Рішення

від 16.02.2010 по справі 2/77-38

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

================================================================================================================================================

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

від "16" лютого 2010 р. по справі № 2/77-38

за позовом ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю В«ОСОБА_2 ЛІЗИНГВ» , м.Київ

до відповідачів ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю В«ТРАНСБУД-СЕРВІСВ» , м. Луцьк

Приватного підприємства В«КАРПАТИВ» , м. Луцьк

про стягнення 567167,66 грн.

Суддя Черняк Л. О.

ПРЕДСТАВНИКИ:

від позивача: н/з

від відповідачів: н/з

Ухвалою господарського суду від 17.06.2009 року розгляд справи зупинявся до вступу в законну силу рішення по справі №6/55-76 за позовом ОСОБА_3 до ТзОВ В«ТРАНСБУД-СЕРВІСВ» про визнання договорів фінансового лізингу недійсними.

Ухвалою суду від 22.01.2010 року провадження у справі поновлено у зв'язку з тим, що постановою Львівського апеляційного господарського суду від 14.12.2009 року залишено без змін рішення господарського суду Волинської області від 14.09.2009 року, яким у позові ТзОВ «Трансбуд-сервіс»про визнання договорів недійними та зобов'язання вчинити дії відмовлено.

Суть спору: позивач - товариство з обмеженою відповідальністю В«ОСОБА_2 ЛІЗИНГВ» звернувся в суд з позовною заявою про стягнення солідарно з відповідачів ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю В«ТРАНСБУД-СЕРВІСВ» та Приватного підприємства В«КАРПАТИВ» заборгованості в сумі 567167,66 грн. згідно з договором фінансового лізингу №KL 0809249 від 09.09.2008 року та договору поруки № Р 0809249 від 09.09.2008 року, та судові витрати по справі: 5671,68 грн. в повернення витрат по сплаті державного мита, 118 грн. 00 коп. в повернення витрат на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

Клопотанням від 12.02.2010 р. позивач просить суд розглядати справу за відсутності представника позивача у зв'язку із неможливістю присутності представника ТзОВ В«ОСОБА_2 ЛІЗИНГВ» , позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю В«ТРАНСБУД-СЕРВІСВ» у відзиві на позовну заяву від 16.02.2010 р. заперечує проти задоволення позову посилаючись на те, що позовні вимоги щодо стягнення пені є такими, що суперечать нормам чинного законодавства; договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань регулюються Законом України В«Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язаньВ» , відповідно до статті З даного Закону розмір пені, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня; проведення лізингових платежів є грошовим зобов'язанням, а тому вимоги позивача стягнути пеню в розмірі 0,2% від суми прострочення грошового зобов'язання за кожен день прострочки є більшими ніж розмір подвійної облікової ставки Національного банку України; позовні вимоги стягнути з відповідачів штраф та пеню одночасно за порушення строку виконання грошового зобов'язання є такими, що суперечать нормам статті 61 Конституції України; як вбачається з договору та позову ціна предмета лізингу була зазначена в іноземній валюті; в зв'язку з поглиблення в Україні наслідків світової фінансово-економічної кризи Верховною Радою України було прийнято ряд законів які своїм змістом зафіксували (встановили як факт) виникнення в Україні обставин пов'язаних з світовою фінансово-економічною кризою; якщо станом на день укладення сторонами договору офіційний курс долара США по відношенню до української гривні становив 5 гривень за один долар США, то станом на сьогодні 8 гривень за один долар США; отже, після укладення договору фінансового лізингу відповідачем було отримано майно вартість якого після укладення договорів значно збільшилась, що призвело до збільшення усіх лізингових платежів та унеможливило їх своєчасне проведення; невиконання умов договору фінансового лізингу з боку відповідача відбулось внаслідок зміни істотних обставин, які відповідачем не передбачались, або ж якби вони були нами передбачені то на придбання товару з фактичною ціною в іноземній валюті за її сьогоднішнім курсом товариство не укладало б такої угоди, оскільки воно не є суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності, не укладає зовнішньоекономічних контрактів, відповідно не має грошових надходжень в іноземній валюті; крім того в Україні відбулося падіння промислового виробництва та майже повне зупинення, що унеможливлює використання будівельної техніки, що придбана в лізинг; в пункті 11.6 договору фінансового лізингу зазначено, що коли є підстава розірвати цей договір, то лізингодавець має право вимагати, від лізингоодержувача заплатити за предмет лізингу лізингодавцю всі лізингові платежі і неустойку (пені та штрафи), які залишилися, до кінця строку лізингу, або розірвати договір; порядок розірвання договору захищає лише інтереси однієї сторони договору - позивача за рахунок інтересів другої сторони; договір суперечить вимогам чинного законодавства щодо справедливості умов договору щодо його виконання та розірвання, а тому по своїй суті є нікчемним.

Відповідач -ПП В«КарпатиВ» вимоги ухвал суду не виконав, витребувані судом документи не подав, повноважного представника в судове засідання не направив, хоч був належним чином повідомлений про час і місце судового засідання.

Відповідно до ст. 75 ГПК України су розглядає справу за наявними в ній матеріалами.

Із досліджених наявних матеріалів справи, господарський суд, -

В С Т А Н О В И В:

12.05.2008 р. між ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю В«ОСОБА_2 ЛІЗИНГВ» (лізингодавець) та ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю В«ТРАНСБУД-СЕРВІСВ» (лізингоодержувач) був укладений договір фінансового лізингу №KL 0809249 (а.с.20-27).

Відповідно до ч.1 ст.806 Цивільного кодексу України за договором фінансового лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингооджержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Згідно зі ст.1 Закону України В«Про фінансовий лізингВ» за договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату.

Відповідно до ст. 174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з договору. Між сторонами зобов'язання виникли з договору фінансового лізингу №KL 0805139 від 12.05.2008 року.

В забезпечення виконання зобов'язань по договору фінансового лізингу, 12.05.2008р. між ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю В«ОСОБА_2 ЛІЗИНГВ» (кредитор), ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю В«ТРАНСБУД-СЕРВІСВ» (боржник) та Приватним підприємством В«КАРПАТИВ» (поручитель) був укладений договір поруки №Р 0809249 (а.с.19).

Договори підписані сторонами, що свідчить про їх волевиявлення на укладення, предметом судового розгляду не були, в судовому порядку недійсними не визнавалися. Докази дострокового припинення договорів у матеріалах справи відсутні. Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 14.12.2009 року залишено без змін рішення господарського суду Волинської області від 14.09.2009 року, яким у позові ТзОВ «Трансбуд-сервіс»про визнання договорів фінансового лізингу недійними та зобов'язання вчинити дії відмовлено.

Відповідно до пункту 1.1 розділу 1 договору поруки поручитель зобов'язується відповідати перед кредитором за виконання боржником усіх його зобов'язань перед кредитором в повному обсязі, що виникли з договору фінансового лізингу №KL0809249 від 12.05.2008р., як існуючих в теперішній час, так і тих, що можуть виникнути в майбутньому.

Згідно пункту 1.1 розділу 1 договору фінансового лізингу лізингодавець, відповідно до заявки лізингоодержувача, набуває у продавця майно, вказане лізингоодержувачем, і надає лізингоодержувачу право на час строку лізингу володіти і користуватися ним в порядку цього договору та на умовах фінансового лізингу, а лізингоодержувач зобов'язаний оплачувати лізингові платежі встановлені в графіку платежів; після завершення стоку лізингу, при виконанні лізингоодержувачем всіх умов цього договору, майно передається у власність лізингоодержувачу.

Позивач свої зобов'язання виконав повністю, про що свідчить акт прийому-передачі предмета лізингу від 22.10.2008р., підписаний обома сторонами (а.с.28).

Згідно статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до пункту 3.2 розділу 3 даного договору лізингоодержувач повинен оплачувати лізингодавцю лізингові платежі, встановлені в графіку платежів, перераховуючи грошові кошти на розрахунковий рахунок, вказаний Лізингодавцем у Розділі 14 цього договору; якщо в уточненому графіку платежів є формула розрахунку платежів, то лізингоодержувач на дату оплати самостійно розраховує суми, які підлягають оплаті, відповідно до наведеної формули, і оплачує їх; усі необхідні платежі за договором повинні бути сплачені в повному обсязі на дату, вказану в уточненому графіку платежів, якщо платіж буде оплачений частково, то такий платіж буде вважатися неоплаченим; якщо строк оплати чергового лізингового платежу відповідно до уточненого графіка платежів припадає на неробочий день, то лізингоодержувач зобов'язаний сплатити такий платіж не пізніше останнього робочого дня, за яким настає такий неробочий день (а.с.26 на звороті).

Як вбачається з уточненого графіку платежів, ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю В«ТРАНСБУД-СЕРВІСВ» повинно було сплатити чергові лізингові платежі 30-го числа кожного місяця у розмірі 34805,98 грн. (а.с.29).

Однак, відповідач - ТзОВ В«ТРАНСБУД-СЕРВІСВ» за користування предметом лізингу розрахувався частково.

Отже, сума несплачених лізингових платежів відповідача перед позивачем складає 131187,04 грн.

Згідно пункту 10.2 розділу 10 договору за невчасне виконання зобов'язань, передбачених пунктами 2.4, 2.6, 3.1, 3.2 і 6.4 даного договору, лізингоодержувач зобов'язується виплатити пеню в розмірі 0,2% від несвоєчасно сплаченої суми за кожен прострочений день оплати; нарахування пені починається на наступний день після закінчення строку і закінчується після оплати лізингоодержувачем відповідних сум, не враховуючи день оплати цих сум; лізингоодержувач самостійно розраховує суму пені відповідно до положень цього договору; оплата пені не звільняє лізингоодержувача від виконання основного зобов'язання.

Відповідно до розрахунку позивача, доданого позивачем до позовної заяви, розмір пені за період за період з 16.11.2008р. по 29.01.2009р. становить 14915,10 грн. (а.с.15-18).

Відповідно до статей 1,3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»від 22.11.1996 р. №543/96-ВР платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Пунктом 10.2 договору за невчасне виконання зобов'язань відповідач зобов'язаний сплатити пеню в розмірі 0,2% від несвоєчасно сплаченої суми за кожен прострочений день оплати.

З огляду на викладене, враховуючи обставини зобов'язального характеру, котрі виникли між сторонами в даному спорі, позивач за невиконання відповідачем господарського зобов'язання та непроведення в установлені строки та порядку розрахунків за поставлену продукцію, у відповідності до зазначених положень законодавства та договору фінансового лізингу наділений правом нарахувати відповідачеві пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла період в прострочення платежів, що відповідно складає 1236,02 грн. є підставною та підлягає до стягнення. В стягненні 13679,08 грн. пені слід відмовити.

Пунктом 11.6 розділу 11 договору лізингу передбачено, що коли лізингоодержувач істотно порушує даний договір, то лізингодавець має право вимагати, щоб лізингоодержувач через певний час, але не пізніше 15-ти робочих днів, усунув вчинене порушення, якщо це можливо за даних обставин; коли є підстава розірвати цей договір, то лізингодавець має право вимагати від лізингоодержувача заплатити за предмет лізингу лізингодавцю всі лізингові платежі і неустойку (пеню та штрафи), які залишилися до кінця строку лізингу, або розірвати договір; після розірвання даного договору лізингодавець має прво вимагати від лізингоодержувача повернути йому предмет лізингу, заплатити лізингодавцю борги, строк оплати яких наступив до дня розірвання договору, неоплачену вартість предмету лізингу на дату розірвання договору та штраф у розмірі 30% від неоплаченої вартості предмету лізингу.

16.01.2009р. позивачем на адресу відповідача -ТзОВ В«ТРАНСБУД-СЕРВІСВ»було направлено повідомлення про розірвання договору, яке було отримано відповідачем 10.02.2009р. (а.с.30), а 28.01.2009р. на адресу ТзОВ В«ТРАНСБУД-СЕРВІСВ» та ПП В«КРПАТИВ» були направлені вимоги про оплату боргу з врахуванням пені та штрафу (а.с.32-34).

Однак, дані вимоги були залишені відповідачами без задоволення.

Як вбачається з розрахунку розмір відсотків за час фактичного використання майна до дати розірвання договору лізингу за період з 16.01.2009р. по 29.01.2009р. становить 8223,04 грн., розмір штрафу становить 412842,48 грн. (а.с.15-17).

Таким чином, до стягнення солідарно з обох відповідачів підлягає сума несплачених лізингових платежів в розмірі 131187,04 грн., сума пені в розмірі 1236,02 грн., сума відсотків в розмірі 8223,04 грн. та сума штрафу в розмірі 412842,48 грн. Всього: 553488,58 грн.

На підставі вищевикладеного, доводи відповідача - ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю В«ТРАНСБУД-СЕРВІСВ» судом до уваги не приймаються.

Відповідно до статті 49 ГПК України з відповідачів на користь позивача необхідно солідарно стягнути пропорційно розміру задоволених вимог витрати по сплаті державного мита в сумі 5534,99 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 115,16 грн.

Керуючись статтею 526 ЦК України, статтею 193 ГК України, Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", статтями 33, 34, 43, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути солідарно з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю В«ТРАНСБУД-СЕРВІСВ» (43021, м Луцьк Волинської області, вул. Чернишевського, 5, код ЄДРПОУ 34524196, р/р № 260040230255 та № 2605501030255 у ТОВ В«БМ БАНКВ» м. Київ, МФО 380913; №26000073806701 у ВАТ В«СВЕДБАНКВ»у м. Києві, МФО 300164; № 26004015032 у ТзОВ В«ЗАХІДІНКОМБАНКВ» м. Луцьк, МФО 303484; № 260010516840, № 260050516978, № 260060516 у Волинській філії ВАТ В«КРЕДИТПРОМБАНКВ» , МФО 303741; № 26002058000101 у АКІБ В«УКРСИББАНКВ» м. Харків, МФО 351005) та Приватного підприємства В«КАРПАТИВ» (43000, м.Луцьк Волинської області, вул. Чернишевського, 5, код ЄДРПОУ 32747985, р/р № 260591212 у ВАТ "КРЕДИТПРОМБАНК" у м. Києві, МФО 300863; № 260020520978, № 260030520, №260080520840 у Волинській філії ВАТ В«КРЕДИТПРОМБАНКВ» , МФО 303741; №260080230273, № 260530230273 у ТзОВ В«БМ БАНКВ» м. Київ, МФО 380913)

на користь ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю В«ОСОБА_2 ЛІЗИНГВ» (04053 м.Київ, вул. Кудрявська, 5, код ЄДРПОУ 34003114, р/р № 26505201 у ВАТ В«ОСОБА_4 АвальВ» , МФО 300335)

553488,58 грн., в т.ч. 131187,04 грн. лізингових платежів, 8223,04 грн. відсотків, 1236,02 грн. пені, 412842,48 грн. штрафу, та 5534,99 грн. державного мита, 115,16 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В стягненні 13679,08 грн. грн. пені - відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Л.О. Черняк