Рішення

від 03.11.2014 по справі 1326/2969/12

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 1326/2969/12 Головуючий у 1 інстанції: Ванівський Ю.М.

Провадження № 22-ц/783/5483/14 Доповідач в 2-й інстанції: Зверхановська Л. Д.

Категорія: 19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 листопада 2014 року Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого: Зверхановської Л.Д.

суддів: Цяцяка Р.П., Шеремети Н.О.

секретаря: Ясиновської Я.М.

з участю: представника відповідача - Бакаленко О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Франківського районного суду м. Львова від 18 червня 2014 року,

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Франківського районного суду м. Львова від 18 червня 2014 року відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТрансЕкоЗахід» про захист прав споживача.

Задоволено зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ТрансЕкоЗахід» до ОСОБА_3 про стягнення боргу.

Стягнуто з ОСОБА_3, що проживає за адресою: АДРЕСА_1 ідентифікаційний номер НОМЕР_1, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТрансЕкоЗахід», що зареєстровано за адресою: м. Львів, пр. Чорновола, 67а, код ЄДРПОУ 31338967, за виконанні роботи грошові кошти у розмірі 9869,61 грн. (дев'ять тисяч вісімсот шістдесят дев'ять гривень шістдесят одна копійка).

Вирішено питання судових витрат.

Рішення суду оскаржив позивач ОСОБА_3

В апеляційній скарзі зазначає, що оскаржуване рішення є незаконним та необґрунтованим, судом порушено норми матеріального та процесуального права. Вважає, що суд першої інстанції повинен був застосувати до спірних правовідносин ч.2 ст.207 ЦК України, п. 201.2 ст.201, п. 201.7 ст.201 ПК України, п.3 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженої Наказом Міністерства фінансів України від 01.11.2011 року № 1379. Посилаючись на дані норми, апелянт вважає, що Договір поставки товару №11/04 від 11.04.2011 року не був достроково розірваний та є чинним в частині виконання постачальником гарантійних зобов'язань (до повного виконання згідно п. 6.1 цього договору). Вказує на те, що районний суд не дослідив того факту, що надані ТзОВ «ТрансЕкоЗахід» письмові докази, одержані з порушенням встановленого законом порядку.

Просить рішення суду першої інстанції скасувати і ухвалити нове рішення, яким задовольнити частково позов ОСОБА_3 та стягнути з ТзОВ «ТрансЕкоЗахід» в його користь 38103,60 грн. матеріальної шкоди та 5000 грн. моральної шкоди, а у задоволенні зустрічного позову відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи із наступного.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення не у повній мірі відповідає даним вимогам.

Відповідно до ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданих відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмету спору на власний розсуд.

Згідно із ст.ст.3, 4 ЦПК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених прав, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає порушені права цих осіб у спосіб, визначений законами України.

Перелік можливих способів захисту міститься в ст.16 ЦК України.

Статтею 214 ЦПК України передбачено, що суд, встановивши фактичні обставини справи, для вирішення спору повинен застосувати правову норму, яка регулює виниклі правовідносини.

Задовольняючи зустрічний позов, районний суд виходив з того, що відповідно до ч.1 ст.638 ЦК України, оскільки сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов договору на виконання робіт по встановленню крана-маніпулятора гідравлічного на автомобіль Урал 4320, який належить ОСОБА_3, то цей договір, хоча і не підписаний ОСОБА_3, є укладеним, а так як відповідач виконав роботи згідно даного договору, а позивач не оплатив вартість цих робіт в сумі 9869,61 грн., то вони підлягають стягненню з нього у судовому порядку.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, так як вони зроблені з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Згідно із ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 ст.639 ЦК України визначено, що договір може бути укладений у будь - якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Згідно договору №11/04 від 11 квітня 2011 року, укладеного між ТОВ «Красненське АТП 24666» в особі директора ОСОБА_5 та ОСОБА_3, ТзОВ «Красненське АТП 24666» зобов'язується поставити кран-маніпулятор з гідрозахватом і гідросполученнями «Феррарі» та встановити його на автомобілі покупця УРАЛ 4320, а ОСОБА_3 зобов'язується прийняти товар та оплатити його. Договір підписаний обома сторонами та засвідчений печаткою товариства.

Аналіз умов даного договору свідчить про те, що він поєднує в собі два правочини: договір поставки та договір підряду.

За договором поставки продавець(постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк(строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму(ст.712 ЦК України).

За договором підряду одна сторона(підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони(замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовнику(ч.ч.1,2 ст.837 ЦК України).

Згідно із ч.1 ст.651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 654 ЦК України визначено, що зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Відповідачем на підставі належних та допустимих доказів не доведено того, що зазначений договір №11/04 від 11 квітня 2011 року був розірваний, а твердження відповідача про те, що цей договір був «анульований» товариством не свідчить про його розірвання, так як у порушення вимог ст.654 ЦК України його зміна або розірвання не проведена у письмовій формі.

Відповідно до ч. ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання(неналежне виконання).

Згідно із ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно із ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Засновниками ТзОВ «ТрансЕкоЗахід» є ОСОБА_6, ОСОБА_5 та ОСОБА_7(а.с.29).

З довідки від 18.01.2012 року, складеної ДПІ у Шевченківському районі м. Львова за результатами позапланової виїзної документальної перевірки ТзОВ «ТрансЕкоЗахід», вбачається, що ОСОБА_5 була директором товариства з 14.01.2009 року по 20.06.2011 року, а з 20.06.2011 року по 03.10.2011 року вона займала посаду головного бухгалтера. Із 20.06.2011 року директором ТзОВ «ТрансЕкоЗахід» став ОСОБА_7.

З цієї ж довідки видно, що станом на 01.04.2011 року у ТзОВ «ТрансЕкоЗахід» кран-маніпулятор з гідрозахватом і гідросполученнями «Феррарі» не обліковувався. Проте на підставі договору №20/04 від 20.04.2011 року, який не підписаний ОСОБА_3, товариством оформлено акти виконаних робіт по встановленню крана-маніпулятора з гідрозахватом і гідросполученнями «Феррарі»на автомобіль замовника та податкова накладна, які також підписані лише ТзОВ «ТрансЕкоЗахід». На підставі цих документів станом на 04.01.2012 року по даних бухгалтерського обліку по взаєморозрахунках з ОСОБА_8 рахується кредиторська заборгованість у сумі 9869,61 грн.

На підтвердження своїх позовних вимог по зустрічному позову відповідачем було подано договір від 11.04.2011 року на поставку товару, а саме крану гідравлічного «Феррарі», кардану та насосу гідравлічного, постачальником по якому є ФОП ОСОБА_5, а покупцем - ОСОБА_3, проте цей договір підписаний лише ОСОБА_5 і ціна товару у ньому не визначена. Накладна №1 від 27.05.2011 року на відпущення товару на загальну суму 65650 грн. також підписана лише ФОП ОСОБА_5(а.с.45, 46).

Таким же чином (без підпису замовника ОСОБА_3.) оформлено договір №20/04 від 20.04.2011 року на встановлення крана - маніпулятора гідравлічного на автомобіль замовника Урал 4320 із ТзОВ «Красненське АТП 24666» та акт виконаних робіт від 27.05.2011 року(а.с.50,51).

Згідно прибуткових касових ордерів №№1-5, оформлених ФОП ОСОБА_5, які знаходяться на а.с. 46-48, вона у період з 11.04.2011 року по 27.05.2011 року прийняла від ОСОБА_3 в рахунок оплати за товари, зазначені у договорі від 11.04.2011 року гроші на загальну суму 65650 грн., хоча не зрозуміло з яких міркувань та розрахунків ОСОБА_3 вносив 11.04.2011 року - 20000 грн., 18.04.2011 року - 4000 грн., 20.04.2011 року - 5000 грн.,21.04.2011 року - 4500 грн. і 27.05.2011 року - 16150 грн., так як ціна товару у договорі не визначена.

Однак, у порушення вимог ст.212 ЦПК України районний суд не дав належної правової оцінки усім наведеним вище обставинам, його висновки не відповідають обставинам справи.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що внаслідок цього суд першої інстанції дійшов до помилкового висновку про обгрунтованість позовних вимог ТзОВ «ТрансЕкоЗахід» та задоволення зустрічного позову, а відтак у цій частині рішення слід скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні зустрічного позову ТзОВ «ТрансЕкоЗахід».

Разом з тим, колегія суддів вважає необґрунтованими доводи апелянта про те, що його позовні вимоги підлягають задоволенню.

Так, районним судом встановлено, що згідно договору №11/04 від 11 квітня 2011 року, укладеного між ТзОВ «Красненське АТП 24666»( в даний час ТзОВ «ТрансЕкоЗахід») та ОСОБА_3, ТзОВ «Красненське АТП 24666» зобов'язується поставити позивачу кран-маніпулятор з гідрозахватом і гідросполученням та встановити його на автомобілі покупця УРАЛ 4320, а ОСОБА_3 зобов'язується прийняти товар та оплатити його.

Відповідно до п.2.1 договору загальна сума договору на момент його укладення становить 68 800,00 грн.

Згідно п.2.2 вищезазначеного договору оплата товару, що поставляється за цим договором, здійснюється покупцем шляхом перерахування грошових коштів на рахунок постачальника.

Згідно виписок банку по рахунку ТзОВ «Красненське АТП 24666» (ТзОВ «ТрансЕкоЗахід»), долучених до матеріалів справи, ОСОБА_3 не здійснював товариству жодних перерахунків грошей.

В процесі розгляду справи позивачем не було надано суду будь - яких документів (чеків, квитанції), які підтверджували б факт оплати ОСОБА_3 по договору №11/04 від 11 квітня 2011 року на рахунок ТОВ «Красненське АТП 24666» (ТзОВ «ТрансЕкоЗахід») грошових коштів.

Наведене свідчить про те, що позивачем не виконано своїх обов'язків по договору №11/04 від 11 квітня 2011 року.

Доказами в розумінні ст..57 ЦПК України є будь - які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Відповідно до ч.1 ст.58 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Колегія суддів вважає, що позивачем на підставі належних та допустимих доказів не доведено, що йому заподіяно майнову та моральну шкоду відповідачем ТзОВ «ТрансЕкоЗахід», а тому у цій частині рішення не підлягає зміні чи скасуванню.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307 ч.1 п.2, 309, 313, 314 ч.2, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Франківського районного суду м. Львова від 18 червня 2014 року у частині задоволення зустрічного позову скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «ТрансЕкоЗахід» до ОСОБА_3 про стягнення боргу.

У решті рішення Франківського районного суду м. Львова від 18 червня 2014 року залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий:

Судді: