Постанова

від 26.08.2009 по справі 10998-2007а

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

10998-2007А

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 322

ПОСТАНОВА

Іменем України

26.08.2009Справа №2-27/10998-2007А

За позовом    Приватне підприємство «Сусанна», Сімферопольський район, с. Кольчугіно, вул. Комсомольська, 16.     

До відповідача  ДПІ в Сімферопольському районі, Сімферопольський район, с. Мирне, вул.. Белова, 2.    

Про визнання недійсним і скасування рішень про застосування фінансових санкцій та  податкового  повідомлення – рішення.   

Суддя Н.В. Воронцова.

При секретарі Пономаренко Н. О.  

представники:

Від позивача –     не  з'явився.  

Від відповідача –  не з'явився.  

Сутність спору:

Позивач звернувся до Господарського суду з позовною заявою до відповідача про визнання недісними і скасування рішень про застосування фінансових санкцій №0001172330 від 23.05.2007 р. на суму 280469,64 грн., №0001162330 від 23.05.2007 р. на суму 72763,00 грн. та податкового повідомлення – рішення №0000512302/0 від 23.05.2007 р. на суму 68512,00 грн.

Відповідач у відзиві на позов повідомив про те, що  вважає спірне податкове повідомлення – рішення та рішення про застосування фінансових санкцій  такими, що винесені правомірно, а висновки акту перевірку повністю відповідають фактичним обставинам.

Дослідивши матеріали справи,  суд дійшов висновку про те, що для з'ясування обставин, що мають значення для справи,   необхідно надіслати матеріали справи   до ТОВ “Кримське експертне бюро” для проведення судово – бухгалтерської експертизи, про що було винесено ухвалу від 20.09.2007 р.

Від експертної установи матеріали справи були повернені з висновком №127/07 судово – економічної експертизи.

При таких обставинах справи, суд ухвалою від 12.03.2008 р. провадження по справі поновив.

Відповідач проти висновків експертизи заперечував по мотивам, викладеним у запереченнях від 06.05.2008 р.

Позивач надав уточнення до позову та просить рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0001172330 від 23.05.07 р. на суму 280469,64 грн. та № 0001162330 від 23.05.07р. на суму 72763,00 грн. у відношенні Приватного підприємства «Сусанна» - визнати недійсними. Також просив  податкове повідомлення-рішення № 0000512302/0 від 23.05.2007р. за актом виїзної планової перевірки ПП «Сусанна» № 365/23-2/30273794 від 14.05.07р. із змінами згідно Акту № 629/23-2/30273794 від 30.07.07р. на суму 108303,45 грн. (за основним платежем – 72936,00 грн.,  штрафні санкції – 35367,45 грн.) у відношенні ПП «Сусанна» - визнати частково недійсним. Також надав клопотання про призначення по справі додаткової судово- бухгалтерської експертизи.

Суд прийняв до уваги уточнення позивача.

Ухвалою ГС АРК від 20.09.2007р. по справі було призначено судово-бухгалтерську експертизу, однак, 01.08.2007р. за результатами позапланової виїзної документальної перевірки складено акт №629/23-2/30273794, на підставі якого відповідачем ДПІ в Сімферопольському районі АРК винесено рішення від 02.08.07р. № 2772/10/31-0. Згідно вказаного рішення ДПІ ув Сімферопольському районі АР Крим  частково скасувало податкове повідомлення-рішення від 23.05.07р. № 0000512302/0 в частині основного платежу по податку на прибуток в сумі 167,50 грн. штрафних санкцій по податку на прибуток в сумі 33,50грн. та додатково нарахувало податок на прибуток в сумі основного платежу 27435,50 грн. та застосувало штрафні санкції по податку на прибуток в сумі 12556,95 грн. Таким чином, за податковим повідомленням – рішенням від 23.05.07р. № 0000512302/0 загальна сума податкового зобов'язання ПП «Сусанна» становить 108303,45 грн., у тому числі : основний платіж 45668,00 грн. – 167,50 грн. + 27435,50 грн. = 72936,00 грн., штрафні  санкції 22844,00 грн. – 33,50 грн. + 12556,95 грн. = 3536,745 грн. Приймаючи до уваги, що предметом експертного дослідження не був акт № 629/23-2/30273794 від 01.08.07р. та рішення від 02.08.2007о. № 2772/10/31-0 ДПІ в Сімферопольському районі, експертом по вказаним документам не було дано експертної оцінки.

Ухвалою ГС АРК від 31.07.2008р. провадження по справі було зупинено та призначено додаткову судово – бухгалтерську експертизу, проведення якої доручено ТОВ “Кримське експертне бюро”, ( м. Сімферополь. вул. К. Маркса, 44, к. 20 ).   

Від експертної установи матеріали справи були повернені з висновком №72/08 додаткової судово – бухгалтерської    експертизи.

При таких обставинах справи, суд ухвалою від 26.01.2009 р.  провадження по справі поновив.

Позивач заявою від 26.02.2009 р. уточнив позовні вимоги та просить суд рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0001172330 від 23.05.07 р. на суму 280469,64 грн. та № 0001162330 від 23.05.07р. на суму 72763,00 грн. у відношенні Приватного підприємства «Сусанна» скасувати. Також просив  податкове повідомлення-рішення № 0000512302/0 від 23.05.2007р. за актом виїзної планової перевірки ПП «Сусанна» № 365/23-2/30273794 від 14.05.07р. із змінами згідно Акту № 629/23-2/30273794 від 01.08.07р. на суму 108303,45 грн. (за основним платежем – 72936,00 грн.,  штрафні санкції – 35367,45 грн.) у відношенні ПП «Сусанна» - скасувати  частково.

 Суд прийняв до уваги уточнення позивача.

 Позивач заявою від 17.06.2009 р. уточнив позовні вимоги та просить суд рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0001172330 від 23.05.07 р. на суму 280469,64 грн. та № 0001162330 від 23.05.07р. на суму 72763,00 грн. у відношенні Приватного підприємства «Сусанна» скасувати. Також просив  податкове повідомлення-рішення № 0000512302/0 від 23.05.2007р. частково скасувати  на суму 58909,75 грн. (за основним платежем – 39266,50 грн.,  штрафні санкції – 19643,25 грн.). Також просив  податкове повідомлення-рішення № 0000512302/1 від 29.08.2007р. частково скасувати  на суму 58648,50 грн. (за основним платежем – 39099,00 грн.,  штрафні санкції – 19549,50 грн.).  Також  просив  податкове повідомлення-рішення № 0000912302/0 від 29.08.2007р. частково скасувати  на суму 30450,45 грн. (за основним платежем – 21034,00 грн.,  штрафні санкції – 9416,45 грн.).

 Суд прийняв до уваги уточнення позивача.

Ухвалою від 06.08.2009 р. суд дійшов висновку призначити судові дебати на 26.08.2009 р. на 10 г. 40 хв.

Сторони явку представників в судове засідання не забезпечили, про час та місце розгляду справи були сповіщені належним чином.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази,  суд,  -     

В С Т А Н О В И В :

В період з 16.04.2007 р. по 08.05.2007 р. посадовими особами відповідача було проведено виїзну планову перевірку позивача по справі з питання дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2005 р. по 31.12.2006 р.

По результатам перевірки було складено акт №365/23-2/30273794 від 14.05.2007 р.

В ході проведення перевірки було,  зокрема, встановлено наступні порушення:

- п. 4.1 ст. 4, п. 5.1 ст. 5 та п. 8.7.1 п. 8.7 ст. 8 Закону України «Про оподаткування  прибутку підприємств»,  встановлено заниження податку на прибуток за 2 – 4 квартали 2005 р. в сумі 19661 грн., в тому числі в 1-2 кварталах 2005 р. в сумі 15354 грн., 3 квартал  2005 р. – 4307 грн. та 2006 р. у сумі 26027 грн., в тому числі 1 квартал 2006 р. –  в сумі 22243 грн., 4 квартал 2006 р. – в сумі 3785 грн.;

- п. 1 ст. 3 Закону України «Про застосування РРО в сфері торгівлі,  громадського харчування і послуг», а саме проведення розрахункових операцій без застосування РРО на суму 14416,60 грн.;

- п. 2. 8, п. 2, 5  Положення «Про ведення касових операцій в національної валюті України» №637 від 15.12.2004 р., а саме перевищення ліміт каси, сверхлімітні залишки складають 140234,82 грн.        

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем було прийнято рішення №0001172330 від 23.05.2007 р. про застосування штрафних ( фінансових )  санкцій у розмірі 280469,64 грн., №0001162330 від 23.05.2007 р. про застосування штрафних ( фінансових ) санкцій у розмірі 72763 грн.    та податкове повідомлення – рішення від 23.05.2007 р. №0000512302/0 про визначення суми податкового забовязання по   податку на прибуток у розмірі 68512,00 грн., з якого 45668,00 грн. – за основним платежем і 22844,00 грн. -  штрафні санкції.

Не погодившись з податковим повідомленням -  рішенням від 23.05.2007 р. №0000512302/0, позивач по справі  звернувся з первинною  скаргою вих.. №72 від 06.06.2007 р.   до відповідача.

Рішенням по результатам розгляду вказаної скарги від 02.08.2007 р. №2772/10/31-0 відповідач скасував  податкове повідомлення -  рішення від 23.05.2007 р. №0000512302/0 в частині основного платежу по податку на прибуток в сумі 167,50 грн.,  штрафних санкцій по податку на прибуток в сумі 33,50 грн. і додатково нарахував податок на прибуток в сумі основного платежу – 27435,50 грн. і застосував штрафні санкції по податку на прибуток в сумі 12556,95 грн.,  а первинну скаргу позивача задовольнити частково.

На підставі вказаного, відповідачем було винесено наступні податкові повідомлення -  рішення від 29.08.2007 р. №0000512302/1 про визначення суми податкового забовязання по   податку на прибуток у розмірі 68250,75 грн., з якого 45500,50 грн. – за основним платежем і 22750,25 грн. -  штрафні санкції.

Також у рішенні по результатам розгляду вказаної скарги від 02.08.2007 р. №2772/10/31-0 було враховано висновки акту позапланової виїзної перевірки позивача по справі   від 01.08.2007 р. №629/23-2/30273794.

На підставі вказаного акту перевірки у відношенні позивача було винесено податкове повідомлення – рішення від 29.08.2007 р. №0000912302/0 про визначення суми податкового забовязання по   податку на прибуток у розмірі 40052,70 грн., з якого 27435,5 грн. – за основним платежем і 12617,20 грн. -  штрафні санкції.

Також позивач звертався до Державної податкової адміністрації АР Крим з  первинними скаргами №70 і №71 від 05.06.2007р. на рішення №0001172330 від 23.05.2007 р. про застосування штрафних ( фінансових )  санкцій у розмірі 280469,64 грн. і  №0001162330 від 23.05.2007 р. про застосування штрафних ( фінансових ) санкцій у розмірі 72763 грн.    

Рішенням ДПА в АР Крим від 19.07.2007 р. №1691/10/25-021 первинні скарги позивача були залишені без задоволення,  а  рішення №0001172330 від 23.05.2007 р. про застосування штрафних ( фінансових )  санкцій у розмірі 280469,64 грн. і  №0001162330 від 23.05.2007 р. про застосування штрафних ( фінансових ) санкцій у розмірі 72763 грн. залишені без змін.     

При таких  обставинах, суд дійшов висновку задовольнити уточнені позовні вимоги, виходячи з наступних підстав.

Під час проведення перевірки було встановлено порушення  п. 1 ст. 3 Закону України «Про застосування РРО в сфері торгівлі,  громадського харчування і послуг», а саме проведення розрахункових операцій без застосування РРО на суму 14416,60 грн.

За результатами порівняльного аналізу сум готівки, що надійшли до каси підприємства і даних Z – звітів РРО, проведеного посадовими особами відповідача, було виявлено проведення без застосування РРО наступних розрахункових операцій з  готівку:

-          оплата з  паливно – мастильні матеріали в сумі 4418,64 грн. ( ПКО №158 від 02.03.2006 р. );

-          оплата за паливно -  мастильні матеріали в сумі 4997,96 грн. ( ПКО №591а від 02.08.2006 р. );

-          оплата за паливно – мастильні матеріали в сумі 5000 грн. ( ПКО  №837а від 21.09.2006 р. ).

Відповідно до ст.. 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Судом встановлено, що між  позивачем по справі (  позичальник ) і гр. Усеїновим А. ( позикодавець )  було укладено наступні договори безвідсоткової позики:

-          договір від 06.01.2006 р. на суму 708,00 грн., строк надання позики – 30 днів, з 06.01.2006 р. по 06.02.2006 р.;

-          договір від 06.02.2006 р. на суму 1041,00 грн., строк надання позики – 30 днів, з 06.02.2006р. по 07.03.2006 р.;

-          договір від 10.02.2006 р. на суму 906,19 грн., строк надання позики – 45 днів, з 10.02.2006р. по 27.03.2006 р.;

-          договір від 28.02.2006 р. на суму 1127,19 грн., строк надання позики – 30 днів, з 28.02.2006р. по 28.03.2006 р.;

-          договір від 02.03.2006 р. на суму 4418,64 грн., строк надання позики – 30 днів, з 02.03.2006р. по 02.04.2006 р.;

-          договір від 20.03.2006 р. на суму 9998,45 грн., строк надання позики – 30 днів, з 20.03.2006р. по 20.04.2006 р.;

-          договір від 06.04.2006 р. на суму 8970,90 грн., строк надання позики – 62 днів, з 06.04.2006р. по 07.07.2006 р.;

-          договір від 07.04.2006 р. на суму 9997,35 грн., строк надання позики – 65 днів, з 07.04.2006р. по 11.07.2006 р.;

-          договір від 02.06.2006 р. на суму 260,00 грн., строк надання позики – 80 днів, з 02.06.2006р. по 20.08.2006 р.;

-          договір від 10.07.2006 р. на суму 12647,56 грн., строк надання позики – 100 днів, з 10.07.2006р. по 18.10.2006 р.;

-          договір від 02.08.2006 р. на суму 4997,96 грн., строк надання позики – 100 днів, з 02.08.2006р. по 10.11.2006 р.;

-          договір від 09.08.2006 р. на суму 517,00 грн., строк надання позики – 100 днів, з 09.08.2006р. по 20.11.2006 р.;

-          договір від 21.08.2006 р. на суму 8470,00 грн., строк надання позики – 100 днів, з 21.08.2006р. по 09.12.2006 р.;

-          договір від 21.09.2006 р. на суму 5000,00 грн., строк надання позики – 60 днів, з 21.09.2006 р. по 21.11.2006 р.;

-          договір від 03.10.2006 р. на суму 12000,00 грн., строк надання позики – 30 днів, з 03.10.2006р. по 03.11.2006 р.

Також судом  було встановлено, що між  позивачем по справі ( позикодавець   ) і гр. Усеїновим А. ( позичальник )  було укладено наступні договори безвідсоткової позики:

-          договір від 07.02.2006 р. на суму 2520,20 грн., строк надання позики – 30 днів, з 07.02.2006 р. по 07.03.2006 р.;

-          договір від 07.03.2006 р. на суму 35020,79 грн., строк надання позики – 30 днів, з 07.03.2006 р. по 07.04.2006 р.;

-          договір від 03.04.2006 р. на суму 25023,00 грн., строк надання позики – 30 днів, з 03.04.2006 р. по 03.05.2006 р.;

-          договір від 18.08.2006 р. на суму 18181,81 грн., строк надання позики – 60 днів, з 18.08.2006 р. по 18.10.2006 р.;

-          договір від 23.08.2006 р. на суму 10 000,00 грн., строк надання позики – 10 днів, з 23.08.2006 р. по 03.09.2006 р.;

-          договір від 02.11.2006 р. на суму 300,00 грн., строк надання позики – 10 днів, з 02.11.2006 р. по 12.11.2006 р.;

-          договір від 10.11.2006 р. на суму 5000,00 грн., строк надання позики – 10 днів, з 10.11.2006 р. по 20.11.2006 р.

Факт отримання позивачем грошових коштів за вищевказаними договорами підтверджується наступними документами:

-          прибутковий касовий ордер ( ПКО ) №158 від 02.03.2006 р. на суму 4418,64 грн. – отримання позики по договору від 02.03.2006 р.;

-          прибутковий касовий ордер ( ПКО ) №196а від 20.03.2006 р. на суму 9998,45 грн. – отримання позики по договору від 20.03.2006 р.;

-          прибутковий касовий ордер ( ПКО ) №591а від 02.08.2006 р. на суму 4997,96 грн. – отримання позики по договору від 02.08.2006 р.;

-          прибутковий касовий ордер ( ПКО ) №643 від 09.08.2006 р. на суму 517,00 грн. – отримання позики по договору від 09.08.2006 р.;

-          прибутковий касовий ордер ( ПКО ) №710а від 21.08.2006 р. на суму 8470,00 грн. – отримання позики по договору від 21.08.2006 р.;

-          прибутковий касовий ордер ( ПКО ) №837а від 21.09.2006 р. на суму 5000,00 грн. – отримання позики по договору від 21.09.2006 р.

Крім вищевказаних документів, отримання в касу грошових коштів за договорами безвідсоткової позики підтверджується даними Головної книги: бухгалтерською проводкою Дт 301 «Каса» - Кт 377 «розрахунки з іншими дебіторами» відображено надходження в касу грошових коштів:

-          в березні 2006 р. – в сумі 14417,09 грн. ( 4418,64 + 9998,45 );

-          в серпні 2006 р. – в сумі 42166,77 грн. ( 4997,96  + 517 + 8470 + 18181,81  ( повернення в касу позики, виданої Усеїнову ) + 10 000 ( повернення в касу позики, виданої Усеїнову ) );

-          в вересні 2006 р. -  в сумі 5000 грн.

Матеріалами справи підтверджується оприбуткування в касу готівки по вказаним у акті перевірки прибутковими касовим ордерам:

-          №158 від 02.03.2006 р. на суму 4418,64 грн.;

-          №591а від 02.08.2006 р. в сумі 4997,96 грн.;

-          №837а від 21.09.2006 р. в сумі 5000 грн.

Однак вказані грошові кошти були отримані в касу не як отриманий виторг, а як повернена фінансова допомога за вищевказаними договорами безвідсоткової  позики.

Відповідно до п. 1 ст. 3 Закону України «Про застосування РРО в сфері торгівлі,  громадського харчування і послуг» суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані, зокрема, проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.

Відповідно до ст.. 2  Закону України «Про застосування РРО в сфері торгівлі,  громадського харчування і послуг» розрахункова операція - приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки - оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця.

Однак внесення готівкових грошових коштів у вигляді безвідсоткової  позики не можно розцінювати як реалізацію товарів ( послуг ), а позикодавець не є покупцем, а тому такі операції, за думкою суду, не є  розрахунковими, а відповідно не вимагають обов'язкового проведення через РРО.   

При таких обставинах, суд висновки відповідача щодо проведення розрахункових операцій без застосування РРО на суму 14416,60 грн. вважає неправомірними.

Також  під час проведення перевірки було встановлено порушення п. 2. 8, п. 2, 5  Положення «Про ведення касових операцій в національної валюті України» №637 від 15.12.2004 р., а саме перевищення ліміту каси, сверхлімітні залишки складають 140234,82 грн.        

Судом встановлено, що розрахунок залишків готівки в касі позивача у відповідної  таблиці акту перевірки починається з  дати 07.03.2006 р. При цьому в графі «Видача готівки з каси» вказана тільки сума 5610,00 грн., що не відповідає даним бухгалтерського обліку позивача, що підтверджується наступним.

В матеріалах  справи наступні витратні касові ордери ( ВКО ) позивача, що підтверджують видачу з  каси готівкових грошових коштів:

- в сумі 1127,19 грн.  – ВКО №40 від 01.03.2006 р. – повернення гр. Усеїнову А. безвідсоткової позики за договором від 28.02.2006 р.;

-   в сумі 4418,64 грн.  – ВКО №45 від 03.03.2006 р. – повернення гр. Усеїнову А. безвідсоткової позики за договором від 02.03.2006 р.;

-   в сумі 35020,79 грн.  – ВКО №47а від 07.03.2006 р. – повернення гр. Усеїнову А. безвідсоткової позики за договором від 07.03.2006 р.;

-  в сумі 10905,43 грн.  – ВКО №64 від 21.03.2006 р. – повернення гр. Усеїнову А. безвідсоткової позики за договором від 10.02.2006 р. і від 20.03.2006 р.;

Загальна суму виданих з каси в березні 2006 р. готівкових грошових коштів за договорами безвідсоткової позики – 51472,05 грн. ( 1127,19 + 4418,64 + 35020,79 + 10905,43 ) – відображено в Головної книзі підприємства за березень 2006 р.

Таким чином, сума готівки, виданої з  каси 07.03.2006 р. складає 40630,79 грн. ( 5610,00 + 35020,79 ), що не перевищує суми надходження готівки в цей день ( 40631,66 грн. ). З врахуванням залишку готівки на початок дня 07.03.2006 р. в сумі 28,97 грн.. залишок готівки в касі на кінець дня 07.03.2006 р. склав 29,84  ( 28,97 + 40631,66 – 40630,79 = 29,84 ), що не перевищує встановленого ліміту залишку готівки в  касі в сумі 27912,59 грн.  

З урахуванням вказаного, суд дійшов висновку, що   позивачем не було допущено  завищення встановленого ліміту залишку готівки у касі.   

Вказане підтверджується також висновком №127/07 судово – економічної експертизи.

Вказаний висновок був складений експертом Жіліною А. Г., яка має вищу економічну освіту по спеціальностям: «11.1 – дослідження документів в бухгалтерському обліку і звітності; 11.2 – дослідження документів по фінансово – кредитним операціям; 11.3 – дослідження документів про економічну діяльність підприємств і організацій» та має стаж експертної роботи з  2000 р.

Таким чином,  суд не вбачає підстав не довіряти висновку  №127/07 судово – економічної експертизи.

Також в ході проведення перевірки було встановлено порушення п. 4.1 ст. 4, п. 5.1 ст. 5 та п. 8.7.1 п. 8.7 ст. 8 Закону України «Про оподаткування  прибутку підприємств» ,  встановлено заниження податку на прибуток за 2 – 4 квартали 2005 р. в сумі 19661 грн., в тому числі в 1-2 кварталах 2005 р. в сумі 15354 грн., 3 квартал  2005 р. – 4307 грн. та 2006 р. у сумі 26027 грн., в тому числі 1 квартал 2006 р. –  в сумі 22243 грн., 4 квартал 2006 р. – в сумі 3785 грн.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

В ході проведення перевірки було встановлено порушення п.п. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування  прибутку підприємств»,   а саме до складу валових витрат не включена вартість безоплатно отриманих товарів – АЗС,  що відсутні у бухгалтерському і податковому обліку позивача на суму 143875,00 грн.

Як встановлено судом, позивач є  власником наступних АЗС:

-          АЗС в с. Левадки Сімферопольського району,  траса Сімферополь -  Севастополь, 9 – ий км. вказана АЗС була придбана за договором купівлі -  продажу від 06.02.2004 р., продавець – ТОВ «Муснафта», Покупець -  позивач по справі. Договірна вартість вказаної АЗС 20 000 грн., яка була сплачена позивачем наступними платіжними дорученнями: №64 від 06.02.2004 р. на суму 7525,00 грн.; №67 від 09.02.2004 р. на суму 7362,00 грн.; №69 від 10.02.2004 р. на суму 3105,00 грн.; №74 від 11.02.2004 р. на суму 2008,00 грн. Право власності за позивачем на вказану АЗС підтверджується свідоцтвом, виданим Сімферопольською райдержадміністрацією 25.07.2007 р.

-          АЗС на трасі Харков – Сімферополь – Севастополь, 625 – ий км. + 0,50 наліво. Вказана АЗС була побудована позивачем в 2001 р. і була прийнята в експлуатацією по акту Державної технічної комісії про приймання закінченого будівництвом об'єкту від 17.12.2001 р. Балансова вартість вказаної АЗС станом на 14.07.2003 р. складає 68348 грн. Право власності  за позивачем на вказану АЗС підтверджується свідоцтвом, виданим Сімферопольською райдержадміністрацією 30.09.2003 р.

-          АЗС на 13 – ому км. траси Сімферополь – Керч, зліва. Вказана АЗС була побудована позивачем підрядним способом в період з грудня 2004 р. по січень 2005 р. і була прийнята в експлуатацію по акту Державної приймальної комісії про приймання в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкту від 28.02.2005 р. Вартість в експлуатацію об'єктів складає 120,4 тис. грн.  Право власності  за позивачем на вказану АЗС підтверджується свідоцтвом, виданим Сімферопольською райдержадміністрацією 02.06.2005 р. Відповідно до договору купівлі – продажу нерухомого майна №3839828 від 24.09.2007 р. вказана АЗС була продана позивачем ПП «Кентавр – 94».

Як встановлено судом позивачем по справі вказані АЗС передавалися у іпотеку у забезпечення своїх забовязань за кредитними договорами:

-          АЗС в с. Левадки Сімферопольського району,  траса Сімферополь -  Севастополь, 9 – ий км.  була передана за іпотечним договором від 21.09.2005 р. в іпотеку АКБ «ТАС – Комерц банк». У вказаному іпотечному договорі балансова вартість АЗС за даними бухгалтерського обліку іпотекодавця складає 17227,00 грн.;

-           АЗС на трасі Харков – Сімферополь – Севастополь, 625 – ий км. + 0,50 наліво    була передана за іпотечним договором від 04.02.2005 р. в іпотеку АКБ «Укрсоцбанк». У вказаному іпотечному договорі балансова вартість АЗС за даними бухгалтерського обліку іпотекодавця складає 68348,00 грн.;

-          АЗС на 13 – ому км. траси Сімферополь – Керч, зліва була передана за іпотечним договором від 30.06.2005 р. в іпотеку ТОВ «Торговий Дім «Петров і Компанія». У вказаному іпотечному договорі балансова вартість АЗС за даними бухгалтерського обліку іпотекодавця складає 58300,00 грн.;

Загальна балансова вартість вказаних АЗС, що були передані в іпотеку,  складає 143875 грн. ( 17227 + 68348 + 58300 ). Саме ця сума була взята посадовими особами відповідача як вартість безоплатно отриманих АЗС, що підлягає включенню до валових витрат позивача.

Однак вказані об'єкти не були безоплатно отримані позивачем, як це вказано у акті перевірки, а були придбані або побудованими господарським і підрядним способами самим позивачем за грошові кошти.

Таким чином, висновок про заниження валових доходів в 2005 – 2006 р. р. на суму 143875 грн., не відповідає фактичним обставинам справи.

Також посадовими  особами відповідача було встановлено порушення п.п. 8.7.1 п. 8.7 ст. 8    Закону України «Про оподаткування  прибутку підприємств», а саме: до валових витрат була віднесена вартість будівельних матеріалів і ремонтних  робіт,  що перевищує встановлений ліміт( 10%  сукупної балансової вартості всіх  груп основних коштів на початок року ) на 32562,00 грн. ( в тому числі 11938 грн. в 1 кварталі 2006 р. і 20624,00 грн. в 3 кварталі 2006 р.

Відповідно до п.п. 8.2.1. Закону України «Про оподаткування  прибутку підприємств»  під терміном "основні фонди" слід розуміти матеріальні цінності, що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, та вартість яких перевищує 1000 гривень і поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом.

З урахуванням вказаного, вартість АЗС, що належать позивача та були передані  в іпотеку, в податковому обліку повинні були враховуватися  у складі основних коштів  1 – ої групи і амортизовуватися за нормами п.п. 8.6.1 п. 8.6 ст. 8  Закону України «Про оподаткування  прибутку підприємств».

Відповідно до п.п. 8.7.1 п. 8.7 ст. 8 Закону України «Про оподаткування  прибутку підприємств» платники податку мають право протягом звітного періоду віднести до валових витрат будь-які витрати, пов'язані з поліпшенням основних фондів, що підлягають амортизації, у тому числі витрати на поліпшення орендованих основних фондів, у сумі, що не перевищує 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних фондів станом на початок такого звітного періоду.

Відповідно до декларацій  по податку на прибуток за 2005 р. сукупна балансова вартість всіх груп основних фондів ( наданих тільки по основним фондам 1 – ої групи ) станом на 01.01.2005 р. складала 156,9 тис. грн.; в 1 – ому кварталі 2005 р. була нарахована амортизація в сумі 2,0 тис. грн.,  в наступних податкових періодах  2005 р. амортизація не нараховувалася і в деклараціях по податку на прибуток не відображалася.

У відповідності до п.п. 8.3.2 п. 8.3 ст. 8 Закону України «Про оподаткування  прибутку підприємств» сукупна балансова вартість всіх  груп основних фондів ( тобто основних фондів 1 – ої групи ) для нарахування амортизації в податковому звіті станом на 01.01.2006 р. складала 154,9  тис. грн. ( 156,9 – 2,0 = 154,9 ).

Таким чином, 10% - ий ліміт для віднесення до валових витрат на поліпшення основних фондів на 2006 р. складає 15490 грн. ( 154900 х 10% = 15490 ).

З цієї причини віднесення до валових витрат стенових блоків ФБС в загальній сумі 11938 грн.. придбаних у Сімферопольської філії ВАТ «Кримзалізобетон» в січені 2006 р. і повної вартості ремонтних  робіт в сумі 25000 грн., виконаних ТОВ «Лотос»  в вересні 2006 р., є  порушеням п.п. 8.7.1 п. 8.7 ст. 8  Закону України «Про оподаткування  прибутку підприємств».

Таким чином, завищення валових витрат пов'язаних з  поліпшенням основних фондів, склало 21448 грн. ( 11938 + 25000 – 15490 = 21448 ).

З урахуванням вказаного, суд дійшов висновку про те, що висновок перевіряючих про завищення валових витрат за 2006 р. на суму 32562 грн., відображений в акті перевірки від 14.05.2007 р. підтверджується лише частково у розмірі 21448 грн., і не підтверджується в сумі 11114 грн.

Також під час проведення перевірки було встановлено порушення п.п. 5.4.2 п. 5.4 ст. 5  Закону України «Про оподаткування  прибутку підприємств», а саме до валових витрат віднесена повна сума витрат на професійну підготовку робітників, що перевищує встановлений п.п. 5.4.2 п. 5.4 ст. 5 Закону України «Про оподаткування  прибутку підприємств» ліміт на 1241,00 грн.

Відповідно до  п.п. 5.4.2 п. 5.4 ст. 5 Закону України «Про оподаткування  прибутку підприємств» до валових витрат включаються витрати платника податку, пов'язані з професійною підготовкою, навчанням, перепідготовкою або підвищенням кваліфікації осіб, які перебувають у трудових відносинах з таким платником податку; витрати на навчання та (або) професійну підготовку у вітчизняних вищих та професійно-технічних навчальних закладах інших осіб, які не перебувають з таким платником податку у трудових відносинах, але уклали з ним письмову угоду (договір, контракт) про взяті ними зобов'язання відпрацювати у платника податку після закінчення вищого та (або) професійно-технічного навчального закладу та отримання спеціальності (кваліфікації) не менше трьох років; витрати на організацію навчально-виробничої практики за профілем основної діяльності платника податку або в структурних підрозділах, що забезпечують його господарську діяльність, осіб, які навчаються у вищих та професійно-технічних навчальних закладах. Зазначені витрати включаються до валових витрат у розмірі до 3 відсотків фонду оплати праці звітного періоду.  

В декларації по податку на прибуток за 2006 р. витрати на сплату праці відображени в сумі 66962 грн. і перевіркою ця сума підтверджена. З цієї причини позивач мав право на валові витрати, пов'язані з  професійною підготовкою робітників, в сумі 2009 грн. ( 66962 х 3% = 2008,86 ). Фактична сума втрат на підготовку операторів АЗС з питань охорони праці, перерахована Учбово – курсовому комбінату ЖКХ платіжним дорученням №638 від 27.11.2006 р. ( 3250 грн. без ПДВ ), перевищує законодавчо встановлені обмеження на 1241 грн. ( 3250 – 2009 = 1241 ).

При таких обставинах висновок про завищення валових витрат 2006 р. на суму 1911 грн. підтверджується частково у розмірі 1241 грн. та не підтверджується в сумі 670 грн.

Також перевіркою було встановлено порушення п. 5.1   Закону України «Про оподаткування  прибутку підприємств»,  а саме до валових витрат віднесено вартість перевірки паливорозливних колонок в сумі 1288 грн., хоча такі колонки на балансі не значаться.

У відповідності до п. 5.1   Закону України «Про оподаткування  прибутку підприємств»  валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до Акту від 17.12.2001 р. Державної технічної комісії про приймання закінченого будівництвом об'єкту – АЗС  на трасі Харков – Сімферополь – Севастополь, 625 – ий км. + 0,50, в якому перераховані об'єкти, що входять до складу вказаної АЗС, зокрема, паливороздаточні колонки у кількості 2 штуки. Вказане підтверджує зв'язок проведених позивачем витрат на перевірку паливорозливних колонок в сумі 1288,00 грн., сплачених ДП «Кримський регіональний НПЦ стандартизації,  метрології і сертифікації», з власною господарською діяльністю позивача по справі.

З урахуванням вказаного, суд дійшов висновку відповідач неправомірно дійшов висновку про завищення позивачем  валових витрат 2006 р. на суму 1288 грн.

Також під час проведення перевірки було встановлено порушення п.п. 5.3.2 п. 5.3  ст. 5 Закону України «Про оподаткування  прибутку підприємств», а саме до валових витрат віднесена вартість робочого проекту,  оплачена інституту «Укргіпросад» в сумі 2916,67 грн.

Відповідно до п.п. 5.3.2 п. 5.3  ст. 5 Закону України «Про оподаткування  прибутку підприємств» не включаються до складу валових витрат витрати на, зокрема, придбання, будівництво, реконструкцію, модернізацію, ремонт та інші поліпшення основних фондів та витрати, пов'язані з видобутком корисних копалин, а також з придбанням нематеріальних активів, які підлягають амортизації, згідно із статтями 8 і 9 та підпунктом 7.9.4 цього Закону.

Позивачем  у 2 кварталі 2005 р. було оплачено інституту «Укргіпросад» робочий проект реконструкції АЗС в с. Левадки, Сімферопольського району, а значить віднесення вказаної суми  до складу валових витрат  є  порушенням вищевказаної  норми Закону України «Про оподаткування  прибутку підприємств», оскільки вказані витрати повинні були віднесені на збільшення балансової вартості реконструйованих основних фондів.

Таким чином, висновок відповідача  про завищення валових витрат 2 – ого кварталу 2005 р. на суму 2916,67 грн. суд вважає правомірним.

Також судом встановлено, що у відношенні позивача була також проведена позапланова перевірка, по результат якої було складено акт від 01.08.2007 р. №629/23-2/30273794. При цьому перевірявся той же період – з 01.04.2005 р. по 31.12.2006 р.

В ході проведення даної  перевірки було встановлено заниження податку на прибуток на загальну суму 72936,00 грн., в тому числі за 2005 р. – 19661,00 грн., за 2006 р. – 53275,00 грн., в тому числі в 1 кварталі 2006 р. – в сумі 22243 грн. і в  4 кварталі 2006 р. в сумі 31032 грн., зменшено збитки за 2006 р. у сумі 112678 грн.

Під час проведення вказаної позапланової  перевірки було, зокрема, встановлено порушення п. 5.9 ст. 5  Закону України «Про оподаткування  прибутку підприємств», а саме до валових витрат 2006 р. необґрунтовано віднесено убиль балансової вартості запасів ( паливно – мастильних матеріалів ) в сумі 117108,00 грн. ( бухгалтерські документи на придбання і відпуск паливно – мастильних матеріалів в 4 кварталі 2006р. для перевірки не надані і з цієї причини залишок паливно – мастильних матеріалів на 31.12.2006 р. не підтверджується ).  

Судом встановлено, що відповідно до наданої відповідача декларації по податку на прибуток за 2006 р. у складі валових доходів (стор. 01.2 ) платником було відображено приросту балансової вартості запасів в сумі 105230 грн. Однак в уточнюючому розрахунку податкових забовязань, надісланому  відповідача 13.04.2007 р.,  в зв'язку виправленням самостійно виправлених помилок показник стор. 01.2 в сумі 105230 грн. було сторновано і по стор. 04.2 у складі валових витрат було відображено убиль балансової вартості запасів в сумі 117108 грн.

Під час експертного дослідження було встановлено, що висновок про завищення валових витрат 2006 р. в наслідок необґрунтованого віднесення до них убилі балансової вартості  паливно – мастильних матеріалів в умі 117108 грн., викладений в акті позапланової перевірки від 01.08.2007 р. №629/23-2/30273794.. не підтверджується представленими документами бухгалтерського обліку позивача по справі.

При таких обставинах, позивачем по справі було допущено заниження оподаткованого прибутку за період з 01.04.2005 р. по 31.12.2006 р. на суму 25606 грн. ( 21448 + 1241 +2917 ), з якого:

-          21448 грн. – завищення валових витрат за 2006 р. в результаті перевищення 10% - ого ліміту вартості ремонтних робіт;

-          1241 грн. – завищення валових витрат за 2006 р. в наслідок перевищення ліміту витрат на професійну підготовку робітників, встановленого  п.п. 5.4.2 п. 5.4 ст. 5 Закону України «Про оподаткування  прибутку підприємств»;

-          2917 грн. – завищення валових витрат за 2005 р. на вартість робочого проекту, яку слідувало віднести на збільшення вартості основних  коштів.    

 Таким чином, позивачем допущено заниження податку на прибуток у розмірі 6401,50 грн. ( 25606 х 25% ).

Вказане підтверджується також висновком №72/08 додаткової судово – бухгалтерської    експертизи.

Вказаний висновок був складений експертом Жіліною А. Г., яка має вищу економічну освіту по спеціальностям: «11.1 – дослідження документів в бухгалтерському обліку і звітності; 11.2 – дослідження документів по фінансово – кредитним операціям; 11.3 – дослідження документів про економічну діяльність підприємств і організацій» та має стаж експертної роботи з  2000 р.

Таким чином,  суд не вбачає підстав не довіряти висновку  №72/08 додаткової судово – бухгалтерської    експертизи.

Ст. 19 Конституції України визначає, що органи державної влади і їх посадовці зобов'язані діяти тільки в межах повноважень і способом, які передбачені Конституцією України і Законами України.

Ст. 67 Конституції України передбачає сплату податків і зборів в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до  ч. 2 ст. 71 КАСУ в адміністративних справах про протиправність рішень,  дій чи  бездіяльності  суб'єкта  владних  повноважень  обов'язок  щодо доказування правомірності  свого  рішення,  дії  чи  бездіяльності покладається    на   відповідача,   якщо   він   заперечує   проти адміністративного позову.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на відповідача – орган публічної влади , який повинен надати суду  всі матеріали, які свідчать про його правомірні  дії

Відповідач правомірність винесення спірних   податкових повідомлень – рішень та рішень про застосування фінансових санкцій в оскаржуваних частинах   належним чином не довів.

Відповідно до п. 11 ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України резолютивна частина постанови суду про визнання нормативно-правового акта незаконним або таким, що не відповідає правовому акту вищої юридичної сили, і про визнання його нечинним невідкладно публікується відповідачем у виданні, в якому його було офіційно оприлюднено, після набрання постановою законної сили.

У даному випадку, приймаючи до уваги той факт, що опублікуванню належить постанова суду, яка виноситься по справі, результати якого зачіпають права і інтереси широкого кола осіб, суд дійшов висновку про те, що спір, який виник між сторонами по справі зачіпає тільки їх інтереси. Результат розгляду даного спору носить локальний характер. Таким чином, суд не бачить ніякої необхідності  в опублікуванні результатів розгляду даної справи.

За таких обставин суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, підтверджуються матеріалами справи та підлягають задоволенню з  урахуванням останніх уточнень.

Судові витрати, понесені позивачем, підлягають стягненню на його користь у розмірі 3,40 грн. з Державного бюджету України на підставі ч. 1 ст. 94 КАС України.

Вступна та резолютивна частини постанови проголошено і підписано складом суду 26.08.09 р.

31.08.09 р. постанову було виготовлено у повному обсязі.                                       

На  підставі викладеного та керуючись ст. ст.. 94, 98, 122, 158 – 164, 167  Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

     1. Позов задовольнити.

2.  Скасувати рішення державної податкової інспекції в Сімферопольському районі АР Крим  про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0001172330 від 23.05.07 р. на суму 280469,64 грн. та № 0001162330 від 23.05.07р. на суму 72763,00 грн.

  3.  Податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції в Сімферопольському районі АР Крим  № 0000512302/0 від 23.05.2007р. скасувати частково  на суму 58909,75 грн. (за основним платежем – 39266,50 грн.,  штрафні санкції – 19643,25 грн.).

  4.  Податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції в Сімферопольському районі АР Крим  № 0000512302/1 від 29.08.2007р. скасувати частково   на суму 58648,50 грн. (за основним платежем – 39099,00 грн.,  штрафні санкції – 19549,50 грн.).  

  5. Податкове повідомлення - рішення державної податкової інспекції в Сімферопольському районі АР Крим  № 0000912302/0 від 29.08.2007р. скасувати частково   на суму 30450,45 грн. (за основним платежем – 21034,00 грн.,  штрафні санкції – 9416,45 грн.).

6. Стягнути з Державного бюджету України  на користь приватного підприємства «Сусанна», Сімферопольський район, с. Кольчугіно, вул. Комсомольська, 16, ( р/р 26006047026801 в «Тасскомерцбанк», МФО 300164, ЗКПО 31675124, ЄДРПОУ 30273794 )    3,40 грн. судового збору.

           Виконавчий документ видати після вступу Постанови в закону силу, за заявою особи на користь якої воно винесено.  

У разі неподання заяви про апеляційне оскарження, Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення.

Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження, апеляційна скарга не подана, Постанова вступає в закону силу через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова може бути оскаржена в порядку і строки, передбачені ст.. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.    

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Воронцова Н.В.