Рішення

від 09.06.2009 по справі 9103-2008

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

9103-2008

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 103

РІШЕННЯ

Іменем України

09.06.2009Справа №2-15/9103-2008

За позовом Суб'єкта підприємницької діяльності – фізичної особи Дудченка Олексія Юрієвича (97000, АР Крим, м. Євпаторія, вул.. Желябова, 43, ідентифікаційний номер 2782815072)

До відповідача 1 Відкритого акціонерного товариства «Євпаторійське АТП № 14363» (97409, АР Крим, м. Євпаторія, вул.. 2-ої Гвардійської Армії, 20, ідентифікаційний код 03117547)

До відповідача 2 Товариства з обмеженою відповідальністю «Євтранс-сервіс» (95017, АР Крим, м. Сімферополь, вул.. Тургенєва, 22, ідентифікаційний код 34897228)

Про стягнення 247452,90 грн.

Суддя ГС АР Крим  І.А.Іщенко

представники:

Від позивача – Дудченко О.Ю.

Від відповідача 1 – не з'явився

Від відповідача 2 – не з'явився

            Обставини справи: Суб'єкт підприємницької діяльності – фізична особа Дудченко Олексій Юрієвич звернувся до Господарського суду АР Крим із позовною заявою до Відкритого акціонерного товариства «Євпаторійське АТП № 14363»,   Товариства з обмеженою відповідальністю «Євтранс-сервіс» про стягнення 247452,90 грн., в тому числі 134490,00 грн. прямої матеріальної шкоди, 100000,00 грн. не отриманого прибутку, 10000,00 грн. моральної шкоди.

          Позовні вимоги мотивовані тим, що 06.08.2007 р. між позивачем та Відкритим акціонерним товариством «Євпаторійське АТП № 14363» був укладений договір оренди нежитлового приміщення площею 126 кв.м, яке розташоване за адресою м. Євпаторія, вул.. 2-ої Гвардійської Армії, 20. В подальшому власник спірного приміщення змінився на Товариство з обмеженою відповідальністю «Євтранс-сервіс». Так в результаті протиправних дій обох відповідачів, зокрема відімкненні від електроенергії, позивач був позбавлений можливості використовувати орендоване приміщення, що спричинило  Суб'єкту підприємницької діяльності – фізичній особі Дудченку Олексію Юрієвичу матеріальної шкоди у розмірі 134490,00 грн., збитки у розмірі не отриманого прибутку у розмірі 100000,00 грн., моральну шкоду у розмірі 10000,00 грн., що і стало приводом для звернення з відповідним позовом до господарського суду.

          Представник відповідача Відкритого акціонерного товариства «Євпаторійське АТП № 14363» у судовому засіданні та у відзиві на позов проти позовних вимог заперечував з підстав, викладених у відзиві на позов, посилаючись на відсутність доказів спричинення позивачу шкоди діями відповідачів.

Представник відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Євтранс-сервіс»  у судовому засіданні та у відзиві на позов проти позовних вимог заперечував з підстав, викладених у відзиві на позов, посилаючись на відсутність доказів спричинення позивачу шкоди діями відповідачів.

У судовому засіданні 13.10.2008 р. представником позивача надана заява в порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою просить суд стягнути з відповідачів солідарно матеріальну шкоду у розмірі 227930,35 грн., в тому числі пряма матеріальна шкода у розмірі 134490,00 грн., сума недоотриманого прибутку у розмірі 93440,35 грн., моральну шкоду у розмірі 50000,00 грн., судові витрати.

Судом вказана заява була прийнята до розгляду.

Ухвалою господарського суду АР Крим від 13.10.2008 р. провадження у справі було зупинено у зв'язку з призначенням у справі судової економічної експертизи, на вирішення якої поставлені наступні питання: визначити розмір недоотриманого прибутку Суб'єкта підприємницької діяльності – фізичної особи Дудченка Олексія Юрієвича (97000, АР Крим, м. Євпаторія, вул.. Желябова, 43, ідентифікаційний номер 2782815072) за період з 03 липня 2008 р. по 06 серпня 2008 р. у зв'язку з діями Відкритого акціонерного товариства «Євпаторійське АТП № 14363» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Євтранс-сервіс».

02.02.2009 р. до господарського суду АР Крим надійшли копії матеріалів справи з висновком судової експертизи.

Ухвалою господарського суду АР Крим від 03.02.2009 р. провадження у справі було поновлено.

У судовому засіданні 10.03.2009 р. представником  відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Євтранс-сервіс» був наданий відзив на заяву позивача про уточнення позовних вимог, в кому він проти позовних вимог заперечує, просить суд у позові відмовити у повному обсязі.

Крім того, Товариство з обмеженою відповідальністю «Євтранс-сервіс» заперечує проти висновку судової експертизи, посилаючись на те, що останній зроблений без проведення належного дослідження, доводи, що в ньому викладені необґрунтовані, з порушенням застосування норм матеріального права, та не можуть бути прийняті судом.

01.04.2009 р. до господарського суду АР Крим від позивача надійшли пояснення на висновок експерта, в якому він з висновком погоджується, вважає його повним, обґрунтованим.

01.04.2009 р. до господарського суду АР Крим надійшла заява позивача в порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України, відповідно якої Суб'єкт підприємницької діяльності – фізична особа Дудченко Олексій Юрієвич просить суд стягнути з відповідачів солідарно матеріальну шкоду у розмірі 227930,35 грн., моральну шкоду у розмірі 50000,00 грн.

Судом вказана заява була прийнята до розгляду.

06.04.2009 р. до канцелярії господарського суду АР Крим від представника відповідача Відкритого акціонерного товариства «Євпаторійське АТП № 14363» надійшло клопотання про призначення у справі повторної експертизи.

Представник позивача заперечував проти зазначеного клопотання.

Судом вказане клопотання було прийнято до розгляду.

У судовому засіданні 07.05.2009 р. відповідачами наданий відзив на заяву позивача про уточнення позовних вимог, в якому відповідачі проти позову заперечують з підстав, викладених у відзиві.

29.05.2009 р. до господарського суду АР Крим від позивача надійшла заява в порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України, згідно якої позивач просить суд стягнути з відповідача Відкритого акціонерного товариства «Євпаторійське АТП № 14363» неустойку в розмірі 11340,00 грн.; з відповідачів Відкритого акціонерного товариства «Євпаторійське АТП № 14363» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Євтранс-сервіс» солідарно матеріальну шкоду в розмірі 216590,35 грн., моральну шкоду у розмірі 50000,00 грн., судові витрати у розмірі 12962,90 грн.

Судом  вказана заява була  задоволена, прийнята зміна позовних вимог,  оскільки це не порушує чиї-небудь права та охоронювані законом інтереси та не суперечить  частині 4 статті 22 Господарського процесуального кодексу України, відповідно якої позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Крім того, судом не вбачається обґрунтованих підстав для задоволення клопотання відповідача Відкритого акціонерного товариства «Євпаторійське АТП № 14363» про призначення у справі повторної судової експертизи, оскільки згідно положень чинного законодавства повторна експертиза може бути призначена судом, якщо висновок експерта визнано необґрунтованим чи таким, що суперечить іншим матеріалам справи, або коли він викликає сумнів у його правильності. Заявником клопотання не представлено суду належних та достатніх доказів існування вищезазначених обставин. Крім того, призначення повторної судової експертизи призведе до безпідставного затягування судового розгляду.

Розгляд справи відкладався в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України, у судовому засіданні оголошувалася перерва. Після закінчення перерви слухання справи було продовжено.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення  представників сторін, суд

                                                         ВСТАНОВИВ :

06 серпня 2007 року відкритим акціонерним товариством “Євпаторійське АТП № 14363”, як власником об'єкту, розташованого за адресою: м. Євпаторія, вул. 2-ої Гвардійської армії, 20, укладено з суб'єктом підприємницької діяльності Дудченко О.Ю. договір оренди зазначеного майна (т.1, а.с. 11-12).

Згідно з актом від 06 серпня 2007 року (т.1, а.с. 10) суб'єкту підприємницької діяльності Дудченко О.Ю. передано наступне майно:

-          контрольно –оглядові канави 2 шт.;

-          траншея для входу в контрольно - оглядову канаву;

-          колона з труб 4 шт.;

-          двотавр № 18 довжиною 24 м;

-          приміщення площею 126,00 кв.м..

Строк дії договору передбачений пунктом 10.3 та до 06 серпня 2008 року.

Розмір орендної плати встановлено розділом  5 договору в сумі 3 150,00 грн. на місяць.

На підставі рішення виконавчого комітету Євпаторійської міської ради від 14 вересня 2007 року № 588/8 право власності на 6/10 частки комплексу будівель у м. Євпаторія, розташованих по вул.. 2-ої Гвардійської армії, 20, зокрема, приміщення літ. “Н”передано товариству з обмеженою відповідальністю “Євтранс-сервіс”(т.1, а.с. 116-117)

14 листопада 2007 року товариством з обмеженою відповідальністю “Євтранс-сервіс”(орендодавець) укладено з відкритим акціонерним товариством “Євпаторійське АТП № 14363”(орендар) договір оренди № 20, на підставі якого товариство з обмеженою відповідальністю “Євтранс-сервіс”передав в оренду відкритому акціонерному товариству “Євпаторійське АТП № 14363” нежитлові приміщення  загальною площею 1221,00 кв.м., у тому числі 417,00 кв.м. у літ. “Н”, розташовані у м. Євпаторія по вул.. 2-ої Гвардійської армії, 20 (т.1, а.с. 121-123).

Додатковою угодою від 14 листопада 2007 року № 1 до договору оренди № 20 внесені зміни в пункт 1.3 шляхом зменшення площі орендованих приміщень до 1 095,00 кв.м. (т.1, а.с. 124).

Додатковою угодою від 10 червня 2008 року № 2 визначено, що у зв'язку з орендою 126, 00 кв.м. площі в літ. “Н”суб'єктом підприємницької діяльності Дудченко О.Ю., площа, яка знаходиться в оренді відкритого акціонерного товариства  “Євпаторійське АТП № 14363”в зазначеному приміщенні, зменшена на 126,00 кв.м.  

10 червня 2008 року відкрите акціонерне товариство “Євпаторійське АТП № 14363”листом за вих.. № 128/07 сповістило суб'єкта підприємницької діяльності Дудченко О.Ю. про необхідність розірвання договору оренди від 06 серпня 2007 року в строк до 01 липня 2008 року  та запропонувало укласти договір з  новим власником, товариством з обмеженою відповідальністю “Євтранс-сервіс”(т.1, а.с. 13).

Листом від 10 червня 2008 року за вих.. № 18 до суб'єкта підприємницької діяльності Дудченко О.Ю. також звернулося товариство з обмеженою відповідальністю “Євтранс-сервіс”та повідомило його про необхідність в строк до 01 липня 2008 року укласти з ним договір оренди, а у разі невиконання зазначених дій, зобов'язало звільнити спірне приміщення (т.1, а.с. 14).

Листом від 03 липня 2008 року суб'єкт підприємницької діяльності Дудченко О.Ю. з посиланням на статтю 770 Цивільного кодексу України відмовився від розірвання договору оренди від  06 серпня 2007 року (т.1, а.с. 15), про що повідомив обох адресатів.  

Листом від 04 липня 2008 року вих. № 26 товариство з обмеженою відповідальністю “Євтранс-сервіс” повідомило суб'єкта підприємницької діяльності Дудченко О.Ю. про те, що з 05 червня 2008 року розмір орендної плати за договором від 06 серпня 2007 року на підставі п. 5.3 договору збільшено до 40,00 грн. в місяць за 1 кв.м., у зв'язку з чим запропонувало сплатити орендну плату за червень-липень 2008 року з урахуванням нових тарифів (т.1, а.с. 17).

Листом від 04 липня 2008 року вих.. № 27 товариство з обмеженою відповідальністю “Євтранс-сервіс”запропонувало  суб'єкту підприємницької діяльності Дудченко О.Ю. у зв'язку з закінченням строку дії договору оренди від 06 серпня 2007 року укласти договір оренди на новий строк на умовах розрахунку орендної плати 50,00 грн. за 1 кв.м.  на місяць (т.2, а.с. 43).

Зазначений лист суб'єкт підприємницької діяльності Дудченко О.Ю. розцінив як оферту, на яку 15 липня 2008 року ним було надано відповідь (акцепт) про згоду на укладення нового договору на запропонованих  умовах (т.2,а.с 44).

При цьому, до цього листа відповідачем було додано два примірника підписаного договору оренди, датованого 12 липня 2008 року.

25 липня 2008 року листом вих. № 39 Товариство з обмеженою відповідальністю “Евтранс-сервіс” повідомило суб'єкта підприємницької діяльності Дудченко О.Ю. про відмову від укладення з ним договору оренди на новий строк, посилаючись на порушення ним умов договору від 06 серпня 2007 року (наявність заборгованості з орендної плати, несанкціонований відбір електроенергії, порушення пожежної та електричної безпеки)  і зазначило про необхідність звільнити орендоване приміщення, а у разі невиконання  вказаних вимог попередило про стягнення неустойки в  розмірі подвійної плати за користування приміщенням за час прострочення (т.2, а.с. 46).

Не зважаючи на викладене, 03.07.2008 р. представниками відповідача ВАТ «Євпаторійське АТП № 14363» без попередження було відімкнено в орендованому приміщенні електричну енергію. Вказаний факт не заперечується відповідачами у судовому засіданні. Вказаним, на думку позивача, були порушені умови договору, а саме, пункт 6.1, який передбачає, що Орендодавець зобов'язаний забезпечувати безперешкодне використання орендарем приміщення, що орендується, на умовах цього Договору. Крім того, пунктом 7.2 договору передбачено право орендаря користуватися системами комунікацій, які знаходяться в приміщенні, що орендується.

Зазначеними діями позивачу були спричинені збитки, що у свою чергу і стало підставою для звернення з відповідним позовом до суду, в якому позивач просить суд стягнути з відповідачів 11340,00 грн. штрафу за порушення умов договору 123150,00 грн. прямих збитків, 93440,35 грн. недоотриманого прибутку. Разом із тим, позивач просить суд стягнути з відповідачів 50000,00 грн. моральної шкоди.

Згідно з частиною 1 статті 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Статтею 291 Господарського кодексу України передбачено, що договір оренди припиняється, зокрема,  у разі закінчення строку, на який його було укладено.

Правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму Цивільним кодексом України (частина 4 статті 291 Господарського кодексу України).

Відповідно до статті 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Як вбачається з договору оренди, укладеного 06 серпня 2007 року, строк його дії  сплинув лише 06 серпня 2008 року (пункт 10.3 договору).

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов  договору  та  вимог  цього  Кодексу,  інших актів цивільного законодавства,  а за відсутності таких умов та вимог -  відповідно до   звичаїв   ділового  обороту  або  інших  вимог,  що  звичайно ставляться. Аналогічне положення стосовно господарських зобов'язань міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання — відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від  зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами Договору.

Відповідно до статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Так, пунктом 6.1 Договору передбачено, що Орендодавець зобов'язаний забезпечувати безперешкодне використання орендарем приміщення, що орендується, на умовах цього Договору.

Крім того, пунктом 7.2 договору передбачено право орендаря користуватися системами комунікацій, які знаходяться в приміщенні, що орендується.

Всупереч зазначеним умовам Договору, відповідач ВАТ «Євпаторійське АТП № 14363» припустився порушення умов договору, відімкнувши електричну енергію в орендованому приміщені.

Згідно з пунктом 8.1 Договору у випадку порушення пунктів 5.2, 5.6 та інших зобов'язань, що виникають з цього Договору, винна сторона відшкодовує іншій стороні заподіяні збитки та сплачує штраф у розмірі 30% від загальної суми Договору.

Загальна сума договору відповідно до пункту 5.1 Договору становить 37800,00 грн.

Частиною 1 статті 199 Господарського кодексу України передбачено, що виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Згідно з частиною 1 статті 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Під неустойкою, відповідно до статті 549 Цивільного кодексу  України розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Отже, види забезпечення виконання зобов'язань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобов'язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобов'язань будь-яким з видів, передбачених статтею 546 Цивільного кодексу України, також створює зобов'язувальні правовідносини між кредитором та боржником.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Отже, судом встановлено, що заявлена позивачем до відшкодування сума штрафу  у розмірі 11340,00 грн. підлягає стягненню з відповідача Відкритого акціонерного товариства «Євпаторійське АТП № 14363» за порушення останнім умов договору оренди.

Однак суд вважає за необхідне повідомити, що частиною 2 статті 233 Господарського кодексу України передбачено, що якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій. Крім того, згідно з частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.          

В пункті 42 Інформаційного листа від 07.04.2008 р. N 01-8/211 «Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України» Вищий господарський сд Украъни зазначив, що при застосуванні частини третьої статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України слід мати на увазі, що поняття "значно" та "надмірно" є оціночними і мають конкретизуватися судом у кожному конкретному випадку. При цьому слід враховувати, що правила частини третьої статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов'язання боржником.

Судом встановлено, що порушення відповідачем зобов'язань за договором оренди не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин. Іншого, всупереч вимогам статті 33 Господарського процесуального кодексу України суду не доведено.

Пунктом 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України передбачено право суду зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

За таких обставин,  враховуючи те, що окрім штрафу позивачем до відшкодування заявлена значна сума збитків, суд вважає за доцільне зменшити розмір штрафу та стягнути з відповідача Відкритого акціонерного товариства «Євпаторійське АТП № 14363» суму штрафу в розмірі 340,00 грн.

З матеріалів справи вбачається, що 01.06.08 р. між позивачем та СПД Харченко А.В. укладено договір № 2 купівлі-продажу товарів побутової хімії на загальну суму 300000,00 грн. (а.с. 30-31 Т.1)

У зв'язку з відключенням електроенергії позивач не виконав умови договору і був вимушений сплатити СПД Харченко А.В. відповідно до умов (пункт 4.2 Договору) договору неустойку у розмірі 30% від суми договору.

Штраф сплачений СПД Харченко А.В. за невиконання договору купівлі-продажу № 2 від 01.06.08 склав 90000,00 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи розпискою (а.с. 35 Т.1), що відповідає положенням Цивільного кодексу України.

05.06.08 р. між позивачем та СПД Лозіною В.П. укладено договір № 4 купівлі-продажу товарів побутової хімії на загальну суму 100000 грн. У зв'язку з відключенням електроенергії позивач не виконав умови договору  і  був  вимушений сплатити СПД Лозіній В.П. відповідно до умов договору неустойку у розмірі 30% від суми договору.

Штраф, сплачений СПД Лозіній В.П. за невиконання договору купівлі-продажу №4   від 05.06.08 склав 30000,00 грн., що підтверджується доданою до матеріалів справи розпискою. (а.с. 39 Т.1)

Крім того, згідно з умовами договору оренди від 06.08.07 р. орендар сплачує орендну плату, яка складала 3150,00 грн., наперед за поточний місяць не пізніше 5 числа (пункти 5.1, 5.2 Договору) Позивач згідно  з   квитанцією   №   000053   02.07.08   р. перерахував   на   рахунок    „Євпаторійське АТП № 14363" орендну плату за липень 2008 р. у розмірі 3150,00 грн. (а.с. 79 Т.1)

Частиною 6 статті 762 Цивільного кодексу України встановлено, що наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.  

Отже, таким чином, оскільки діями відповідачів було відімкнене орендоване приміщення від електроенергії, виплачена орендна плата за цей період підлягає поверненню.

Крім того, висновком судової експертизи № 3094 від 26.12.2008 р. (а.с. 147-165 Т.1) встановлено, що недоотриманий прибуток позивача у зв'язку з діями відповідачів на підставі представлених документів за липень 2008 р.  складає 93440,35 грн., а саме: СПД Харченко за договором купівлі-продажу № 2 від 01.06.2008 р. – 53440,35 грн.;  СПД Лозіної В.П. за договором купівлі-продажу від 05.06.2008 р. – 20000,00 грн., ПП «Макрос-Ю» за договором № 5 від 07.06.2008 р. – 20000,00 грн.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Ці дані встановлюються зокрема таким засобом як висновки судових експертів.

          Згідно до частини 5 статті 42 Господарського процесуального кодексу України висновок судового експерта для господарського суду не є обов'язковим і оцінюється господарським судом за правилами, встановленими статтею 43 цього Кодексу.

          Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. (частина 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України).

Таким чином, у суду відсутні підстави не погоджуватися з висновком судового експерта.

За загальним принципом цивільного права особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування (частина 1 статті 22, стаття 611, частина 1 статті 623 Цивільного кодексу України). Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, а саме: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.

          З огляду на викладене, можна зробити висновок, що відшкодуванню підлягають завдані збитки, тобто збитки, причиною яких є порушення зобов'язання, якого припустився боржник. Отже, між порушенням та збитками має бути причинний зв'язок.

Відповідно до частини 1 статті 220 Господарського кодексу України боржник, який   прострочив   виконання   господарського зобов'язання, відповідає перед кредитором (кредиторами) за збитки, завдані простроченням.

Згідно зі статтею 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності,  повинен відшкодувати  завдані  цим  збитки  суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені  управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи,   які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Статтею 225 Господарського кодексу України передбачено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:

    - вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;

     - додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів  тощо), понесені   стороною,  яка  зазнала  збитків  внаслідок порушення зобов'язання другою стороною;

    - неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона,  яка зазнала   збитків,  мала  право  розраховувати  у  разі  належного виконання зобов'язання другою стороною;

    - матеріальна   компенсація   моральної   шкоди   у   випадках, передбачених законом.

Згідно з частиною 2 статті 623 Цивільного кодексу України розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

          З огляду на викладене, можна зробити висновок, що відшкодуванню підлягають завдані збитки, тобто збитки, причиною яких є порушення зобов'язання, якого припустився боржник. (в даному випадку відповідачі Відкрите акціонерне товариство «Євпаторійське АТП № 14363», Товариство з обмеженою відповідальністю «Євтранс-сервіс»).

Отже, між порушенням та збитками має бути причинний зв'язок. За відсутністю такого зв'язку збитки не відшкодовуються. При вирішенні питання про наявність чи відсутність причинного зв'язку слід враховувати, що необхідно виявляти зв'язок між саме між порушенням зобов'язання та шкідливими наслідками (збитками), а не між діями (бездіяльністю) боржника взагалі та збитками.

Згідно з пунктом 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України „Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди” від 27.03.1992 р. №6 (з подальшими змінами), яка є чинною, розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 440 і 450 Цивільного кодексу  України шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини, крім випадків, передбачених статтею 456 Цивільного кодексу України.

В Роз'ясненнях №02-5/215 від 01.04.1994 р. „Про деякі питання практики вирішення спорів пов'язаних з відшкодуванням шкоди” Вищий арбітражний суд України зазначив, що для правильного вирішення спорів, пов'язаних з відшкодуванням шкоди, важливе значення має розподіл між сторонами обов'язку доказування, тобто визначення, які юридичні факти повинен довести позивач або відповідач. За загальними правилами судового процесу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (стаття 33 Господарського процесуального Кодексу України). Виходячи з цього, позивач повинен довести, що шкода заподіяна саме відповідачем, безпосередній причинний зв'язок між правопорушенням та заподіянням шкоди і розмір відшкодування.

Частиною 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Судом встанволено, що відключення орендованого позивачем приміщення від електроенергії є порушенням умов договору оренди від 06.08.2007 р. та вимог чинного законодавства, що у свою чергу і спричинило збитки позивача. Таким чином, якби Відповідачі належним чином виконували зобов'язання та не припиняли електропостачання, позивач не зазнав би збитків у вигляді упущеної вигоди.

          Судом встановлено, що збитки були спричинені позивачу спільними протиправними діями обох відповідачів Відкритого акціонерного товариства «Євпаторійське АТП № 14363» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Євтранс-сервіс», а отже підлягають стягненню солідарно.

Щодо заявленої позивачем до відшкодування суми моральної шкоди в розмірі 50000,00 грн. суд вважає за потрібне повідомити наступне.

Відповідно до положень статті 50 Цивільного кодексу України право на здійснення підприємницької діяльності, яку не заборонено законом, має фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Фізична особа здійснює своє право на підприємницьку діяльність за умови її державної реєстрації в порядку, встановленому законом.

Згідно зі статтею 51 Цивільного кодексу України до підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин.

Отже, законодавчо передбачено, що правовий статус фізичної особи та фізичної особи-підприємця є різними, оскільки правовий режим діяльності фізичних осіб-підприємців аналогічний до режиму юридичних осіб, що здійснюють підприємницьку діяльність. Зокрема, на фізичних осіб - підприємців в тій частині, що стосується здійснення підприємницької діяльності, поширюється Господарський кодекс України.

Відповідно до статті 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Статтею 2 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд порушує справи, зокрема, за позовними заявами підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

Відповідно до статті 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає:

1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;

2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів;

3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна;

4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

          Статтею 1167 Цивільного кодексу України передбачено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала:

1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки;

2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування як запобіжного заходу тримання під вартою або підписки про невиїзд, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт;

3) в інших випадках, встановлених законом.

Згідно зі статтею 1173 Цивільного кодексу України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Відповідно до Постанови Пленума Верховного суду України №4 від 31.03.1995 р. «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Під немайновою шкодою, заподіяною юридичній особі, слід розуміти втрати немайнового характеру, що настали у зв'язку з приниженням її ділової репутації, посяганням на фірмове найменування, товарний знак, виробничу марку, розголошенням комерційної таємниці, а також вчиненням дій, спрямованих на зниження престижу чи підрив довіри до її діяльності.

Відповідно до Роз'яснень вищого арбітражного суду України №02-5/95 від 29.02.1996 р. «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з відшкодуванням моральної шкоди» (з наступними змінами та доповненнями) найбільш характерними випадками заподіяння моральної шкоди таким особам є поширення, у тому числі через засоби масової інформації, відомостей, що не відповідають дійсності або викладені неправдиво, які порочать їх ділову репутацію або завдають шкоди їх інтересам. У позовній заяві про відшкодування моральної шкоди повинно бути викладено: зміст позовних вимог, тобто, в чому полягає моральна шкода, виклад обставин, на яких грунтуються позовні вимоги, якими саме неправомірними діями завдана ця шкода та зазначення доказів, що підтверджують позов. Крім того, у позовній заяві має бути зазначено розмір відшкодування моральної шкоди в грошовій або іншій матеріальній формі.

          Суд касаційної інстанції зазначає, що під поширенням відомостей слід розуміти опублікування їх у пресі, передачі по радіо, телебаченню, з використанням інших засобів масової інформації, оприлюднення в іншій формі, у тому числі в заявах, оголошеннях тощо. Прийняття рішення про відшкодування моральної шкоди, заподіяної поширенням відомостей, що не відповідають дійсності або викладені неправдиво, неможливе без їх попереднього спростування.

          Згідно з листом Міністерства юстиції України №35-13/797 від 13.05.2004 р. «Відшкодування моральної шкоди» з'ясуванню підлягає підтвердження факту заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Оскільке позивачем всупереч вимогам статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України не доведено факту спричинення позивачу саме моральної шкоди, не представлене обґрунтування розміру моральної шкоди, заявленої до відшкодування, то за таких обставин, у суду відсутні правові підстави для задоволення позову в цій частині.

Стосовно включення позивачем до судових витрат 10000,00 грн. витрат, пов'язаних з наданням правової допомоги, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

В контексті цієї норми судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають оплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.

Витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку встановленому Законом України “Про адвокатуру”, дія вказаного закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.   

Поняття особи, яка є адвокатом наводиться в статті 2 Закону України “Про  адвокатуру”, котра зазначає, що адвокатом може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, стаж роботи за спеціальністю юриста або помічника адвоката не менше двох років, склав кваліфікаційний іспит, одержав свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльності та прийняв Присягу адвоката України.

Позивачем було представлено суду угоду 20.07.2008 р. про надання послуг по веденню справ в органах господарських судів, укладену з фізичною особою Дудченок Ю.Г.,  та розписку про отримання останнім винагороди в розмірі  10000,00 грн. в рахунок оплати  за вказаним договором.(а.с. 85-87, Т.2)

В розділі предмет договору зазначено, що Виконавець зобов'язується надати замовнику консультаційні та юридичні послуги щодо захисту інтересів останнього в державних органах і в Господарському суді АР Крим, а також в судах апеляційної та касаційної інстанцій (у разі потреби) з питання розгляду справи з Відкритим акціонерним товариством «Євпаторійське АТП № 14363» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Євтранс-сервіс» у якості позивача або відповідача, а Замовник зобов'язується оплатити ці послуги.

Позивачем не представлено належних доказів у підтвердження заявленої суми, зокрема завіреної належним чином копії свідоцтва на право займатися адвокатською діяльністю Дудченко Ю.Г., доказів надання ним відповідних послуг (зокрема акту виконаних робіт із зазначенням конкретних робіт) на суму 10000,00 грн., доказів надання вказаних послуг саме у цій справі (оскільки матеріали справи містять докази наявності між сторонами інших господарських спорів) тощо, а отже витрати на правову допомогу, сплачені позивачем, мають буди віднесені з власних витрат позивача, та не підлягають стягненню з відповідачів.

Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні оголошені вступна та резолютивна частини рішення в порядку статті 85 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складений та підписаний у відповідності до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України 09.06.2009 р.

З урахуванням викладеного, керуючись статями 33, 34, 49, 82-85  Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Євпаторійське АТП № 14363» (97409, АР Крим, м. Євпаторія, вул.. 2-ої Гвардійської Армії, 20, ідентифікаційний код 03117547) на користь Суб'єкта підприємницької діяльності – фізичної особи Дудченка Олексія Юрієвича (97000, АР Крим, м. Євпаторія, вул.. Желябова, 43, ідентифікаційний номер 2782815072) 340,00 грн. штрафу.

3.          Стягнути солідарно з Відкритого акціонерного товариства «Євпаторійське АТП № 14363» (97409, АР Крим, м. Євпаторія, вул.. 2-ої Гвардійської Армії, 20, ідентифікаційний код 03117547) та Товариства з обмеженою відповідальністю «Євтранс-сервіс» (95017, АР Крим, м. Сімферополь, вул.. Тургенєва, 22, ідентифікаційний код 34897228) на користь Суб'єкта підприємницької діяльності – фізичної особи Дудченка Олексія Юрієвича (97000, АР Крим, м. Євпаторія, вул.. Желябова, 43, ідентифікаційний номер 2782815072) 123150,00 грн. збитків, 93440,35 грн. недоотриманого прибутку, 2279,30 державного мита та 96,77 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4.          В частині стягнення моральної шкоди в розмірі 50000,00 грн. в позові відмовити.

5.          В частині стягнення штрафу в розмірі 11000,00 грн. в позові відмовити.

6.          Стягнути солідарно з Відкритого акціонерного товариства «Євпаторійське АТП № 14363» (97409, АР Крим, м. Євпаторія, вул.. 2-ої Гвардійської Армії, 20, ідентифікаційний код 03117547) та Товариства з обмеженою відповідальністю «Євтранс-сервіс» (95017, АР Крим, м. Сімферополь, вул.. Тургенєва, 22, ідентифікаційний код 34897228) на користь Кримського науково-дослідного інституту судових експертиз (95001, АР Крим, м. Сімферополь, вул.. Чехова, 55а, р/р 35224001000218, ЗКПО 26225794, Банк УГК в АРК. МФО 824026) 3078,32 грн. витрат на проведення судової експертизи.

7.          Стягнути з Суб'єкта підприємницької діяльності – фізичної особи Дудченка Олексія Юрієвича (97000, АР Крим, м. Євпаторія, вул.. Желябова, 43, ідентифікаційний номер 2782815072) на користь Кримського науково-дослідного інституту судових експертиз (95001, АР Крим, м. Сімферополь, вул.. Чехова, 55а, р/р 35224001000218, ЗКПО 26225794, Банк УГК в АРК. МФО 824026) 675,28 грн. витрат на проведення судової експертизи.

8.          Видати накази після набуття судовим рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Іщенко І.А.