Рішення

від 11.06.2009 по справі 16708-2007

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

16708-2007

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 103

РІШЕННЯ

Іменем України

11.06.2009Справа №2-15/16708-2007

За позовом  Підприємства «Комунальник» (95034, АР Крим, м. Сімферополь, проспект Перемоги, 82, ідентифікаційний код 31532272)

До відповідача Управління установ освіти Київської районної ради (95000, АР Крим, м. Сімферополь, б. Франка, 25, ідентифікаційний код 02144217)

Про стягнення 25015,31 грн.

Суддя ГС АР Крим І.А. Іщенко

                                        представники:

Від позивача –  Могила Д.В., довіреність від 20.12.2007 р., у справі

Від відповідача – Юрченко Д.А., довіреність № 02.15-8/117 від 21.04.2008 р., у справі

Обставини справи: Підприємство «Комунальник»  звернулося до Господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до Управління установ освіти Київської районної ради про стягнення заборгованості у розмірі 25015,31 грн.

Позовні вимоги мотивовані порушенням відповідачем зобов'язань за договором № 20 на підставі (надання послуг на вивезення ТПВ) від 24.02.2006 р. щодо несвоєчасного та не в повному обсязі розрахунку за виконані позивачем роботи за період з 04.01.2007 р. по 02.03.2007р., що призвело до утворення заборгованості за надані послуги у розмірі 25015,31 грн. та до необхідності звернення з позовом до господарського суду АР Крим за захистом порушеного права.

Представник відповідача проти позовних вимог заперечує з мотивів, викладених у відзиві на позовну заяву, посилаючись на помилки позивача у калькуляціях та на відсутність погодження ціни договору.

Ухвалою господарського суду АР Крим від 18.03.2008 р. за клопотанням позивача була призначена судова економічна експертиза, провадження у справі зупинено. На вирішення судового експерта були поставлені наступні питання: а) визначити фактичну вартість виконаних позивачем робіт за договором про надання послуг на вивезення ТПВ від 24.02.2006 р. станом на 18.03.2008 р. згідно первинних документів; б) чи обґрунтована вартість робіт, зазначена в актах виконаних робіт позивача, за Договором  від 24.02.2006 р. про надання послуг на вивезення ТПВ; в) на підставі первинних документів визначити розмір заборгованості Управління установ освіти Київської районної ради за Договором від 24.02.2006 р. про надання послуг на вивезення ТПВ за період з 24.02.2006 р. по  18.03.2008 р. у разі її наявності.

12.08.2008 р до Господарського суду АР Крим надійшов висновок судового експерта з копіями матеріалів справи.

Ухвалою господарського суду АР Крим від 18.08.2008 р. провадження у справі було поновлено.

08.09.2008 р. до господарського суду АР Крим надійшли письмові пояснення відповідача з урахуванням висновків судової експертизи, в яких він вважає підвищення ціни Договору позивачем необґрунтованим, що не відповідає умовам Договору, а отже у позові слід відмовити у повному обсязі.

15.09.2008 р. до господарського суду АР Крим надійшла заява позивача в порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України, згідно якої позивач просить суд стягнути з відповідача 17004,90 грн. заборгованості, 5449,38 грн. інфляційних втрат, 924,68 грн. 3% річних, всього 23378,96 грн.

Судом вказана заява була прийнята до розгляду.

Представник відповідача у судовому засіданні та у відзиві на заяву про зміну позовних вимог проти позовних вимог заперечує, просить суд у позові відмовити, оскільки заборгованість перед позивачем відсутня.

Так у судовому засіданні було з'ясовано, що договірні стосунки між позивачем та відповідачем існували з 2003 р., про що свідчать додані до матеріалів справи акти здачі-приймання робіт з посиланням на договір № ДГ-0000039 від 17.2003 р. В той же час, експертом в експертному висновку були досліджені всі представлені акти здачі-приймання робіт, в тому числі з посиланням на договір № ДГ-0000039 від 17.2003 р.

Оскільки предметом спору у дійсній справі є факт існування заборгованості відповідача перед позивачем саме в рамках Договору від 24.02.2006 р., судом вбачається необхідність проведення додаткової судової експертизи з цього приводу.

Ухвалою господарського суду АР Крим від 04.12.2008 р. провадження у справі було зупинено у зв'язку з призначенням додаткової судової економічної експертизи, на вирішення якої поставлені наступні питання: на підставі первинних документів визначити розмір заборгованості Управління установ освіти Київської районної ради перед Підприємством «Комунальник» за Договором від 24.02.2006 р. про надання послуг на вивезення ТПВ за період з 24.02.2006 р. по  18.03.2008 р. у разі її наявності; б) визначити у разі наявності заборгованості розмір 3% річних, зобов'язання по сплаті яких виникли у  Управління установ освіти Київської районної ради перед Підприємства «Комунальник»   у зв'язку з порушенням грошових зобов'язань за Договором від 24.02.2006 р. про надання послуг на вивезення ТПВ станом на 15.09.2008 р.; в) визначити у разі наявності заборгованості розмір інфляційних втрат, зобов'язання по сплаті яких виникли у  Управління установ освіти Київської районної ради перед Підприємства «Комунальник»   у зв'язку з порушенням грошових зобов'язань за Договором від 24.02.2006 р. про надання послуг на вивезення ТПВ станом на 01.08.2008 р.

06.04.2009 р. до господарського суду АР Крим надійшов висновок судового експерта.

21.04.2009 р. до господарського суду АР Крим надійшла заява позивача про зміну позовних вимог в порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України, згідно якої просить суд стягнути з відповідача 17004,90 грн. заборгованості, 7523,96 грн. інфляційних втрат, 1229,37 грн. 3% річних, 2000,00 витрат на проведення судової експертизи.

Судом вказана заява була прийнята до розгляду.

21.04.2009 р. до господарського суду АР Крим надійшли письмові пояснення відповідача на висновок судової експертизи, в яких з позовом а також із висновком судового експерта не погоджується, просить суд у позові відмовити.

Розгляд справи відкладався в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України, у засіданні суду оголошувалася перерва. Після закінчення перерви слухання справи було продовжено.

Строк розгляду справи був продовжений за клопотанням сторін за правилами статті 69 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши  пояснення представників сторін, суд –

ВСТАНОВИВ:

24 лютого 2006 року між Підприємством «Комунальник» (Підприємство)(позивач) та Управлінням установ освіти Київської районної ради  (Замовник)(відповідач) укладено договір № 20 про надання послуг на вивезення ТПВ.(а.с. 16-17 Т.1).

Згідно пункту 1.1 Договору Замовник передає, а Підприємство приймає на себе виконання робіт по регулярному вивезенню з території Замовника побутового сміття (ТПВ) в контейнерах сміттєвозами типу «КО» та сміттєвозам поквартирної очистки та його захоронення на полігоні.

Відповідно до пункту 2.1 Договору Оплата за виконану Підприємством роботу здійснюється Замовником згідно чинних тарифів згідно обсягу, встановленого договором у розмірі 664,105 *8,13 =5399,17 грн. з ПДВ. Тариф може бути змінений згідно кон'юнктурі ринкових цін.

Пунктом 2.2 Договору передбачено, що при підвищенні цін на енергоносії, ПММ, інші ресурси, при зміні рівня інфляції, змінах у податковому законодавстві, Підприємство має право змінити ціну на всі види послуг з попереднього погодження з Замовником.

Згідно пункту 2.3 Договору Замовник оплачує виконані послуги по рахунку Постачальника протягом 7-ми банківських днів згідно рахунку, що пред'являється Підприємством. Одночасно з рахунком Підприємство зобов'язано надати акт виконаних робіт.

Загальна сума договору визначена пунктом 2.6 Договору та становить 56,7 тис. грн..

Строк дії Договору передбачений пунктом 7.1 Договору та становить з моменту підписання до 31.12.2006 р. Умови договору можуть бути змінені за взаємною згодою сторін з обов'язковим складенням письмового документа. (пункт 8.1)

24.01.2007 р. між сторонами була укладена додаткова угода до договору № 20 від 24.02.2006 р., згідно якої Договір № 20 від 24.02.2006 р. «Про надання послуг на вивезення ТПВ» в установах освіти району, діючий до 31.12.2006 року, продовжити на 2007 рік до моменту проведення акцепту торгів. Сума додаткової угоди складає 15% від раніше зазначеної суми за Договором : 8505,00 грн. Всі інші умови договору № 20 від 24.02.2006 р. залишаються незмінними.

Матеріали справи свідчать, що дія договору від 24.02.2006 р. була припинена 02.03.2007 р. внаслідок проведення акцепту торгів, що підтверджується Протоколом № 13 засідання тендерного комітету від 02.03.2007 р., у відповідності з яким переможцем конкурсу на закупівлю послуг по вивезенню ТПВ визнаний СПД Артюхін.

Так, на виконання умов договору позивачем надавалися відповідні послуги з вивезення ТПВ. У підтвердження цього позивачем представлені суду акти здачі-приймання виконаних робіт. (а.с. 45-81 Т.1)

Проте, як встановлено під час судового засідання, та зазначено судовим експертом в експертному висновку, частина вказаних актів містить посилання на інші договори, а інша частина взагалі не містить посилання на договір, як на підставу виникнення зобов'язання.

Однак, разом із тим, в ході судового розгляду сторонами було представлено Протокол узгодження від 29.01.2009 р., засвідчений печатками та підписами сторін, в якому зазначено, що акти виконаних робіт, зазначені в цьому Протоколі, складені при виконанні сторонами зобов'язань за Договором про надання послуг на вивезення ТПВ від 24.02.2006 р. та додаткової угоди до нього від 24.01.2007 р.

Всі акти, які досліджувалися у судовому засіданні а також вивчалися судовим експертом, знайшли своє відображення в Протоколі. А отже, суд дійшов висновку, що і позивач і відповідач погодилися з тим, що всі акти, зазначені у Протоколі, становлять на загальну суму 61801,04 грн.

Оплата послуг, наданих на підставі договору, здійснювалася в безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів з поточного рахунка відповідача на поточний рахунок позивача. Підтвердження оплати є платіжні доручення Управління освіти на перерахування грошових коштів в рахунок оплати послуг позивача.

Згідно висновку додаткової судової експертизи № 130/08 від 01.04.2009 р. загальна сума оплати за договором про надання послуг на вивезення ТПВ від 24.02.2006 р. склала 51927,58 грн. підтверджується також і підписаним обома сторонами Протоколом погодження. (а.с. 28-29 Т.3)

Отже, відповідно до вказаного експертного висновку розмір заборгованості Управління установ освіти Київської районної ради перед Підприємством «Комунальник» за договором від 24.02.2006 р. про надання послуг на вивезення ТПВ за період з 24.02.2006 р. по 18.03.2008 р., розрахований на підставі первісних документів, складає 9873,46 грн.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Ці дані встановлюються зокрема таким засобом як висновки судових експертів.

          Згідно до частини 5 статті 42 Господарського процесуального кодексу України висновок судового експерта для господарського суду не є обов'язковим і оцінюється господарським судом за правилами, встановленими статтею 43 цього Кодексу.

          Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. (частина 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України).

Таким чином, у суду відсутні підстави не погоджуватися з висновком судового експерта.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов  договору  та  вимог  цього  Кодексу,  інших актів цивільного законодавства,  а за відсутності таких умов та вимог -  відповідно до   звичаїв   ділового  обороту  або  інших  вимог,  що  звичайно ставляться. Аналогічне положення стосовно господарських зобов'язань міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання — відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від  зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Згідно статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 61 Конституції України встановлено, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Судом встановлено, що відповідач всупереч умовам Договору та вимогам чинного законодавства зобов'язання за договором щодо оплати наданих позивачем послуг   не виконав належним чином у повному обсязі та своєчасно, у зв'язку з чим за ним утворилась заборгованість, яка становить 9873,46 грн., яка встановлена судом, належним чином підтверджена, в тому числі експертним висновком,  а тому вона підлягає стягненню з відповідача.

Крім того, позивач згідно заяви про зміну позовних вимог від 21.04.2009 р. просить стягнути з відповідача суму 3% річних у зв'язку з несвоєчасним виконанням відповідачем своїх зобов'язань у розмірі 1229,37  грн., інфляційні втрати в розмірі 389,91 грн.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Проте, заявлена позивачем до відшкодування сума інфляційних втрат підлягає зменшенню, виходячи із встановленого судом розміру заборгованості.

Оскільки експертом був здійснений розрахунок інфляційних втрат, виходячи із суми заборгованості 9873,46 грн. станом на 01.08.2008 р., а позивачем в ході судового розгляду період нарахування був збільшений, отже сума інфляційних втрат підлягає перерахуванню

Так, згідно розрахунку, здійсненого судом з урахуванням Рекомендацій ВСУ в листі № 62-97 від 03.04.1997р., сума інфляційних втрат, що підлягає стягненню з відповідача станом на 01.04.2009 р. становить 5249,86 грн., підтверджується матеріалами справи, а тому підлягає стягненню з відповідача.

Положення частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України щодо встановлення обов'язку боржника по сплаті на користь кредитора 3% річних від простроченої суми суд вважає таким, що кореспондується зі статтею 536 Цивільного кодексу України, яка встановлює, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти.

Так, відповідно статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Заявлена позивачем сума 3% річних також підлягає зменшенню з підстав, викладених вище.

Отже, згідно розрахунку суду, матеріалами справи підтверджується сума 3% річних у розмірі 699,49 грн. станом на 21.04.2009 р., та визнається такою, що підлягає стягненню з відповідача Управління установ освіти Київської районної ради.

Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог  відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні були оголошені вступна та резолютивна частини рішення в порядку статті 85 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складений та підписаний у відповідності до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України 11.06.2009 р.

З урахуванням викладеного, керуючись статями 33, 34, 49, 82-85  Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Управління установ освіти Київської районної ради (95000, АР Крим, м. Сімферополь, б. Франка, 25, ідентифікаційний код 02144217) на користь Підприємства «Комунальник» (95034, АР Крим, м. Сімферополь, проспект Перемоги, 82, ідентифікаційний код 31532272, р/р 26008000131273 в АКБ ЧБРР МФО 384577) 9873,46 грн. заборгованості, 699,49 грн. 3% річних, 5249,86 грн. інфляційних втрат,  158,23 грн. державного мита та 74,64 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 1265,05 грн. витрат за проведення судової експертизи.

3.          В іншій частині позову відмовити.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Іщенко І.А.