Рішення

від 14.07.2015 по справі 910/14015/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.07.2015Справа №910/14015/15

За позовом Комунального підприємства "Автопідприємство по обслуговування обласної ради та обласної державної адміністрації"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛОТОС-ЕНЕРГІЯ"

про стягнення 164 136,65 грн.

Суддя Якименко М.М.

Представники сторін:

від позивача: Московський В.П. - довіреність б/н від 18.05.2015 року;

від відповідача: не з'явилися;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Комунальне підприємство "Автопідприємство по обслуговування обласної ради та обласної державної адміністрації" звернулося до господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛОТОС-ЕНЕРГІЯ" про стягнення 164 136,65 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач порушив взяті на себе зобов'язання щодо видачі позивачу паливно-мастильних матеріалів на підставі оплачених талонів згідно умов Договору №ОД-748/Т про закупівлю товарів за державні кошти від 02.06.2014 року.

З цих підстав, позивач просив суд задовольнити позов, стягнувши з відповідача на свою користь 161 076,20 грн. - основного боргу, 3 060,45 грн. - штрафу.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 04.06.2015 року порушено провадження по справі та призначено розгляд справи на 30.06.2015 року.

В судове засідання, призначене на 30.06.2015 року представник позивача з'явився, подав документи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження у справі.

Представник відповідача в судове засідання 30.06.2015 року не з'явився, хоча про день та час розгляду справи повідомлений належним чином, вимоги ухвали суду про порушення провадження у справі не виконав.

Враховуючи те, що нез'явлення представника відповідача у судове засідання перешкоджає вирішенню спору по суті, суд вважав за доцільне відкласти розгляд справи на 14.07.2015 року.

В судове засідання 14.07.2015 року представник відповідача не з'явився, про день та час розгляду справи повідомлявся належним чином.

Відповідно до абзацу 3 п. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» за змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідно до ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 14.07.2015 року представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд їх задовольнити, судом відмовлено в задоволенні заяви про забезпечення позову в зв'язку з її необґрунтованістю.

Відповідно до статті 85 ГПК України в судовому засіданні 14.07.2015 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані матеріали справи в їх сукупності, та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

02.06.2014 року між Комунальним підприємством "Автопідприємство по обслуговування обласної ради та обласної державної адміністрації" (далі по тексту - замовник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЛОТОС-ЕНЕРГІЯ" (далі по тексту - постачальник, відповідач) укладено Договір №ОД-748/Т про закупівлю товарів за державні кошти (далі по тексту - Договір), за умовами якого (п. 1.1. Договору) Постачальник зобов'язується у 2014 році поставити Замовнику Продукти нафтоперероблення рідкі по талонах (бензин А-95, А-92, Дизпаливо) (далі - паливно-мастильні матеріали, скорочено ПММ). зазначені в п.1.2 Договору, а Замовник - прийняти і оплатити такі ПММ.

Відповідно до п. 2.1. Договору, постачальник повинен передати замовнику ПММ по талонах, якість яких повинна відповідати умовам ДСТУ 4839-2007, ДСТУ 4840-2007.

Ціна цього Договору може бути зменшена за взаємною згодою Сторін шляхом укладення додаткових угод про зменшення ціни за одиницю товару або зменшення ціни окремих його партій, не змінюючи кількості ПММ (п. 3.3. Договору).

Згідно п.10.1 Договору цей Договір набирає чинності з моменту підписання та діє до 31 грудня 2014 р., а в частині розрахунків - до повного виконання Сторонами своїх зобов'язань.

Згідно з пунктами 11.1., 11.2., 11.4. Договору, визначення термінів:

- продукти нафтопереробні рідкі - усі види паливно-мастильних матеріалів (далі ПММ), постачальник реалізує у роздріб на АЗС при передачі талону, а саме - бензин А-95, А-92, дизпаливо;

- АЗС- автозаправна станція постачальника або його партнерів, на якій Позивач замовник має право отримати ПММ за талонами відповідно до умов даного Договору;

- видаткові накладні - двосторонні документи, що підписуються Сторонами при кожній передачі ПММ замовнику.

Згідно п.11.4 абзац 6 та 7 Договору, Відповідач («постачальник» за договором) і вважається таким, що виконав свої зобов'язання з поставки ПММ з моменту відпуску ПММ у розпорядження Позивача (пред'явника талону) («замовника» за договором) на АЗС. Право власності на ПММ за цим Договором переходить до позивача («замовника» за договором) у день отримання від відповідача («постачальника» за договором) видаткових накладних на ПММ. З моменту передачі ПММ позивачу («замовнику» за договором) за видатковими накладними до моменту його фактичного відпуску Позивачу («замовнику» за договором) на АЗС за пред'явленими талонами, ПММ знаходиться на зберіганні Відповідача («постачальника» за договором).

До Договору вносилися зміни (оформлені Додатковими угодами №1 - №8), які стосувалася зменшення обсягів закупівлі ПММ.

Позивач виконав взяті на себе договірні зобов'язання належним чином та в повному обсязі, здійснивши оплату талонів на отримання ПММ, а відповідач в свою чергу видав позивачу талони на отримання ПММ, що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними та платіжними дорученнями.

Однак, як слідує з матеріалів справи, внаслідок порушення відповідачем зобов'язання щодо видачі ПММ позивачу, відповідно до умов Договору, у відповідача перед позивачем виникла заборгованість за невидані ПММ в розмірі 161 076,20 грн., на підтвердження іншого суду не надано жодних доказів.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ч. 1 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до частин 1, 2 статті 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За змістом статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 527 ЦК України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно вимог ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

З наданих позивачем доказів вбачається, що позивач взяті на себе зобов'язання виконав належним чином, а відповідач в порушення умов Договору не видав позивачу ПММ на суму 161 076,20 грн., в зв'язку з чим має перед позивачем заборгованість в розмірі 161 076,20 грн.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Зважаючи на встановлені обставини справи та вимоги правових норм викладених вище, а також на те, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 161 076,20 грн. - основного боргу, нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню.

Відповідач припустився порушення зобов'язання, а тому позивач, просить суд стягнути з відповідача штраф, який за розрахунками позивача становить 3 060,45 грн.

Згідно п.7.2 Договору, у разі невиконання або несвоєчасного виконання зобов'язань при закупівлі ПММ за бюджетні кошти постачальник сплачує замовнику штраф у розмірі 0,01 відсотків від вартості не наданого ПММ за кожен день прострочення, включаючи день фактичного виконання зобов'язань, Оплата штрафу не звільняє Сторону від виконання прийнятих на себе зобов'язань по Договору.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно з ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Як слідує з ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 статті 546, статті 549 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (згідно ч. 6 ст. 231 ГК України).

Згідно п. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 2.1. Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 17 грудня 2013 року №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» пеня, за визначенням частини третьої статті 549 ЦК України, - це вид неустойки, що забезпечує виконання грошового зобов'язання і обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання. Застосування іншого виду неустойки - штрафу до грошового зобов'язання законом не передбачено, що, втім, не виключає можливості його встановлення в укладеному сторонами договорі (наприклад, за необґрунтовану відмову від переказу коштів за розрахунковими документами отримувача коштів), притому і як самостійний захід відповідальності, і як такий, що застосовується поряд з пенею. В останньому випадку не йдеться про притягнення до відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення двічі, тому що відповідальність настає лише один раз - у вигляді сплати неустойки, яка включає у себе і пеню, і штраф як лише форми її сплати.

Згідно з п. 2.5. Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 17 грудня 2013 року №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача в частині стягнення штрафу за несвоєчасне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань в розмірі 3 060,45 грн., є обґрунтованими, нараховані відповідно до законодавства, тому підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються судом на відповідача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. 32, 33, 49, 75, 82 - 85 ГПК України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛОТОС-ЕНЕРГІЯ" (01030, м. Київ, ВУЛИЦЯ БОГДАНА ХМЕЛЬНИЦЬКОГО, будинок 52 ЛІТЕРА "Б", офіс 204, код ЄДРПОУ 39042048) на користь Комунального підприємства "Автопідприємство по обслуговування обласної ради та обласної державної адміністрації" (65023, Одеська обл., місто Одеса, ВУЛИЦЯ ПИРОГОВСЬКА, будинок 27, корпус Б, код ЄДРПОУ 04013979) 161 076 (сто шістдесят одну тисячу сімдесят шість) грн. 20 коп. - основного боргу, 3 060 (три тисячі шістдесят) грн. 45 грн. - штрафу, 3 282 (три тисячі двісті вісімдесят дві) грн. 73 коп. - судового збору.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Якименко М.М.

Дата складання (підписання) повного тексту рішення: 21.07.2015 року.