Рішення

від 02.07.2009 по справі 2422.1-2009

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

2422.1-2009

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к.

РІШЕННЯ

Іменем України

02.07.2009Справа №2-7/2422.1-2009

За позовом    Регіонального відділення Фонду державного майна України в АР Крим та м. Севастополі (99008, м. Севастополь, пл. Повсталих, 6, ідентифікаційний код 20677058).

До відповідачів: 1) Фонду майна АР Крим (95015, м. Сімферополь, вул. Севастопольська,17, ідентифікаційний код 00036860); 2) Науково-виробничого підприємства “Вина Криму” (95004, м. Сімферополь, вул. Димитрова, 13; 95011, м. Сімферополь, вул. Жильгової, 30, кв.13, ідентифікаційний код 31173746).

За участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору – Фонд державного майна України (01000, м. Київ, вул..Кутузова,18/9).

Про визнання договору оренди недійсним.

Суддя І. І. Дворний

                                        представники:

Від позивача – Косарев О. М., предст., дов. №12 від 23.01.2009 р.

Від відповідачів:   1) Соловйова К. С., предст., дов. №37-Д від 19.03.2009 р.; 2) Зайцев О. О., керівник.

Від третьої особи – Федоренко С. В., предст., дов. №772 від 26.12.2008 р.

Суть спору: Регіональне відділення Фонду державного майна України в АР Крим та м. Севастополі звернулося до господарського суду АР Крим з позовом до Фонду майна АР Крим про визнання недійсним договору оренди від 03.01.2002 р. структурного підрозділу колишнього Сімферопольського експериментального виробництва, розташованого за адресою: м. Сімферополь, вул. Червоноармійська, 1, укладеного між Фондом майна АР Крим та Науково-виробничим підприємством “Вина Криму”.

Ухвалою ГС АР Крим  від 04.07.08 р. було порушено провадження по справі (суддя Гайворонський В. І.)

Ухвалою ГС  АР Крим від 24.07.2008 р. до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору, було залучено Науково-виробниче підприємство “Вина Криму”.

Ухвалою ГС АР Крим від 07.10.2008 р. до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору, був залучений Фонд державного майна України.

Ухвалою Голови господарського суду АР Крим від 16.10.2008 р. було відведено суддю господарського суду АР Крим Гайворонського В.І. від розгляду справи №2-17/8225-2008 та справу передано на розгляд судді господарського суду АР Крим Іллічову М. М.

Ухвалою  ГС АР Крим від 21.10.2008 р. справа прийнята до провадження суддею Іллічовим М.М.

Ухвалою ГС АР Крим від 06.11.2008 р. було виключено зі складу третіх осіб Науково-виробниче підприємство “Вина Криму” та залучено вказану юридичну особу в якості іншого відповідача.

Рішенням господарського суду АР Крим від 26.11.2008 р. в задоволенні  позову було відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 17.03.2009 р.  рішення ГС АР Крим від 26.11.2008 р. скасовано, а справа направлена на новий розгляд до суду першої інстанції.

Справа передана на розгляд судді Дворному  І.І. із привласненням номеру 2-7/2422.1-2008 та ухвалою від 13.05.2009 р. була прийнята до провадження.

Позовні вимоги мотивовані тим, що спірний договір оренди державного майна не відповідає вимогам ст. 5 Закону України “Про оренду державного та комунального майна”, оскільки Орендодавцем за договором виступив Фонд майна АР Крим, який не мав необхідного обсягу повноважень для укладення договору оренди державного нерухомого майна, розташованого на території АР Крим.

Фонд майна АР Крим проти позову заперечував та пояснив, що відповідно до Положення про Фонд майна АР Крим, затвердженого постановою уряду АР Крим від 02.11.1995 р. №325 (із змінами та доповненнями), Фонд у межах повноважень, визначених Фондом державного майна України та делегованих Верховною радою АР Крим та органами місцевого самоврядування в АР Крим, реалізує державну політику у сфері приватизації державного майна, майна, що належить АР Крим, комунального майна, здійснює функції орендодавця державного майна, майна, що належить АР Крим.  Таким чином, як орган приватизації, який входить до єдиної системи державних органів приватизації в Україні, Фонд має всі повноваження, що визначені частиною 3 ст. 7 Закону України “Про приватизацію державного майна”, а саме: він може виступати орендодавцем майна, що належить АР Крим та державного майна, що розташоване на території АР Крим.

15.06.2009 р. до ГС АР Крим від Фонду державного майна України надійшли письмові пояснення, в яких третя особа просить задовольнити позов в повному обсязі.

У судовому засіданні представник Фонду майна АР Крим надав суду пояснення, які були прийняті судом до розгляду.

Оскільки матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, підстав для відкладення розгляду справи судом не вбачається.

Розгляд справи відкладався у порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

За клопотанням сторін строк розгляду справи був продовжений у порядку статті 69 Господарського процесуального кодексу України.

        Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи, суд

                                                         ВСТАНОВИВ :

03 січня 2002 р. між Фондом майна АР Крим (Орендодавець) та Науково-виробничим підприємством “Вина Криму”( Орендар) був укладений договір оренди державного майна, пунктом 1.1 якого передбачено, що Орендодавець на підставі п. 3 наказу Фонду державного майна України №150 від 31.01.2001 р. “Про виконання завдань по забезпеченню орендної плати в Державний бюджет”, наказу Фонду майна АР Крим № 956 від 13.12.2001 р. “Про передачу цілісного майнового комплексу – структурного підрозділу колишнього Сімферопольського експериментального виробництва, що визначається як державне майно, яке розташоване за адресою: м. Сімферополь, вул. Червоноармійська,1,  передає в оренду науково-виробничому підприємству “Вина Криму” цілісний майновий комплекс структурного підрозділу колишнього Сімферопольського експериментального виробництва, який визначається як державне майно, яке раніше знаходилося в користуванні за договором оренди у Орендного підприємства “Діоніс” та визнаного банкрутом постановою господарського суду АР Крим від 11.09.2001 р. №2-19/3015-01, розташований за адресою: м. Сімферополь, вул. Червоноармійська 1, а Орендар приймає у строкове платне користування за актом приймання-передачі для використання у відповідності із його призначенням.

Пункт 2.1 Договору встановлює, що Орендар вступає у строкове платне користування майном у строк, вказаний в договорі, але не раніше дати підписання сторонами договору та акта приймання-передачі вказаного майна.

Регіональне відділення Фонду державного майна України в АР Крим та м. Севастополі звернулося до суду з позовом про визнання зазначеного договору недійсним, оскільки вважає, що відповідно до положень статті 5 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” Фонд майна АР Крим не може бути орендодавцем державного майна, у зв'язку з чим договір укладений Фондом майна АР Крим з перевищенням повноважень та з відсутністю необхідного обсягу цивільної дієздатності.

В пункті 3 Роз'яснень Президії Вищого арбітражного суду України “Про деякі питання практики застосування Закону України “Про оренду державного та комунального майна” від 25 травня 2000 року № 02-5/237 зазначено, що господарські суди повинні виходити з того, що статтею 5 Закону в імперативному порядку визначено органи, яким надано право бути орендодавцями.

Відповідно до пункту 2 статті 5 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” орендодавцями цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, а також майна, що не увійшло до статутних фондів господарських товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації), що є державною власністю, є Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва.

Отже, орендодавцем державного майна, розташованого на території Автономної Республіки Крим, є Фонд державного майна України, його регіональне відділення або представництва, тоді як Фонд майна Автономної Республіки Крим до цього переліку не входить.

При цьому суд зазначає, що Указом Президента України “Про органи  приватизації в Автономній Республіці Крим” від 18 серпня 1995 року № 757/95 на базі Регіонального відділення Фонду державного майна України та Фонду державного майна Криму створений Фонд майна Автономної Республіки Крим з наданням йому повноважень на укладення договорів оренди державного майна у якості орендодавця.

Однак, Указом Президента України “Питання Фонду державного майна України” від 30 січня 2007 року № 56/2007 року Указ Президента України “Про органи  приватизації в Автономній Республіці Крим” від 18 серпня 1995 року № 757/95 визнаний таким, що втратив чинність.

На виконання пункту 7 Указу Президента України від 30 січня 2007 року № 56/2007 року Фондом державного майна України 28 лютого 2007 року був виданий наказ „Про орган приватизації в Автономній Республіці Крим” № 38-р, яким повноваження по здійсненню політики у сфері управління, приватизації та оренди майна, що знаходиться на території Автономній Республіці Крим надані Регіональному відділенню Фонду державного майна України в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі з 1 березня 2007 року.

Відповідно до пункту 1 наказу Фонду державного майна України “Про визначення орендодавця на території Автономної Республіки Крим” від 31 січня 2007 року №159 Регіональне відділення Фонду державного майна України в Автономній Республіці Крим та м. Севастополі виступає орендодавцем державного майна, розташованого на території Автономної Республіки Крим.

Згідно з пунктом 5 вищезазначеного наказу Регіональне відділення Фонду державного майна України в Автономній Республіці Крим та м. Севастополі виступає орендодавцем по договорах оренди державного майна, які були укладені Фондом майна Автономної Республіки Крим та передані останнім регіональному відділенню за актом приймання-передачі.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що до 01 лютого 2007 року Фонд майна Автономної Республіки Крим був представником Фонду державного майна України при укладенні договорів оренди державного майна, розташованого на території Автономної Республіки Крим.

Починаючи з 01 лютого 2007 року Фонд державного майна України встановив територіальні межі, на яких Регіональне відділення Фонду державного майна України в Автономній Республіці Крим та м. Севастополі виступає орендодавцем державного майна.

При цьому, суд зазначає, що в пункті 10.1 спірного договору оренди сторони обумовили, що договір укладений строком на три роки та діє з 01.01.2002 р. по 31.12.2004 р.

Відповідно до пункту 10.7 Договору у випадку відсутності заяви однієї зі сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення дії договору він вважається продовженим на той самий строк та на тих самих умовах, які були передбачені договором.

За відсутністю наявності відповідний заперечень, договір оренди був пролонгований на той самий строк та на тих самих умовах, на яких він укладався раніше, - до 31.12.2007 р. Даний факт був встановлений рішенням Господарського суду АР Крим від 13.06.-17.06.2005 р. у справі №2-8/7662-2005, залишеним без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 22.09.2005 р.

Відповідно до статті 26 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» договір оренди припиняється, зокрема, в разі закінчення строку, на який його було укладено.

Згідно з пунктом 10.8 договору оренди, дія договору оренди припиняється, зокрема, у випадку закінчення строку дії за наявністю заяви однієї зі сторін про припинення.

В матеріалах справи наявний лист Науково-виробничого підприємства “Вина Криму” №75 від 20.12.2007 р., яким орендар повідомив Регіональне відділення Фонду державного майна України в АР Крим та м. Севастополі про закінчення строку дії договору оренди та відсутність наміру продовжувати орендні правовідносини між сторонами. Вказаний лист був отриманий позивачем 27.12.2007 р. (вх. №4165/01-5), про що свідчить відповідний штамп на заяві.

Отже, враховуючи те, що функції Орендодавця за договором оренди від 03 січня 2002 р. з 01 лютого 2007 року перейшли до Регіонального відділення Фонду державного майна України в АР Крим та м. Севастополі, суд вважає, що НВП “Вина Криму” належним чином повідомило орендодавця про припинення дії договору оренди.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» термін договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Президія Вищого арбітражного суду України в п. 12 Роз'яснень «Про деякі питання практики застосування Закону України "Про оренду державного та комунального майна» від 25.05.2000 р. N 02-5/237 (з наступними змінами та доповненнями) зазначила, що таку заяву заінтересована сторона може також подати і до закінчення строку дії договору оренди.

Таким чином, укладений між Фондом майна АР Крим та Науково-виробничим підприємством “Вина Криму” договір оренди від 03 січня 2002 р. припинив свою дію з 01.01.2008 р. у зв'язку із закінченням строку, на який він укладався, та заявою орендаря про відсутність наміру продовжувати договірні відносини.

Матеріали справи свідчать, що Регіональне відділення Фонду державного майна України в АР Крим та м. Севастополі звернулося до суду з позовом про визнання договору недійсним 25.06.2008 р. (позов був зданий до відділення поштового зв'язку, про що свідчить відповідний штамп на поштовому конверті), тобто вже після того, як спірний договір припинив свою дію та фактично відсутній. Про факт припинення дії договору оренди позивач був обізнаний ще до моменту звернення до суду, позаяк безпосередньо ним була отримана відповідна заява Орендаря про припинення договору оренди.

З цього приводу суд вважає за необхідне повідомити наступне.

Так, згідно зі статтею 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Вказане положення відповідає статті 15 Цивільного кодексу України, якою передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, та статті 55 Конституції України, якою закріплено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Конституційний Суд України в рішенні у справі за конституційним зверненням громадян Проценко Раїси Миколаївни, Ярошенко Поліни Петрівни та інших громадян щодо офіційного тлумачення статей 55, 64, 124 Конституції України (справа за зверненнями жителів міста Жовті Води) від 25 грудня 1997 р. зазначив, що частина перша статті 55 Конституції України містить загальну норму, яка означає право кожного звернутися до суду, якщо його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод.

Отже, за змістом статті 1 ГПК України порушення права чи законного інтересу або спір щодо них повинні існувати на момент звернення до суду. Якщо в результаті розгляду справи виявиться, що порушення відсутнє, суд має відмовити в позові.

Таким чином, оскільки спірний договір оренди був припинений з 01.01.2008 р., про що позивачу було достеменно відомо, при зверненні до суду в червні 2008 р. матеріальне право у Регіонального відділення Фонду державного майна України в АР Крим та м. Севастополі на подання відповідного позову було відсутнє, як і відсутнє право, яке порушується чи оспорюється та підлягає захисту у судовому порядку.

З урахуванням цього, правові підстави для задоволення позову відсутні.

З урахуванням викладеного, керуючись ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Відмовити в позові про визнання недійсним договору оренди від 03.01.2002 р. структурного підрозділу колишнього Сімферопольського експериментального виробництва, розташованого за адресою: м. Сімферополь, вул. Червоноармійська, 1, укладеного між Фондом майна АР Крим та Науково-виробничим підприємством “Вина Криму”.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Дворний І.І.