об'єкти та об'єкти, господарська діяльність на яких може призвести до аварій екологічного та санітарно-епідеміологічного характеру.

Для здійснення обов'язкового страхування Кабінет Міністрів України встановлює порядок та правила його проведення, форми типового договору, особливі умови ліцензування обов'язкового страхування, розміри страхових сум та максимальні розміри страхових тарифів або методику актуарних розрахунків (ч. 2 ст. 7 . Закону).

На виконання вищевказаних норм Закону Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 1788 від 16 листопада 2002 року, якою затвердив Порядок та правила обов'язкового страхування цивільної відповідальності суб'єктів господарювання за шкоду, яка може бути заподіяна пожежами та аваріями на об'єктах підвищеної небезпеки, включаючи пожежовибухонебезпечні об'єкти та об'єкти, господарська діяльність на яких може призвести до аварій екологічного та санітарно-епідеміологічного характеру (надалі по тексту – Порядок) та форму такого типового договору.

Обов'язкове страхування цивільної відповідальності даного виду проводиться з метою забезпечення відшкодування шкоди, нанесеної життю, здоров'ю і майну третіх осіб, у тому числі довкіллю, унаслідок пожеж і аварій на об'єктах підвищеної небезпеки. Страхувальниками, згідно п. 3 Порядку, визначені суб'єкти господарювання, яким вказані об'єкти належать на праві власності, повного господарського ведення або оперативного управління, або які користуються або володіють об'єктами підвищеної небезпеки.

Таким чином, об'єктом обов'язкового страхування є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать законодавству, пов'язані з відшкодуванням страхувальником нанесеного ним прямого збитку третім особам унаслідок пожежі і аварії на об'єкті підвищеної небезпеки.

При цьому, між страхувальником і страховиком згідно з п. 9 Порядку укладається договір обов'язкового страхування, відповідно до типового договору, наведеного у додатку 2 до Порядку.

З огляду на те, що у Позивача у власності перебуває об'єкт підвищеної небезпеки, 06 квітня 2006 року між Керченським міським відділенням Національної акціонерної страхової компанії «Оранта» (надалі - Страховик) та Закритим акціонерним товариством «Південрибхолод» (надалі - Страхувальник) був укладений договір № 66/04-06 обов'язкового страхування цивільної відповідальності суб'єктів господарювання за шкоду, яка може бути заподіяна пожежами та аваріями на об'єктах підвищеної небезпеки, включаючи пожежовибухонебезпечні об'єкти та об'єкти, господарська діяльність на яких може призвести до аварій екологічного і санітарно-епідеміологічного характеру (надалі - Договір).

Частиною 7 ст. 179 Господарського кодексу України встановлено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до ст. 355 Господарського кодексу України об'єкти страхування, види обов'язкового страхування, а також загальні умови здійснення страхування, вимоги до договорів страхування та порядок здійснення державного нагляду за страховою діяльністю визначаються Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, законом про страхування, іншими законодавчими актами.

Таким актом законодавства стосовно договору № 66/04-06 обов'язкового страхування від 06.04.2006 р. (надалі по тексту  - Договір), є Постанова КМУ від 16.11.2002 року №1788, якою затверджений Порядок.

Отже, керуючись ч. 3 ст. 6 Цивільного кодексу України сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд, але з урахуванням положень ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України, якою встановлено, що зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Таким чином, до договорів обов'язкового страхування цивільної відповідальності суб'єктів господарювання за шкоду, яка може бути заподіяна пожежами та аваріями на об'єктах підвищеної небезпеки, включаючи пожежовибухонебезпечні об'єкти та об'єкти, господарська діяльність на яких може призвести до аварій екологічного і санітарно-епідеміологічного характеру, при їх укладенні та виконанні, застосовуються норми Господарського кодексу України, Цивільного кодексу України, Закону України «Про страхування» та Постанови КМУ від 16.11.2002 року №1788.

Крім того, зі змісту та положень Договору  вбачається, що він укладений на підставі та на виконання Постанови Кабінету Міністрів України від 16.11.2002 року №1788, про що прямо зазначено в преамбулі та п. 1.1 . Договору. Так, норма п. 1.1. Договору встановлює, що «Страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити виплату страхового відшкодування в порядку та а умовах, що визначені Договором та Порядком і правилами проведення обов'язкового страхування цивільної відповідальності суб'єктів за шкоду, яка може бути заподіяна пожежами та аваріями на об'єктах підвищеної небезпеки, включаючи пожежовибухонебезпечні об'єкти та об'єкти, господарська діяльність на яких може призвести до аварій екологічного та санітарно-епідеміологічного характеру затверджених Постановою КМУ від 16.11.2002 року №1788». Аналогічна норма міститься і в ч. 3 ст. 20 Закону.

Згідно ч. 2 ст. 8 Закону та п. 5 Порядку, страховим випадком, вважається заподіяння прямої шкоди третім особам внаслідок пожежі на об'єкті підвищеної небезпеки під час дії договору обов'язкового страхування, внаслідок чого виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхового відшкодування.

При цьому, суд зауважує, що ані в ч. 2 ст. 8 Закону, ані в  п. 5 Порядку не вказується про те, що страховий випадок настає тільки  якщо пожежа призвела до аварії екологічного і санітарно-епідеміологічного характеру.

Аналогічної правової думки дотримується судова палата у господарських справах Верховного Суду України, яка викладена  в постанові від 24 березня 2009 року по даній справі (абзац 5 стор. 6 Постанови).

Однак, у відповідності до п. 3.1 Договору страховим випадком визнається пожежа та/або аварія на об'єкті підвищеної небезпеки, вказаному в п. 2.2 цього Договору, що сталися під час дії цього договору (п. 10.1 Договору) та призвели до аварії екологічного і санітарно-епідеміологічного характеру, внаслідок яких заподіяна шкода життю, здоров'ю фізичних осіб, навколишньому природному середовищу, майну фізичних та юридичних осіб, цивільно-правова відповідальність за яку покладається на страхувальника, що прямо суперечить Постанові КМУ від 16.11.2002 року №1788, тобто акту цивільного законодавства, на підставі і на виконання якого був укладений Договір.

Оскільки частина п. 3.1 Договору № 66/04-06 обов'язкового страхування від 06.04.2006 р., що виражена словосполученням: «та призвели до аварії екологічного і санітарно - епідеміологічного характеру», суперечить п. 14 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про страхування», п. 5 Постанови КМУ від 16.11.2002 року №1788, суд вважає за необхідне визнати її недійсною з огляду на ст.ст. 203, 215 Цивільного кодексу України.

Відповідно до п. 2 ст. 213 Цивільного кодексу України сторона або сторони можуть звернутися до суду з вимогою постановити судове рішення про тлумачення змісту правочину.

Згідно з ч. 1 ст. 637 Цивільного кодексу України тлумачення умов договору здійснюється за правилами, встановленими ст. 213 цього Кодексу.

Правила тлумачення змісту правочину визначені частинами 3, 4 ст. 213 Цивільного кодексу України. При тлумаченні змісту правочину беруться до уваги однакове для всього змісту правочяну значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів.

Якщо буквальне значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів не дає змоги з'ясувати зміст окремих частин правочину, їхній зміст встановлюється порівнянням відповідної частини правочину зі змістом інших його частин, усім його змістом, намірами сторін.

Якщо за правилами, встановленими ч. З цієї статті, немає можливості визначити справжню волю особи, яка вчинила правочин, до уваги беруться мета правочину, зміст попередніх переговорів, усталена практика відносин між сторонами, звичаї ділового обороту, подальша поведінка сторін, текст типового договору та інші обставини, що мають істотне значення.

Аналогічна правова позиція міститься в постановах Вищого господарського суду України від 27.06.2006 р. по справі № 16/314-ПД-05, від 06.12.2007 р. по справі № 6/845-32/653 та від 26.02.2008 р. по справі № 18/201.

П. 14 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про страхування» та Постанова Кабінету Міністрів України від 16.11.2002 року №1788 не визначають, що страховим випадком є лише така пожежа, яка призвела до аварій екологічного і санітарно-епідеміологічного характеру.

Не містить таких положень і Типовий договір, який є додатком до Порядку та правил.

Відповідно до ч. 2 ст. 637 Цивільного кодексу України у разі тлумачення умов договору можуть враховуватися також типові умови (типові договори), навіть якщо в договорі немає посилання на ці умови.

Крім того, п. 1.1. Договору № 66/04-06 обов'язкового страхування від 06.04.2006 р. встановлено, що Страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити виплату страхового відшкодування в порядку та а умовах, що визначені Договором та Порядком і правилами проведення обов'язкового страхування цивільної відповідальності суб'єктів за шкоду, яка може бути заподіяна пожежами та аваріями на об'єктах підвищеної небезпеки, включаючи пожежовибухонебезпечні об'єкти та об'єкти, господарська діяльність на яких може призвести до аварій екологічного та санітарно-епідеміологічного характеру.

Тобто, предмет договору № 66/04-06 обов'язкового страхування від 06.04.2006 р. так же як і Закон України «Про страхування» та Порядок та правила не передбачає, що страховим випадком є лише така пожежа, яка призвела до аварій екологічного і санітарно-епідеміологічного характеру.

Оскільки  частина п. 3.1. Договору № 66/04-06 обов'язкового страхування цивільної відповідальності суб'єктів  господарювання за шкоду, яка може бути заподіяна  пожежами та аваріями на об'єктах підвищеної небезпеки, включаючи пожежовибухонебезпечні об'єкти та об'єкти, господарська діяльність на яких може призвести до аварій екологічного і санітарно-епідеміологічного характеру від 06.04.2006 року, що виражається словосполученням «та призвели» визнана судом недійсною, суд вважає за необхідне витлумачити п. 3.1. договору відповідно до п. 5 Порядку та правил : Страховим випадком вважається заподіяння прямої шкоди третім особам внаслідок пожежі на об'єкті підвищеної небезпеки під час дії договору обов'язкового страхування, внаслідок чого виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхового відшкодування.

Зі змісту вищевказаних норм Закону та Порядку вбачається, що за наявності складових страхового випадку, які перелічені в ст. 8 Закону та п. 5 Порядку, у Страховика виникає обов'язок здійснити виплату страхового відшкодування.

Виходячи з правового аналізу складових частин страхового випадку, слід зробити висновок, що за наявності всіх складових страхового випадку у Страховика виникає обов'язок здійснити страхове відшкодування Страхувальнику.

Наявність зазначених в п. 5. Порядку обставин (складових страхового випадку)  підтверджується матеріалами справи, а саме:

- пожежа (акт про пожежу від 22 січня 2007 року);

- на об'єкті підвищеної небезпеки (п'ятиповерхова будівля холодильника, розташована за адресою м. Севастополь, вул. Рибаків, 5, в якій знаходиться небезпечна речовина Аміак (NH3) у кількості 7 тон);

- під час дії договору обов'язкового страхування (Договір № 66/04-06 від 06 квітня 2006 року);

- заподіяння прямої шкоди третім особам внаслідок пожежі (п. 6 звіту № 7/01-ОЦ про проведення незалежної оцінки об'єкту).

А тому, виходячи з положень ч. 2 ст. 8 Закону та п. 5 Порядку, пожежа, яка виникла 22.01.2007 р. в приміщенні холодильної камери № 51, має бути визнана страховим випадком відповідно до вимог чинного законодавства та Договору.

       Згідно п. 11 Порядку для отримання страхового відшкодування Позивачем повинні бути надані Відповідачу підтверджувальні документи страхувальника та третьої особи про врегулювання питання за участю страховика про розмір шкоди. Але форма такої участі Порядком не встановлена. Розглядаючи це питання, суд  приймає до уваги, що розмір шкоди визначений звітом № 7/01-ОЦ, який зроблений за замовленням самого Відповідача, та саме на підставі якого Позивач та Третя особа визначили розмір шкоди.

Крім цього, не має підстав вважати, що Відповідач був позбавлений права брати участь в регулюванні питання між Позивачем та Третьою особою про розмір шкоди.

Так, Відповідач був сповіщений про таке врегулювання, що підтверджується листами, що адресовані Відповідачу від  04.04.2007 року, вих. № 55 та від 17.05.2007 року, вих. №2. Доказами отримання Відповідачем вказаних документів є відповідні штампи останнього ( т. 1 , а.с. 49-50,56).

Однак, Відповідачем 27.04.2007 року за вих. № 3-07/370 Позивачу була дана відповідь, що рішення стосовно виплати може бути прийняте після одержання відповіді від санітарно-епідеміологічної служби. При цьому необхідно, що у вказаній відповіді Відповідач  розмір шкоди, що підлягає відшкодуванню, не бере під сумнів.

Тому, посилання Відповідача на те, що Позивач не виконав вимоги Договору і Порядку щодо надання Відповідачу необхідних для прийняття рішення щодо здійснення страхового відшкодування документів, як на підставу для відмови у виплаті страхового відшкодування, не відповідає п. 11 Порядку та фактичним матеріалам справи.

Відповідно до абз. 3 п. 5 Порядку відшкодуванню підлягає пряма шкода, заподіяна внаслідок пожежі та/або аварії на об'єкті підвищеної небезпеки життю, здоров'ю та майну третіх осіб, яке на момент настання страхового випадку перебувало у їх володінні чи користуванні.

Відповідач, посилаючись на звіт № 7/01-ОЦ про проведення незалежної оцінки об'єкту та на постанову від 01.02.2007 р. про відмову в порушенні кримінальної справи за фактом пожежі, затвердженої начальником Гагарінського РВ УМНСУ в м. Севастополі, зазначає, що пряма шкода, заподіяна внаслідок пожежі майну Третьої особи, склала лише 51648,30 грн.

Однак даний факт повністю спростовується цим же звітом № 7/01-ОЦ про проведення незалежної оцінки об'єкту, базуючись на якому в частині заподіяння шкоди була складена постанова від 01.02.2007 р. про відмову в порушенні кримінальної справи за фактом пожежі.

Згідно п. 6 вказаного звіту № 7/01-ОЦ шкода, у розмірі 51648,30 грн. – це лише «вартість повністю пошкодженої продукції (тушка курча бройлера)» у кількості 407 упаковок.

Відповідно до п. 3 Постанови КМУ «Про затвердження Порядку обліку пожеж та їх наслідків» від 26.12.2003 N 2030 під прямою шкодою від пожежі слід розуміти оцінені в грошовому вираженні матеріальні цінності, знищені та/або пошкоджені внаслідок безпосереднього впливу небезпечних факторів пожежі.

Пунктом 6 «Визначення вартості ушкоджень та втрати майна» звіту № 7/01-ОЦ про проведення незалежної оцінки об'єкту майну Третьої особи пожежею була спричинена наступна шкода:

-          повністю пошкоджена продукція – «Тушка курча бройлера» на суму 43040,25 грн. (без ПДВ);

-          повністю пошкоджені пакувальні матеріали – «Картонні ящики для пакування птиці» на суму 123015,00 грн. (без ПДВ);

-          повністю пошкоджені матеріали – «Харчові літографовані пластикові пакети» на суму 70875,00 грн. (без ПДВ);

-          додаткові затрати по мінімізації збитку на суму 32241,70 грн. (без ПДВ).

Загальна сума збитків, що заподіяні пожежею 22.01.2007 р. в холодильній камері № 51 за адресою м. Севастополь, вул. Рибаків, 5, складає 269171,95 грн. (без ПДВ).

З огляду на п. 3 Постанови КМУ «Про затвердження Порядку обліку пожеж та їх наслідків» із них пряма шкода, заподіяна майну Третьої особи під час пожежі 22.01.2007 р. в холодильній камері № 51, складає 236930,25 грн. (269171,95 грн. – 32241,70 грн.) (без ПДВ).

При розрахунку суми страхового відшкодування Позивач, в свою чергу, керувався висновками звіту № 7/01-ОЦ про проведення незалежної оцінки об'єкту, замовником проведення якої був Відповідач, та положеннями п. 4.3.3 Договору, згідно якого зобов'язання Відповідача щодо сплати страхового відшкодування шкоди, заподіяної майну третіх осіб, обмежується 20 % страхової суми, та становить 238000 грн.

З урахуванням вимог п. 6.1. Договору, згідно якого для вказаного страхового випадку встановлюється безумовна франшиза у розмірі 1,0% від страхової суми, страхова виплата, що підлягає відшкодуванню Відповідачем складає 226100 грн. (238000 грн. -11900 грн.).

Саме цю суму грошових коштів угодою від 01.03.2007 р. та спільним листом № 2 від 17.05.2007 р. позивач та третя особа зазначили при врегулюванні питання компенсації матеріального збитку, про що належним чином був повідомлений відповідач.

Виходячи з викладеного, посилання Відповідача на пряму шкоду лише у розмірі 51648,30 грн. не є обґрунтованими та не відповідають п. 3 Постанови КМУ «Про затвердження Порядку обліку пожеж та їх наслідків» та пп. 6 та 7 звіту № 7/01-ОЦ про проведення незалежної оцінки об'єкту.

Суд не погоджується з доводами відповідача щодо безпідставного відшкодування позивачем шкоди, заподіяної пожежею, при відсутності його вини.

Відповідно до ч. 2 п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 р. № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа, що здійснює експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо).

Згідно п. 2.3. Договору об'єктом підвищеної небезпеки є п'ятиповерхова будівля холодильника, розташована за адресою м. Севастополь, вул. Рибаків, 5, в якій знаходиться небезпечна речовина Аміак (NH3) у кількості 7 тон.

Відповідно до п. 5 ст. 1187 ЦК України особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Згідно матеріалів справи обставини непереборної сили не мали місце при виникненні пожежі в камері №51 холодильника, розташованого за адресою: м. Севастополь, вул. Рибаків, 5.

Також, виходячи зі змісту постанови від 01.02.2007 р. про відмову в порушенні кримінальної справи за фактом пожежі, затвердженої начальником Гагарінського РВ УМНСУ в м. Севастополі, не знайшли підтвердження й умисні дії з боку Третьої особи.

Згідно вимог ст. 1187 ЦК України, цивільно-правова відповідальність володільця джерела підвищеної небезпеки (холодильник за адресою: м. Севастополь, вул. Рибаків, 5) настає незалежно від наявності в його діях вини.

Пунктом 1 статті 991 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст. 26 Закону України «Про страхування» (далі - Закон) передбачений перелік обставин, за наявності яких Страховик має право відмовитися від здійснення страхової виплати.

Згідно п. 2 цієї ж статті ЦК України договором страхування можуть бути передбачені також інші підстави для відмови у здійсненні страхової виплати, якщо це не суперечить закону.

Так пп. 8.6. та 8.7. Договору передбачені додаткові підстави, за наявності яких Страховик має право відмовитися від здійснення страхової виплати.

Однак, ані пунктом. 1 статті 991 ЦК України, так само як і частиною 1 статті 26 Закону України «Про страхування», ані пунктами 8.6. та 8.7. Договору не передбачено, що підставою для несплати страховиком страхового відшкодування є відсутність в діях страхувальника вини.

Тому посилання Відповідача на відсутність в діях Позивача вини, а як наслідок і цивільної відповідальності за пошкоджене внаслідок пожежі майно, є безпідставними .

Доводи відповідача щодо одночасної зміни підстав та предмета позову при подачі доповнень до позову суд  не приймає до уваги, оскільки вони не ґрунтуються на фактичних обставинах та законі.

Предмет позову – це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача. Предмет позову кореспондує зі способами захисту права, які визначені, наприклад, у ст. 16 Цивільного кодексу України.

В доповненнях до позовної заяви від 01.07.2009 р. Позивачем в порядку ст. 22 Господарського процесуального кодексу України було доповнено предмет позову додатковою матеріально-правовою вимогою про визнання частини правочину недійсною.

При доповненні предмету позову додатковою матеріально-правовою вимогою, фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги Позивача, про стягнення страхового відшкодування, тобто підстави позову, не були змінені останнім, оскільки позов ґрунтується на невиконанні Відповідачем своїх зобов'язань перед Позивачем за Договором.

Що стосується зауважень ТОВ «Фірми «Ексергія»  про відсутність істотних умов договору оренди нерухомого майна укладеного між позивачем та ВАТ «Міронівський хлібопродукт» та визнання його неукладеним,  то це питання взагалі судом не розглядається, оскільки ТОВ «Фірма «Ексергія» не є стороною цього договору та заінтересованою особою в розумінні ст. 215 ЦК України  та не має правових підстав вимагати вирішення питань щодо визнання його неукладеним або недійсним.

         З доводами  ТОВ «Фірми «Ексергія», що холодильна камера № 51, яка розташована на 5-му поверсі холодильника по вул. Рибаків, 5 у м. Севастополі, є митним ліцензійним складом, суд також не може погодитися, оскільки вони суперечать матеріалам справи.

        Згідно фотознімку №4 «Герметичні двері в морозильну камеру №51» Звіту № 7/01-ОЦ «Про проведення незалежної оцінки об'єкта» ( т. 2, а.с. 20) холодильна камера № 51 є зоною митного контролю згідно Митного кодексу України та не є митним ліцензійним складом, як це вважає Третя особа .

        А тому всі твердження ТОВ «Фірми «Ексергія» щодо наявності митного ліцензійного складу на території холодильної камери № 51, неправомірності зберігання товару ВАТ «Міронівський хлібопродукт», обов'язкової протипожежної охорони митного ліцензійного складу  не мають законодавчого підґрунтя та не базуються на матеріалах справи.

         Спір розглянуто за наявними у справі матеріалами. Інших документів сторонами не надано.

На підставі викладеного суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню  у повному обсязі.

З урахуванням викладеного, керуючись ст.ст.  49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

1. Позов ЗАТ «Південрибхолод», м. Керч, до ВАТ «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта»,  в особі Керченського міського відділення Національної  акціонерної страхової компанії «Оранта»,  м. Керч, з участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, ВАТ «Міронівський хлібопродукт», м. Київ, та ТОВ «Фірма»Ексергія», м. Харків,  задовольнити .

2. Визнати частину п. 3.1 укладеного між ЗАТ «Південрибхолод» та «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта»,  в особі Керченського міського відділення Національної  акціонерної страхової компанії «Оранта» Договору № 66/04-06 обов'язкового страхування цивільної відповідальності суб'єктів господарювання за шкоду, яка може бути заподіяна пожежами та аваріями на об'єктах підвищеної небезпеки, включаючи пожежовибухонебезпечні об'єкти та об'єкти, господарська діяльність на яких може призвести до аварій екологічного і санітарно-епідеміологічного характеру від 06.05.2006 р., що виражена словосполученням «та призвели до аварії екологічного і санітарно - епідеміологічного характеру»,  недійсною.

3. Пункт 3.1 договору № 66/04-06 обов'язкового страхування від 06.04.2006 року тлумачити наступним чином: Страховим випадком вважається  заподіяння  прямої  шкоди третім особам внаслідок пожежі та/або аварії на об'єкті підвищеної небезпеки   під   час   дії  договору  обов'язкового  страхування, внаслідок чого  виникає  обов'язок  страховика  здійснити  виплату страхового відшкодування.

4. Стягнути з ВАТ “Національна акціонерна страхова компанія „Оранта”, м. Київ в особі Керченського міського відділення Національної акціонерної страхової компанії „Оранта” (  м. Керч, вул. Свердлова, 21, р/р 26509500387201 у СБ м. Сімферополь, МФО 324010, ЕДРПОУ 24689503) на користь ЗАТ „Південрибхолод” ( м. Керч, вул. Свердлова, 49, р/р 26001060074609 у ВСФ КБПБ, МФО 324935, ЄДРПОУ 33223835) суму страхового відшкодування у розмірі 226100 грн.,  витрати  зі сплати  державного мита у сумі 2346 грн. та витрати на інформаційне-технічне забезпечення судового процесу у сумі 118,00 грн.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Білоглазова І.К.